“我口袋裏有一篇手稿，”傑姆士·摩梯末醫生說道。
— У мене в кишені лежить один манускрипт,— сказав доктор Джеймс Мортімер.
“在您進屋時我就看出來了，”福爾摩斯說。
— Я помітив це, коли ви входили сюди,— відгукнувся Холмс.
“是一張舊手稿。”
— Це старий манускрипт.
“是十八世紀初期的，否則就是假造的了。”
— Початок вісімнадцятого століття, якщо це не підробка.
“您怎麼知道的呢，先生？”
— Як ви дізналися про манускрипт, сер?
“在您說話的時候，我看到那手稿一直露着一兩英吋的光景。如果一位專家不能把一份檔案的時期估計得相差不出十年左右的話，那他就真是一位差勁兒的蹩腳專家了。可能您已經讀過了我寫的那篇關於這問題的小論吧。據我判斷，這篇手稿是在一七三○年寫成的。”
— Розмовляючи зі мною, ви весь час показуєте мені його краєчок в пару дюймів завширшки. Та нікудишній той експерт, який не може визначити дату документа з точністю в один-два десятки років. Вам, можливо, доводилося читати мою невеличку монографію на цю тему. Я датую ваш манускрипт тисяча сімсот тридцятим роком.
“確切的年代是一七四二年。”摩梯末醫生從胸前的口袋裏把它掏了出來，“這份祖傳的家書，是查爾茲·巴斯克維爾爵士交託給我的，三個月前他忽遭慘死，在德文郡引起了很大的驚恐。可以說，我是他的朋友，同時又是他的醫生。他是個意志堅強的人，先生，很敏鋭，經驗豐富，並和我一樣地講求實際。他把這份檔案看得很認真，他心裡早已準備接受這樣的結局了；而結果，他竟真的得到了這樣的結局。”
— Точна дата — тисяча сімсот сорок другий рік. — Доктор Мортімер видобув документ з внутрішньої кишені свого сюртука. — Цей родовий документ було передано мені на зберігання сером Чарльзом Баскервілем, чия нагла й трагічна смерть близько трьох місяців тому так схвилювала весь Девоншір. Я можу твердити, що був не тільки його лікарем, а й особистим другом. Це був розумний чоловік, сер, проникливий, практичний і такою ж мірою не фантазер, як і я сам. І все ж він поставився до цього документа дуже серйозно і був у глибині душі готовий саме до такого кінця, який зрештою й спостиг його.
福爾摩斯接過了手稿，把它平鋪在膝頭上。
Холмс простягнув руку, взяв манускрипт і розгладив його на коліні.
“華生，你注意看，長Ｓ和短Ｓ的換用，這就是使我能確定年代的幾個特點之一。”
— Вотсоне, зверніть увагу на написання літери «S». Це одна з кількох особливостей, які дали мені можливість визначити дату документа.
我湊在他的肩後看著那張黃紙和退了色的字跡。頂上寫着“巴斯克維爾莊園”，再下面就是潦草的數字“１７４２”。
Я подивився з-за його плеча на пожовклий аркуш паперу і злинялі рукописні рядки. Вгорі сторінки було написано: «Баскервіль-хол», а нижче великими гачкуватими цифрами — «1742».
“看來好象是一篇什麼記載似的。”
— Це, здається, якийсь запис.
“對了，是關於一件在巴斯克維爾家流傳的傳說。”
— Так, це запис одного переказу, який живе в роду Баскервілів.
“不過我想您來找我恐怕是為了當前的和更有實際意義的事情吧？”
— Але, наскільки я розумію, вас привело до мене бажання проконсультуватися з якогось більш практичного і ближчого в часі питання.
“是近在眼前的事，這是一件最為現實和急迫的事了，必須在二十四小時之內做出決定。不過這份手稿很短，而且與這件事有着密切聯繫。如果您允許的話，我就把它讀給您聽。”
— В часі просто невідкладного. Воно життєво важливе і не терпить зволікання, його необхідно вирішити не більш як за двадцять чотири години. Але манускрипт короткий і стосується цієї справи найбезпосереднішим чином. З вашого дозволу я його вам прочитаю.
福爾摩斯靠在椅背上，兩手的指尖對頂在一起，閉上了眼睛，顯出一副聽其自然的神情。摩梯末將手稿拿向亮處，以高亢而嘶啞的聲音朗讀着下面的奇特而古老的故事：
Холмс відкинувся на спинку крісла, приклав пальці обох рук кінчиками один до одного і з виглядом цілковитої резиґнації заплющив очі. Доктор Мортімер повернув манускрипт до світла і високим рипучим голосом прочитав ось таку дивовижну й стародавню повість:
“關於巴斯克維爾的獵犬一事有過很多的說法，我所以要寫下來是因為我相信確曾發生過象我所寫的這樣的事。我是修果·巴斯克維爾的直系後代，這件事是我從我父親那裡聽來的，而我父親又是直接聽我祖父說的。兒子們，但願你們相信，公正的神明能夠懲罰那些有罪的人，但是隻要他們能祈禱悔過，無論犯了多麼深重的罪，也都能得到寬恕。你們知道了這件事，也不用因為前輩們所得的惡果而恐懼，只要自己將來謹慎就可以了，以免咱們這家族過去所嘗到的深重的痛苦重新落在咱們這些敗落的後代身上。
— «Багато є свідчень про собаку Баскервілів, але оскільки я — прямий нащадок Гуго Баскервіля і оскільки чув цю історію від мого батька, який чув її від свого, я поклав собі записати її, позаяк не може бути сумнівів у її правдивості. І я хочу, сини мої, щоб ви повірили, що Вищий Судія, який карає нас за гріхи наші, може ласкаво простити їх, і що немає такого тяжкого прокляття, якого не можна було б спокутувати молитвою і каяттям. Хай навчить вас ця історія не боятися плодів минулого і бути обачливими в майбутньому, щоб темні пристрасті, від яких наш рід потерпів так страхітливо, знову не вирвались на волю на нашу погибель.
“據說是在大叛亂時期［指英國１６４２—１６６０年的內戰而言。——譯者注］（我真心地向你們推薦，應該讀一讀博學的克萊侖頓男爵所寫的歷史），這所巴斯克維爾大廈本為修果·巴斯克維爾所占用，無可否認，他是個最卑俗粗野、最目無上帝的人了。事實上，如果只是這一點的話，鄉鄰本是可以原諒他的，因為在這一地區聖教從來就沒有興旺過。他的天性狂妄、殘忍，在西部已是家喻戶曉了。這位修果先生偶然地愛上了（如果還能用這樣純潔的字眼稱呼他那卑鄙的情慾的話）在巴斯克維爾莊園附近種着幾畝地的一個莊稼人的女兒。可是這位少女一向有着謹言慎行的好名聲，當然要躲着他了，何況她還懼怕他的惡名。後來有一次，在米可摩斯節［基督教紀念聖徒麥可（Ｓｔ．Ｍｉｃｈａｅｌ）的節日（每年９月２９日）。——譯者注］那天，這位修果先生知道她的父兄倆都出門去了，就和五六個游手好閒的下流朋友一起，偷偷地到她家去把這個姑娘搶了回來。他們把她弄進了莊園，關在樓上的一間小屋子裡，修果就和朋友們圍坐狂歡痛飲起來，他們在夜裡是常常這樣幹的。這時，樓上的那位可憐的姑娘聽到了樓下狂歌亂吼和那些不堪入耳的髒字，已是驚恐萬分不知所措了。有人說，修果·巴斯克維爾酒醉時所說的那些話，不管是誰，即使是重說一遍都可能會遭到天譴。最後，她在恐懼已極的情況之下竟幹出來一樁就連最勇敢和最狡黠的人都會為之咋舌的事來。 她從窗口出來，攀緣着至今仍爬滿南牆的蔓藤由房檐下面一直爬了下來，然後就穿過沼地直往家裡跑去了，莊園離她家約有九英里的樣子。
Знайте ж, що за часів Великого повстання (історію якого, написану вченим мужем лордом Кларендоном, я настійливо рекомендую вашій увазі) замок Баскервілів належав Гуго з цього ж роду, про якого можна було сказати, що чоловік він скажений, до того ж богохульник і безвірник. Сусіди, мабуть, пробачили б йому все це, беручи до уваги, що в наших місцях жили не святі, але Гуго мав схильність до безглуздих і жорстоких жартів, що зробило його ім'я притчею во язицех в усій Західній Англії. Трапилося так, що цей Гуго покохав (якщо тільки можна назвати його темну пристрасть таким світлим словом) дочку одного йомена 1, землі якого були поблизу маєтку Баскервілів. Але молода дівиця, відома своєю скромністю й доброчесністю, як тільки могла уникала його, бо боялася самого його гидкого ім'я. І от одного разу, а це було на Михайлів день, Гуго, взявши з собою п'ятьох чи шістьох своїх товаришів, непутящих гультяїв, прокрався в йоменську господу й викрав дівицю, коли там не було ні її батька, ні братів, про що Гуго добре знав. Повернувшись у замок, Гуго сховав дівчину в одному з горішніх покоїв, а сам з своїми друзями, як це в них було заведено, завів тривалу пиятику. Бідолашна дівчина мало не збожеволіла, чуючи співи, крики й страшне богохульство, що долинали до неї знизу, бо слова, вживані Гуго Баскервілем, коли він був під чаркою, за свідченнями тих, хто його знав, були такі, що могли занапастити душу будь-якої людини. Кінець кінцем, зовсім знетямившись від страху, вона зробила те, на що побоявся б зважитися навіть найсміливіший і найспритніший чоловік — з допомогою плюща, який вкривав (і все ще вкриває) південну стіну замку, вона спустилася вниз і подалася через вересове пустище до батьківської оселі, що була на відстані трьох льє від баскервільського замку.
“過了一會兒，修果離開了客人，帶著食物和酒——說不定還有更糟糕的東西呢——就去找被他擄來的那個姑娘去了，可是竟發現籠中之鳥已經逃走了。隨後，他就象中了魔似地衝下樓來，一到飯廳就跳上了大餐桌，眼前的東西，不管是酒瓶還是木盤全都被他踢飛了。他在朋友面前大嚷大閙着說：只要當晚他能追上那丫頭，他願把肉體和靈魂全都獻給惡魔任其擺佈。當那些縱酒狂飲的浪子們被他的暴怒嚇得目瞪口獃的時候，有一個特別凶惡的傢伙——也許是因為他比別人喝得更醉——大叫着說應當把獵狗都放出去追她。修果聽他一說就跑了出去，高呼馬夫牽馬備鞍並把犬舍裡的狗全都放出來，把那少女丟下的頭巾給那些獵狗聞了聞就把它們一窩蜂地轟了出去，這些狗在一片狂吠聲中往被月光照耀着的沼地上狂奔而去。
Трапилося так, що через якийсь час Гуго залишив гостей з наміром віднести своїй полонянці їсти й пити, можливо, в нього було на думці й щось гірше — але виявив, що клітка порожня, а пташка зникла. І тоді, треба гадати, в нього вселився диявол, бо, збігши сходами вниз до бенкетної зали, він скочив на стіл, ногами розкидав дзбани з вином і тарелі й загорлав перед своїм чарколюбним товариством, що ладен цієї ж ночі віддати тіло й душу силам зла, аби лише наздогнати дівчисько. І поки ті гультяї стояли, приголомшені люттю, від якої казився Гуго, хтось із них, мабуть, нечестивіший або п'яніший за інших, крикнув, що по сліду втікачки треба пустити собак. На це Гуго миттю вибіг із замку, наказуючи слугам осідлати його кобилу і спустити собак. Давши їм понюхати хустку, яка належала дівчині, він таким чином пустив їх по її сліду і разом з усією зграєю, що люто гавкала, поскакав через залите місячним світлом мохове болото.
“這些浪子們目瞪口獃地站着，不知道這樣匆匆忙忙地搞了半天究竟是怎麼回事。過了一會兒他們才弄明白了到沼地裡去要幹什麼，接着又都大喊大叫起來了，有的人喊着要帶手槍，有的人找自己的馬，有的人甚至還想再帶一瓶酒。最後，他們那瘋狂的頭腦終於恢復了一點理智，十三個人全體上馬追了下去。頭頂上的月亮清清楚楚地照着他們，他們彼此緊靠一起順着那少女返家的必經之途疾馳而去。
Приятелі його якийсь час стояли пороззявлявши роти, не здатні зрозуміти, чого знялася вся ця метушня. Але незабаром вони збагнули своїм задурманеним вином розумом, якого гатунку подія може відбутися на вересовому пустищі. Тут закрутилась веремія, всі закричали, одні вимагали пістолети, другі коней, треті ще дзбан вина. Потім поступово до їхніх очманілих голів повернулося трохи здорового глузду, і всі вони, числом тринадцять, скочили на коней і кинулися наздоганяти Гуго. Місяць світив яскраво, і вони, вишикувавшись в один ряд, швидко скакали вперед у той бік, куди дівиця повинна була кинутися неодмінно, якщо хотіла дістатися власної домівки.
“在他們跑了一二英里路的時候，遇到了一個沼地裡的牧人，他們大喊着問他看到了他們所追捕的人沒有。據說那牧人當時被嚇得簡直都說不出話來了，後來，他終於說他確實看到了那個可憐的少女，後面還有一群追索着她的獵狗。‘我看到的還不止這些呢，’他說道，‘修果·巴斯克維爾也騎着他那黑馬從這裡過去了，還有一隻魔鬼似的大獵狗一聲不響地跟在他的後面。上帝啊，可別讓那樣的狗跟在我的後面！’那些醉鬼老爺們罵了那牧人一頓就又騎着馬趕了下去。可是不久他們就被嚇得渾身發冷了。因為他們聽到沼地裡傳來了馬跑的聲音，隨後就看到了那匹黑馬，嘴裡流着白沫跑了過去，鞍上無人，繮繩拖在地上。從那時起那些浪子們就都擠到了一起，因為他們已經感到萬分恐怖了，可是他們總還是在沼地裡前進着。如果他們只是一個人走在那裡的話，無疑地早就會撥轉馬頭跑回去了。他們就這樣慢慢地騎着前進，最後終於趕上了那群獵狗。這些狗雖然都是以驍勇和優種出名的，可是這時竟也擠在沼地裡的一條深溝的盡頭處，競相哀鳴起來，有些只已經逃之夭夭了，有些則頸毛直豎，兩眼直瞪瞪地向前面一條窄窄的小溝裡望着。
Вони проскакали з милю або й дві, коли зустріли на пустищі нічного пастуха і спитали його, чи не бачив він погоню. Чоловік той, як розповідають, перелякався до нестями і спочатку не годен був здобутися й на слово, але кінець кінцем сказав, що він справді бачив нещасну дівицю, по слідах якої бігли собаки. «Та я бачив не тільки це,— додав він,— бо Гуго Баскервіль проскакав повз мене на своїй чорній кобилі, а за ним мовчки гнався страшний псяюра, нехай сохра-нить і помилує мене Бог від такої напасті». П'яні гуляки облаяли пастуха й поїхали далі. Але дуже скоро у них мороз пішов поза шкірою, бо вони почули тупіт копит і слідом за цим повз них пробігла ворона кобила, вся в піні й без вершника, а повіддя волочилося по землі. Тоді гуляки з'їхалися в гурт, тому що їх охопив великий страх, але вони все ще рухалися пустищем далі, хоч кожний з них, якби був сам, з радістю повернув би коня назад. Повільно їдучи, вони, нарешті, наздогнали собак. Ті, хоч їхня хоробрість і чиста порода були відомі, збившись докупи, скавулили біля горловини чи спуску в глибоку западину на пустищі; деякі з них, скрадаючись, тікали, деякі, наїживши шерсть, невідривно дивилися у вузьку улоговину.
“這幫人勒住了馬，可以猜想得到，他們現在已比出發的時候清醒得多了。其中大多數已經不想再前進了，可是有三個膽子最大的——也許是醉得最厲害的——繼續策馬向山溝走了下去。前面出現了一片寬闊的平地，中間立着兩根大石砫——至今還可以看到——是古時不知是誰立起來的。月光把那塊空地照得很亮，那因驚恐和疲憊而死的少女就躺在那塊空地的中央。可是使這三個膽大包天的酒鬼毛骨悚然的既不是少女的屍體，也不是躺在她近旁的修果·巴斯克維爾的屍體，而是站在修果身旁撕扯着他喉嚨的那個可怕的東西，一隻既大又黑的畜生，樣子象一隻獵狗，可是誰也沒見過這樣大的獵狗。正當他們看著那傢伙撕扯修果·巴斯克維爾的喉嚨的時候，它把閃亮的眼睛和直流口涎的大嘴向他們轉了過來。三個人一看就嚇得大叫起來，趕忙撥轉馬頭逃命去了，甚至在穿過沼地的時候還驚呼不已。據說其中的一個因為看到了那傢伙當晚就嚇死了，另外兩個也落得個終身精神失常。
Вершники зупинилися, тепер, як ви можете здогадатися, вони були набагато тверезіші, ніж тоді, коли вирушали в дорогу. Більшість не бажала їхати далі, але троє з них, найхо-робріших або, можливо, найп'яніших, поїхали вниз горловиною западини. Западина поширшала і перетворилася на улоговину, де вони побачили два великих кам'яних стовпи, поставлені,— вони ще стоять і досі,— якимись нині забутими людьми в стародавні часи. Місяць яскраво освітлював невеличку галявину, а посеред неї лежала нещасна дівиця, яка вмерла від страху й виснаження сил. Але волосся на головах цих трьох відчайдухів заворушилося не тому, що вони побачили мертве тіло дівчини, і не тому також, що поряд з ним лежало тіло Гуго Баскервіля, ні, їх нажахала бридка потвора, величезний чорний звір, з вигляду собака, але більший за будь-якого собаку, що його коли-небудь бачило око смертного,— цей звір стояв над Гуго, вчепившись йому в горло. Поки вони дивилися, звір розірвав Гуго Баскервілю горло й повернув до них свою морду — очі в нього горіли, з пащі капала кров, і гуляки з криком рвонули з копита через пустище. Один з них, кажуть, від побаченого вмер тієї самої ночі, а двоє інших до кінця своїх днів були несповна розуму.
“我的兒子們啊，這就是那只獵狗的傳說的來歷，據說從那時起那只狗就一直可怕地騷擾着咱們的家族。我所以要把它寫下來，還因為我覺得：隨便聽到的東西和猜測的東西要比知道得清清楚楚的東西可怕得多。不可否認，在咱家的人裡，有許多都是未得善終的，死得突然、淒慘而又神秘。但願能得上帝無邊慈愛的庇護，不致降罰於我等三代以至四代唯聖經是聽的人們。我的兒子們，我借上帝之名命令你們，並且勸你們要多加小心，千萬要避免在黑夜降臨、罪惡勢力囂張的時候走過沼地。
Отака, сини мої, легенда про появу собаки, який відтоді заподіяв нашому роду стільки лиха. А записав я її тільки тому, що відоме таїть у собі менше жахливого, ніж здогади й натяки. Не можна також заперечувати, що багатьох з нашого роду спостигла сумна смерть, завжди нагла, кривава й таємнича. Нехай же Провидіння не обмине нас своєю безмежною ласкою, бо воно не може карати невинних після третього або четвертого коліна, як сказано в Святому Письмі. Цьому Провидінню, сини мої, я доручаю вас і раджу вам пораду остерігатися ходити пустищем у нічні години, коли бенкетують сили зла.
“〔這是修果·巴斯克維爾［此修果·巴斯克維爾為這篇家書開頭所提到之修果·巴斯克維爾之同名後代。——譯者注］留給兩個兒子羅傑和約翰的家書，並敦囑二人萬勿將此事告知其姊伊莉莎白。〕”
(Написав власною рукою Гуго Баскервіль для синів Роджера й Джона із забороною нічого не казати сестрі їхній Елізабет)».
摩梯末醫生讀完了這篇怪異的記載之後就把眼鏡推上了前額，直望着歇洛克·福爾摩斯。福爾摩斯打完呵欠就把煙頭扔進了爐火。
Закінчивши читати цю дивовижну повість, доктор Мортімер зсунув окуляри на лоба і втупився в містера Шерлока Холмса. Той позіхнув і кинув недопалок сигари в камін.
“嗯？”他說。
— Ну то й що? — спитав він.
“您不覺得很有趣味嗎？”
— Хіба це не цікаво?
“對一個蒐集神話的人來說，是很有趣味的。”
— Цікаво для збирачів казок.
摩梯末醫生從衣袋裏掏出來一張摺疊着的報紙。
Доктор Мортімер видобув з кишені складену в кілька разів газету.
“福爾摩斯先生，現在我要告訴您一件發生時間較近的事。這是一張今年五月十四日的《德文郡紀事報》。是一篇有關幾天前查爾茲·巴斯克維爾爵士死亡的簡短敘述。”
— Добре, містере Холмсе, зараз ми дамо вам щось свіжіше. Ось у мене номер «Девоншірської хроніки» за чотирнадцяте травня цього року. В ньому вміщено короткий звіт про факти, виявлені у зв'язку із смертю сера Чарльза Баскервіля, що сталася за кілька днів раніше.
我的朋友上身稍向前傾，神色也變得專注起來。 我們的來客重新放好了眼鏡，又開始讀了起來：
Мій друг трохи нахилився вперед, погляд у нього зробився уважним. Наш відвідувач повернув окуляри на старе місце й почав:
“最近，查爾茲·巴斯克維爾爵士之暴卒，使本郡不勝哀悼。據云，在下屆選舉中，此人可能被選為中部德文郡自由黨候選人。雖然查爾茲爵士在巴斯克維爾莊園居住不久，但其厚道與慷慨已深得周圍群眾之敬愛。值此暴發戶充斥之時，如查爾茲這樣一支名門之後，竟能致富還鄉，重振因厄運而中衰之家聲，誠為可喜之事。眾所周知之查爾茲爵士曾在南非投機致富。但他較之一直于到倒霉為止的人們聰明，他帶著變賣了的資財返回英倫。他來到巴斯克維爾莊園不過兩年，人們普遍在談論着他那龐大的重建和修幕的計劃，然此計劃已因其本人逝世而中斷。因他並無子嗣，他曾公開表示，在他有生之日整個鄉區將得到他的資助，因此，有很多人都悲悼他的暴亡。至於他對本地及郡慈善機關的慷慨捐輸，本欄曾常有登載。
— «Недавня нагла смерть сера Чарльза Баскервіля, про якого говорили як про можливого кандидата від ліберальної партії на найближчих виборах в Середньому Девоншірі, засмутила все графство. Незважаючи на те, що сер Чарльз оселився в баскервільському замку порівняно недавно, своєю доброзичливістю й шляхетністю він встиг здобути любов і пошану всіх, кому доводилося мати з ним справу. В наші дні nouveaux riches приємно мати перед очима випадок, коли нащадок старовинного роду, що занепав у нещасливі для себе часи, зміг власними силами набути багатства і обернути його на відновлення колишньої знатності свого родоводу. Сер Чарльз, як це добре відомо, збив значні суми грошей, взявши вдалу участь у ділових операціях у Південній Африці. Вчинивши розумніше, ніж ті люди, які не можуть зупинитися доти, доки колесо фортуни не повернеться проти них, він реалізував свої доходи й повернувся в Англію. Сер Чарльз оселився в баскервільському замку лише два роки тому, але всі говорять про те, якими великими були в нього плани щодо перебудови й різних удосконалень родинного гнізда, перервані його смертю. Не маючи дітей, він відкрито висловлював бажання, щоб його багатство було корисним для всіх місцевих жителів, і в багатьох з них є особисті підстави оплакувати його передчасну кончину. Про щедрі пожертвування сера Чарльза на потреби благодійності як місцевої, так і в масштабах усього графства, неодноразово згадувалося на сторінках нашої газети.
“驗屍之結果尚未能將與查爾茲爵士之死亡相關之諸情況弄清，至少尚未能消除由於當地之迷信所引起之諸種謡傳。毫無理由懷疑有任何犯罪成分，或想象死亡並非由於自然原因。查爾茲爵士為鰥夫，據說他在某些方面表現精神狀態有些反常。他雖有如許財產，但個人所好卻很簡單。巴斯克維爾莊園中之僕人只有白瑞摩夫婦二人，丈夫是總管，妻子當管家婦。他們的已被幾個朋友證實了的證詞說明：查爾茲爵士曾有健康情況不良之徵象，尤其是幾點心臟癥狀；表現在面色改變、呼吸困難和嚴重的神經衰弱。死者的朋友和私人醫生傑姆士·摩梯未也提供了同樣的證明。
Не можна сказати, щоб слідство до кінця з'ясувало всі обставини, пов'язані зі смертю сера Чарльза, але воно поклало край чуткам, породженим місцевими забобонами. Не існує підстав для якихось припущень про злочин або про те, що смерть настала не з природної причини. Сер Чарльз був удівцем і людиною, так би мовити, з ексцентричним складом розуму. Незважаючи на свої чималі статки, він вирізнявся скромними потребами і вся внутрішня прислуга в Бас-кервіль-холі складалася з однієї подружньої пари на прізвище Беррімор,— чоловік виконував обов'язки дворецького, а жінка — економки. Їхні свідчення, підкріплені кількома друзями покійного, зводяться до того, що здоров'я сера Чарльза останнім часом помітно погіршало. Беррімори особливо підкреслюють, що він хворів на серце — це знаходило прояв у раптових змінах кольору його обличчя, задишці, гострих нападах нервової депресії. Доктор Джеймс Морті-мер, друг і домашній лікар покійного, дав такі самі свідчення.
“案件實情甚為簡單。查爾茲·巴斯克維爾有一種習慣，每晚在就寢前，須沿巴斯克維爾莊園出名之水松夾道散步。白瑞摩夫婦的證詞說明死者之習慣確是如此。五月四日，查爾茲爵士曾聲稱他第二天想去倫敦，並曾命白瑞摩為他準備行李。當晚他照常出去作晚間散步，他常吸着雪茄散步，可是他再也沒有回來。在十二點鐘的時候，白瑞摩發現廳門還開着，他吃了一驚，於是就點了燈籠，出去尋找主人。當時外面很潮濕，所以沿著夾道下去很容易看到爵士的足跡，小路的中間有個通向沼地的柵門。種種跡象都說明查爾茲爵士曾站在門前，然後他就沿著夾道走了下去，他的屍體就是在夾道的末端被發現的。有一件尚未得到解釋的事實就是：白瑞摩說，他主人的足跡在過了通往沼地的柵門後就變了樣，好象是從那以後就換用足尖走路了。有一個叫作摩菲的吉卜賽馬販子，當時正在沼地裡距出事地點不遠的地方，可是他自己承認當時酒醉得很厲害。他說他曾聽到過呼喊聲，但說不清是來自哪方。在查爾茲爵士身上找不出遭受暴力襲擊的痕跡，可是醫生的證明中曾指出面容變形到几乎難以相信的程度的、躺在他面前的就是他的朋友和病人的屍體——據解釋說，這是一種在因呼吸困難和心臟衰竭而死的時候常有的現象。這一解釋已為屍體解剖所證明，說明存在着由來已久的官能上的病症。法院驗屍官也繳呈了一份與醫生證明相符的判斷書。如此結束究屬妥善，因查爾茲爵士之後代仍將在莊園居住，並將繼續不幸為之中斷的善行，因此，顯然此點具有極端重要性，如驗屍官平凡的發現不能最後撲滅那些鄰里相傳的有關此事的荒誕故事，則欲為巴斯克維爾莊園找個住戶就很困難了。據瞭解，如果說爵士還有活着的最近的親屬的話，那就是他弟弟的兒子亨利·巴斯克維爾先生了。以前曾聽說這位年輕人在美洲。現已進行調查，以便通知他來接受這筆為數龐大的財產。”
Фактичний бік справи дуже нескладний. Сер Чарльз Баскервіль мав звичай щовечора гуляти перед сном знаменитою тисовою алеєю баскервільського замку. Подружжя Беррі-морів свідчить, що він ніколи не зраджував цій звичці. Четвертого травня сер Чарльз оголосив про свій намір наступного дня поїхати в Лондон і наказав Беррімору приготувати йому для цієї поїздки речі. Того вечора він, як звичайно, вийшов на свою вечірню прогулянку, під час якої завжди викурював сигару. Додому сер Чарльз більше не повернувся. О дванадцятій годині, виявивши, що вхідні двері стоять відчинені, Беррімор стривожився, засвітив ліхтар і пішов шукати свого хазяїна. Вдень пройшов дощ, і сліди сера Чарльза було на доріжці алеї добре видно. На півдорозі біля цієї алеї є хвіртка, яке веде на вересове пустище. Із слідів можна було зрозуміти, що сер Чарльз якийсь час стояв біля тієї хвіртки. Потім він пішов алеєю далі, і в самому її кінці було знайдено його тіло. Є одна деталь, яка ще не знайшла свого пояснення,— це твердження Беррімора про те, що характер слідів його хазяїна, починаючи від хвіртки, змінився: далі сер Чарльз ішов, очевидно, навшпиньках. В той час недалеко від алеї пустищем проходив якийсь Мерфі, циган-баришник, але він був, за його власними словами, п'яний як чіп. Цей циган каже, що чув крики, але не міг визначити, з якого боку вони до нього долинають. На тілі сера Чарльза ніяких ознак насильства не виявлено, і хоч медична експертиза відзначає неймовірну дисторсію обличчя — доктор Мортімер спочатку навіть відмовлявся вірити, що перед ним лежить справді його друг і пацієнт,— але це було розцінено як симптом, досить звичайний у випадках діспное, смерті від серцевої недостатності. Такий висновок зроблено в результаті розтину тіла, який виявив застарілу органічну хворобу серця, і слідство погодилося з даними медичної експертизи. І це добре, бо надзвичайно важливо, щоб спадкоємець сера Чарльза без перешкод оселився в Баскервіль-холі й продовжив його добрі діла, перервані таким сумним чином. Якби прозаїчні висновки слідства остаточно не поклали край романтичним домислам, що поширилися у зв'язку з цією подією, то для Баскервіль-холу важко було б знайти нового хазяїна. Відомо, що найближчим родичем сера Чарльза Баскервіля є містер Генрі Баскервіль (якщо він іще живий), син меншого брата покійного. Генрі Баскервіль, ще молода людина, перебуває, за останніми даними, десь в Америці, а тому зроблено належні запити з метою повідомити його про одержану ним спадщину».
摩梯末把報紙疊好，放回口袋去。
Доктор Мортімер склав газету і знову сховав її в кишеню.
“福爾摩斯先生，這些都是眾所周知的有關查爾茲·巴斯克維爾爵士死亡的事實。”
— Ось загальновідомі факти, містере Холмсе, опубліковані в зв'язку із смертю сера Чарльза Баскервіля.
“我真得感謝您，”歇洛克·福爾摩斯說，“能引起我對這件饒有興趣的案件的注意。當時我曾讀過一些報紙的報導，但那時我正專心致力於梵蒂岡寶石案那件小事，在受着教皇急迫的囑託之下竟忽略了在英倫發生的一些案件。您說這段新聞已包括了全部公開的事實嗎？”
— Повинен подякувати вам за те,— відповів Шерлок Холмс,— що ви звернули мою увагу на справу, яка, безумовно, не позбавлена певної цікавості. Свого часу я помітив повідомлення про неї в газетах, але тоді був такий заморочений історією з ватіканськими камеями і так старався допомогти папі, що проґавив кілька цікавих випадків в Англії. Ви кажете, в цій статті викладено загальновідомі факти про смерть сера Чарльза Баскервіля?
“是的。”
— Так.
“那麼再告訴我一些內幕的事實吧！”他靠在椅背上，把兩隻手的指尖對頂在一起。顯出了他那極為冷靜的、法官似的表情。
— Тоді познайомте мене не із загальновідомими фактами,— Холмс відкинувся на спинку крісла і склав пальці рук пучками один до одного з байдужим і безстороннім виразом обличчя.
“這樣一來，”摩梯末醫生一面說著，一面感情開始激動起來，“就會把我還沒有告訴過任何人的事情都說出來了，我連驗屍官都隱瞞了。因為一個從事科學工作的人，最怕在公眾面前顯得他似乎是相信了一種流傳的迷信。我的另一個動機，就象報紙上所說的那樣，如果有任何事情再進一步惡化它那已經相當可怕的名聲，那麼巴斯克維爾莊園就真的再不會有人敢住了。為了這兩個原因，我想，不把我知道的全部事情都說出來還是正確的，因為那樣做不會有什麼好處，但是對你說來，我沒有理由不開誠佈公，徹底談出來。
— Якщо я це зроблю,— почав доктор Мортімер, явно хвилюючись,— то скажу те, чого ще нікому не казав. Причина того, що я не повідомив про ці факти слідство, полягає в небажанні людини науки потрапити в ситуацію, коли може здатися, ніби вона підтримує загальнопоширені забобони. Ще одна причина в тому, що баскервільський замок, як твердили газети, залишився б без хазяїна, якби з'явились додаткові підтвердження його похмурої репутації. З цих двох причин я вирішив, що з мого боку буде правильним сказати менше, ніж мені відомо, бо зайва балакучість все одно не принесла б користі, але з вами, отут і зараз, я говоритиму цілком відверто.
“沼地上的住戶們住得彼此相距都很遠，而彼此居住較近的人們就產生了密切的關係。因此我和查爾茲·巴斯克維爾爵士見面的機會就很多。除了賴福特莊園的弗蘭克蘭先生和生物學家斯台普吞先生而外，方圓數十英里之內就再沒有受過教育的人了。查爾茲爵士是一位喜歡隱居獨處的人，可是他的病把我們倆拉到了一起，而且對科學的共同興趣也大大有助于使我們兩人親近起來。他從南非帶回來很多科學資料，我還常常將整個美好動人的傍晚和他共同消磨在研討對布史人［南非一種原始的、以遊牧狩獵為生的種族。——譯者注］和豪騰脫人［南非黑人中的一個種族。——譯者注］的比較解剖學上。
Вересове пустище — це вкрай малолюдна місцевість, і тому тамтешні жителі дуже полюбляють спілкуватися. Саме завдяки цьому я часто бачився з сером Чарльзом Баскервілем. За винятком містера Френкленда, власника лефтер-ського замку, та ще містера Степлтона, натураліста, на багато миль навколо більше немає освічених людей. Серові Чарльзу більше подобалося самотнє життя, але його хвороба зблизила нас, цьому сприяла також спільність наших наукових інтересів. З Південної Африки він привіз дуже цікаві матеріали, і ми провели разом чимало чудових вечорів, обговорюючи порівняльну анатомію бушменів і готтентотів.
“在最後的幾個月裡我看得愈來愈清楚，查爾茲爵士的神經系統已經緊張到極點了。他深信着我讀給你聽的那個傳說——雖然他經常在自己的宅邸之內散步，但一到晚上就說什麼也不肯到沼地上去了。福爾摩斯先生，在你看來是那樣的不可信，可是，他竟深信他的家已經是厄運臨頭了。當然，他由上輩得知的傳說確實使人不快。可怕的事就要在眼前出現的想法經常佔據着他的身心，他不只一次地問過我，是否在夜間出診的途中看到過什麼奇怪的東西，或是聽見過一隻獵狗的嗥叫。後邊這個問題他曾問過我好多次，而且總是帶著驚慌顫抖的聲調。
Протягом останніх місяців мені ставало дедалі очевидніше, що нервова система сера Чарльза напружена до краю. Він узяв цю легенду, яку я вам оце прочитав, дуже близько до серця — настільки близько, що хоч і прогулювався в своїх власних володіннях, але ніщо не могло змусити його вийти ввечері на пустище. І хоч як неймовірно це може вам здатися, містере Холмсе, він був щиро переконаний в тому, що над його родом тяжіє жахливе прокляття, і ті відомості, які він мав можливість навести про своїх предків, справді не були втішними. Його постійно переслідувала думка про присутність чогось страшного, і він не раз питав мене, чи не бачив я під час своїх нічних візитів до хворих якої-небудь незвичайної істоти і чи не чув собачого гавкання. Останнє запитання сер Чарльз ставив мені особливо часто, і голос його при цьому тремтів від хвилювання.
“我記得很清楚，有一天傍晚我駕着馬車到他家去，那是在這件致命的事情發生以前約有三個星期的時候。碰巧他正在正廳門前。我已經從我的小馬車上下來站在他的面前了，我忽然看到他的眼裡帶著極端恐怖的表情，死死地盯視着我的背後。我猛然轉過身去，剛剛來得及看到一個象大牛犢似的黑東西飛快地跑了過去。他驚慌恐怖得那樣厲害，我不得不走到那動物曾經走過的地方四下尋找了一番。它已經跑了。但是，這件事似乎在他心中造成了極為惡劣的影響。我陪着他獃了一晚，就在那時，為瞭解釋他所表現的情緒，他就把我剛來的時候讀給您聽的那篇記載托我保存了。我所以要提到這一小小的插曲，是因為它在隨後發生的悲劇中可能有些重要性，可是在當時，我確實認為那只是一件微不足道的小事，他的驚恐也是沒有來由的。
Добре пам'ятаю свій вечірній приїзд до сера Чарльза десь тижнів за три перед тією фатальною подією. Він випадково був біля вхідних дверей. Я виліз із кабріолета, зупинився перед сером Чарльзом і раптом побачив, що він з невимовним жахом в очах дивиться кудись поверх мого плеча. Я різко крутнувся на місці, але встиг лише мигцем помітити, як щось схоже на чимале чорне теля промайнуло в кінці алеї. Сер Чарльз був такий схвильований і зляканий, що мені довелося піти туди, де пробігла та тварина, і подивитися, куди вона поділася. І хоч вона зникла без сліду, але сам цей випадок справив на мого друга якнайгірше враження. Я провів з сером Чарльзом цілий вечір, і саме тоді, щоб пояснити причину своїх переживань, він довірив мені цей манускрипт, який я вам прочитав. Я згадую цей дрібний епізод тільки тому, що він набуває певного значення в світлі трагедії, яка потім відбулася, але тоді я був твердо переконаний, що все це дрібниці і що хвилювання сера Чарльза безпідставне.
“還是聽從了我的勸告，查爾茲爵士才打算到倫敦去。我知道，他的心臟已經受了影響，他經常處于焦慮之中，不管其緣由是如何的虛幻，顯然已嚴重地影響了他的健康。我想，幾個月的都市生活就能把他變成一個新人了。我們共同的朋友斯台普吞先生非常關心他的健康狀況，他和我的意見相同。 可是，這可怕的災禍竟在臨行前的最後一刻發生了。
За моєю порадою, сер Чарльз збирався поїхати в Лондон. Серце у нього, я знав, було хворе, а тривога, в якій він постійно жив, хоч би яка химерна причина її викликала, дуже погано позначалася на його здоров'ї. Мені здавалося, що кілька місяців міського життя з його розвагами підуть серові Чарльзу на користь і він повернеться назад іншою людиною. Наш спільний друг містер Степлтон, який завжди дуже турбувався про здоров'я хазяїна Баскервіль-холу, був такої самої думки. І от в останню хвилину трапилося це жахливе нещастя.
“在查爾茲爵士暴死的當晚，總管白瑞摩發現以後，立刻就派了馬夫波金斯騎着馬來找我，因為我就寢很晚，所以在出事後一小時之內我就來到了巴斯克維爾莊園。我驗證了所有在驗屍過程中提到過的事實。我順着水松夾道往前觀察了他的腳印，看過了對著沼地的那扇柵門的地方，看來他曾在那兒等過人，我注意到由那一點以下的足跡形狀的變化。我還發現了，除了白瑞摩在軟土地上留下的那些足跡之外沒有其他足跡。最後我又細心地檢查了屍體，在我到達以前還沒有人動過它。查爾茲爵士趴在地上，兩臂伸出，他的手指插在泥土裡；他的面部肌肉因強烈的情感而緊縮起來，甚至使我無法辨認，確實沒有任何傷痕。可是在驗屍的時候白瑞摩曾提供了一個不真實的證明。他說在屍體周圍的地上沒有任何痕跡，他什麼也沒有看到。可是，我倒看到了——就在相距不遠的地方，不僅清晰而且是痕跡猶新。”
Дворецький Беррімор, який знайшов тієї ночі тіло сера Чарльза, послав до мене верхи конюха Перкінса, а оскільки я допізна засидівся за роботою, то зміг швидко, не більше як за годину, добратися до Баскервіль-холу. Я перевірив і підтвердив усі факти, що потім згадувалися під час проведення слідства. Пройшов по слідах сера Чарльза всю тисову алею, оглянув місце біля хвіртки, де він, очевидно, зупинявся, помітив, як змінився після цього характер його слідів, звернув увагу на те, що чиїхось інших слідів, крім слідів Беррімора, поблизу на грубому піску алеї не було, нарешті уважно оглянув тіло, до якого ніхто до мого приїзду не доторкався. Сер Чарльз лежав долілиць, розкинувши руки і зануривши пальці в пісок, а риси його обличчя спотворились від якогось надмірного переживання настільки, що я насилу впізнав його. Ніяких фізичних ушкоджень на тілі я не виявив. Але на слідстві Беррімор дав одне помилкове свідчення. Він сказав, що на землі навколо тіла слідів не було. Він просто їх не помітив. Проте я помітив — недалеко від тіла — свіжі й чіткі...
“足跡？”
— Сліди?
“足跡。”
— Сліди.
“是男人的還是女人的？”
— Чоловічі чи жіночі?
摩梯末奇怪地望了我們一會兒，在回答的時候，聲音低得几乎象耳語一樣：
Доктор Мортімер на мить якось дивно подивився на нас і майже пошепки відповів:
“福爾摩斯先生，是個極大的獵狗的爪印！”
— Містере Холмсе, то були сліди величезного собаки!