Аліса в Країні Чудес
Розділ п'ятий
第 5 篇
Що порадила Гусінь
毛毛虫的建议
Якусь часину Гусінь і Аліса мовчки дивилися одна на одну. Нарешті Гусінь вийняла люльку з рота й озвалася млосним оспалим голосом:
毛毛虫和爱丽丝彼此沉默地注视了好一会。最后，毛毛虫从嘴里拿出了水烟 管，用慢吞吞的、瞌睡似的声调同她说起了话。
- Ти хто?
“你是谁？”毛毛虫问，
Що й казати, не вельми підбадьорливий початок розмови!
- Я?.. Я, пані, й сама вже не знаю... - ледь зніяковіла Аліса. - Знаю хіба, ким була сьогодні зранку, але відтоді я, по-моєму, кілька разів мінялася.
这可不是鼓励人谈话的开场白，爱丽丝挺不好意思地回答说：“我……眼下 很难说，先生……至少今天起床时，我还知道我是谁的，从那时起，可是我就变 了好几回了，”
- Що ти хочеш цим сказати? - суворо запитала Гусінь. - Ти при своєму глузді?
“你这话是什么意思？”毛毛虫严厉地说，“你自己解释一下！”
- Боюсь, пані, що при чужому, - відказала Аліса. - Бачте, я-не зовсім я...
“我没法解释，先生，”爱丽丝说，“因为我已经不是我自己了，你瞧。”
- Не бачу, - сказала Гусінь.
“我瞧不出。”毛毛虫说。
- Боюся, пані, я не зумію висловитися ясніше, - щонайчемніше відповіла Аліса. - Я й сама не все розумію: стільки перетворень за один день будь-кого зіб'ють з пантелику.
“我不能解释得更清楚了，”爱丽丝非常有礼貌地回答，“因为我压根儿不 懂是怎么开始的，一天里改变好几次大小是非常不舒服的。”
- Ба ні! - заперечила Гусінь.
- Може, ви зараз так і не думаєте, - сказала Аліса. - Та коли вам прийде пора обертатися на лялечку (а це, ви знаєте, неминуче), а тоді на метелика, то вам, напевно, буде якось трохи дивно...
“唉，也许你还没有体会，”爱丽丝说，“可是当你必须变成一只蝶蛹的时 候──你知道自己总有一天会这样的──然后再变成一只蝴蝶、我想你会感到有 点奇怪的，是不是，”
- Аж ніяк! - сказала Гусінь.
“一点也不。”毛毛虫说。
- Ну, можливо, у вас інші відчуття, - припустила Аліса. - Але я твердо знаю, що почувалася б дуже дивно.
“哦！可能你的感觉同我不一样，”爱丽丝说，“可是这些事使我觉得非常 奇怪。”
- Ти! - зневажливо кинула Гусінь. - А ти хто така?
“你！”毛毛虫轻蔑地说，“你是谁？”
Це знов повернуло їх до початку розмови! Алісу трохи дратувала манера Гусені вести розмову. Випроставшись, вона вельми поважно промовила:
- Гадаю, спершу вам годилося б сказати, хто ви така?
这句话又把他们带回了谈话的开头，对于毛毛虫的那些非常简短的回答，爱 丽丝颇有点不高兴了，她挺直了身子一本正经地说：“我想还是你先告诉我，你 是谁？”
- Чому? - запитала Гусінь.
“为什么？”毛毛虫说。
Питання загнало Алісу в глухий кут. Вона марно шукала якогось переконливого пояснення, а що Гусінь, з усього видно, була в лихому гуморі, то Аліса обернулася й пішла геть.
这又成了一个难题：爱丽丝想不出任何比较好的理由来回答它，看来，毛毛 虫挺不高兴的，因此爱丽丝转身就走了。
- Вернися! - гукнула Гусінь їй услід. - Я маю сказати щось важливе.
“回来！”毛毛虫在她身后叫道，“我有几句重要的话讲！”
Це вже був добрий знак, і Аліса повернулася.
这话听起来倒是鼓舞人的，于是爱丽丝回来了。
- Май терпець! - сказала Гусінь.
“別发脾气嘛！”毛毛虫说，
- Оце й усе? - спитала Аліса, ледь тамуючи гнів.
“就这个话吗？”爱丽丝忍住了怒气问。
- Ні, - відказала Гусінь.
“不。”毛毛虫说。
Аліса вирішила трохи потерпіти: робити й так нічого, а раптом Гусінь повідомить щось варте того, щоб його слухати. Кілька хвилин Гусінь мовчки пахкала димом, нарешті розімкнула руки, вийняла з рота люльку й запитала:
- Отже, на твою думку, ти змінилася, так?
爱丽丝想反正没什么事，不如在这儿等一等，也许最后它会说一点儿值得听 的话的。有好几分钟，他只是喷著烟雾不说话。最后它松开胳膊，把水烟管从嘴 里拿出来，说：“你认为你已经变了，是吗？”
- Боюся, що так, - зітхнула Аліса. - Я щодесять хвилин міняю свій зріст і нічого не пам'ятаю!
“我想是的，先生。”爱丽丝说。“我平时知道的事，现在都忘了，而且连 把同样的身材保持十分钟都做不到，”
- Чому нічого? - запитала Гусінь.
“你忘了些什么？”毛毛虫问。
- Ось, наприклад, я пробувала читати напам'ять "Хорошу перепілоньку ", а вийшло казна-що! - журно відповіла Аліса.
“我试着背《小蜜蜂怎么干活》，可是背出来的完全变了样！”爱丽丝忧郁 地回答。
- То прочитай "Ти старий любий діду", - запропонувала Гусінь.
“那么背诵《你老了，威廉爸爸》吧！”毛毛虫说。
Аліса схрестила руки й почала:
爱丽丝把双手交叉放好，开始背了：
- Ти старий, любий діду, - сказав молодик, -
І волосся у тебе вже сиве.
А стоїш вверх ногами й до цього вже звик, -
На твій вік це не дуже красиво.
“年轻人说道：
‘你已经老啦，威廉爸爸，
你头上长满了白发。
可你老是头朝下倒立着，
像你这把年纪，这合适吗？’
- Молодим, - мовив дід, - я боявсь неспроста,
Що це може відбитись на мізку,
Та моя голова - я вже знаю - пуста,
На ній можна стояти без риску.
‘当我年轻的时候，’
威廉爸爸回答儿子，
‘我怕这样会损坏脑子；
现在我脑袋已经空啦，
所以就这样玩个不止，’
- Ти старий, - знову каже юнак до дідка, -
І, нівроку, гладкий, як діжчина,
А в переверти йдеш, крутиш хвацько млинка,
Ти скажи мені, в чому причина ?
‘你已经老啦，’年轻人说：
‘像我刚才说的一样，
你已经变得非常肥胖；
可是你一个前空翻翻进门来，
这是怎么搞的？请你讲讲。’
- Молодим, - мовив дід, - всі суглоби собі
Розтирав я чарівною мастю,
Коли хочеш - за гроші хороші й тобі
Дам коробочку-дві того щастя.
‘当我年轻的时候，’
老哲人摇晃著灰白的卷发说道，
‘我总是让关节保持柔软灵巧，
我用的是这种一先令一盒的油膏，
你想要两盒吗，
请允许我向你推销，’
- Ти старий, в тебе щелепи наче й слабкі,
Не вжувати їм навіть кандьору, -
Та ти гуску з кістками строщив залюбки,
Де ти взяв таку силу бадьору?
‘你已经老啦，’年轻人说，
‘你的下巴应该是
衰弱得只能喝些稀汤，
可是你把一只整鹅，
连骨带嘴全都吃光，
请问你怎能这样，’
- Молодим, - мовив дід, - я постійно сваривсь
Із дружиною вдень по три рази.
І від того мій рот на весь вік укріпивсь,
Мов стальні, моїх щелепів м'язи.
‘当我年轻的时候，’爸爸说，
‘研究的是法律条文。
对于每个案子，
都拿来同妻子辩论，
因此我练得下巴肌肉发达，
这使我受用终身。’
- Ти старий, - каже хлопець, - і, справа ясна,
Твої очі вже добре не бачать,
А на кінчику носа ти держиш в'юна, -
Хто навчив тебе, діду, трюкачить?
‘你已经老啦，’年轻人说，
‘很难想象，
你的眼睛会像从前，一样闪光。
可是你居然能把一条鳗鱼，
竖在鼻子尖上。
请问，你怎会这么棒，’
- Скільки можна дурних задавати питань!
Ти схибнувсь, чи об'ївся метеликів?
Все, терпець мій урвався, благаю: відстань!
Вимітайся, бо дам духопеликів!
“够啦，’他的爸爸说，
‘我已经回答了三个问题。
你不要太放肆啦，
我不会整天听你胡言乱语。
快滚吧，不然我就要，
一脚把你踢下楼梯。’”
- Це не те, - сказала Гусінь.
“背错了。”毛毛虫说。
- Не зовсім те, - знічено мовила Аліса. - Декотрі слова немовби змінилися.
“我也怕不十分对，”爱丽丝羞怯地说，“有些字已经变了。”
- Це зовсім не те. Від початку і до кінця! - твердо сказала Гусінь. Запала хвилинна мовчанка.
“从头到尾都错了，”毛毛虫干脆地说。然后他们又沉默了几分钟。
Гусениця озвалася перша.
毛毛虫首先开腔了：
- Тобі який зріст потрібен? - спитала вона.
“你想变成多么大小呢？”
- Ох, байдуже який, - поквапливо сказала Аліса. - Просто, знаєте, всі оті переміни, дуже прикрі...
“唉！多么大小我倒不在乎。”爱丽丝急忙回答，“可是，一个人总不会喜 欢老是变来变去的，这你是知道的。”
- Не знаю, - сказала Гусінь.
“我不知道。”毛毛虫说。
Аліса промовчала: зроду-віку їй ніхто стільки не перечив, і вона відчула, що втрачає терпець.
爱丽丝不说话了，她从来没有遭到过这么多的反驳，感到自己要发脾气了。
- А цим ти задоволена? - поцікавилася Гусінь.
“你满意现在的样子吗？”毛毛虫说，
- Якщо ваша ласка, пані, - сказала Аліса, - то я б не проти трішки підрости. Три дюйми - такий нікудишній зріст!
“哦，如果你不在意的话，先生，我想再大一点，”爱丽丝说，“像这样三 英寸高，太可怜了，”
- Ба ні, це зріст хочкудишній - вигукнула Гусінь і стала дибки. (Вона сягала рівно три дюйми заввишки.)
“这正是一个非常合适的高度。”毛毛虫生气地说，它说话时还使劲儿挺直 了身子，正好是三英寸高。
- Але я до нього не звикла, - жалібно сказала бідолашна Аліса. А про себе подумала: "Яке лихо, що всі вони тут такі вразливі!"
“可我不习惯这个高度！”爱丽丝可怜巴巴地说道，同时心里想：“我希望 这家伙可別发火！”
- З часом звикнеш, - сказала Гусінь і знов запахкала люлькою.
“不久你就会习惯的！”毛毛虫说着又把水烟管放进嘴里抽起来了。
Аліса терпляче ждала, поки вона зволить озватися. Невдовзі Гусінь вийняла з рота люльку, раз чи два позіхнула, стріпнулася усім тілом і стала сповзати з гриба.
- Один край зробить тебе вищою, а другий - нижчою, - кинула вона Алісі на прощання.
这次，爱丽丝耐心地等着它开口，一两分钟后，毛毛虫从嘴里拿出了水烟管， 打了个哈欠，摇了摇身子，然后从蘑菇上下来，向草地爬去，只是在它爬的时候， 顺口说道：“一边会使你长高，另一边会使你变矮，”
"Один край чого?. Другий край чого?" - спантеличено подумала Аліса.
“什么东西的一边，什么东西的另一边？”爱丽丝想。
- Гриба, - відповіла Гусінь достоту так, наче запитання прозвучало вголос, і за мить щезла в траві.
“蘑菇，”毛毛虫说，就好像爱丽丝在问它似的说完了话，一剎那就不见了。
Якусь часину Аліса задумливо дивилася на гриба, силкуючись з'ясувати, де ж оті два його краї, а що гриб був круглий-круглісінький, то це завдання видалося надважким. Нарешті вона обхопила гриба наскільки сягали її руки і відломила по шматочку з кожного краю.
有那么一两分钟，爱丽丝端详著那个蘑菇，思讨著哪里是它的两边。由于它 十公圆，爱丽丝发现这个问题可不容易解决。不管怎样，最后，她伸开双管环抱 著它，而且尽量往远伸，然后两只手分別掰下了一块蘑菇边。
- А тепер побачимо - так чи інак? - подумала вона, надгризаючи шматок у правій руці.
Тієї ж миті вона відчула сильний удар у підборіддя: воно буцнулося об ногу!
“可现在哪边是哪边呢？”她问自己，然后啃了右手那块试试。蓦地觉得下 巴被猛烈地碰了一下：原来下巴碰著脚背了。
Така нагла зміна її вельми налякала. Збагнувши, що вона хутко зменшується, а отже, не можна гаяти й хвилини, Аліса мерщій узялася до другого шматочка. Проте її підборіддя так щільно вперлося в ногу, що вона ніяк не могла відкрити рота. Нарешті їй вдалося вхопити дрібку з лівої руки.
这突然的变化使她战栗，缩得太快了，再不抓紧时间就完了，于是，她立即 去吃另一块，虽然下巴同脚顶得太紧，几乎张不开口，但总算把左手的蘑菇啃著 了一点。
- Ху-у, нарешті голова вільна! - радісно вигукнула Аліса, і відразу ж тривожно змовкла: десь поділися її плечі. Вона поглянула вниз, але побачила тільки шию неймовірної довжини, яка стриміла, немов стеблина, над морем зелені.
“啊，我的头自由了！”爱丽丝高兴地说，可是转眼间高兴变成了恐惧。这 时，她发现找不见自己的肩膀了，她往下看时，只能见到了很长的脖子，这个脖 子就像是矗立在绿色海洋中的高树杆。
- Цікаво, що то за зелень? - сказала Аліса. - І куди поділися мої плечі? А мої бідолашні руки! Чого це я їх не бачу?
З цими словами вона порухала руками, але, здавалося, тільки й спромоглася, що викликати легке колихання зеленого листя далеко внизу.
“那些绿东西是什么呢？”爱丽丝说，“我的肩膀呢？哎呀！我的可怜的双 手啊，怎样才能再见到你们呢？”她说话时挥动着双手，可是除了远处的绿树丛 中出现一些颤动外，什么也没有了。
Оскільки дотягтися руками до голови було справою безнадійною, вона спробувала нахилити голову до рук, і з радістю виявила, що її шия, наче змія, легко гнеться на всі боки. Аліса вигнула її граційною кривулькою, і саме намірилась пірнути в зелену гущавину (вона вже зрозуміла, що це були крони дерев, під якими во на щойно блукала), коли раптом почулося різке сичання. Аліса рвучко відсахнулася. Велика Горлиця, налетівши на неї, несамовито била її крильми по обличчю.
看起来，她的手没法举到头上来了，于是，她就试着把头弯下去凑近手。她 高兴地发现自己的脖子像蛇一样，可以随便地往上下左右扭转，她把脖子朝下， 变成一个“z”字形，准备伸进那些绿色海洋里去，发现这些绿色海洋不是別的， 正是刚才曾经在它下面漫游的树林的树梢。就在这对，一种尖利的嘶声，使得她 急忙缩回了头。一只大鸽子朝她脸上飞来，并且呼搧著翅膀疯狂地拍打她。
- Гадюка! - репетувала Горлиця.
“蛇！”鸽子尖叫著。
- Ніяка я не гадюка - обурилася Аліса. - Дайте мені спокій!
“我不是蛇！”爱丽丝生气地说，“你走开！”
- А я кажу - гадюка! - повторила Горлиця вже не так голосно і, майже схлипуючи, додала: - Я вже все перепробувала, але від них ніде нема рятунку!
“我再说一遍，蛇！”鸽子重复著，可是已经是用很低的声音在说话了，然 后还呜咽地加了一句：“我各种方法都试过了，但是没有一样能叫它们满意！”
- Не збагну, про що ви говорите, - сказала Аліса.
“你的话我一点几都不懂！”爱丽丝说，
- Між корінням дерев, на річкових кручах, у чагарниках, - не зважаючи на Алісині слова, провадила Горлиця, - скрізь оці гадюки! Їм не догодиш!..
“我试了树根，试了河岸，还试了篱笆，”鸽子继续说着，并不注意她， “可是这些蛇！没法子让它们高兴！”
Аліса розуміла все менше й менше, проте вирішила не озиватися, поки Горлиця не виговориться.
爱丽丝越来越奇怪了，但是她知道，鸽子不说完自己的话，是不会让別人说 话的。
- Мало мені мороки з висиджуванням яєць, - не вгавала Горлиця, - то я ще мушу день і ніч пильнувати їх від гадюк! Я вже три тижні не стуляю очей!
“仅仅是孵蛋就够麻烦的啦，”鸽子说，“我还得日夜守望着蛇，天哪！这 三个星期我还没合过眼呢！”
- Мені вас дуже жаль, - сказала Аліса: вона вже починала розуміти, про що йдеться.
“我很同情，你被人家扰乱得不得安宁，”爱丽丝开始有点明白它的意思了，
- І саме тоді, як я вибрала найвище в лісі дерево, - правила своєї Горлиця, зриваючись на крик, - саме тоді, як я повірила, що нарешті їх здихалася, вони вже знову тут як тут - бач, уже й з неба лізуть! У-у, гадюка!
“我刚刚把家搬到树林里最高的树上，”鸽子继续说，把嗓门提高成了尖声 嘶叫，“我想已经最后摆脱它们了，结果它们还非要弯弯曲曲地从天上下来不可。 唉！这些蛇呀！”
- Кажу ж вам, ніяка я не гадюка! - мовила Аліса. - Я... я...
“我可不是蛇，我告诉你！”爱丽丝说，“我是一个……我是一个……，
- Ну, ну? Хто ж ти? Хто? - питала Горлиця. - Ще не надумала?
“啊，你是什么呢？”鸽子说，“我看得出你正想编谎哩！”
- Я... я... дівчинка, - промовила Аліса без особливої певності, бо згадала, скільки разів вона за цей день мінялася.
“我是一个小姑娘。”爱丽丝拿不准地说，因为她想起了这一天中经历的那 么多的变化。
- Гарна баєчка, що й казати, - з глибокою зневагою пирхнула Горлиця. - На своєму віку я набачилася різних дівчаток, але з такою шиєю - жодної. Е, ні-і, ти - гадюка! І не відмагайся. Може, ще скажеш, що ти й яєць ніколи не їла?
“说得倒挺像那么回事！”鸽子十分轻蔑地说，“我这辈子看见过许多小姑 娘，可从来没有一个长着像你这样的长脖子的！没有，绝对没有！你是一条蛇， 辩解是没有用的，我知道你还要告诉我，你从来没有吃过一只蛋吧！”
- Певно, що їла, - сказала Аліса. (Вона завше казала правду.) - Розумієте, дівчатка також їдять яйця.
“我确实吃过许多的蛋，”爱丽丝说，（她是一个非常诚实的孩子。）“你 知道，小姑娘也像蛇那样，要吃好多蛋的。”
- Я не певна, - засумнівалася Горлиця, - але коли це так, то вони теж гадючого поріддя, ясно?
“我不相信，”鸽子说，“假如她们吃蛋的话，我只能说她们也是一种蛇。”
Такий несподіваний висновок так вразив Алісу, що вона заніміла. Горлиця негайно скористалася нагодою і додала:
- Я знаю одне: ти шукаєш яєць! І мені байдуже, хто ти - дівчинка чи гадюка!
这对于爱丽丝真是个新的概念，她愣了几分钟。于是鸽子趁机加了一句： “反正你是在找蛋，因此，你是姑娘还是蛇，对我都一样。”
- Зате мені - не байдуже, - заперечила Аліса. - Хоча яєць, щоб ви знали, я не шукаю. А якби й шукала, то вже ж не ваших - сирих я не люблю.
“这对我很不一样，”爱丽丝急忙分辩，“而且老实说，我不是在找蛋，就 算我在找蛋，我还不要你的呢？我是不吃生蛋的。”
- Тоді вимітайся! - похмуро буркнула Горлиця і знову вмостилась у своє гніздо.
Аліса стала опускатися нижче, але це виявилося штукою непростою: її шия раз у раз заплутувалась у гіллі. Доводилося частенько зупинятися, щоб її виплутати. Трохи згодом вона похопилася, що й досі тримає в руках шматочки гриба, й обережно, по най меншій дрібочці, почала відкушувати то від того, то від того - стаючи то вищою, то нижчою, аж поки підігнала себе до своїх звичайних розмірів.
“哼，那就滚开！”鸽子生气地说着，同时又飞下去钻进它的窝里了。爱丽 丝费劲儿地往树林里蹲，因为她的脖子常常会被树叉挂住，要随时停下来排解。 过了一会，她想起了手里的两块蘑菇，于是她小心地咬咬这块，又咬咬那块，因 此她一会儿L长高，一会缩小，最后终于使自己成了平常的高度了。
Відтоді, як вона була ще свого зросту, збігло стільки часу, що тепер їй було аж якось дивно, та за кілька хвилин вона оговталась і почала знову розмовляти сама з собою:
- Ну ось, половину плану виконано! Які дивовижні всі оці переміни! Ніколи не вгадаєш, ким станеш за хвилину! Та хай там що, а тепер я дійшла свого справжнього зросту: лишається тільки пробратися у той чарівний сад... але як це зробити, як?
З цими словами вона вийшла на узлісся, де стояв крихітний, із чотири фути заввишки, будиночок.
- Хоч би хто там жив, - вирішила Аліса, - з'являтись їм на очі отакою ніяк не годиться: вони ж можуть побожеволіти зі страху!
Тож вона почала потрошку надкушувати гриба з правої руки і не виходила з лісу доти, доки не поменшала до дев'яти дюймів.
由于她已经不是正常高度了，所以开头还有点奇怪，不过几分钟就习惯了。 然后又像平常那样同自己说话了。“好啊，现在我的计划完成一半了。这些变化 多么奇怪，我无法知道下一分钟我会是什么样儿。不管怎样，现在我总算回到自 己原来的大小了，下一件事情就是去那个美丽的花园。可是我不知道该怎么去做 呢？”说话间来到了一片开阔地，这里有一间四英尺高的小房子。“別管是谁住 在这里，”爱丽丝想，“我现在这样的大小不能进去，邓会把它们吓得灵魂出窍 的，”她小口小口地咬了一点右手上的蘑菇，一直到自己变成九英寸高，才走向 那座小房子。