Любий Робінсоне!
Задум написати цю невеличку повість вперше виник у мене після того, як Ви розповіли мені легенду, що існує в західній частині Англії. За це, а також за допомогу, яку Ви надали мені в процесі роботи над нею, прийміть мою величезну вдячність.
Щиро Ваш
А. Конан Дойл
歇洛克·福爾摩斯先生坐在桌旁早餐，他除了時常徹夜不眠之外，早晨總是起得很晚的。我站在壁爐前的小地毯上，拿起了昨晚那位客人遺忘的手杖。這是一根很精緻而又沉重的手杖，頂端有個疙疸；這種木料産於檳榔嶼，名叫檳榔子木。緊挨頂端的下面是一圈很寬的銀箍，寬度約有一英吋。上刻“送給皇家外科醫學院學士傑姆士·摩梯末，Ｃ．Ｃ．Ｈ．的朋友們贈”，還刻有“一八八四年”。這不過是一根舊式的私人醫生所常用的那種既莊重、堅固而又實用的手杖。
Містер Шерлок Холмс, який вставав, як правило, дуже пізно, за винятком тих досить численних випадків, коли не лягав спати зовсім, сидів за столом і снідав. Я стояв на килимку біля каміна й крутив у руках ціпок, що його напередодні ввечері забув наш відвідувач. Це був гарний, з чималою головкою, дебелий ціпок — з тих, що відомі під назвою «ломака». Під головкою ціпок охоплювало срібне кільце завширшки майже в дюйм. На ньому було вигравірувано: «Джеймсові Мортімеру, Ч.К.Х.Т., від його друзів по ЧКЛ» і рік «1884». З такими ціпками-палицями — показними, масивними й надійними — мали за звичай ходити старомодні домашні лікарі.
“啊，華生，你對它的看法怎麼樣？”
— Ну, Вотсоне, що ви про нього думаєте?
福爾摩斯正背對著我坐在那裡，我原以為我擺弄手杖的事並沒有叫他發覺呢。
Холмс сидів до мене спиною і не міг мене бачити.
“你怎麼知道我在幹什麼呢？我想你的後腦勺兒上一定長了眼睛了吧。”
— А звідки ви знаєте, що саме я роблю? Можна подумати, ніби у вас на потилиці є очі.
“至少我的眼前放著一把擦得很亮的鍍銀咖啡壺。”他說，“可是，華生，告訴我，你對咱們這位客人的手杖怎樣看呢？ 遺憾的是咱們沒有遇到他，對他此來的目的也一無所知，因此，這件意外的紀念品就變得更重要了。在你把它仔細地察看過以後，把這個人給我形容一番吧。”
— Ну, в усякому разі я маю перед собою добре начищений срібний кавник,— відповів він.
— І все ж таки, Вотсоне, що ви думаєте про ціпок нашого відвідувача? Оскільки нам не пощастило зустрітися з ним і ми не знаємо, з чим він до нас приходив, цей випадковий сувенір нам дуже придасться. Ну, що ви скажете про того чоловіка, оглянувши його ціпок?
“我想，”我儘量沿用着我這位夥伴的推理方法說，“從認識他的人們送給他這件用來表示敬意的紀念品來看，摩梯末醫生是一位功成名就、年歲較大的醫學界人士，並且很受人尊敬。”
— Мені здається,— почав я, наслідуючи, скільки міг, метод свого товариша,— цей доктор Мортімер — процвітаючий, середнього віку лікар, до того ж він людина шанована: адже цей подарунок — знак поцінування від тих, хто його знає.
“好哇！”福爾摩斯說：“好極了！”
— Добре! — мовив Холмс. — Навіть чудово!
“我還認為，他很可能是一位在鄉村行醫的醫生，出診時多半是步行的。”
— Я також схиляюся до думки, що він, очевидно, лікар сільський і йому доводиться, відвідуючи хворих, багато ходити пішки.
“為什麼呢？”
— А це чому?
“因為這根手杖原來雖很漂亮，可是，已經磕碰得很厲害了，很難想象一位在城裡行醫的醫生還肯拿着它。下端所裝的厚鐵包頭已經磨損得很厲害了，因此，顯然他曾用它走過很多的路。”
— Тому що ціпок, колись дуже гарний, тепер страшенно подряпаний, його просто важко уявити в руках міського лікаря. Товстий залізний наконечник геть стерся, а це означає, що доктор Мортімер сходив безліч доріг.
“完全正確！”福爾摩斯說。
— Цілком логічно! — похвалив Холмс.
“還有，那上面刻着‘Ｃ．Ｃ．Ｈ．的朋友們’，據我猜想，所指的大概是個獵人會［因為獵人（Ｈｕｎｔｅｒ）一詞的頭一個字母是Ｈ，所以華生推想Ｃ．Ｃ．Ｈ．可能是個什麼獵人會組織名稱的縮寫字。——譯者注］；他可能曾經給當地的這個獵人會的會員們作過一些外科治療，因此，他們才送了他這件小禮物表示酬謝。”
— Потім знову ж «від друзів по ЧКЛ». Мені уявляється, вони мають стосунок до мисливства, літери «КЛ» — це якийсь місцевий мисливський клуб, його членам він, можливо, надавав лікарську допомогу, а вони, в свою чергу, зробили йому маленький подарунок.
“華生，你真是大有長進了，”福爾摩斯一面說著，一面把椅子向後推了推，並點了支紙煙，“我不能不說，在你熱心地為我那些微小的成就所作的一切記載裡面，你已經習慣于低估自己的能力了。也許你本身並不能發光，但是，你是光的傳導者。有些人本身沒有天才，可是有着可觀的激發天才的力量。我承認，親愛的夥伴，我真是太感激你了。”
— Ви, Вотсоне, справді перевершили самі себе,— сказав Холмс, відсовуючись від стола і закурюючи сигару. — Не можу не сказати вам, що в усьому, написаному вами про мої скромні досягнення, ви постійно применшуєте свої власні здібності. Можливо, ви не світите самі, але ви є провідником світла. Деякі люди, не вирізняючись якимсь особливим талантом самі, володіють здатністю стимулювати його в інших. Повинен признатися вам, дорогий друже, я вам чимало заборгував.
他以前從來沒有講過這麼多的話，不可否認，他的話給了我極大的快樂。因為過去他對於我對他的欽佩和企圖將他的推理方法公諸于眾所作的努力，常是報以漠然視之的態度，這樣很傷我的自尊心。而現在我居然也能掌握了他的方法，並且實際應用起來，還得到了他的讚許，想起這點我就感到很驕傲。現在他從我手中把手杖拿了過去，用眼睛審視了幾分鐘，然後帶著一副很感興趣的神情放下了紙煙，把手杖拿到窗前又用放大鏡仔細察看起來。
Таких слів він мені ще ніколи не казав, і я мушу зізнатися, що вони були для мене надзвичайно приємними, бо його байдужість до мого захоплення ним і до моїх спроб широко розголосити методи його роботи часто боляче зачіпала моє самолюбство. Крім того, я відчув гордість, подумавши про те, що якоюсь мірою вже опанував його систему, бо ж застосував її на ділі і здобув його схвалення. Але тут Холмс узяв у мене ціпок і кілька хвилин розглядав його неозброєним оком. Потім, помітно чимось зацікавившись, відклав сигару, підійшов з ціпком до вікна і знову заходився розглядати його крізь збільшувальне скло.
“雖很簡單，但還有趣，”他說著就重新在他所最喜歡的那只長椅的一端坐下了，“手杖上確實有一兩處能夠說明問題。它給我們的推論提供了根據。”
— Цікаво, хоч нічого особливого немає,— сказав він, повертаючись на своє улюблене місце в кутку дивана. — Безперечно, ціпок про дещо говорить. Він дає нам підстави для кількох умовиводів.
“我還漏掉了什麼東西嗎？”我有些自負地問道，“我相信我沒有把重大的地方忽略掉。”
— Хіба я чогось не помітив? — трохи зарозуміло спитав я . — Я впевнений, що нічого важливого від мене не сховалося!
“親愛的華生，恐怕你的結論大部分都是錯誤的呢！坦白地說吧，當我說你激發了我的時候，我的意思是說：在我指出你謬誤之處的同時，往往就把我引向了真理。但並不是說這一次你完全錯誤了。那個人肯定是一位在鄉村行醫的醫生，而且他確是常常步行的。”
— Боюсь, мій любий Вотсоне, більшість ваших висновків помилкова. Коли я сказав, що ви стимулюєте мене, то, щиро кажучи, мав на увазі одне: спостерігаючи ваші помилки, я іноді виходив на правильний шлях. Але зараз ви не в усьому помиляєтесь. Наш відвідувач, немає сумніву, практикує не в місті, а в сільській місцевості. І він справді багато ходить.
“那麼說，我的猜測就是對的了。”
— Отже, я мав рацію.
“也只是到這個程度而已。”
— Тільки в тому, що ви сказали.
“但是，那就是全部事實了。”
— Але ж це все!
“不，不，親愛的華生，並非全部——決不是全部。譬如說，我倒願意提出，送給這位醫生的這件禮物，與其說是來自獵人會，倒不如說是來自一家醫院；由於兩個字頭‘Ｃ．Ｃ．’是放在‘醫院’一詞（在英文中，醫院一詞的字頭也是Ｈ）之前的。因此，很自然的使人想起了ＣｈａｒｉｎｇＣｒｏｓｓ這兩個字來。”
— Ні, ні, мій любий Вотсоне, не все, аж ніяк не все. Наприклад, я схильний припустити, що подарунок лікареві могла зробити лікарня, а не якийсь мисливський клуб, бо якщо букви «ЧК» стоять перед «Л», що означає «лікарня», то напрошується слово «Чарінг-кроська».
“也許是你對了。”
— Мабуть, ваша правда.
“很可能是這樣的。如果咱們拿這一點當作有效的假設的話，那我們就又有了一個新的根據了。由這個根據出發，就能對這位未知的來客進行描繪了。”
— Це припущення — найвірогідніше. І якщо ми візьмемо його за робочу гіпотезу, то одержимо новий матеріал для відтворення особи нашого відвідувача.
“好吧！假設‘Ｃ．Ｃ．Ｈ．’所指的就是查林十字醫院，那麼我們究竟能得出什麼進一步的結論呢？”
— Добре, які ж подальші висновки можна зробити, припустивши, що літери «ЧКЛ» означають «Чарінг-кроська лікарня»?
“難道就沒有一點能夠說明問題的地方了嗎？既然懂得了我的方法，那麼就應用吧！”
— Хіба вам нічого не спадає на думку? Ви ж знайомі з моїм методом. Застосуйте його!
“我只能想出一個明顯的結論來，那個人在下鄉之前曾在城裡行過醫。”
— У мене тільки один висновок: наш відвідувач, перш ніж поїхати в село, практикував у місті.
“我想咱們可以大膽地比這更前進一步，從這樣的角度來看，最可能是在什麼樣的情況下，才會發生這樣的贈禮的行動呢？在什麼時候，他的朋友們才會聯合起來向他表示他們的好意呢？顯然是在摩梯末為了自行開業而離開醫院的時候。 我們知道有過一次贈禮的事；我們相信他曾從一家城市醫院轉到鄉村去行醫。那麼咱們下結論，說這禮物是在這個轉換的當兒送的不算過分吧。”
— Мені здається, ми могли б піти трохи далі. Подивіться на ситуацію ось під яким кутом зору: з якої нагоди найімовірніше йому було зроблено такий подарунок? Коли у його друзів з'явилося бажання виявити йому цей спільний знак своєї прихильності? Очевидно тоді, коли доктор Мортімер пішов з лікарні, щоб розпочати приватну практику. Ми знаємо, що йому зробили подарунок. І ми думаємо, що він поміняв роботу в міській лікарні на сільську практику. Отже, хіба ми припустимося аж занадто великого перебільшення, вважаючи, що подарунок йому зроблено саме з нагоди цієї події?
“看來當然是可能的。”
— Таке цілком можливе.
“現在，你可以看得出來，他不會是主要醫師，因為只有當一個人在倫敦行醫已有了相當名望的時候，才能據有這樣的地位，而這樣的一個人就不會遷往鄉村去了。那麼，他究竟是個做什麼的呢？如果說他是在醫院裡工作而又不算在主要醫師之列，那麼他就只可能是個住院外科醫生或者是住院內科醫生——地位稍稍高於醫學院最高年級的學生；而他是在五年以前離開的——日期是刻在手杖上的，因此你的那位嚴肅的、中年的醫生就化為烏有了。親愛的華生，可是這裡出現了一位青年人，不到三十歲，和藹可親、安於現狀、馬馬虎虎，他還有一隻心愛的狗，我可以大略地把它形容成比狸犬大，比獒犬小。”
— Тепер зважте й на те, що він не міг бути в штаті лікарні, бо місце там може одержати тільки лікар з солідною лондонською практикою, а такий лікар навряд чи подався б у село. Тоді ким же він був? Якщо він працював у лікарні й не входив у її штат, то він міг бути тільки інтерном, який живе при лікарні, а це не набагато більше, ніж студент останнього курсу. Пішов же він з лікарні п'ять років тому — дивіться дату на ціпку. Таким чином, любий мій Вотсоне, ваш солідний літній домашній лікар тане в повітрі, а натомість з'являється молодик років під тридцять — приємний, нечестолюбний, неуважливий і з улюбленим собакою, про якого я можу сказати, що він більший від тер'єра і менший від англійського дога.
我不相信地笑了起來。歇洛克·福爾摩斯向後靠在長椅上，向天花板上吐着飄蕩不定的小煙圈。
Я недовірливо засміявся, а Шерлок Холмс відкинувся на спинку дивана, пускаючи до стелі маленькі хисткі кільця диму.
“至于後一部份，我無法檢查你是否正確，”我說，“但是要想找出幾個有關他的年齡和履歷的特點來，至少是不怎麼困難的。”我從我那小小的放醫學書籍的書架上拿下一本醫藥手冊來，翻到人名欄的地方。裡面有好幾個姓摩梯末的，但只有一個可能是我們的來客。我高聲地讀出了這段記載：
— Щодо останнього твердження, то тут вас ніяк не пере вірити,— сказав я , — але деякі відомості про вік цього чоло віка і його професійну кар'єру знайти не важко.
Я взяв з своєї маленької книжкової полиці «Медичний довідник» і знайшов потрібне прізвище. Там виявилося кілька Мортімерів, aле я зразу знайшов того, хто міг бути нашим відвідувачем. Потім уголос прочитав таке:
“傑姆士·摩梯末，一八八二年畢業于皇家外科醫學院，德文郡達特沼地格林盆人。一八八二至一八八四年在查林十字醫院任住院外科醫生。因著文《疾病是否隔代遺傳》而獲得傑克遜比較病理學獎金。瑞典病理學協會通訊會員。曾著有《幾種隔代遺傳的畸形症》（載于一八八二年的《柳葉刀》），［《柳葉刀》（原文為Ｌａｎｃｅ）是英國的一種醫學雜誌，至今仍繼續出版。——譯者注］《我們在前進嗎？》（載于一八八三年三月份的《心理學報》）。曾任格林盆、索斯利和高塚村等教區的醫務官。”
— «Мортімер Джеймс, член Королівського хірургічного товариства з 1882 року, Грімпен, Дартмур, графство Девоншір. З 1882 по 1884 старший хірург Чарінг-кроської лікарні. Лауреат премії Джексона з порівняльної патології за роботу «Чи є хвороба атавізмом?». Член-кореспондент Швед-ського патологічного товариства. Автор статей «Деякі ано-мальності атавізму» («Ланцет», 1882), «Чи прогресуємо ми?» («Вісник психології», березень, 1883). Сільський лікар парафій Грімпен, Торслі і Хай-Берроу».
“並沒有提到那個本地的獵人會啊，華生！”福爾摩斯帶著嘲弄的微笑說，“正象你所說的觀察結果一樣，他不過是個鄉村醫生；我覺得我的推論是很正確的了。至于那些形容詞，如果我記得不錯的話，我說過‘和藹可親、安於現狀和馬馬虎虎’。根據我的經驗，在這個世界裡只有待人親切的人才會收到紀念品；只有不貪功名的人才會放棄倫敦的生涯而跑到鄉村去；只有馬馬虎虎的人才會在你的屋裡等了一小時以後不留下自己的名片，反而留下自己的手杖。”
— Жодної згадки про мисливський клуб, Вотсоне,— з лукавою посмішкою мовив Холмс,— зате сільський лікар, як ви тонко підмітили. Мої припущення блискуче підтвердилися. Що ж стосується прикметників, то, наскільки пам'ятаю, я вжив такі: приємний, нечестолюбний, неуважний. На досвіді я переконався — на цьому світі тільки приємним людям роблять прощальні подарунки, тільки нечестолюбні міняють лондонську кар'єру на роботу в селі і тільки неуважливі залишають ціпок замість візитної картки, прочекавши вас більше години.
“那狗呢？”
— А собака?
“經常是叼着這根手杖跟在它主人的後面。由於這根木杖很重，狗不得不緊緊地叼着它的中央，因此，它的牙印就能看得很清楚了。從這些牙印間的空隙看來，我以為這只狗的下巴要比狸犬下巴寬，而比獒犬下巴窄。它可能是……對了，它一定是一隻捲毛的長耳獚犬。”
— Мав звичку носити ціпок за хазяїном. Ціпок важкий, собаці доводилось міцно тримати його посередині, а тому по колу чітко позначилось два ряди слідів від собачих зубів. Як видно з відстані між цими рядами,— а це ширина собачої щелепи,— для тер'єра, на мою думку, вона занадто, а для англійського дога не досить велика. Можливо, це... Господи Боже! Та це ж кучерявий спанієль!
他站了起來，一面說著一面在屋裡來回地走着。他在向樓外突出的窗檯前站住了。他的語調裡充滿了自信，引得我抬起頭來，以驚奇的眼光望着他。
Говорячи, Холмс походжав по кімнаті. З останніми словами він зупинився у віконній ніші. Голос його пролунав так переконано, що я аж здивувався.
“親愛的夥伴，對這一點，你怎麼能這樣地肯定呢？”
— Мій любий друже, як ви можете бути такі впевнені в тому, що сказали?
“原因很簡單，我現在已經看到那只狗正在咱們大門口的台階上，而且它主人按鈴的聲音也傳了上來。不要動，我懇求你，華生。他是你的同行兄弟，你在場對我也許會有幫助。 華生，現在真是命運之中最富戲劇性的時刻了，你聽得到樓梯上的腳步聲了吧，他正在走進你的生活；可是，你竟不知道是禍是福。這位醫學界的人物，傑姆士·摩梯末醫生要向犯罪問題專家歇洛克·福爾摩斯請教些什麼呢？請進！”
— Все пояснюється дуже просто: цього собаку я бачу біля наших дверей, а ось і дзвінок його хазяїна. Дуже вас прошу, Вотсоне, залиштеся тут. За професією він ваш брат, і ваша присутність може мені допомогти. Ось вона, драматична мить, Вотсоне! Ви чуєте кроки на сходах, вони входять у ваше життя, і ви не знаєте, що саме вони несуть з собою — добро чи зло. Що треба доктору Джеймсу Мортімеру, людині науки, від Шерлока Холмса, спеціаліста в галузі розкриття злочинів? Увійдіть!
這位客人的外表，對我來說真是值得驚奇的事，因為我先前預料的是一位典型的鄉村醫生，而他卻是一個又高又瘦的人，長長的鼻子象只鳥嘴，突出在一雙敏鋭而呈灰色的眼睛之間，兩眼相距很近，在一副金邊眼鏡的後面炯炯發光。他穿的是他這一行人常愛穿的衣服，可是相當落拓，因為他的外衣已經臟了，褲子也已磨損。雖然還年輕，可是長長的後背已經彎曲了，他在走路的時候頭向前探着，並具有貴族般的慈祥風度。他一進來，眼光馬上就落在福爾摩斯拿着的手杖上了，他歡呼一聲就向他跑了過去。“我太高興了！”他說道，“我不能肯定究竟是把它忘在這裡了呢？還是忘在輪船公司裡了。我寧可失去整個世界，也不願失去這根手杖。”
Вигляд нашого відвідувача здивував мене, оскільки я чекав побачити типового сільського лікаря. Це був дуже високий на зріст, худорлявий чоловік з довгим, схожим на пташиний дзьоб носом, що стирчав між гострих сірих і вузько посаджених очей, які яскраво блищали за скельцями окулярів у золотій оправі. Одягнений він був так, як і нале-жить людям його професії, але досить неохайно: в ношений сюртук і потерті штани. Хоч і молодий, але з уже зсутуленою спиною, він ішов, похиливши голову вперед і всім своїм виглядом випромінюючи доброзичливість. Як тільки він увійшов, його погляд зразу ж зупинився на ціпку, якого Холмс тримав у руках, і він з радісним вигуком кинувся до нього.
— Яка радість! — мовив він. — Я не знав точно, де його залишив — тут чи в конторі пароплавної компанії. Нізащо в світі не хотів би загубити цей ціпок!
“我想它是件禮物吧。”福爾摩斯說。
— Це, бачу, подарунок,— сказав Холмс.
“是的，先生。”
— Так, сер.
“是查林十字醫院送的嗎？”
— Від Чарінг-кроської лікарні?
“是那裡的兩個朋友在我結婚時送的。”
— Від кількох тамтешніх друзів з нагоди мого одруження.
“唉呀！天哪，真糟糕！”福爾摩斯搖着頭說。
— Гай-гай, це погано! — похитав головою Холмс.
摩梯末醫生透過眼鏡稍顯驚異地眨了眨眼。
Доктор Мортімер здивовано закліпав очима за скельцями своїх окулярів.
“為什麼糟糕？”
— Чому погано?
“因為您已經打亂了我們的幾個小小的推論。您說是在結婚的時候，是嗎？”
— Тільки тому, що ви внесли безладдя в наші умовиводи. З нагоди вашого одруження, кажете ви?
“是的，先生，我一結婚就離開了醫院，也放棄了成為顧問醫生［顧問醫生為醫生中之地位最高者。顧問醫生停止一般醫療工作而專門協助診斷治療一般醫生難以診治之疑難病症。——譯者注］的全部希望。可是，為了能建立起自己的家庭來，這樣做是完全必要的。”
— Так, сер. Я одружився і через це залишив лікарню, заразом і всі надії на посаду лікаря-консультанта. Адже необхідно було обзавестися власною домівкою.
“啊哈！我們總算還沒有弄錯。”福爾摩斯說道，“嗯，傑姆士·摩梯末博士……”
— Ну-ну, ми, кінець кінцем, не так уже й помилялися,— зауважив Холмс— А тепер, докторе Джеймсе Мортімере...
“您稱我先生好了，我是個卑微的皇家外科醫學院的學生。”
— Що ви, що ви! Я не маю докторського ступеня, я тільки звичайнісінький член Королівського хірургічного товариства.
“而且顯而易見，還是個思想精密的人。”
— І, очевидно, людина точного складу розуму.
“一個對科學略知一二的人，福爾摩斯先生；一個在廣大的未知的海洋岸邊揀貝殼的人。我想我是在對歇洛克·福爾摩斯先生講話，而不是……”
— Я в науці дилетант, містере Холмсе, збирач, так би мовити, черепашок на берегах великого невідомого океану. Якщо не помиляюсь, я розмовляю з містером Шерлоком Холмсом, а не...
“不，這是我的朋友華生醫生。”
— Ні, це мій друг доктор Вотсон.
“很高興能見到您，先生。我曾聽到人家把您和您朋友的名字相提並論。您使我很感興趣，福爾摩斯先生。我真想不到會看見這樣長長的頭顱或是這種深深陷入的眼窩。您不反對我用手指沿著您的頭頂骨縫摸一摸吧，先生？在沒有得到您這具頭骨的實物以前，如果按照您的頭骨做成模型，對任何人類學博物館說來都會是一件出色的標本。我並不想招人討厭，可是我承認，我真是羡慕您的頭骨。”
— Радий познайомитися з вами, сер. Ваше ім'я згадується, я це чув, поряд з іменем вашого друга. Ви надзвичайно мене цікавите, містере Холмсе. Ніяк не чекав, що у вас такий довгастий череп або такі добре розвинені надбрівні дуги. Ви не будете заперечувати, якщо я промацаю своїми пальцями тім'яний шов? Зліпок з вашого черепа, сер, поки немає справжнього, міг би прикрасити який завгодно антропологічний музей. Не хотів би здатися вам нещирим, але мушу зізнатися: я заздрю вашому черепу.
歇洛克·福爾摩斯用手勢請我們的陌生客人在椅子上坐下。“先生，我看得出來，您和我一樣，是個很熱心于思考本行問題的人，如同我對我的本行一樣。”他說道，“我從您的食指上能看出來您是自己捲煙抽的；不必猶豫了，請點一支吧。”
Шерлок Холмс жестом запросив нашого дивного відвідувача сісти в крісло.
— Кожний з нас, сер, я так розумію, ентузіаст своєї справи,— сказав він.
— Ваш вказівний палець свідчить про те, що ви самі робите собі цигарки. Куріть, будь ласка, якщо хочете.
那人拿出了捲煙紙和煙草，在手中以驚人的熟練手法捲成了一支。他那長長的手指抖動着，好象昆蟲的觸鬚一樣。
Витягнувши з кишені папір і тютюн, доктор Мортімер з дивовижною вправністю скрутив цигарку. У нього були довгі тремтливі пальці, рухливі й неспокійні, як вусики у комахи.
福爾摩斯很平靜，可是他那迅速地轉來轉去的眼珠使我看出，他已對我們這位怪異的客人發生了興趣。
Холмс мовчав, але його швидкі проникливі погляди, які він кидав на нашого надзвичайного відвідувача, показували, що той дуже його цікавить.
“我認為，先生，”他終於說起話來了，“您昨晚賞光來訪，今天又來，恐怕不僅僅是為了研究我的頭顱吧？”
— Насмілюся припустити, сер,— сказав він нарешті,— що ви зробили мені честь, зайшовши до мене вчора ввечері і ось знову сьогодні, зовсім не для того, щоб обстежити мій череп?
“不，先生，不是的，雖然我也很高興有機會這樣做。我所以來找您，福爾摩斯先生，是因為我知道我自己是個缺乏實際經驗的人，而且我忽然遇到了一件最為嚴重而又極為特殊的問題。由於我確知您是歐洲第二位最高明的專家……”
— Ні, сер, ні, хоч я щасливий, що дістав таку нагоду. Я прийшов до вас, містере Холмсе, тому що переконався в своїй непрактичності і тому, що переді мною раптом виникла неймовірно серйозна і неймовірно незвичайна проблема. Дізнавшись, що ви другий серед найкращих європейських експертів...
“喝，先生！請問，榮幸地站在第一位的是誰呢？”福爾摩斯有些刻薄地問道。
— Он як, сер! Дозвольте спитати, хто має честь бути першим? — трохи незадоволено спитав Холмс.
“對於一個具有精確的科學頭腦的人來說，貝蒂榮先生辦案的手法總是具有很強的吸引力的。”
— На людей з науковим складом мислення сильне враження завжди справляють праці пана Бертільйона.
“那麼您去找他商討不是更好嗎？”
— Тоді чи не краще вам проконсультуватися в нього?
“先生，我是說，就具有精確的科學頭腦的人說來。可是，就對事物的實際經驗說來，眾所共知的，您是獨一無二的了。東西 我相信，先生，我並沒有在無意之中……”
— Я говорив, сер, про «науковий склад мислення». Але як людині практики вам немає рівних. Сподіваюсь, сер, що моя поведінка вас не...
“不過稍微有一點罷了，”福爾摩斯說道，“我想，摩梯末醫生，最好請您立刻把要求我協助的問題明白地告訴我吧。”
— Тільки трошки,— відказав Холмс. — На мою думку, докторе Мортімере, ви вчините тільки мудро, якщо без дальших зволікань чітко розповісте мені, в чому полягає проблема, для вирішення якої вам потрібна моя допомога.