СОБАКА БАСКЕРВІЛІВ

   «Замок Баскервілів, 15 жовтня

   Maniero di Baskerville, 15 ottobre

   Любий Холмсе!

    Якщо в перші дні після приїзду сюди мені доводилося не дуже переобтяжувати вас новинами, то тепер ви будете змушені визнати, що я надолужую прогаяне і що події швидко нагромаджуються одна на одну й тиснуть на нас. Свій останній звіт я закінчив на найвищій ноті — картиною Беррімора біля вікна, а тепер у мене вже є купа інших новин, які, коли я не дуже помиляюся, дуже вас подивують. Справи набули такого характеру, на який я навіть не міг розраховувати. За останні сорок вісім годин в деяких відношеннях вони стали значно яснішими, а в деяких — значно складнішими. Але я краще все розповім вам, а ви вже самі робіть висновки.

   Mio caro Holmes, se sono stato costretto a lasciarla senza notizie durante i primi giorni della mia missione, dovrà ora riconoscere che sto riguadagnando il terreno perso, e che gli avvenimenti si vanno rapidamente accumulando su di noi. Nella mia ultima relazione ho concluso con il particolare di Barrymore alla finestra, e ora ho già qui pronto un resoconto che credo la sorprenderà molto. Le cose hanno preso una piega che io non avrei saputo prevedere. In un certo senso, tutto si è molto schiarito nelle ultime quarantotto ore, mentre in un certo altro senso si sono invece andate complicando sempre più. Ma le racconterò ogni cosa per filo e per segno, e lei giudicherà da sé.

   Наступного ранку після моєї пригоди я ще до сніданку пройшов у кінець другого коридора і обстежив кімнату, куди минулої ночі заходив Беррімор. Західне вікно, в яке він так пильно вдивлявся, має порівняно з усіма іншими вікнами одну цікаву особливість: з нього пустище видно якнайкраще. Там між двох дерев є просвіток, отож перед людиною, яка дивиться з того спостережного пункту, відкривається широкий краєвид, в той час як з усіх інших вікон пустище можна побачити лише на обрії. З цього випливає, що Беррімор, очевидно, й видивлявся щось або когось у пустищі, бо тільки те вікно й могло прислужитися такій меті. Ніч була темна хоч в око стрель, і я не уявляю, як це він міг сподіватися кого-небудь побачити. Потім мені подумалося, що, мабуть, я став свідком якоїсь любовної інтрижки. Цим можна було б пояснити і його скрадливі дії, і пригнічений настрій дружини. Беррімор — хлопець хоч куди, у нього є все, щоб привернути до себе серце якої-небудь сільської дівчини. А звук відчинених дверей, що я його почув після того, як повернувся до своєї кімнати, міг означати, що Беррімор пішов на таємне побачення. Отакі думки снувалися у моїй голові того ранку, і я повідомляю вас, куди ведуть мене мої підозри, хоч би якими необгрунтованими в остаточному підсумку вони можуть виявитись.

   Il mattino successivo alla mia avventura, prima dell'ora di colazione, mi avviai lungo il corridaio e ispezionai la stanza in cui Barrymore si era sofferm ato la no tte prima. La finestra occidentale, attraverso la quale lo avevo visto guardare con tanta attenzione, ha, come ho potuto constatare, una caratteristica che la distingue dalle altre finestre della casa: essa domina cioè tutto il panorama a ridosso della landa. Vi è un'apertura tra due alberi che consente da questo punto di guardare dritto davanti a sé, mentre dalle altre finestre non si può avere altro che una visione incerta e lontana. Ne consegue perciò che Barrymore doveva essere stato in quella stanza in cerca di qualcosa o di qualcuno che si trovava in quel momento sulla landa, poiché soltanto quella finestra poteva servire al suo scopo. La notte era molto buia, cosicché non so come egli potesse sperare di vedere qualcosa. Mi era passato per la testa che egli potesse aver per le mani qualche faccenda di cuore: ciò avrebbe spiegato i suoi movimenti clandestini e anche l'inquietudine di sua moglie. Barrymore è un uomo di una bellezza che colpisce, ampiamente dotato di tutte le qualità che possono turbare il cuore di una ragazza campagnola; perciò questa mia ipotesi poteva anche avere qualche fondamento. Quando lo avevo inteso aprire l'uscio, dopo che me n'ero tornato nella mia stanza, poteva benissimo darsi che egli se ne fosse uscito per un appuntamento segreto. Così ragionavo tra me il mattino seguente, e le riferisco l'indirizzo dei miei sospetti, anche se poi i risultati mi hanno dimostrato che erano sbagliati.

   Та хоч би чим пояснювалися справжні причини нічної поведінки Беррімора, я відчував, що візьму на себе надто велику відповідальність, якщо мовчатиму про неї доти, поки не зможу все з'ясувати. Після сніданку я зустрівся з баронетом у його кабінеті і розповів про все, що бачив. Він був здивований менше, ніж я сподівався.

   Ma qualunque potesse essere la spiegazione vera dei movimenti di Barrymore, sentivo che non potevo tenere la responsabilità della mia scoperta tutta per me fino a quando non fossi stato in grado di spiegarli. Perciò ebbi un colloquio col baronetto nel suo studio, dopo colazione, e gli riferii ciò che avevo visto. Si dimostrò meno sorpreso di quanto mi aspettassi.

   — Мені відомо, що Беррімор розгулює ночами, і я давно збираюся поговорити з ним про це,— сказав він. — Двічі або й тричі я чув його кроки в коридорі приблизно саме в той час, що й ви.

   - Sapevo che Barrymore ha l'abitudine di passeggiare di notte e anzi avevo l'intenzione di parlargli in proposito - mi disse. - Ho inteso piú di una volta i suoi passi nel corridoio, che andavano e venivano, pressappoco nell'ora da lei citata.

   — Тоді, можливо, він ходить до того вікна щоночі? — висловив я припущення.

   - Può darsi che si rechi ogni sera a quella particolare finestra - suggerii.

   — Можливо. А коли так, то ми маємо змогу вистежити його й подивитися, що йому там треба. Цікаво, що зробив би Холмс, якби був тут?

   - Può darsi. In tal caso dovremmo seguirlo e scoprire quali sono le sue intenzioni. Mi domando che cosa farebbe il suo amico Holmes se fosse qui!

   — Я впевнений, він зробив би саме те, що ви оце запропонували,— відповів я. — Пішов би слідом за Беррімором і подивився б, що той робить.

   - Credo seguirebbe alla lettera quanto i suoi suggerimenti - risposi. - Pedinerebbe Barrymore e lo sorprenderebbe.

   — Тоді давайте простежимо за ним удвох.

   - E quello che noi allora faremo insieme.

   — Але ж він обов'язково нас почує.

   - Ma egli se ne accorgerà senz'altro.

   — Та він трохи глухуватий, і ми повинні скористатися з цього. Засядемо сьогодні ввечері у мене в кімнаті й почекаємо, коли він пройде. — І сер Генрі задоволено потер руки, явно радіючи майбутній пригоді, яка мала урізноманітнити незвично спокійне для нього життя в цих краях.

   - È un po' sordo, e comunque noi dobbiamo correre questo rischio. Questa sera aspetteremo nella mia camera fino a quando lo sentiremo passare. - Sir Henry si fregò le mani soddisfatto, ed era evidente che gradiva quest'avventura come un diversivo all'esistenza alquanto monotona che si vedeva costretto a condurre sulla landa.

   Баронет уже зв'язався з архітектором, який готував для сера Чарльза плани вдосконалень, і запросив підрядчика з Лондона, отож ми чекаємо, що тут скоро почнуться великі зміни. З Плімута приїжджали декоратори і меблювальники, і цілком очевидно, що у нашого друга якнайширші задуми, на виконання яких він не пошкодує ні сил, ні грошей, аби відновити колишню велич свого роду. А коли будинок буде впорядковано й умебльовано, то все, в чому сер Генрі відчуватиме потребу,— це дружина, господиня дому. Між нами кажучи, є всі ознаки того, що затримки за цим не буде, якщо тільки дама серця погодиться, бо мені рідко коли доводилося бачити більш безтямно закоханого в жінку чоловіка, ніж сер Генрі в нашу красуню сусідку міс Степлтон. Проте їхнє щире кохання розвивається зовсім не так гладенько, як можна було б чекати за існуючих обставин. Сьогодні, наприклад, його поверхня зненацька взялася брижами, що викликало в нашого друга неабияку розгубленість і роздратування.

   Il baronetto si è messo in comunicazione con l'architetto che aveva preparato i progetti per Sir Charles, nonché con un imprenditore di Londra, perciò penso che fra poco qui si avranno grandi novità. Da Plymouth sono giunti decoratori e arredatori, e mi sembra che il nostro amico abbia idee grandiose e non intenda risparmiare fatiche né spese pur di ripristinare lo splendore della sua famiglia. Quando la sua casa sarà rinnovata e riarredata, gli mancherà solo una moglie per renderla completa. Rimanga tra noi: vi sono segni abbastanza evidenti che ciò non mancherà di avverarsi purché la dama lo voglia, poiché mi è capitato raramente di vedere un uomo piú infatuato di una donna di quanto egli lo è della nostra bella vicina, la graziosissima signorina Stapleton. E tuttavia il procedere dell'amore vero e proprio non si svolge così liscio come sarebbe stato facile prevedere, date le circostanze. Oggi per esempioil suo andamento è stato interrotto da una imprevisto, che ha causato al nostro amico notevoli perplessità e disappunto.

   Після розмови з Беррімором, про яку я вам розповів, сер Генрі надів капелюха і наладився кудись податися. Я, зрозуміло, зробив те саме.

   Dopo la conversazione intorno a Barrymore, di cui già le ho detto, Sir Henry si mise il cappello e si preparò a uscire. Io naturalmente feci altrettanto.

   — Ви зі мною, Вотсоне? — спитав він, якось дивно втупившись у мене.

   - Come! Esce anche lei, Watson? - mi domandò fissandomi con in modo penetrante.

   — Це залежить від того, чи йдете ви в пустище,— відповів я.

   - Dipende: se lei si reca sulla landa o altrove - risposi io.

   — Так, іду.

   - Vado appunto sulla landa.

   — Ви ж знаєте, які в мене вказівки. Вибачте, що я вам заважаю, але ви чули, як гаряче наполягав Холмс на тому, щоб я не залишав вас, а особливо, щоб ви не ходили в пустище самі.

   - Bene: lei sa quali sono le mie istruzioni. Mi spiace intromettermi, ma sa quanto Holmes abbia insistito perché io non la lasci mai, e perché soprattutto non le permetta di andare nella landa da solo.

   Сер Генрі з приємною посмішкою поклав руку мені на плече.

   Sir Henry mi mise una mano sulla spalla sorridendo cordialmente

   — Голубе,— сказав він,— Холмс, з усією його мудрістю, не передбачив деяких речей, що трапилися після того, як я побував у пустищі. Ви мене розумієте? Я впевнений, що хто-хто, а ви аж ніяк не хочете псувати мені настрій. Я по винен іти один.

   - Amico mio - disse. - Holmes, nonostante tutta la sua saggezza, non ha previsto alcune cose che sono accadute qui da quando sono arrivato. Mi capisce, vero? Sono certo che lei è l'ultimo uomo al mondo cui farebbe piacere di passare per un guastafeste. Bisogna assolutamente che io esca da solo.

   Ці слова поставили мене в неймовірно дурне становище. Я не знав, що сказати і що зробити, а поки зібрався з думками, сер Генрі взяв свою тростину й пішов.

   Questo fatto mi mise in una situazione estremamente imbarazzante. Non sapevo piú che pesci prendere, ma prima che io mi fossi deciso, Sir Henry aveva afferrato il suo bastone e se n'era andato.

   Та коли я заходився обмірковувати ситуацію наново, мене обсіли докори сумління за те, що я дозволив йому — хоч би під яким приводом — зникнути в мене з очей. Я уявив собі, як незатишно себе почуватиму, коли змушений буду, повернувшись у Лондон, зізнатися вам, що нещастя з сером Генрі трапилось лише тому, що я злегковажив вашими вказівками. Запевняю вас, кров кинулася мені в обличчя на саму думку про це. Було ще не пізно наздогнати його, і я негайно подався в напрямку до Мерріпіт-хаус.

   Non appena però fui in grado di riflettere meglio, la mia coscienza incominciò a rimproverarmi duramente per avergli consentito di allontanarsi dalla mia vista con un qualsiasi pretesto. Immaginai quali potevano essere i miei sentimenti se avessi dovuto tornare da lei e confessarle che una disgrazia era accaduta per non essermi strettamente attenuto alle sue istruzioni. Le assicuro che a questo solo pensiero mi sentii il viso in fiamme. Non era ancora trascorso troppo tempo perché non potessi raggiungerlo: perciò mi avviai in fretta in direzione di Merripit House.

   Я швидко, як тільки міг, ішов по дорозі, але сера Генрі ніде не було видно, і так дійшов до того місця, де починається стежка, що веде в пустище. Там, побоюючись, що, мабуть, повернув не в той бік, я піднявся на пагорб, з якого відкривався широкий краєвид,— на той самий пагорб, що поряд з каменярнею. Звідти я зразу ж побачив сера Генрі. Він ступав стежкою приблизно за чверть милі від мене, поряд з ним ішла якась жінка — це могла бути тільки міс Степлтон. І мені стало ясно, що між тими двома уже існує взаєморозуміння і що про зустріч вони домовилися заздалегідь. Захопившись розмовою, вони брели дуже повільно, і я бачив, як вона жваво жестикулює, ніби в чомусь гаряче переконуючи сера Генрі, а він уважно слухає її і час від часу заперечливо хитає головою, не бажаючи погоджуватися з нею. Я стояв серед кам'яних брил, дивлячись на них, і не знав що робити. Піти слідом і порушити їхню інтимну розмову здавалося мені неподобством, а проте мій недвозначний обов'язок полягав у тому, щоб ні на мить не спускати сера Генрі з ока. Шпигувати за другом — ганебне заняття. Та нічого кращого придумати мені не вдавалося, і я вирішив не переставати стежити за ним з мого пагорба, а потім, щоб очистити своє сумління, признатися йому у всьому. Правда, якби сер Генрі раптом опинився в небезпеці, я нічим не зміг би допомогти йому, бо був надто далеко, але, погодьтеся, становище моє було важке і нічого іншого мені не залишалося.

   Mi affrettai lungo la strada con tutta la velocità consentitami dalle gambe, senza tuttavia vedere neppur l'ombra di Sir Henry, sino a che giunsi al punto in cui il sentiero che dà sulla landa si divide. Temendo allora di avere forse scelto la direzione sbagliata, salii su una collina da cui potevo dominare il panorama... la collina che è stata tagliata e trasformata in cava di pietre. Da là lo vidi immediatamente. Percorreva il sentiero della landa, a circa un quarto di miglio di distanza, e al suo fianco camminava una donna che doveva essere la signorina Stapleton. Evidentemente si erano messi d’accordo e certo si erano dati appuntamento. Passeggiavano piano, assorti in una profonda conversazione, e vidi che la signorina faceva con le mani brevi movimenti rapidi, come a sottolineare con grande energia quello che diceva, mentre Sir Henry ascoltava intento, e scuoteva ogni tanto il capo in segno di vivo dissenso. Rimasi a osservarli, appostato tra le rocce, senza saper decidere quel che dovessi fare. Seguirli e intromettermi nella loro conversazione, visibilmente intima, mi sembrava inopportuno; e tuttavia il mio preciso dovere era di non abbandonare Sir Henry neppure per un attimo. D'altronde, era per me compito odioso spiare le mosse di un amico. Eppure capivo che la soluzione migliore era che io rimanessi a sorvegliarlo dalla cima della collina, alleggerendo in seguito la mia coscienza con una confessione completa di quel che avevo fatto. É vero che se un pericolo improvviso lo avesse minacciato io mi sarei trovato troppo lontano per essegli d'aiuto, eppure sono certo, lei ne converrà con me, che la mia situazione era molto delicata, e che veramente non mi restava niente di meglio da fare.

   Потім наш друг сер Генрі й дівчина, забувши за розмовою про все на світі, зупинилися на стежці зовсім, і тут до мене раптом дійшло, що я не єдиний свідок їхньої зустрічі. Моє око вловило рух чогось зеленого, і я, придивившись уважніше, побачив, що це «зелене» несе на палиці якийсь чоловік, пробираючись каменярнею. То був Степлтон із своїм сачком на метеликів. Він знаходився значно ближче до тієї парочки, ніж я, і явно прямував до неї. У цю мить сер Генрі раптом пригорнув міс Степлтон. Його рука обіймала її, але дівчина, як мені здалося, намагалася випручатись, відвертаючи від нього обличчя. Сер Генрі нахилився до неї, вона, ніби боронячись, затулилася долонею. І тут я побачив, як вони відскочили одне від одного і озирнулися назад. Причиною цього був Степлтон. Він, мов навіжений, біг до них, розмахуючи позад себе своїм безглуздим сачком. Відчайдушно жестикулюючи, він підбіг до закоханих і аж затанцював від хвилювання. Я не міг зрозуміти, що все це означає, але, здається, Степлтон ганив сера Генрі, а той щось пояснював, і пояснення ці ставали дедалі сердитішими в міру того, як Степлтон відмовлявся їх приймати. Дівчина стояла поряд і гордовито мовчала. Нарешті Степлтон рвучко крутнувся, владним порухом руки покликав до себе сестру, і та, кинувши нерішучий погляд на сера Генрі, подалася слідом за братом. Роздратовані жести натураліста свідчили про те, що дівчина також не уникла його незадоволення. Баронет якусь хвилину стояв на місці, дивлячись їм услід, а потім повільно рушив назад, похиливши голову і являючи собою картину безмежного смутку.

   Il nostro amico Sir Heury e la signorina si erano fermati sul sentiero, piú che mai intenti a conversare, quando mi avvidi a un tratto di non essere il solo testimone di quel loro colloquio. Qualcosa di verde che si muoveva nell'aria colpì il mio sguardo, e mi bastò un'occhiata piú attenta per capire che quel puntino verde era trasportato su un bastone da un uomo che si muoveva tra il terreno scosceso. Era Stapleton col suo acchiappafarfalle. Si trovava assai piú vicino di me ai due, e sembrava muoversi verso di loro. In quel momento Sir Henry trasse improvvisamente a sé la signorina Stapleton. L'aveva già cinta col braccio, ma mi sembrò che ella cercasse di scostarsi da lui distogliendo il viso. Egli chinò il capo verso di lei, ma ella alzò una mano come in gesto di protesta. Un attimo dopo li vidi separarsi bruscamente e volgersi di scatto. La causa di quel loro movimento era Stapleton. Costui correva verso di loro come un pazzo, mentre la sua ridicola rete gli penzolava sulla schiena. Per l'emozione gesticolava e quasi danzava di fronte ai due innamorati. Non mi era possibile immaginare che cosa significasse tutta quella scena, ma ebbi l'impressione che Stapleton insultasse Sir Henry, il quale tentava di scusarsi con spiegazioni sempre piú infuriate quanto piú l'altro si rifiutava di accettarle. La signorina si era messa in disparte, in altezzoso silenzio. Stapleton infine girò sui tacchi e fece alla sorella un gesto perentorio: questa, dopo aver lanciato a Sir Henry un'occhiata irresoluta, si allontanò al fianco del fratello. I gesti collerici del naturalista indicavano che anche la signorina era inclusa nella sua disapprovazione. Il baronetto stette a guardarli per un minuto, quindi ritornò lentamente lungo il cammino che aveva percorso, a testa bassa, ritratto della difatta.

   Я не міг збагнути, що означала ця сцена, і відчував пекучий сором від того, що довелося стати свідком любовного побачення мого друга без його відома. Тому я збіг з пагорба і зустрів баронета внизу. Обличчя в нього горіло від гніву, брови супилися, як це буває в людини, яка не знає, що їй робити.

   Non riuscivo a capire che cosa significasse tutto questo, ma provavo un profondo rimorso per essere stato testimone di una scena così intima, a insaputa del mio amico. Mi affrettai quindi a scendere dall'altura e incontrai il baronetto alla fine della discesa. Era rosso in viso di collera, le sopracciglia aggrottate: in una parola aveva l'aspetto di chi si trova ai limiti della pazienza.

   — Привіт, Вотсоне! Звідки ви тут узялися? — спитав він. — Невже ви, всупереч усьому, пішли слідом за мною?

   - Salve, Watson! Da dove sbuca? - mi disse. - Non vorrà mica farmi credere che mi ha seguito, nonostante il mio preciso avvertimento!

   Я пояснив йому все: як я відчув, що не можу залишитися сидіти вдома, як ішов слідом за ним і як був свідком того, що відбулося. В очах сера Генрі спалахнуло полум'я, але моя відвертість обеззброїла його, і він, нарешті, досить гірко засміявся.

   Gli spiegai ogni cosa: come non mi ero sentito il coraggio di restarmene a casa, come lo avevo seguito, come in fine avessi assistito a quanto era successo. Per un attimo i suoi occhi mi fissarono furibondi, poi la sua collera fu disarmata dalla mia franchezza, infine egli proruppe in una risata non priva di una punta di malinconia.

   — Здавалось би, посеред цієї прерії людина може знайти цілком надійне місце, щоб усамітнитися,— мовив він,— але, сто чортів, усі тутешні жителі наче змовилися збігтися сюди, щоб подивитись, як я залицяюся,— та ще й страшенно невдало! Де ви замовили собі місце?

   - Avevo immaginato questa prateria un posto abbastanza tranquillo e isolato perché un uomo ci potesse stare in pace a pensare ai fatti suoi - disse - ma, tuoni e fulmini, a quanto pare tutto il paese è uscito a vedermi fare la parte dell'innamorato... bell'amore, porca miseria! Lei dove si era prenotato la poltrona?

   — Я був он на тому пагорбі.

   - Mi ero messo su quella collina.

   — Отже, в найостаннішому ряду? А от її брат вмостився аж у найпершому. Ви бачили, як він налетів на нас?

   - Ah! Nelle ultime file, dunque! Il fratellino invece era nelle prime. L'ha visto mentre ci veniva contro?

   — Так, бачив.

   - Sì.

   — Вам ніколи не спадало на думку, що він просто божевільний, цей її братик?

   - Le è mai passato per la mente che deve essere un po' matto... quel suo fratello?

   — Ні, не спадало.

   - Veramente non me n'ero mai accorto.

   — Мені теж. До сьогодні я завжди вважав його не позбавленим здорового глузду, але повірте мені, тепер становище таке, що на нього або на мене слід надягти гамівну сорочку. Ну, а хіба я якийсь не такий? Ви живете поряд зі мною не перший тиждень, Вотсоне. Прошу, будьте зі мною відверті! Чи є в моїй особі щось таке, що може перешкодити мені стати добрим чоловіком жінці, яку я кохаю?

   - Nemmeno io! Fino ad oggi lo avevo giudicato sempre abbastanza sano di mente, ma le dò la mia parola d'onore che o lui o io dobbiamo essere soggetti da camicia di forza! Ma io, che cosa ho di speciale, perdiana? Lei ormai vive con me da alcune settimane, Watson! Mi dica la verità! Trova che io abbia qualcosa che m'impedisca di essere un buon marito per la donna che amo?

   — Я сказав би, що немає.

   - Direi di no.

   — Степлтону не може не подобатися моє становище в суспільстві, отож причина того, що він укрив мене мокрим рядном,— у мені самому. Але що він проти мене має? Нікому з усіх чоловіків і жінок, яких знаю, я за все своє життя не заподіяв нічого поганого. І до того ж він проти, щоб я доторкався навіть до кінчиків її пальців.

   - Non può certo aver nulla a ridire sulla mia situazione finanziaria, perciò non può che avercela con la mia persona. Che cos'ha dunque contro di me? Che io sappia, non ho mai torto un capello a nessuno: eppure mi ha detto che non mi permette nemmeno di toccarle la punta delle dita.

   — Він так і сказав?

   - Ha detto così?

   — Еге ж, і багато чого іншого. Повірте мені, Вотсоне, я знаю цю дівчину всього кілька тижнів, але з першої ж зустрічі відчув, що її просто створено для мене, а вона... вона теж, присягаюсь, раділа, коли була зі мною. В жіночих очах є світло, і воно промовляє переконливіше, ніж слова. Але Степлтон ніколи не залишав нас удвох, і ось тільки сьогодні я вперше влучив годину, щоб поговорити з нею наодинці. Вона була рада зустрітися зі мною, але коли прийшла, то зовсім не хотіла говорити про любов, вона і мені не дозволила б сказати їй про мої почуття, якби могла. І весь час поверталась у розмові до того, що тут небезпечне місце і що вона не зможе бути спокійною, поки я звідси не поїду. Я відповів, що зовсім не поспішаю зробити це, відколи її побачив, і якщо вона справді хоче, щоб я покинув замок Баскервілів, то єдиний вихід — їхати разом. Після цього я палко заходився умовляти її вийти за мене заміж, але перш ніж вона встигла відповісти, з'явився її братик,— прибіг і визвірився на нас, мов скажений. Він був аж блідий від люті, а його безбарвні очиці горіли лихим вогнем. Що це я роблю тут з дівчиною! Як я смію лізти до неї із залицяннями, які їй просто осоружні! Чи я вважаю, що, бувши баронетом, можу робити все, що мені заманеться? Ех, якби він не був її братом, я дав би йому відкоша. А так довелося відповісти, що своїх почуттів до його сестри я можу не соромитися, і сподіваюся, що вона зробить мені честь, ставши моєю дружиною. Ці слова нітрохи Степлтона не вгамували, і тоді я також утратив самовладання й відповів йому набагато різкіше, ніж, мабуть, було треба, беручи до уваги, що міс Степлтон стояла поряд. Усе закінчилося тим, що він пішов разом з нею, як ви самі бачили, а я стою ось перед вами спантеличений так, як ніхто в цьому графстві. Поясніть же мені, Вотсоне, що все це означає, і я буду перед вами в неоплатному боргу.

   - Eccome, e altro ancora. Le assicuro, Watson, che la conosco solo da poche settimane, ma ho avuto sin dal primo momento la certezza che quella donna era fatta per me, e anche lei... anche lei era felice quando stava con me: sarei pronto a giurarlo. In certi momenti gli occhi di una donna si riempiono di una luce assai piú eloquente di un fiume di parole. Ma lui non ci ha mai permesso di restare soli, e solo oggi per la prima volta avevo intravisto la speranza di poter scambiare con lei qualche parola in intimità. Sembrava contenta di vedermi, ma poi mi ha detto che non era per amore che era venuta a parlarmi, e certo non mi avrebbe permesso di rivelarle il mio animo se fosse riuscita a interrompermi. Continuava a ripetermi che questo era un luogo pericoloso, e che sarebbe stata tranquilla soltanto quando me ne fossi andato. Io le ho risposto che dal momento in cui l'avevo veduta non avevo alcuna fretta di partire, e che se veramente desiderava che io me ne andassi, l'unico modo per farmi partire era che lei mi accompagnasse. Con ciò le ho offerto in poche parole di sposarla, ma prima che ella fosse in grado di rispondermi, ecco precipitarsi in mezzo a noi il fratello con una faccia da pazzo. Era letteralmente bianco di collera, e quei suoi occhi smorti fiammeggiavano di rabbia. Che cosa c'entravo io con sua sorella? Come osavo farla oggetto delle mie disgustose attenzioni? Credevo forse che, perché nobile, mi fosse permesso fare quel che mi pareva e piaceva? Se non fosse stato il fratello di lei, gli avrei risposto come si meritava. Purtroppo ho dovuto limitarmi a dirgli che i miei sentimenti nei confronti di sua sorella erano tali da non aver niente di cui vergognarsi, e che mi auguravo che lei mi avrebbe fatto l’onore di diventare mia moglie. Ma queste mie proposte non lo hanno per nulla calmato, anzi, alla fine anch'io ho perso la pazienza e gli ho risposto peggio di quanto non volessi, in considerazione anche del fatto che la signorina era presente. La scena dunque è finita come lei ha visto: lui se n'è andato con lei, e io sono qui perplesso e imbarazzato come un cretino. Mi spieghi un po' che cosa significa questa storia, Watson, e io le sarò ancora piú debitore di quanto già non sia nei suoi confronti.

   Я висловив був кілька пояснень, але, правду кажучи, сам почувався цілком збитим з пантелику. Титул нашого друга, його багатство, молодість, характер і зовнішність — усе промовляє на його користь, і я не знаю нічого, що свідчило б проти нього, крім лихої долі, яка переслідує його рід. Гідно подиву, що пропозицію сера Генрі було відкинуто майже брутально, без ніяких посилань на бажання самої дівчини, і що дівчина сприйняла все без жодних заперечень. А втім, наші припущення розвіяв того ж дня сам Степлтон. Він прийшов після обіду, щоб вибачитися за свою образливу поведінку, і наслідок його тривалої розмови в кабінеті сера Генрі такий: сварку цілком залагоджено і на знак цього нас запрошено наступної п'ятниці на обід у Мерріпіт-хаус,

   Tentai di fornirgli un paio di spiegazioni attendibili, ma francamente ero meravigliato e stupito quanto Sir Henry. Il titolo del nostro amico, la sua fortuna, la sua età, il suo carattere, la sua prestanza fisica, tutto era a suo favore, e contro di lui non avrei saputo trovare assolutamente nulla, a meno che non si trattasse dell'oscuro destino che incombe sulla sua famiglia. É veramente stupefacente che le sue proposte siano state respinte con tanta durezza senza interpellare la volontà della signorina, ed è ancora piú stupefacente che questa abbia accettato tale stato di cose senza protestare. Il nostro almanaccare fu interrotto da una visita fattaci da Stapleton in persona questo pomeriggio stesso. É venuto a scusarsi per il comportamento di qualche ora prima, e dopo una lunga conversazione privata svoltasi tra lui e Sir Henry nello studio di quest'ultimo, in conclusione il dissidio è completamente sanato e a sancire questa rappacificazione siamo invitati a pranzare a Merripit House venerdì prossimo.

   — І все ж таки я й тепер не сказав би, що він при здоровому розумі,— зауважив сер Генрі,— і не можу забути вираз його очей, коли він накинувся на мене сьогодні вранці, але мушу визнати: ніхто не зміг би вибачитися так благородно, як це зробив він.

   - Non che non sia matto - mi ha spiegato Sir Henry; - non potrò mai dimenticare l'espressione dei suoi occhi quando mi ha investito questa mattina, ma devo riconoscere che nessuno avrebbe potuto offrire scuse piú dignitose di quelle presentatemi da lui questo pomeriggio.

   — Він якось пояснив свій вчинок?

   - Ha spiegato le ragioni della sua condotta?

   — Сестра для нього все,— каже він. Це цілком природно, і я радий, що Степлтон розуміє їй ціну. Вони завжди були разом і, як він твердить, тільки одна вона є йому товаришем, отож сама думка втратити її нагонить на нього справжній жах. Він не здогадався, сказав Степлтон, що вона подобається мені дедалі дужче, а коли на власні очі побачив, що це справді так і що її можуть від нього забрати, то був украй приголомшений і якийсь час просто не міг відповідати ні за свої слова, ні за вчинки. Він дуже шкодує про все, що трапилося, і розуміє, яким дурним егоїстом був, гадаючи, що зможе втримати біля себе на все життя таку вродливу жінку, як його сестра. Якщо вже вона має покинути його, то він хотів би, щоб вона віддалася за сусіда, як-от я, а не за когось іншого. Але хоч би як там було, для нього це тяжкий удар і йому потрібен час, щоб звикнути до думки про неминучу втрату. З його боку не буде ніяких перешкод, якщо я пообіцяю протягом трьох місяців залишити все так, як є, і задовольнятися тільки дружбою з його сестрою, не претендуючи на її кохання. Я пообіцяв, і розмову на цьому було закінчено.

   - Sua sorella è tutto per lui, mi ha detto. Questo è abbastanza naturale, e sono lieto che egli ne apprezzi i meriti. Sono sempre vissuti insieme, e da quanto egli mi dice è sempre stato un uomo molto solo e ha sempre avuto la sorella come unica compagna, in modo che il pensiero di perderla gli è davvero insopportabile. Non si era accorto, mi ha detto, che io mi stavo affezionando a Beryl, ma quando ha compreso come stavano effettivamente le cose, e ha capito che forse la stava per perdere, il colpo è stato tale per lui che per un attimo non si è reso conto di quello che faceva e diceva. Si è dimostrato molto dispiaciuto per l’avvenimento, e ha ammesso che sarebbe stato sciocco ed egoistico da parte sua pensare di tenere per sé solo per tutto il resto della vita una donna bella come sua sorella. Dal momento che lei lo doveva lasciare, preferiva che fosse per un vicino come me piuttosto che per qualcun altro. Comunque, ciò è per lui un grande dolore, e avrà bisogno di tempo per abituarsi a questa nuova realtà. É pronto a ritirare ogni obiezione da parte sua se gli prometto di lasciar stare le cose come sono per un periodo di tre mesi, accontentandomi in questo lasso di tempo di coltivare l'amicizia di Beryl senza pretendere da lei amore. Naturalmente io ho promesso, e così ci siamo rimessi d’accordo.

   Отже, одна з наших маленьких таємниць розкрилася. А це не абищо — хоч десь торкнутися дна болота, в якому ми борсаємося. Тепер нам відомо, чому Степлтон з такою недоброзичливістю поставився до залицяльника своєї сестри, навіть до такого завидного, як сер Генрі. А зараз перейду до іншої нитки, яку витягнув із заплутаного клубка — таємниці нічних ридань, заплаканого обличчя місіс Беррімор і загадкових мандрів дворецького до заґратованого вікна, що виходить на пустище. Поздоровте мене, дорогий Холмсе, і скажіть мені, що як ваш представник я вас не розчарував і що ви не шкодуєте за ту довіру, яку виявили мені, пославши сюди. Адже однієї-єдиної ночі вистачило, щоб усе розплутати.

   Ecco così chiarito uno dei nostri tanti piccoli problemi. È già qualcosa aver toccato il fondo, almeno in un punto, di questo pantano in cui ci stiamo dibattendo. Sappiamo finalmente perché Stapleton vedesse di mal occhio il pretendente della sorella... anche se questo pretendente è un partito invidiabile quale Sir Henry. E adesso vengo a un altro filo che sono riuscito a districare da questa imbrogliata matassa: al mistero cioè dei singhiozzi notturni, del viso rigato di lagrime della signora Barrymore, delle furtive scappate del maggiordomo alla finestra occidentale a graticci. Si congratuli con me, caro Holmes, e mi dica che non l'ho delusa in qualità di suo agente, e che non rimpiange la fiducia dimostratami inviandomi quaggiú. Tutti questi quesiti sono stati completamente risolti con una sola notte di lavoro.

   Я сказав «однієї-єдиної ночі», але насправді потрібно було дві, бо в першу ми зазнали цілковитої невдачі. Ми сиділи з сером Генрі в його кімнаті майже до третьої години, але нічого, крім бою годинника на сходах, не почули. Це було нестерпно нудне чатування, і закінчилося воно тим, що обидва ми заснули, сидячи в кріслах. На щастя, це нас не розхолодило, і ми вирішили зробити ще одну спробу. Наступної ночі прикрутили гніт у лампі, палили цигарки й сиділи тихо-тихо. Ви не повірите, як повільно спливала година за годиною, проте нам допомагала та напружена терплячість, що її повинен відчувати мисливець, стежачи за пасткою, в яку як, він сподівається, попадеться дичина. Вибило першу годину, другу, у відчаї ми знову майже відмовилися від свого наміру, коли раптом обидва випросталися в своїх кріслах і насторожились, а від утоми не лишилося й сліду. В коридорі під чиїмись кроками зарипіла підлога.

   Ho detto "con una sola notte di lavoro” a onor del vero mi sono occorse due notti, perché nella prima non abbiamo concluso nulla. Rimasi alzato con Sir Henry, nella sua stanza, sino alle tre del mattino circa, ma non udimmo niente, nessun rumore, ad eccezione dei rintocchi della pendola in cima alle scale. Fu una veglia estremamente malinconica, che si concluse in una sonora dormita di entrambi sulle nostre rispettive seggiole. Per fortuna non ci perdemmo di coraggio, e decidemmo di tentare di nuovo. La sera successiva abbassammo la lampada e ci mettemmo a fumare sigarette, senza fare il benché minimo rumore. É incredibile quanto lentamente passassero le ore, e tuttavia fummo aiutati a superare la stanchezza da quello stesso paziente interesse che deve senza dubbio provare il cacciatore quando sorveglia la tagliola in cui spera che possa avventurarsi la sua selvaggina. Un colpo, poi un secondo, e già quasi disperavamo per la seconda volta, quando improvvisamente balzammo entrambi in ascolto sulle nostre seggiole, con tutti i nostri sensi affaticati ancora una volta acutamente all'erta. Avevamo inteso nel corridoio lo scricchiolio di un passo.

   Ми почули, як ці звуки спочатку порівнялися з нашою кімнатою, а потім завмерли вдалині. Баронет відчинив двері, і ми рушили слідом за невідомим. Він уже проминув галерею, і в коридорі панувала суцільна темрява. Нечутно прокрадаючись уперед, ми нарешті дійшли до другого крила будинку. І саме вчасно, бо встигли ще побачити високого на зріст чоловіка з чорною бородою, який, зсутуливши плечі, пробирався коридором. Потім він увійшов у ті самі двері, що й першого разу, бо свічка спочатку висвітила в темряві їх отвір, далі вони зачинилися, і з кімнати в морок коридору потягнувся один-єдиний жовтий промінчик. Ми з усіма пересторогами просувалися до того промінчика, пробуючи ногами кожну мостину, перш ніж перенести на неї всю нашу вагу. З обережності ми не взулися, але стара підлога все одно потріскувала й рипіла. Іноді здавалося просто неможливим, щоб Беррімор не почув наших кроків. Проте, на щастя, він добре-таки тугий на вухо, до того ж цілком поринув у те, що робив. Коли ми кінець кінцем дісталися до дверей і зазирнули в кімнату, Беррімор стояв біля вікна, тримаючи в руці свічку і майже притулившись обличчям до шибки — точнісінько так, як позаминулої ночі.

   Lo udimmo allontanarsi furtivo e spegnersi in lontananza. Allora il baronetto aprì piano piano l'uscio, e insieme ci ponemmo alI'inseguimento. Già il nostro uomo era svoltato nella galleria, e il corridoio era tutto immerso nelle tenebre. Avanzammo cauti e silenziosi finché giungemmo nell'altra ala. Avemmo giusto il tempo di scorgere la visione fugace dell'alta figura barbuta, dalle spalle curve, mentre avanzava in punta di piedi lungo il corridoio. Quindi la vedemmo entrare come la prima volta in quella stessa porta, e la luce della candela la definì nel buio, lasciando trapelare un'unica striscia gialla attraverso le tenebre del corridoio. Avanzammo con circospezione in direzione di essa, tastando ogni asse dell'impiantito prima di osare di abbandonarvi sopra tutto il nostro peso. Avevamo avuto cura di toglierci le scarpe, ma anche così scalzi i nostri passi facevano gemere e scricchiolare quelle vecchie tavole. A volte ci pareva impossibile che egli non potesse udire il nostro avvicinarsi, ma per fortuna l'uomo è sordastro, ed era troppo preoccupato di quel che stava facendo. Quando giungemmo finalmente alla porta e spiammo attraverso di essa, lo vedemmo accovacciato alla finestra con la candela in mano, la faccia sbiancata intenta a scrutare e schiacciata contro il vetro, nella identica posizione in cui lo avevo sorpreso due notti prima.

   Ми не мали заздалегідь розробленого плану дій, але баронет належить до числа тих людей, які вважають рішучі вчинки найбільш природними. Він увійшов до кімнати. Беррімор, із свистом вдихнувши повітря, відскочив від вікна і, блідий, як мрець, став перед нами, тремтячи всім тілом. У його темних очах, що блищали на білій масці обличчя й дивилися то на сера Генрі, то на мене, застигли жах і здивування.

   Non avevamo predisposto alcun piano di attacco, ma Sir Henry è un uomo per il quale la via piú diretta è sempre quella piú naturale. Avanzò con fare deciso nella stanza, mentre Barrymore si spostava dalla finestra con un balzo lanciando come un sibilo acuto dalle labbra, e sostando livido e tremante davanti a noi. I suoi occhi cupi, che luccicavano fuor dell'esangue maschera del viso, erano carichi di orrore e di stupore, mentre il suo sguardo fissava esterrefatto ora Sir Henry ora me.

   — Берріморе, що ви тут робите?

   - Che cosa stai facendo qua, Barrymore?

   — Нічого, сер. — Хвилювання заважало йому говорити, свічка ходором ходила в його руці, й по стінах металися тіні.

    — Це вікно, сер... Я ходжу вночі й дивлюся, чи всі вони зачинені.

   - Nulla, Sir Henry. - Era talmente agitato che stentava ad aprir bocca, e la mano che impugnava la candela tremava talmente che lunghe ombre ne balzavano su e giú tutt'attorno a lui. - Ero alla finestra: faccio sempre un giro la notte per vedere se sono ben sprangate.

   — На другому поверсі?

   - Al secondo piano?

   — Так сер, усі вікна.

   - Sì, Sir Henry, ispeziono sempre tutte le finestre.

   — Слухайте, Берріморе,— суворо мовив сер Генрі,— ми вирішили домогтися від вас правди, отож що швидше ми її від вас почуємо, то менше у вас буде неприємностей. Ну, швидше! І без брехні! Що ви робили біля вікна?

   - Senti un po', Barrymore - insistette Sir Henry con tono severo - abbiamo deciso di sapere da te la verità, perciò ti risparmierai molta fatica se ce la dirai subito. Su, andiamo! Niente storie! Che cosa stavi facendo a quella finestra?

   Дворецький безпорадно подивився на нас і стиснув руки з виглядом людини, що дійшла до останньої межі сумнівів і страждань.

   Il disgraziato ci guardò con aria smarrita, e si torse le mani come chi si trova al colmo dell'incertezza e della disperazione.

   — Я не робив нічого поганого, сер. Просто тримав свічку біля вікна.

   - Non facevo nulla di male, Sir Henry! Tenevo accostata una candela alla finestra.

   — А навіщо ви тримали свічку біля вікна?

   - E perché tenevi accostata una candela alla finestra?

   — Не питайте мене, сер Генрі, не питайте! Слово честі, сер, це не моя таємниця, а тому я не можу видати її. Якби вона нікого, крім мене, не стосувалась, я розповів би вам усе.

   - Non me lo chieda, Sir Henry... non me lo chieda! Le do la mia parola d'onore che si tratta di un segreto non mio, e che perciò non posso rivelarglielo. Se si trattasse soltanto di me non glielo nasconderei. Davvero.

   Раптом мені сяйнула несподівана думка, і я взяв свічку з тремтячої руки дворецького.

   Mi venne in mente un'idea improvvisa, e tolsi la candela dal davanzale dove era stata posata dal maggiordomo.

   — Чоловік подавав нею сигнал,— сказав я. — Нумо по

    дивимося, чи буде якась відповідь.

    Я підніс свічку до вікна, як робив це Беррімор, і почав вдивлятися в темряву ночі. Місяць сховався за хмарами, і я зміг побачити лише стіну чорних дерев і трохи світлішу пляму пустища. І раптом я радісно скрикнув, бо темну запону ночі прорізала крихітна цятка жовтавого світла й непорушно застигла в нічному мороці, обмеженому прямокутником вікна.

   - Doveva trattarsi certamente di un segnale - osservai. -.Vediamo se otteniamo una risposta.

    Tenni la candela come l'aveva tenuta Barrymore, e appuntai lo sguardo nelle tenebre della notte. Distinguevo vagamente la massa nera degli alberi e la piú chiara vastità della landa, poiché la luna si trovava dietro le nuvole. A un tratto lanciai un grido di esultanza, poiché una minuscola luce gialla, piccola come una capocchia di spillo, aveva improvvisamente squarciato quel nero velame e scintillava nitida al centro del riquadro buio della finestra.

   — Дивіться! — вигукнув я.

   - Eccolo! - esclamai.

   — Ні, ні, сер, це нічого... нічого не означає! — не витримав дворецький. — Запевняю вас, сер...

   - No, no, signore, non è nulla... assolutamente nulla - interruppe il maggiordomo - le assicuro, signore...

   — Ану, поводіть свічкою, Вотсоне! — вигукнув баронет. — Бачите, той вогник також рухається з боку в бік! Ну, негіднику, ви й далі будете заперечувати, що то сигнал? Та не мовчіть! Хто отой ваш спільник, що це за змова?

   - Muova la candela di traverso la finestra, Watson! - gridò il baronetto. - Vede, anche l'altra luce si muove. E adesso, mascalzone, vorrai ancora negare che non si tratti di un segnale? Su, parla! Chi è il tuo complice laggiú, e che cosa significa questa tresca?

   Обличчя дворецького набуло відверто зухвалого виразу.

   La faccia dell'uomo assunse un'espressione di aperta sfida.

   — Це моя справа, вас вона не стосується. І нічого я вам не скажу.

   – È affar mio, non suo. Non le dirò nulla.

   — В такому разі ви в мене вже не служите.

   - Allora te ne andrai di qua seduta stante.

   — Дуже добре, сер. Якщо так треба, то нехай.

   - Come vuole! Se è necessario, è necessario.

   — І ви себе зганьбили. Їй-право, вам повинно бути соромно. Ваш рід жив разом з моїм під оцим дахом понад сто років і ось тепер ви в якійсь чорній змові проти мене.

   - E te ne andrai malamente, tuoni e fulmini, dovresti aver vergogna di te! Da cinquecento anni e piú la tua famiglia vive con la mia sotto questo tetto, ed ecco che io ti scopro a complottare chi sa quale porcheria contro di me!

   — Ні, ні, сер, не проти вас! — почувся жіночий голос, і місіс Беррімор, ще переляканіша і блідіша, ніж її чоловік, з'явилася у дверях. Ця дебела жінка з накинутою на плечі шаллю і в спідниці могла б здатися смішною, якби не переживання, написані на її обличчі.

   - No, no, Sir Henry! Non è contro di lei!

    Era una voce di donna, e la signora Barrymore, piú pallida e ancora piú smarrita del marito, apparve sulla soglia. La sua figura massiccia in sottoveste, malamente avvolta in uno scialle, sarebbe stata comica, se non fosse stato per l'intensità dell'emozione che le si leggeva nel viso.

   — Ми повинні їхати звідси. Ось чим усе закінчилося. Можеш пакувати речі,— мовив дворецький.

   - Dobbiamo andarcene, Elisa. È la fine. Puoi fare le nostre valigie - le disse il maggiordomo.

   — О Джоне, Джоне, до чого я тебе довела! Це я винна, сер Генрі, в усьому винна тільки я. Він пішов на це заради мене і тому, що я його попросила.

   - Oh, John, John, tutto per colpa mia! La colpa è tutta mia, Sir Henry... tutta mia. Lui non c'entra per nulla: lo ha fatto per amor mio, e solo perché gliel'ho chiesto io.

   — Та кажіть же все відверто! В чому справа?

   - Su, parli dunque! Che cosa significa questa storia?

   — Мій нещасний брат сидить голодний у пустищі. Ми не можемо дати йому померти біля самісінького нашого порога. Світло у вікні є сигналом, що їжу для нього приготовлено, а отой його вогник показує місце, куди її треба принести.

   - Il mio sciagurato fratello sta morendo di fame sulla landa. Non possiamo lasciarlo morire proprio qui davanti alla nostra porta. Quella luce è un segnale che gli facciamo per dirgli che il cibo è pronto per lui, e quella luce laggiú indica il punto in cui noi dobbiamo portarglielo.

   — Отже, ваш брат і є той...

   - Allora suo fratello è...

   — В'язень-утікач, сер... злочинець Селден.

   - Il forzato evaso... sì, Sir Henry... è Selden, I'assassino.

   — Це правда, сер,— підтвердив Беррімор. — Я сказав вам, що таємниця належить не мені, і тому я не можу її вам відкрити. Але тепер ви все почули самі й знаєте, що ніякої змови проти вас немає.

   - Questa è la verità, Sir Henry - confermò Barrymore. - Le avevo detto che non si trattava di un segreto mio, e che io non avevo diritto di rivelarglielo. Ma adesso che sa comprenderà come non si tratti affatto di una congiura contro di lei.

   Отак було пояснено загадкові нічні мандри й світло свічки біля вікна. Ми з сером Генрі здивовано втупились у місіс Беррімор. Невже ця флегматична поважна жінка тієї ж крові, що й один з найлихіших злочинців у нашій країні?

   Questa era dunque la spiegazione delle furtive spedizioni notturne e della luce alla finestra! Sir Henry e io fissammo entrambi la donna, allibiti. Era mai possibile che quella creatura dalI'aspetto banalmente rispettabile fosse dello stesso sangue da cui era uscito uno dei piú temibili criminali d'Inghilterra?

   — Так, сер, моє дівоче прізвище Селден, а він мій менший брат. Надто вже ми мазали його зверху пирогом, коли він був малий, надто в усьому йому потурали, от він і дійшов думки, що світ створено задля його втіхи і можна виробляти в ньому все, що заманеться. Потім підріс, знайшов собі поганих товаришів і наче злий біс у нього вселився — він розбив серце матері й виваляв наше ім'я в багнюці. Від злочину до злочину він опускався дедалі нижче, і тільки ласка Божа врятувала його від шибениці, але для мене, сер, він завжди залишався маленьким кучерявим хлопчиком, якого я бавила і з яким гралася як старша сестра. Ось чому він і втік з тюрми, сер. Знав, що я тут і що ми не відмовимо йому в допомозі. Коли він однієї ночі приволікся сюди, стомлений і голодний, а стражники насідали йому на п'яти, що ми мали робити? Ми впустили його, нагодували, доглядали його. Потім приїхали ви, сер, і брат вирішив, що йому буде безпечніше в пустищі, ніж десь інде, поки його ловитимуть, отож він і зараз там ховається. А ми через ніч перевіряємо, чи він не пішов з цих місць, світячи у вікно, і якщо одержуємо відповідь, мій чоловік несе йому хліб і м'ясо. Кожного дня сподіваємося, що він зник, але поки він тут, ми не можемо його покинути. Я сказала вам усю правду, бо я чесна християнка, і ви розумієте: якщо в цій справі хтось і винен, то зовсім не мій чоловік, а я, адже все, що він робив, він робив заради мене.

   - Sissignore, da ragazza mi chiamavo Selden, e quello è il mio fratello piú giovane. Quand'era ragazzo lo abbiamo viziato troppo, accontentandolo in tutto e per tutto, finché finì col pensare che il mondo fosse fatto per suo uso e comsumo, e che a lui tutto fosse permesso. Poi, quando fu cresciuto, incontrò cattive compagnie, e il diavolo si è impossessato di lui, tanto che egli spezzò il cuore di mia madre e trascinò il nostro nome nel fango. Scese sempre piú in basso lungo la china del male, e soltanto la misericordia di Dio lo ha salvato dalla forca; ma per me, Sir Henry, è sempre rimasto il bambinetto ricciolino con cui giocavo e che sorvegliavo, da sorella maggiore! Ecco perché è evaso, Sir Henry. Sapeva che io mi trovavo qui e che non mi sarei rifiutata di aiutarlo. Quando una sera si trascinò fin qua, stanco, affamato, con i guardiani alle calcagna, che cosa potevamo fare? Lo raccogliemmo, gli demmo da mangiare, lo curammo. Poi lei è ritornato, Sir Henry, e mio fratello pensò che sarebbe stato piú al sicuro sulla landa che altrove, sino a quando le ricerche si fossero calmate, e così vi rimase nascosto. Ma ogni due notti ci assicuravamo che fosse sempre laggiú mettendo una luce alla finestra, e, se avevamo risposta, mio marito gli portava un po’ di carne e di pane da mangiare. Ogni giorno speravamo che se ne andasse, ma fino a quando restava qui non potevamo abbandonarlo. Questa è la sacrosanta verità; lo giuro da buona cristiana, e se qualcuno deve essere rimproverato non è mio marito, ma tutta la colpa di questa storia deve ricadere su di me, perché lui ha agito per amor mio.

   Жінка говорила з такою щирістю, що їй не можна було не повірити.

   La donna aveva pronunciato queste parole con una così commossa intensità che non era possibile dubitare della sua buona fede.

   — Це правда, Берріморе?

   - È proprio vero quello che dice tua moglie, Barrymore?

   — Так, сер Генрі. Все до останнього слова.

   - Sì, Sir Henry: è la sacrosanta verità.

   — Що ж, я не можу дорікати вам за те, що ви допомагали своїй дружині. Забудьте те, що я вам сказав. Ідіть тепер обоє до себе, а про цю справу ми ще поговоримо вранці.

   - Va bene, non posso biasimarti per avere difeso tua moglie. Dimentica quanto ti ho detto. E adesso voi due andatevene in camera vostra, e domattina discuteremo meglio questa faccenda.

   Коли вони пішли, ми знову подивилися у вікно. Сер Генрі розчинив його навстіж, і холодний нічний вітер повіяв нам в обличчя. Далеко в непроглядній темряві все ще світилася крихітна цяточка жовтавого вогника.

   Quando se ne furono andati tornammo a guardare fuori dalla finestra. Sir Henry l'aveva spalancata e adesso il freddo vento notturno ci investiva il viso. Lontano lontano, nelle tenebre dilaganti, il minuscolo puntino giallo luceva ancora.

   — Дивуюсь, як він не боїться,— мовив сер Генрі.

   - Non so come osi! - fece Sir Henry.

   — Вогник, мабуть, горить у такому місці, що його видно тільки звідси.

   - Forse è messo in modo da apparire visibile soltanto da qui.

   — Цілком може бути. Де це, на вашу думку?

   - Può darsi. A che distanza crede che sia?

   — Здається, десь на пагорбі з роздвоєною вершиною.

   - Penso nelle vicinanze di Cleft-Tor.

   — Милі за дві звідси.

   - Dunque a non piú di un miglio o due.

   — Навіть менше.

   - Non di piú, direi.

   — Атож, якщо Беррімор носив туди їжу, то недалеко. А він чекає, цей негідник, біля своєї свічки. Їй-Богу, Вотсоне, я піду і впіймаю його!

   - D'altronde non può essere molto lontano se Barrymore doveva portargli da mangiare personalmente. E quel farabutto sta aspettando vicino a quella candela. Tuoni e fulmini, Watson, vado ad acchiapparlo io quell'uomo!

   Така сама думка сяйнула й мені. Адже Беррімори не довірили нам своєї таємниці. Ми вирвали її у них силоміць. Цей чоловік небезпечний для суспільства, він страшенний негідник, його не можна ні пожаліти, ні простити. Ми тільки виконаємо свій обов'язок, якщо скористаємося з нагоди повернути його туди, де він нікому не зможе заподіяти шкоди. Якщо ж ми нічого не зробимо, то від такого запеклого злочинця неминуче потерплять інші. Приміром, будь-якої ночі він може напасти на Степлтонів — сама думка про це, мабуть, і викликала в сера Генрі таке нестримне бажання піти на цей сміливий вчинок.

   Lo stesso pensiero aveva attraversato anche la mia mente. Non era come se i Barrymore ci avessero confessato di propria iniziativa un proprio segreto. Erano stati costretti a rivelarcelo! Inoltre quell'uomo costituiva un pericolo per la comunità; era uno spietato criminale per il quale non esistevano né compassione né attenuanti. Non facevamo altro che il nostro dovere tentando di riportarlo là dove non avrebbe avuto piú possibilità di nuocere. Del resto, nel caso noi non avessimo agito e avessimo lasciato libera la sua natura violenta e brutale, altri avrebbero finito perpagare, forse a caro prezzo, la nostra debolezza. Ogni notte, per esempio, i nostri vicini Stapleton avrebbero potuto correre il rischio di essere assaliti dall’evaso, e forse fu questo pensiero a spingere Sir Henry a tentare una simile impresa.

   — Я з вами,— сказав я.

   - Vengo anch'io - dissi.

   — Тоді візьміть револьвер і взуйтеся. Що швидше ми підемо, то краще, бо той тип може загасити свічку й зникнути.

   - Allora prenda la rivoltella e si infili le scarpe. Sarà meglio che ci mettiamo in moto al piú presto, perché quel farabutto potrebbe spegnere la sua luce da un momento all'altro e andarsene.

   Не минуло й п'яти хвилин, як ми вже вирушили в похід. В темній алеї нас зустріло сумовите завивання осіннього вітру, і ледь чутно шурхотіло листя, що облітало з дерев. Нічне повітря було важке від запаху вільгості й прив'ядання. Коли-не-коли з-за хмар, що бігли по небу, ненадовго визи-рав місяць, і як тільки ми вийшли в пустище, посіявся дрібний дощ. Вогник все ще світився попереду.

   Cinque minuti dopo eravamo in cammino, decisi a compiere il nostro dovere. Attraversammo veloci il boschetto avvolto nell'oscurità, tra il gemito soffocato del vento autunnale e il fruscio delle foglie cadenti. L'aria notturna era impregnata di un odore di umidità e disfacimento. A tratti la luna appariva per brevi attimi, ma subito le nubi si addensavano sopra la volta del cielo, e proprio mentre sbucavamo nella landa incominciò a scendere una pioggia sottile. La luce continuava a scintillare davanti a noi.

   — Ви озброєні? — спитав я.

   - É armato? - domandai a Sir Henry.

   — Маю мисливський хлист.

   - Ho un frustino da caccia.

   — Треба швидко обійти його й накинутися з двох боків, бо, кажуть, він відчайдушний хлопець. В такий спосіб ми захопимо його зненацька й скрутимо, перш ніж він встигне вчинити нам опір.

   - Dobbiamo coglierlo di sorpresa, poiché dicono che sia un individuo pronto a tutto. Dobbiamo immobilizzarlo prima che possa opporre resistenza.

   — Слухайте, Вотсоне,— мовив баронет,— а що сказав би з цього приводу Холмс? Пам'ятаєте: «в темні години сили зла бувають наймогутніші»?

   - Ehi, Watson - esclamò a questo punto il baronetto - che cosa direbbe Holmes di questa storia? Non si ricorda le sue parole a proposito delle ore di tenebra in cui le potenze del male sono scatenate?

   І наче у відповідь на ці слова десь на безмежних похмурих просторах пустища раптом виник той дивний звук, який я вже чув біля великої Грімпенської трясовини. Крізь нічне безгоміння він долинув до нас разом із вітром — спочатку це було протяжливе глухе гарчання, яке перейшло невдовзі в несамовите виття, а далі в тужливий стогін, після чого все затихло. Цей звук — різкий, дикий і загрозливий — повторювався знову й знову, наповнюючи повітря трепетом. Баронет схопив мене за рукав, і навіть у темряві видно було, як зблідло в нього обличчя.

   Quasi in risposta a queste sue parole venne a un tratto fuor della lugubre vastità della landa lo strano grido che già avevo sentito ai margini della grande Palude di Grimpen. Giunse portato dal vento attraverso il silenzio della notte: fu dapprima un murmure profondo, prolungato, che si tramutò poi in un urlo sempre crescente, per spegnersi infine in un gemito malinconico. Piú volte echeggiò il grido, e tutta l'atmosfera ne pulsò; era un ululato stridente, forsennato, minaccioso. Il baronetto mi strinse per la manica della giacca e pur nell'oscurità vidi il suo volto sbiancarsi.

   — Боже мій, що це, Вотсоне?

   - Dio santo, ma che cos'è, Watson?

   — Не знаю. Тут, у пустищі, такі звуки бувають. Я вже їх чув.

   - Non lo so. Dicono che sia un grido proveniente dalla landa. Io l'ho già sentito una volta.

   Нарешті виття припинилося зовсім, і нас обгорнула могильна тиша. Якийсь час ми стояли, напружено вслухаючись, але нічого більше не почули.

   Il suono si tacque, e un silenzio assoluto ci avvolse. Ci fermammo tendendo le orecchie, ma non sentimmo più niente.

   — Вотсоне,— мовив баронет,— це вив собака.

   - Watson - disse il baronetto - era l'ululato d'un cane.

   Кров похолола у мене в жилах — голос сера Генрі здригнувся, а це означало одне: його опанував раптовий жах.

   Mi sentii gelare il sangue nelle vene, poiché avevo avvertito nella sua voce un tremore che mi rivelava come anche il mio compagno fosse stato preso da una paura incontrollata, sentendo il misterioso grido.

   — Як вони пояснюють цей звук? — спитав він.

   - Come lo chiamano questo suono? - mi domandò.

   — Хто?

   - Chi?

   — Місцеві жителі.

   - Gli abitanti della zona.

   — Ну, вони ж зовсім темні люди. Хіба вам не байдуже, як вони його пояснюють?

   - Oh, sono gente ignorante. Che cosa le può importare come lo chiamino?

   — Ні, Вотсоне, я хочу знати, що вони кажуть про цей звук.

   - Mi dica, Watson - insistette. - Come lo chiamano?

   Якусь мить я вагався, але уникнути відповіді було неможливо.

   Esitai, ma non potevo non rispondere.

   — Вони кажуть, що це виє собака Баскервілів.

   - Dicono che sia il latrato del Mastino dei Baskerville.

   Сер Генрі застогнав і на кілька хвилин замовк.

   Sir Henry emise un gemito soffocato, e tacque per alcuni istanti.

   — Це таки вив собака,— озвався він нарешті,— але був він далеко, за кілька миль звідси, як на мене, то десь отам.

   - Era certamente un cane - disse infine - ma mi sembrava provenisse da una distanza di parecchie miglia.

   — Важко сказати, звідки линуло це виття.

   - É difficile stabilirne la provenienza.

   — Його принесло до нас вітром. А велика Грімпенська трясовина в тому боці?

   - Si è alzato ed è cessato col vento. Quella non è la direzione della grande Palude di Grimpen?

   — Так, у тому.

   - Sì, è esatto.

   — Ну, там і вило. Слухайте, Вотсоне, а самі ви хіба не думаєте, що вив собака? Я не дитина. Не бійтеся сказати мені правду.

   - Ecco, veniva da quella parte. Andiamo dunque, Watson, non ha avuto anche lei la netta sensazione che si trattasse dell'ululato di un cane? Io non sono un bambino. Non occorre che lei tenti di nascondermi la verità.

   — Коли я останній раз чув цей звук, зі мною був Степлтон. Він каже, що це, можливо, крик якогось невідомого птаха.

   - Stapleton era con me quando l’ho sentito per la prima volta, e mi spiegò che poteva essere il richiamo di un uccello sconosciuto.

   — Ні, ні, це був собака. Боже мій, невже в усіх цих легендах є хоч частка правди? Невже мені загрожує якась невідома небезпека? Ви ж не вірите в це, Вотсоне?

   - No, no, era un cane. Dio mio, è forse possibile che esista un fondo di verità in tutte queste fandonie? É forse possibile che io mi trovi veramente in pericolo per un motivo così misterioso? Lei non ci crede, vero, Watson?

   — Ні, не вірю.

   - No, no.

   — А проте одне діло сміятися з цього приводу в Лондоні і зовсім інше — стояти тут у пустищі й слухати це жахливе виття. А мій дядько? Біля його тіла знайшли сліди собачих лап. Все збігається. Не думаю, що я боягуз, Вотсоне, але від цього виття кров, здається, замерзла у мене в жилах. Ось помацайте мою руку.

   - Eppure una cosa era riderne a Londra, e un'altra essere qui, avvolti nell'oscurità della landa, e udire un urlo come quello. E mio zio! Dopo tutto, accanto al suo corpo c'erano le impronte delle zampe di un mastino. Sembra che tutte le maglie di questa tetra rete si stiano unendo. Non credo di essere un vigliacco, Watson, ma quel grido mi ha fatto ggelare il sangue nelle vene. Mi tocchi la mano!

   Вона була холодна як мармур.

   Era fredda come marmo.

   — Завтра з вами все буде гаразд.

   - Vedrà che domattina si sentirà di nuovo benissimo.

   — Цього виття мені довіку не забути. Що ж нам робити?

   - Non credo che riuscirò a togliermi di mente quel latrato. Che cosa mi consiglia di fare, adesso?

   — Повернімо назад?

   - Vuole che torniamo indietro?

   — Нізащо в світі! Ми вийшли з дому, щоб упіймати цього типа, і не відступимо. Ми з вами полюємо на каторжника, а він, цілком імовірно, полює на нас. Ходімо, Вотсоне. Доведемо справу до кінця, навіть якщо все пекельне кодло казитиметься тут у цьому пустищі!

   - Neanche per idea! Siamo usciti per prendere l’evaso, e ci riusciremo. Noi stiamo dando la caccia a un forzato, e a quanto pare siamo a nostra volta inseguiti da un cane del demonio. Andiamo. Vedremo un po' se tutti i diavoli dell'inferno si sono davvero scatenati in questa dannata landa.

   Спотикаючись у темряві, ми повільно рушили далі між скелястих пагорбів, чорні обриси яких звідусюди оточували нас, прямуючи на жовту цяточку, що вперто горіла попереду. Немає нічого більш оманливого, ніж відстань до світла в непроглядній темряві ночі, і тому нам часом здавалося, що вогник то десь далеко аж на обрії, то за кілька кроків від нас. Але ми нарешті побачили, звідки струмує світло, і зрозуміли, що тепер воно зовсім близько. У глибокій розколині горіла опливла свічка, яку було поставлено так, щоб стінки розколини захищали її від вітру і щоб її нізвідки, крім як з боку баскервільського замку, не було видно. Ховаючись за гранітним валуном, ми підійшли ще ближче і глянули поверх нього на сигнальний вогник. Дивно було бачити самотню свічку, що горіла посеред пустища, де не відчувалося ніяких ознак життя — один лише язичок жовтого вогника і його відсвіт на кам'яних стінках розколини.

   Riprendemmo ad avanzare inciampando nelle tenebre, circondati dal nero incombere dei poggi scoscesi, mentre la fievole luce giallastra seguitava a bruciare dritta davanti a noi. Nulla è piú ingannevole della distanza di un lume in una notte nera come la pece, e a volte il chiarore sembra lontanissimo all'orizzonte, a volte invece pare solo a pochi passi. Alla fine riuscimmo però a individuarne la provenienza, e a un tratto ci accorgemmo di esser vicinissimi. Una candela sgocciolante era stata conficcata in una fenditura delle rocce che l'affiancavano su ciascun lato, in modo da ripararla dal vento e per impedire che fosse visibile fuorché nella direzione del Maniero di Baskerville. Un masso di granito coprì il nostro avvicinarsi, e accovacciandoci dietro questo riparo naturale ci mettemmo a spiare al disopra di esso la luce. Quell'unica candela nel mezzo della landa aveva un aspetto irreale, così senza alcun segno di vita tutt'attorno... Solo quella fiamma gialla e il riverbero sulla roccia intorno.

   — Що будемо робити? — прошепотів сер Генрі.

   - Che cosa dobbiamo fare adesso? - bisbigliò Sir Henry.

   — Почекаємо тут. Утікач повинен бути недалеко від світла. Подивимось, може, він десь вигулькне.

   - Aspetti qui. Deve essere vicino alla luce. Vediamo se riusciamo a scorgerlo.

   Ледве я встиг вимовити ці слова, як ми з сером Генрі побачили його. Над скелею, в розколині якої горіла свічка, з'явилося бридке жовте обличчя, пооране слідами мерзенних пристрастей,— жахливе обличчя, позбавлене всього людського. Заляпане грязюкою, заросле щетиною, закрите пасмами сплутаного волосся, таке обличчя цілком могло б належати одному з тих стародавніх дикунів, які колись жили в печерах на схилах тутешніх пагорбів. Вогник свічки відбивався в маленьких хитрих очицях, які люто зиркали то праворуч, то ліворуч, наче в дикого підступного звіра, що почув у темряві кроки мисливця.

   Avevo appena proferito queste parole che lo vedemmo entrambi. Sopra le rocce, nella cui fenditura la candela ardeva, si sporgeva una spaventosa faccia gialla, una ripugnante faccia animalesca, tutta corrosa e segnata dalle piú malvagie passioni. Ricoperto di fango, con la barba ispida, i capelli appiccicati al cranio, avrebbe potuto benissimo appartenere a uno di quegli antichi selvaggi che avevano abitato nelle tane scavate lungo i fianchi di quelle colline. La luce della candela sotto di lui si rifletteva nei suoi occhi piccoli, astuti, che sembravano trafiggere a destra e a sinistra le tenebre, con un bagliore sinistro, proprio come gli occhi di un animale sospettoso e selvatico che abbia avvertito l'avvicinarsi dei cacciatori.

   Щось, очевидно, викликало у втікача підозру. Чи то у них з Беррімором був умовний знак, якого ми з сером Генрі не подали, чи то цей чоловік з якихось інших причин дійшов думки, що не все гаразд, але на його лютому обличчі я виразно помітив сліди страху. Будь-якої миті він міг загасити свічку й зникнути в темряві. А тому я стрибнув уперед, це саме зробив і сер Генрі. Каторжник верескливо лайнувся і пожбурив у нас каменюкою, яка розлетілася на скалки, вдарившись об наш гранітний валун. Я мигцем побачив його присадкувату кремезну постать, коли він схопився на ноги й пустився навтіки. На щастя, в цю хвилину з-за хмар викотився місяць. Ми кинулися вгору по схилу, а каторжник у цей час щодуху мчав уже з іншого боку пагорба, стрибаючи з каменя на камінь із спритністю гірського цапа. Влучним пострілом можна було б зупинити його, але я взяв з собою револьвер тільки для захисту, якщо на мене буде вчинено напад, а не для того, щоб стріляти в неозброєну людину, яка до того ж тікає геть.

   Qualcosa doveva avere evidentemente risvegliato i suoi sospetti. Forse Barrymore usava con lui qualche segno convenzionale che noi ignoravamo, oppure altri motivi gli avevano fatto supporre che qualcosa non andasse; certo è che la paura gli si leggeva chiaramente sul volto malvagio. Egli poteva da un minuto all'altro spegnere la luce e svanire nelle tenebre. Feci un balzo improvviso in avanti, e Sir Henry fece altrettanto. Contemporaneamente, il forzato lanciò una imprecazione e scagliò verso di noi un masso che andò a scheggiarsi contro il riparo di roccia dietro il quale ci eravamo nascosti. Mi fu possibile cogliere una visione fuggevole della sua figura tozza, squadrata, massicciamente costruita, mentre l'uomo balzava in piedi e tentava di fuggire. In quel medesimo istante, per una fortunata combinazione, la luna squarciò il velo delle nubi. Ci precipitammo lungo il ciglio della collina, mentre il nostro uomo correva disperatamente giú per il lato opposto, saltando sulle pietre con l'agilità di una capra. Con un colpo fortunato della mia rivoltella avrei potuto ferirlo alle gambe, ma io avevo portato l'arma solo per difendermi se fossi stato attaccato, non per sparare contro un uomo inerme in fuga.

   Я і сер Генрі непогані бігуни і перебуваємо в досить добрій формі, але ми швидко зрозуміли, що втікача нам не наздогнати. І в місячному світлі ми ще довго бачили його, поки він не перетворився на малесеньку цятку, що моторно рухалася між валунів на схилі далекого пагорба. Ми бігли й бігли, аж зовсім засапалися, проте відстань між нами і каторжником щодалі збільшувалася. Нарешті ми зупинилися, сіли, ледве переводячи подих, на два камені і почали спостерігати, як утікач зникає вдалині.

   Eravamo entrambi discreti corridori e in buona efficienza, ma ben presto ci rendemmo conto che non avevamo alcuna probabilità di raggiungerlo. Lo vedemmo a lungo sotto la luce della luna finché non fu piú che un minuscolo puntino in movimento con pazzesca rapidità tra i massi di un colle lontano. Continuammo a correre fino a che ci sentimmo quasi sul punto di scoppiare, ma la distanza tra noi e la nostra preda aumentava sempre piú. Infine ci fermammo e ci sedemmo ansimanti su due massi, mentre l'uomo scompariva lontano.

   І саме в цю хвилину трапилося найдивовижніше і найнесподіваніше. Вважаючи подальшу погоню безнадійною, ми вже встали, щоб повернути додому. Місяць низько висів над пустищем праворуч від нас, і на нижньому краї його срібного кружала чітко вимальовувалася зубчаста гранітна вершина пагорба. І на тій вершині я побачив темну, наче з чорного дерева, людську постать, що окреслилася на блискучому місячному тлі. Не подумайте, Холмсе, що то була галюцинація. Запевняю вас, ніколи в житті я нічого не бачив більш виразно. Наскільки я можу судити, це був високий на зріст худорлявий чоловік. Він стояв, трохи розставивши ноги, схрестивши на грудях руки і похиливши голову,— так, наче поринув у роздуми, дивлячись на величезну торф'яну й гранітну пустелю, що розляглася перед нами. Можливо, то з'явився сам дух цього моторошного місця. Це був не каторжник, бо перебував надто далеко від пагорба, на якому той зник. Крім того, він був значно вищий на зріст. Скрикнувши від здивування, я показав на нього баронету, але протягом тієї миті, коли я відвів очі, щоб схопити сера Генрі за руку, невідомий зник. Гостра вершина пагорба, як і перше, врізалася в нижній край місячного кола, та мовчазної непорушної постаті на ній уже не було.

   In questo preciso momento accadde un fatto stranissimo e del tutto inaspettato. Ci eravamo alzati e stavamo per dirigerci verso casa, avendo ormai abbandonato l'inutile caccia. La luna era bassa sull'orizzonte, e il pinnacolo dentellato di una guglia di granito si innalzava contro la curva inferiore del suo disco d'argento. In quel punto, stagliato come una statua d'ebano su quello sfondo luminoso, vidi sul masso una figura d'uomo. Non creda che sia stata una allucinazione, Holmes. Le garantisco che non ho mai visto in vita mia nulla di piú chiaro. Per quanto mi fu dato giudicare si trattava di un uomo alto e magro. Era in piedi, le gambe lievemente divaricate, le braccia conserte, il capo chino, quasi stesse me ditando sulla sconfinata desolazione di torba e granito che si stendeva dinanzi a lui. Avrebbe potuto benissimo essere lo spirito stesso di quel luogo terribile. Non era il forzato. Quest'uomo era lontano dal punto in cui quest'ultimo era scomparso. D'altronde, era molto piú alto di statura. Con un'esclamazione di sorpresa additai l'apparizione al baronetto, ma nell'attimo in cui mi volsi per afferrargli il braccio, l'uomo era sparito. La guglia di granito era pur sempre lì a tagliare l'orlo inferiore della luna, ma in cima non c’era piú alcuna traccia della immobile, silenziosa visione.

   Я хотів був піти в тому напрямку і оглянути пагорб, але він був досить далеко. Що стосується баронета, то він ще не встиг заспокоїтись від страхітливого виття, яке нагадало йому про похмуру родинну легенду, і аж ніяк не схильний був до нових пригод. Він не бачив цього самотнього чоловіка на скелястій вершині пагорба і не міг відчути, яке нервове збудження викликала в мені його дивна поява і владний вигляд. «Певно, стражник,— сказав він. — їх у пустищі повно, відколи втік цей тип». Можливо, сер Генрі має рацію, проте мені хочеться дістати додаткові докази цього. Ми маємо намір повідомити сьогодні в прінстаунську тюрму, де їм слід шукати втікача, і неймовірно шкодуємо, що нам не пощастило схопити його, щоб з тріумфом повернути, уже як свого бранця, на старе місце. Отакі події відбулися минулої ночі, і ви, дорогий Холмсе, повинні визнати, що я вчинив добре, надіславши вам такий звіт. Багато з того, про що я вам розповів, не має до справи ніякого стосунку, але я добре розумію одне: найкраще, що я можу зробити,— це повідомити вам усі факти і дати вам можливість самому вибрати ті, які будуть вам найбільш корисні й допоможуть зробити необхідні висновки. А деякі успіхи у нас, безперечно, є. Що стосується Берріморів, то ми з'ясували спонукальні мотиви їхньої поведінки, а це значно спростило ситуацію. Проте пустище з його таємницями та дивними мешканцями залишається таким же незбагненним, як і раніше. Можливо, в наступному листі мені пощастить пролити трохи світла на все це. А найкраще було б, якби ви приїхали до нас. І хоч би там що, а за кілька днів я напишу вам знову».

   Avrei voluto muovere subito in quella direzione e frugare il colle, ma il punto era parecchio lontano. Sir Henry aveva ancora i nervi scossi dal grido che gli rammentava la tragica storia della sua famiglia, e non era certo disposto a nuove awenture. Non aveva visto l'uomo solitario sulla punta rocciosa, e non poteva perciò provare l'emozione di quell'arcana presenza e di quell'atteggiamento maestoso.

    - Sarà stato senza dubbio un guardiano- disse. - La landa ne è piena da quando quel maledetto è scappato.

    Può darsi che questa spiegazione sia giusta, ma vorrei averne una conferma piú sicura. Oggi abbiamo intenzione di riferire a quelli di Princetown dove debbono andare per riprendersi il loro evaso, ma certo è duro pensare che non abbiamo potuto avere noi la soddisfazione di portarlo là come prigioniero. Queste sono le nostre avventure della notte scorsa, e deve ammettere, mio caro Holmes, che come relazione non c'è male. Molto di quanto le ho detto è senza dubbio superfluo, ma ho tuttavia la sensazione che è meglio che io le renda noto ogni cosa dalla A alla Zeta, lasciando poi a lei distinguere i fatti piú importanti da quelli trascurabili, perché possa trarre conclusioni con facilità. Certo, qualche progresso l'abbiamo fatto. Per quel che riguarda i Barrymore, abbiamo scoperto il movente delle loro azioni, e questo ha indubbiamente chiarito la situazione. Purtroppo la landa con i suoi misteri e i suoi strani abitanti resta piú che mai imperscrutabile. Può darsi che nella mia prossima relazione io riesca a gettare un po' di luce anche su questo punto. Ma la miglior cosa sarebbe che lei ci raggiungesse.