我們的早餐桌很早就收拾乾淨了，福爾摩斯穿著睡衣等候着約定的拜會。我們的委託人對他的約會很守時刻，鐘剛打十點，摩梯末醫生就來了，後面跟着年輕的準男爵。準男爵是個短小精悍、生着一雙黑眼珠的人，約有三十歲模樣，人很結實，眉毛濃重，還有一副顯得堅強而好斗的面孔。他穿著帶紅色的蘇格蘭式服裝，外表顯出是個久經風霜、大部時間都在戶外活動的人，可是他那沉着的眼神和寧靜自信的態度，顯現出了紳士的風度。
Наступного дня ми поснідали рано, і Холмсу, одягненому в халат, довелося трохи почекати домовленої зустрічі. Наші клієнти були точними: як тільки годинник вибив десяту, з'явився доктор Мортімер у супроводі молодого баронета. Той виявився невеликим на зріст, але дуже міцним, жвавим чоловіком років тридцяти з темними очима й густими чорними бровами на енергійному обличчі, яке мало задерикуватий вираз. Одягнений він був у твідовий, з червонястим полиском костюм, а його засмагла шкіра свідчила про те, що більшу частину часу він проводить просто неба, проте твердий погляд і спокійна впевненість у поводженні виказували в ньому джентльмена.
“這就是亨利·巴斯克維爾爵士。”摩梯末醫生說。
— Сер Генрі Баскервіль,— відрекомендував його доктор Мортімер.
“噢，是的，”亨利爵士說道，“奇怪的是，歇洛克·福爾摩斯先生，即使我的這位朋友沒有建議今晨來找您，我自己也會來的。我知道您是善於研究小問題的。今天早晨，我就遇到了一件實在想不通的事。”
— Так, саме він,— мовив баронет. — Дивна річ, містере Шерлоку Холмсе, але якби мій друг не запропонував мені завітати до вас сьогодні вранці, я зробив би це самостійно. Я чув, ви вмієте розгадувати невеличкі загадки, а я цього ранку зіткнувся з такою, над якою треба добре посушити голову, але мені цей ребус не до снаги.
“請坐吧，亨利爵士。您是說從您到了倫敦以後已經遇到了一些奇特的事嗎？”
— Прошу вас, сідайте, сер Генрі. Чи правильно я зрозумів, що після приїзду в Лондон з вами трапилося щось незвичайне?
“沒有什麼重要的事，福爾摩斯先生，多半是開玩笑。如果您能把它叫做信的話，這就是我今早收到的一封信。”
— Цьому випадку я не надаю надто великого значення, містере Холмсе. Цілком імовірно, що це просто якийсь жарт. Сьогодні вранці я одержав цього листа, якщо його можна так назвати.
他把信放在桌上，我們都探身去看。信紙的質地平常，呈灰色。收信地址是“諾桑勃蘭旅館”，字跡很潦草，郵戳是“查林十字街”，發信時間是頭一天傍晚。
Сер Генрі поклав на стіл конверт, і ми всі схилилися над ним. Конверт був звичайний, сіруватого кольору. Адресу на ньому «Готель «Нортумберленд», серові Генрі Баскервілю» — було написано великими друкованими літерами, стояв поштовий штемпель «Чарінг-крос» і час відправлення — вечір учорашнього дня.
“誰知道您要到諾桑勃蘭旅館去呢？”福爾摩斯用鋭敏的目光望着我們的來客問道。
— Кому було відомо, що ви збираєтеся зупинитись у готелі «Нортумберленд»? — спитав Холмс, пильно дивлячись на нашого гостя.
“誰也不可能知道啊。還是在我和摩梯末醫生相遇以後，我們才決定的。”
— Ніхто не міг знати. Я вирішив це тільки після зустрічі з доктором Мортімером.
“但是，摩梯末醫生無疑已經到那裡去過了吧？”
— Але ж, певно, доктор Мортімер зупинився в тому готелі раніше?
“不，我以前是和一個朋友住在一起的，”醫生說，“我們並沒有表示過要到這家旅館去。”
— Ні, я знайшов притулок у друга,— мовив доктор. — Ніяк було дізнатися, що ми поїдемо саме в цей готель.
“嗯，好象有誰對你們的行動極為關心呢。”他由信封裡拿出了一頁疊成四折的半張１３×１７英吋的信紙。他把這張信紙打開，平鋪在桌上。中間有一行用鉛印字貼成的句子，是這樣寫的：
若你看重你的生命的價值或還有理性的話，遠離沼地。
只有“沼地”兩字是用墨水寫成的。
— Гм! Здається, хтось дуже цікавиться вашими переїздами.
Холмс вийняв з конверта пів-аркуша паперу, згорнутого вчетверо. Розгорнув його й поклав на стіл. Посередині листка стояла одна-єдина фраза, складена з підклеєних одне до одного слів. Там було таке:
«Якщо життя вам не набридло і ви не хочете збожеволіти, тримайтеся далі від пустища». Слово «пустище» було написано чорнилом, але друкованими літерами.
“現在，”亨利·巴斯克維爾爵士說，“福爾摩斯先生，也許您能夠告訴我，這究竟是什麼意思，究竟是誰，對我的事這樣感興趣呢？”
— Так от, може, ви скажете мені, містере Шерлоку Холмсе,— повів далі сер Генрі Баскервіль,— що, чорт забирай, це означає і хто так дуже цікавиться моїми справами?
“您對這件事怎樣看法呢，摩梯末醫生？無論如何，您總得承認這封信裡絶沒有什麼神怪的成分吧？”
— А ви що про це думаєте, докторе Мортімере? Ви повинні визнати: цього разу тут немає нічого надприродного.
“當然，先生。但是寄信的人倒很可能是個相信這是件神怪的事的人。”
— Так, сер, але лист могла надіслати людина, яка переконана, що вся ця історія надприродна.
“怎麼回事啊？”亨利爵士急促地問道，“我覺得似乎你們二位對我的事比我自己知道得還要多得多。”
— Яка історія! — різко спитав сер Генрі. — Здається мені, ви, джентльмени, знаєте про мої справи набагато більше, ніж я сам.
“在您離開這間屋子之前，您就會知道我們所知道的情況了，亨利爵士，這點我保證。”歇洛克·福爾摩斯說道，“目前還是請您允許我們只談關於這封一定是昨天傍晚湊成寄出的很有趣的信吧。有昨天的《泰晤士報》嗎，華生？”
— Ще до того, як ви підете з цієї кімнати, сер Генрі, ми поділимося з вами нашими знаннями,— заспокоїв його Шерлок Холмс. — А поки що, з вашого дозволу, візьмемось за вивчення цього дуже цікавого документа, скомпонованого й надісланого вам учора ввечері. Вотсоне, у вас є вчорашня «Таймс»?
“在那個牆角放著呢。”
— Отам у кутку.
“麻煩你拿給我可以嗎？翻開裡面的一版，勞駕，專登主要評論的那一面。”他迅速地從上到下看了一遍，這篇重要的評論談的是自由貿易，讓我給你們讀一讀其中的一段吧。
“可能你還會重被花言巧語哄得相信，保護稅則會對你的本行買賣或是工業具有鼓勵的作用，但若從理性出發，由長遠來看的話，此種立法命定會使國家遠離富足，減低進口總價值，並降低此島國之一般生活水平。”
“華生，你對這事的想法如何呢？”福爾摩斯欣喜莫名地叫了起來，很滿意似地搓着手，“你不認為這是一種很可欽佩的情感嗎？”
— Якщо не важко, дайте її мені, внутрішню сторінку, будь ласка, ту, де основні статті. — Холмс швидко пробіг очима кожну колонку. — Редакційний матеріал — про свободу торгівлі. Дозвольте прочитати з нього один уривок. «Якщо різні добродії доводитимуть вам, ніби ту галузь торгівлі або промисловості, в якій ви маєте власні інтереси, буде захищено протекціоністськими тарифами, то тримайтеся далі від таких порадників, бо треба збожеволіти, щоб не бачити: подібна система, якій ще не набридло вводити людей в оману, кінець кінцем підірве ефективність нашого імпорту, і хочете ви того чи не хочете, але життя на нашому острові не стане кращим». Що ви на це скажете, Вотсоне? — радісно вигукнув Холмс, задоволено потираючи руки. — Чудова думка, чи не так?
摩梯末醫生帶著職業的興趣的神氣望着福爾摩斯，而亨利·巴斯克維爾爵士則將一對茫然的眼睛盯住了我。
Доктор Мортімер подивився на Холмса з таким жалем, ніби перед ним був безнадійно хворий, а сер Генрі Баскервіль спантеличено втупився своїми темними очима в мене.
“我不大懂得稅則這一類的事情，”亨利爵士說道，“可是據我看來，就這封短信來說，我們已經有點離題了。”
— Я не дуже знаюся на тарифах та прейскурантах,— сказав він,— але, як на мене, ми трохи відхилилися від теми нашої розмови, бо йшлося про оцю ось записку.
“正相反，我認為我們恰恰是在正題上呢，亨利爵士。華生對於我改採用的方法比您知道得要多，但恐怕就連他也不見得十分瞭解這個長句子的重要性呢。”
— Навпаки, сер Генрі, я вважаю, що ми говоримо виключно про неї. Вотсон знайомий з моїм методом краще від вас, але, боюсь, навіть він не збагнув значення прочитаного мною уривка.
“是的，我承認我看不出來兩者之間有什麼聯繫。”
— Так, я справді не розумію, який зв'язок між запискою й газетою.
“可是，我親愛的華生啊，兩者之間的聯繫是這樣的緊密，短信中的各個單字都是由這個長句中抽出來的。例如：‘你’、‘你的’、‘生’、‘命’、‘理性’、‘價值’、‘遠離’等，你現在還看不出來這些字是由那裡弄來的嗎？”
— А проте, мій любий Вотсоне, зв'язок тісний, бо одне зроблено з другого. «Якщо», «вам», «ви», «тримайтеся далі від», «збожеволіти», «не набридло», «не хочете», «життя». Хіба ви не бачите, звідки взято ці слова?
“天那！您太對了！唉呀，您可真聰明！”亨利爵士喊了起來。
— Чорт забирай, ви маєте рацію! Це просто неймовірно! — вигукнув сер Генрі.
“如果對此還有任何懷疑之處的話，‘遠離’和‘價值’這幾個字是由同一處剪下來的，這個事實就足以消除懷疑了。”
— Якщо ваші сумніви ще не розвіялися, то зверніть увагу на слова «тримайтеся далі від» — їх вирізано одним шматком.
“嗯，現在……確實！”
— Ану... О, так воно й є!
“實在，福爾摩斯先生，這完全是我料想不到的事，”摩梯末醫生驚異地盯着我的朋友說，“如果有任何人說這些字是由報紙上剪下來的，我也能夠相信，可是您竟能指出是哪份報紙，還說是剪自一篇重要的社論，這可是我所聽過的最了不起的事了。您是怎麼知道的呢？”
— Цього, містере Холмсе, я навіть уявити не міг,— сказав доктор Мортімер, здивовано розглядаючи мого друга. — Я не здивувався б, якби хтось сказав, що ці слова вирізано з газети, але ви зуміли визначити, з якої саме і з якої статті, а це, як на мене, диво дивне. Як ви здогадалися?
“我想，醫生，您能區別黑人和愛斯基摩人的頭骨吧？”
— Я припускаю, докторе, ви можете відрізнити череп негра від черепа ескімоса.
“當——然了。”
— Безумовно.
“但是，怎樣區別呢？”
— Але як?
“因為那是我的特殊嗜好，那些區別是很明顯的。眉骨隆起，面部的斜度，顎骨的線條，還有……”
— А так, бо це мій улюблений коник. Різниця між одним і другим цілком очевидна. Надбрівні дуги, лицьовий кут, щелепний вигин...
“這也是我的癖好啊，那不同點也是同樣的明顯，正象黑人和愛斯基摩人在您眼中的區別一樣。在我看來，《泰晤士報》裡所用的小五號鉛字和半個便士一份的晚報所用的字型拙劣的鉛字之間，也同樣具有着很大的區別。區別報紙所用的鉛字，對犯罪學專家說來，是最基本的知識中的一部分。不過，坦白地說，在我還很年輕的時候，也曾有一次把《李茲水銀報》和《西方晨報》搞混了。但是《泰晤士報》評論欄改採用的字型是非常特殊的，不可能被誤認為是其他的報紙。 因為這封信是昨天貼成的，所以很可能在昨天的報紙裡就能找到這些文字。”
— У мене теж є свій коник. І для мене різниця між одним і другим не менш очевидна. Моє око бачить таку ж величезну різницю між освинцьованим боргесом , яким друкується «Таймс», і неохайним шрифтом дешевих вечірніх листків, як ваше — між черепом негра і ескімоса. Вміння розрізняти шрифти — одне з найелементарніших для спеціаліста, який має справу з криміналом, хоч повинен зізнатися, що одного разу, коли був ще дуже молодий, я сплутав «Лідс Меркурі» з «Вестерн Морнінг Ньюс». Але шрифт передової в «Таймс» неможливо сплутати з якимсь іншим, і ці слова взято тільки з неї. А оскільки лист зроблено вчора, були всі підстави шукати їх у номері за вчорашнє число.
“我明白了，那麼說，福爾摩斯先生，”亨利·巴斯克維爾爵士說道，“剪成這封短信的那個人是用一把剪刀……”
— Як я вас зрозумів, містере Холмсе,— сказав сер Генрі Баскервіль,— хтось вирізав слова одержаної мною записки ножицями з...
“是剪指甲的剪刀，”福爾摩斯說，“您可以看得出來，那把剪子的刃很短，因為用剪子的人在剪下‘遠離’這個詞的時候不得不剪兩下。”
— Манікюрними ножицями,— уточнив Холмс. — Ви ж бачите, ножиці були дуже короткі, бо, щоб вирізати слова «тримайтеся далі від», різальнику довелося клацнути ними кілька разів.
“正是這樣。那麼就是說，有一個人用一把短刃剪刀剪下了這封短信所用的字，然後用漿糊貼了上去……”
— Це так. Отже, хтось вирізав ці слова короткими ножицями, намазав їх клейстером...
“用膠水。”福爾摩斯說。
— Гуміарабіком,— підказав Холмс.
“是用膠水貼在紙上的。可是我想知道，為什麼‘沼地’這個詞竟是寫的呢？”
— Намазав їх гуміарабіком і наклеїв на папір. Але хотілось би знати, чому слово «пустища» написано від руки?
“因為他在報紙上找不到這個詞。其他字都是在任何一份報紙裡都能找得到的常用字，可是‘沼地’這個詞就不怎麼常用了。”
— Тому що автор листа не знайшов їх у газеті. Інші слова досить звичайні і їх легко знайти в будь-якій газеті, а слово «пустище» зустрічається не часто.
“啊，當然了，這樣就能解釋清楚了。您從這封短信裡還看出些什麼別的東西嗎，福爾摩斯先生？”
— Авжеж, цим усе й пояснюється. А ще що-небудь, містере Холмсе, ви вичитали в цьому посланні?
“還有一二跡象是可供研究的。他為了消滅所有的線索，確曾費了極大的苦心呢。這住址，您看得出來，是寫得很潦草的。可是《泰晤士報》這份報紙除了受過很高教育的人之外，是很少有人看它的。因此，我們可以假定，這封信是個受過相當教育的人寫的，可是他裝成一個沒有受過教育的人。 而從他儘力掩飾自己的筆跡這一點看來，似乎他這筆跡可能會被您認出或查出來。還有，您可以看得出來，那些字不是貼成一條直線的，有些貼得比其他字要高得多。例如說‘生命’這個詞吧，貼得就很不是地方。這一點可能說明剪貼的人的粗心、激動或是慌張。總起來講，我是比較傾向于後一種想法的，因為這件事顯然是重要的，這樣一封信的編纂者，看來也不象是個會粗心大意的人。如果他是慌張的話，這就引出了一個值得注意的新問題：為什麼他要慌張呢？因為清早寄出的任何信件，在他離開旅館以前都會送到亨利爵士的手裡的。寫信的人是怕被人撞見嗎——可是怕誰呢？”
— Вичитав кілька дрібниць, хоч автор листа й доклав неймовірних зусиль, аби не залишити ніяких слідів. Адресу, як ви помітили, написано великими друкованими літерами. Але така газета, як «Тайме», рідко потрапляє в руки людей не дуже добре освічених. З цього, таким чином, ми можемо зробити висновок, що лист підготувала освічена людина, яка хотіла видатися неосвіченою, а її намагання приховати власний почерк дають підстави припустити, що цей почерк вам або вже відомий, або може стати відомим пізніше. Крім того, зверніть увагу на те, що слова наклеєно нерівно — одні вище, другі нижче. Слово «життя», наприклад, вилізло зовсім кудись не туди. Це може свідчити як про недбалість автора листа, так і про його хвилювання або поспіх. В цілому я схиляюсь до останнього, тому що лист для нього, очевидно, річ серйозна і навряд чи він міг дозволити собі тут недбалість. Якщо ж автор листа поспішав, то виникає дуже цікаве запитання, що ж саме було причиною цього поспіху, оскільки лист, надісланий учора хоч би як пізно, все одно встиг би дійти до сера Генрі ще до його виїзду з готелю. Може, автор листа боявся, що йому перешкодять? Але хто?
“現在我們簡直胡猜起來了。”摩梯末醫生說道。
— Ми вже вступаємо якоюсь мірою в сферу здогадів,— зауважив доктор Мортімер.
“嗯，不如說是在比較各種可能性，並將其中最與實際相近的選擇出來；這就是科學地運用想象力，可靠的物質根據永遠是我們進行思考的出發點。現在，還有一點，您無疑地又會把它稱為胡猜，可是我几乎可以肯定，這信上的地址是在一家旅館裡寫成的。”
— Скажіть краще — в сферу, де зважують всі ймовірності й вибирають ту, яка заслуговує на першорядну увагу. Це наукове використання можливостей уяви, проте ми завжди маємо певну матеріальну основу, від якої й починаємо рух нашої думки. Ви, безумовно, назвете це здогадом, але я майже впевнений, що адресу написано в якомусь готелі.
“您根據什麼這樣說呢？”
— Та чому, власне, ви так вважаєте?
“如果您仔細地把它檢查一下，您就可以看出來，筆尖和墨水都曾給寫信的人添了不少麻煩。在寫一個字的當兒，筆尖就兩次掛住了紙面，濺出了墨水。在寫這樣短短的一個地址中間，墨水就幹了三次，這說明瓶中的墨水已經很少了。您想吧，私人的鋼筆和墨水瓶是很少會這樣的，而這兩種情況竟會同時出現，當然更是十分罕有的事了，您知道，旅館的鋼筆和墨水卻很難不是這樣的。真的，我可以毫不猶豫地說，如果咱們能到查林十字街附近的各旅館去檢查一下字紙簍，只要一找到評論被剪破的那份《泰晤士報》剩下的部分，我們馬上就能找到發出這封怪信的人了。啊！唉呀！這是什麼啊？”
— Якщо ви уважно оглянете конверт, то побачите, що і перо, і чорнило завдало авторові мороки. Перо зробило дві ляпки в одному слові і на ньому тричі кінчалося чорнило, поки писалася ця досить коротка адреса, отже, чорнила в чорнильниці було мало. Власне ж перо або чорнильницю не часто допускають до такого стану, а щоб одразу і те, і те відмовлялося служити, то такого не буває ніколи. Ви ж знаєте, які в готелях пера і яке чорнило, а чогось кращого нам не знайти. Так, я, майже не вагаючись, можу твердити, що якби ми мали можливість оглянути кошики для паперів у готелях, розташованих навколо Чарінг-крос, то знайшли б залишки порізаної передовиці в «Таймс» і таким чином дістались би прямісінько до особи, яка є автором цього своєрідного послання. Чекайте! Чекайте! Що це?
他把貼著字的那張１３×１７英吋的信紙拿到離眼睛只有一二英吋的地方仔細地檢查着。
Він заходився пильно вивчати аркуш паперу, на якому було наклеєно слова, тримаючи його на відстані одного-двох дюймів від очей.
“啊？”
— Ну що?
“沒有什麼，”他一面說著一面又扔下了信紙，“這是半張空白信紙，上邊連個水印都沒有。我想，咱們從這封奇異的信上能夠得到的東西也就僅止於此了。啊，亨利爵士，從您來到倫敦以後，還發生過什麼值得注意的事情嗎？”
— Ні, нічого,— відповів Холмс, кидаючи лист на стіл. — Чистий аркуш паперу, навіть без водяних знаків. Ми витиснули з цього дивного листа все, що було можливо. А тепер, сер Генрі, скажіть, будь ласка, чи не трапилося з вами чогось цікавого після того, як ви прибули в Лондон?
“嗯，沒有，福爾摩斯先生。我想還沒有。”
— Та ні, містере Холмсе. Мабуть, ні.
“您還沒有看到過有人注意您的行動或是盯您的梢嗎？”
— Ви не помітили, за вами ніхто не йшов слідом, не стежив за вами?
“我好象是走進了一本情節離奇驚人的小說裡似的，”我們的客人說，“見鬼，盯我的梢幹什麼？”
— Здається, я опинився в якомусь пригодницькому романі,— сказав наш відвідувач. — Якого біса комусь треба ходити або стежити за мною?
“我們就要談這個問題了。在我們談這問題之前，您再沒有什麼可告訴我們的了嗎？”
— Зараз ми до цього дійдемо. Ви нічого більше не можете розповісти нам, перш ніж ми перейдемо до основного?
“噢，這要看什麼事情是你們認為值得講的了。”
— Ну, це залежить від того, що саме, на ваш погляд, варте уваги.
“我認為日常生活裡的任何反常的事情都是值得提出來的。”
— Та все, що так чи так виходить за рамки повсякденного буденного життя.
亨利爵士微笑起來。
Сер Генрі посміхнувся.
“對於英國人的生活，我知道得還不多，因我的時間几乎全部都是在美國和加拿大度過的。可是我希望失落一隻皮鞋並不是這裡的日常生活的一部分吧？”
— Я ще мало знаю англійські звичаї, бо майже все життя провів у Сполучених Штатах і Канаді. Але думаю, що коли у вас зникає один черевик, це не вважається тут нормальним.
“您丟了一隻皮鞋嗎？”
— Ви загубили один черевик?
“我親愛的爵士，”摩梯末醫生叫了起來，“這不過是放錯了地方罷了。您回到旅館以後就會找到的。拿這種小事來煩擾福爾摩斯先生有什麼用呢？”
— Мій любий сер,— вигукнув доктор Мортімер,— ваш черевик просто помилково поклали кудись в інше місце! Він знайдеться, як тільки ви повернетесь у готель. Чи варто турбувати містера Холмса такими дрібницями!
“唉，是他問我除了日常生活之外還發生過什麼事情啊。”
— Ну, мене ж спитали, чи не трапилося зі мною що-небудь не зовсім звичайне.
“很對，”福爾摩斯說，“不管這件事看來是多麼的荒謬。 您是說您丟了一隻皮鞋嗎？”
— Цілком правильно,— підтримав Холмс. — Хоч би яким безглуздим те не зовсім звичайне здавалося. Ви кажете, загубили черевик?
“唉，還不就是放錯地方了嘛。昨晚我把兩隻鞋都放在房門外，而今早就剩一隻了。我從擦這雙皮鞋的那個傢伙的嘴裡也沒問出所以然來。最糟糕的是，這雙高筒皮鞋是我昨晚剛剛由河濱路買來的，還沒有穿過呢。”
— Добре, нехай його поставили в інше місце. Ввечері я виставив за двері обидва черевики, а вранці там стояв тільки один. А від хлопця, який чистить взуття, добитися зрозумілої відповіді мені не вдалося. Найгірше те, що я тільки вчора купив їх на Стренді і навіть ні разу не взув.
“如果您還沒有穿過，為什麼您要把它放在外面去擦呢？”
— Ви їх не носили і виставили за двері, щоб їх почистили? Навіщо?
“那雙淺棕色的高筒皮鞋，還沒有上過油呢，因此我就把它放在外邊了。”
— Черевики коричневі, їм потрібний був крем, щоб вони блищали. Ось чому я їх виставив.
“那麼說，昨天您一到倫敦馬上就出去買了一雙高筒皮鞋嗎？”
— Отже, приїхавши вчора в Лондон і оселившись у готелі, ви зразу ж пішли й купили черевики?
“我買了很多東西呢，摩梯末醫生陪着我跑來跑去的。您知道，既然我們要到那裡去做個鄉紳，那麼我就必須穿著當地式樣的服裝，也許我在美國西部所沾染的生活方式使我顯得有些放蕩不覊了呢。除了其他東西以外，我還買了這雙棕色高筒皮鞋——付了六塊錢——可是還沒有穿上腳，就被偷去了一隻。”
— Я вчора багато ходив по крамницях. Разом з доктором Мортімером. Розумієте, якщо вже мені доводиться зробитися тут сквайром, то й одягатися треба відповідно, бо, цілком можливо, на Заході я звик ставитися до свого гардероба досить безтурботно. Серед інших речей я купив ці коричневі черевики — віддав за них шість доларів — і не встиг їх узути, як один уже вкрали.
“被偷去的似乎是一件不成對就沒有用處的東西，”歇洛克·福爾摩斯說道，“我承認我和摩梯末醫生的想法相同，那只丟了的皮鞋不久可能就會找到的。”
— Якщо це крадіжка, то неймовірно безглузда,— сказав Шерлок Холмс. — Мушу признатися, я поділяю впевненість доктора Мортімера в тому, що черевик скоро знайдеться.
“嗯，先生們，”準男爵帶著堅決的口氣說，“我覺得好象我已經把我所知道的點點滴滴全都說了。現在，你們應當實現你們的諾言了，把我們大家所共同關心的事詳詳細細地告訴我吧。”
— Здається мені, джентльмени,— рішуче почав баронет,— я надто багато говорю, хоч майже нічого не знаю. Пора вже вам додержати свого слова і детально пояснити мені, куди ви хилите.
“你的要求是很合理的，”福爾摩斯回答道，“摩梯末醫生，我想最好還是請您象昨天給我們講過的那樣，把您知道的全部事實再講一遍吧。”
— Ваша вимога цілком обгрунтована,— погодився Холмс. — Докторе Мортімере, на мою думку, вам треба розповісти все серові Генрі так, як ви розповіли нам.
受到這樣的鼓勵之後，我們這位從事科學事業的朋友便由口袋裏拿出了他那份手稿，就象昨天早晨那樣地把全部案情敘述了出來。亨利·巴斯克維爾爵士全神貫注地傾聽著，並且不時地發出驚奇的聲音。
Підбадьорений цією підтримкою, наш учений друг видобув з кишені свої папери і виклав усю історію так, як і напередодні вранці. Сер Генрі Баскервіль слухав доктора з глибокою увагою, час від часу перериваючи розповідь здивованими вигуками.
“嗯，看來我似乎是承繼了一份附有宿怨的遺產，”在冗長的敘述結束之後他說，“當然了，我從很小的時候就聽到過關於這只獵狗的事，這是我們家最喜歡講的故事了，可是我以前從來就沒有相信過它。說起來，我伯父的去世——啊，這件事似乎使我內心感到十分不安，而且至今我還沒有能把它搞清楚呢。看來你們似乎也還沒有十分確定這究竟是警察該管的案子呢，還是一件牧師該管的事。”
— Ну, я, здається, одержав спадщину, за яку мстяться,— мовив він, коли довгу оповідь було закінчено. — Звичайно, я чув про собаку ще в дитинстві. Цю історію любили розповідати в нашій родині, але я ніколи не ставився до неї серйозно. Що ж до смерті мого дядька, то в голові у мене зараз усе переплуталося і я ще нічого не можу зрозуміти. Та ви й самі, здається, не вирішили, до кого тут треба звертатися — до поліцейського чи до священика.
“就是啊。”
— Достеменно так.
“現在又出現了給我寄到旅館的這封信。我想它大概和這件事是有關係的。”
— А тепер ще цей лист, що знайшов мене в готелі. Очевидно, він має відіграти якусь призначену йому роль.
“這件事似乎說明，關於在沼地上所發生的事，有人知道得比我們還多。”摩梯末醫生說。
— Лист показує, що про події на пустищі хтось знає більше від нас,— зауважив доктор Мортімер.
“還有一點，”福爾摩斯說道，“那個人對您並無惡意，因為他只是向您提出了危險的警告。”
— А також те, що цей «хтось» не ставиться до вас погано, бо попереджає про небезпеку,— додав Холмс.
“也許是為了他們個人的目的，他們想把我嚇跑。”
— Або, можливо, хоче, дбаючи про власні інтереси, від-лякати мене від Баскервіль-холу.
“啊，當然那也是可能的。我非常感激您，摩梯末醫生，因為您向我介紹了一個具有幾種有趣的可能性的問題。可是，亨利爵士，眼下的一個很現實的必須加以決定的問題，就是究竟您是到巴斯克維爾莊園去好呢？還是不去的好。”
— Це теж, звичайно, не виключено. Я дуже зобов'язаний вам, докторе Мортімере, за те, що ви поставили переді мною проблему, яка має кілька цікавих альтернатив. Але зараз, сер Генрі, нам необхідно вирішити одне практичне питання — варто вам чи не варто їхати в Баскервіль-хол.
“我為什麼要不去呢？”
— А чому б мені не поїхати?
“那裡似乎有危險。”
— Там, здається, небезпечно.
“您所說的危險，是來自我家的那個惡魔呢，還是來自人的呢？”
— Про яку небезпеку ви говорите — про ту, що виходить від злого духа нашої родини, чи про ту, що виходить від людей?
“啊，那正是我們要弄清楚的事啊。”
— Оце нам і треба з'ясувати.
“不管它是什麼，我的答覆是已經肯定了的。地獄裡並沒有魔鬼，福爾摩斯先生，而且世界上也沒有人能阻擋我回到我的家鄉去。您可以把這句話當作我的最後答覆。”在他說話的時候，他那濃濃的眉毛皺在一起，面孔也變得暗紅起來。顯然，巴斯克維爾家人的暴躁脾氣，在他們這位碩果僅存的後裔身上，還沒有完全消失。“同時，”他接著說，“對於你們所告訴我的全部事實，我還沒有時間加以思考。這是件大事，只聚談一次，誰也不可能全部理解並作出決定來，我願意經過獨自靜思以後再作決定。喂，福爾摩斯先生，現在已是十一點半鐘了，我要馬上回到我的旅館去。如果您和您的朋友華生醫生能夠在兩點鐘的時候來和我們共進午餐的話，那時，我就能更清楚地告訴你們這件事是多麼地使我震驚了。”
— Хоч би звідки вона загрожувала, моя відповідь готова. Немає такого диявола в пеклі, містере Холмсе, і немає такої людини на землі, які можуть перешкодити мені поїхати в своє родове гніздо — оце й є моя остаточна відповідь. — Чорні брови сера Генрі нахмурилися, смагляве об-личчя залило рум'янцем. Бурхлива й непогамовна баскер-вільська натура явно давала себе знати в цьому останньому представнику старовинного роду. — До речі,— вів він далі,— я ще не встиг як слід обміркувати все те, що почув сьогодні від вас. Людині буває важко все зрозуміти і все вирішити за одним присідом. Мені хотілось би побути з годину самому і спокійно поміркувати. Слухайте, містере Холмсе, зараз половина на дванадцяту, і я їду звідси просто в готель. А що, коли ви з вашим другом доктором Вотсоном завітаєте до нас на ленч десь годині о другій? На той час я зможу більш ясно сказати вам, що саме робитиму.
“華生，這樣對你方便嗎？”
— Це буде зручно для вас, Вотсоне?
“沒有問題。”
— Цілком.
“那麼您就等着我們吧。我給您叫一輛馬車好嗎？”
— Тоді чекайте нас. Гукнути вам кеб?
“我倒想遛一遛，這件事確實使我相當激動。”
— Ні, я краще пройдуся пішки, бо ця розмова трохи вивела мене з рівноваги.
“我很高興陪您一起散步，”他的同伴說。
— Я із задоволенням приєднаюсь до вас,— сказав його товариш.
“那麼，咱們就在兩點鐘時再見吧。再見，早安！”
— Тоді до зустрічі о другій. Au revoir і нехай вам щастить!
我們聽到了兩位客人下樓的腳步聲和砰地關上前門的聲音。 福爾摩斯突然由一個懶散半醒似的人變成了個說做就做的人了。
Ми чули, як наші відвідувачі спустилися сходами й зачинили за собою вхідні двері. І тут Холмс миттю перетворився з млявого марудника на людину дії.
“穿戴好你的鞋帽，華生，快！一點時間都不能浪費！”他穿著睡衣衝進屋內，幾秒鐘以後就已穿好上裝出來了。我們一同慌忙走下樓梯來到街上。在我們前面，向着牛津街的那個方向約有二百碼的地方，還看得到摩梯末醫生和巴斯克維爾爵士。
— Вдягайтеся, Вотсоне, швидко! Не можна гаяти й хвилини! — Він кинувся в свою кімнату, на ходу знімаючи з себе халат, і зразу ж повернувся назад уже в сюртуці.
Ми збігли сходами на вулицю. Доктор Мортімер і Баскервіль були ярдів за двісті попереду нас — вони йшли в напрямку Оксфорд-стріт.
“要不要我跑去把他們叫住？”
— Наздогнати й зупинити їх?
“天哪！可千萬別這樣，我親愛的華生。你能陪伴我，我就極為滿足了，只要你還願意和我在一起的話。我們的朋友確實聰明，今天早晨實在是很適于散步的。”
— Нізащо в світі, мій любий Вотсоне. Я цілком задоволений вашим товариством, аби лише моє вам не набридло. А наші друзі мають рацію, день для прогулянки справді чудовий.
他加快了腳步，使我們和他倆之間的距離縮短了一半。然後就跟在他們後面，保持着一百碼的距離，我們跟隨着他們走上了牛津街，又轉到了攝政街。有一次我們的兩位朋友站住了，向商店的櫥窗裡探望着，當時福爾摩斯也同樣地望着櫥窗。過了一會兒，他高興得輕輕地叫了一聲，順着他那急切的眼神，我看到了一輛本來停在街對面的、裡面坐著一個男人的雙輪馬車現在又慢慢地前進了。
Він пришвидшив ходу, і поступово відстань між нами й нашими недавніми відвідувачами зменшилася наполовину. Отак, тримаючись від них за сотню ярдів, ми вийшли на Оксфорд-стріт, а звідти на Ріджент-стріт. Біля одного з магазинів сер Генрі і доктор Мортімер, розглядаючи вітрину, трохи затрималися, і Холмс зупинився теж. За мить він задоволено клацнув язиком, і я, простеживши за напрямком його уважного погляду, побачив, що кеб, який зупинився був на протилежному боці вулиці, знову повільно рушив уперед. В кебі сидів пасажир.
“就是那個人，華生，來呀！即使是幹不了什麼的話，至少咱們應該把他看清楚。”
— Цей чоловік нам і потрібен, Вотсоне! Ходімо! Хоч роз дивимось його добре, якщо нічого іншого не зможемо зробити.
一瞬間，我看到了生着一綹濃密的黑鬚和一雙炯炯逼人的眼睛的面孔，在馬車的側窗中向我們轉過頭來。突然間，他把車頂的滑動窗打開了，向馬車伕喊了些什麼，然後馬車就順着攝政街瘋狂地飛奔而去。福爾摩斯焦急地往四下里望着，想找一輛馬車，可是看不到空車。跟着他就衝了出去，在車馬的洪流裡瘋狂地追趕着，可是那馬車跑得太快了，已經看不到了。
Крізь бічне віконце кеба я мигцем побачив густу чорну бороду і пронизливі очі, що невідривно дивилися на нас. І зразу ж прочинилося віконце на дашку кеба, кучеру різким голосом було щось наказано, і кеб шалено помчав по Ріджент-стріт. Холмс роззирнувся, шукаючи очима вільний екіпаж, але не побачив жодного. Тоді він кинувся у гущавину вуличного руху, наздоганяючи підозрілий кеб, але той уже встиг від'їхати так далеко, що його вже не було видно.
“唉，”福爾摩斯喘着氣，臉色發白，由車馬的浪潮中鑽了出來，惱怒地說道，“咱們可曾有過這樣壞的運氣和幹得這麼糟糕的事嗎？華生，華生，如果你是個誠實的人，你就應該把這事也記下來，作為我無往而不利的反證吧。”
— Ось тобі й маєш! — з серцем мовив блідий від досади Холмс, випірнувши з потоку екіпажів і насилу переводячи подих. — Це ж треба, щоб нам так не поталанило і щоб я виявився таким неповоротким! Вотсоне, Вотсоне, якщо ви чесний чоловік, то поряд з успіхами обов'язково повинні занотувати й оцю мою невдачу!
“那人是誰呀？”
— Хто цей чоловік?
“我還不知道。”
— Не маю уявлення.
“是盯梢的嗎？”
— Підглядач?
“哼，根據咱們所聽到的情況判斷，顯然是自從巴斯克維爾來到城裡以後，就被人緊緊地盯上了。否則怎麼那麼快就被人知道了他要住在諾桑勃蘭旅館呢？如果第一天他們就盯上了他的梢，我敢說，第二天還是要盯的。你可能已經看了出來，當摩梯末醫生在談那件傳說的時候，我曾走到窗前去過兩次。”
— З того, що ми знаємо, випливає очевидна річ: за Баскервілем хтось дуже пильно стежить від його приїзду в Лондон. Інакше звідки б стало так швидко відомо, що він зупинився в готелі «Нортумберленд»? Якщо за ним ходили назирці в перший день, то, запевняю, стежать і сьогодні. Ви, мабуть, помітили, що поки доктор Мортімер читав нам манускрипт, я двічі підходив до вікна?
“是的，我還記得。”
— Так, пам'ятаю.
“那時我是向街中尋找假裝閒逛的人們，可是我一個也沒有看到，跟咱們打交道的是個精明人啊，華生。這件事很微妙呢，雖然我還沒有能肯定對方是善意的還是惡意的，但是我覺得他是個有能力、有智謀的人。在我們的朋友告別之後，我馬上就尾隨了他們，為的是想發現他們的暗中追隨者。他可真狡猾，連走路都覺得不可靠，他為自己準備了一輛馬車，這樣他就能跟在後邊逛來逛去，或是從他們的身旁猛衝過去，以免引起他們的注意。他這手法還有個特別的好處呢，果真他們坐上一輛馬車的話，他馬上就能尾隨上他們了。但是，顯然也有一個不利之處。”
— Я дивився, чи не вештається хтось біля нашого будинку, але нікого не помітив. Ми маємо справу з розумним чоловіком, Вотсоне. Все це надзвичайно серйозно, і хоч я ще не дійшов висновку, з якими силами — добрими чи злими — ми зіткнулися, але я постійно відчуваю їхню могут-ність і їхній точний розрахунок. Коли наші нові друзі пішли, я негайно подався слідом за ними, сподіваючись помітити їхнього невидимого супутника. Але той виявився настільки хитрим, що не понадіявся на свої ноги, а найняв кеб, щоб або тягтися позаду них, або їх обганяти і залишатися в такий спосіб непоміченим. Його прийом має ще й додаткову перевагу, яка полягає в тому, що якби вони теж узяли кеб, то він не втратив би можливості стежити за ними й далі. Проте одна очевидна незручність у його прийомі є.
“這樣他就要聽憑馬車伕的擺佈了。”
— Залежність від кебмена?
“完全正確。”
— Саме так.
“咱們沒有記下車號來，多可惜。”
— Який жаль, що ми не запам'ятали його номер!
“我親愛的華生，雖然我竟顯得那樣笨拙，可是你一定不會真的把我想象得連號碼都忘了記下來吧？Ｎｏ．２７０４就是咱們要找的車號。但是，它眼下對咱們還沒有用處。”
— Мій любий Вотсоне, хоч сьогодні я й виявився недотепою, але як ви можете хоч на мить припустити, що я пропустив нагоду запам'ятати номер кеба? Ось він — дві тисячі сімсот чотири. А втім, зараз він нам ні до чого.
“我看不出在當時的那種情況下你還能幹些什麼。”
— Не розумію, що ще ви могли зробити.
“在看到那輛馬車的當時，我本來應該馬上轉身往回走。 那時我應當不慌不忙地僱上另一輛馬車，保持相當距離跟在那輛馬車的後面，或者還不如驅車到諾桑勃蘭旅館去等。當我們所不知道的那個人，跟着巴斯克維爾到家的時候，我們就能以其人之道還治其人之身，看著他到什麼地方去。可是當時由於我的疏忽急躁，使得咱們的對手採取了極為狡猾的行動，咱們暴露了自己，失去了目標。”
— Помітивши кеб, я повинен був негайно повернути в інший бік. Потім, не поспішаючи, найняти кеб і їхати за першим на пристойній відстані або, ще краще, податися до готелю «Нортумберленд» і чекати там. І коли наш незнайомець приволікся б туди слідом за Баскервілем, ми дістали б можливість зіграти з ним у його ж гру і подивитись, куди він поїде. А вийшло так, що через нашу нетерплячість і необачність, з яких той чоловік скористався з надзвичайною вправністю, ми себе виказали, а його загубили з очей.
我們一邊談着一邊順着攝政街漫步前進，在我們前面的摩梯末醫生和他的夥伴早就不見了。
Під час цієї розмови ми повільно йшли по Ріджент-стріт, не бачачи вже ні доктора Мортімера, ні його супутника, які давно зникли десь попереду нас.
“現在再尾隨他們也沒有什麼意義了，”福爾摩斯說道，“盯梢的人走了，就不會再回來了。咱們必須考慮一下，咱們手裡還剩下哪幾張牌，用就要用得果斷。你能認出車中人的面貌嗎？”
— Немає рації йти за ними,— сказав Холмс. — їхня тінь кудись утекла і тепер не повернеться. Треба подивитись, які карти ми маємо на руках, і сміливо пускати їх у гру. Ви добре роздивились обличчя чоловіка в кебі?
“我只能認出他的鬍鬚來。”
— Я побачив тільки його бороду.
“我也能——可是我估計那可能是一綹假鬍鬚。對於一個幹這樣細緻事的聰明人說來，一綹鬍子除了能掩飾他的相貌外，是沒有別的用處的。進來吧，華生！”
— Я теж... з чого роблю висновок, що борода, очевидно, фальшива. Розумному чоловіку, який виконує таку делікатну роботу, борода потрібна тільки для того, щоб сховати обличчя. Ходімо-но сюди, Вотсоне.
他走進了一家本區的傭工介紹所，受到經理的熱情歡迎。
Він повернув в одну з розсильницьких контор цього району, управитель якої зустрів його з розкритими обіймами.
“啊，維爾森，我看您還沒有忘記我曾有幸地幫過您忙的那樁小案子吧？”
— А, Вілсоне, ви, бачу, не забули тієї дрібної справи, в якій мені пощастило вам допомогти!
“沒有，先生，我真的沒有忘。您輓救了我的名譽，甚至也許還救了我的性命呢。”
— Ні, сер, не забув. Ви врятували моє добре ім'я, а можливо, й життя.
“我親愛的夥伴，您誇大其詞了。維爾森，我記得在您的人手裡有一個名叫卡特萊的孩子，在那次調查期間，曾顯示出一些才幹。”
— Ви перебільшуєте, дорогий друже. Пригадую, Вілсоне, у вас був один хлопець на ім'я Картрайт, який під час розслідування вашої справи виявив неабияку кмітливість.
“是的，先生，他還在我們這裡呢。”
— Так, сер, він і досі у нас.
“您可以把他叫出來嗎？謝謝您！還希望您把這張五鎊的鈔票給我換成零錢。”
— Чи не можна викликати його дзвінком? Дякую. І ще, будь ласка, розміняйте мені ці п'ять фунтів.
一個十四歲的、容光煥發而相貌機靈的孩子，聽從經理的召喚來了。他站在那裡，以極大的尊敬注視着這位著名的偵探。
На виклик управителя з'явився хлопець років чотирнадцяти з кмітливим, розумним обличчям. Він зупинився перед нами, з величезною пошаною втупившись поглядом у знаменитого детектива.
“把那本首都旅館指南給我，”福爾摩斯說道，“謝謝！啊，卡特萊，這裡有二十三家旅館的名稱，全都在查林十字街附近。你看到了嗎？”
— Дайте, будь ласка, «Путівник по готелях»,— попросив Холмс. — Дякую. Ось тут, Картрайте, назви двадцяти трьох готелів, всі вони близько від Чарінг-крос. Бачиш?
“看到了，先生。”
— Так, сер.
“你要挨家地到這些旅館去。”
— Ти обійдеш їх усі по черзі.
“是，先生。”
— Так, сер.
“你每到一家就給看門人一個先令，這兒是二十三個先令。”
— Щоразу ти даватимеш швейцарам біля вхідних дверей по шилінгу. Ось тобі двадцять три шилінги.
“是的，先生。”
— Так, сер.
“你告訴他們說，你要看看昨天的廢紙。你就說你尋找一份被送錯了的重要電報。明白了嗎？”
— Кожному кажи, що тобі треба подивитися вчорашнє паперове сміття. Пояснюватимеш це так: одну важливу телеграму помилково доставили не туди і тобі наказано її знайти. Зрозумів?
“明白了，先生。”
— Так, сер.
“可是真正需要你找的是夾雜在裡面的一張被剪子剪成一些小洞的《泰晤士報》。這裡有一份《泰晤士報》，就是這一篇。你很容易認出它來，你認得出來嗎？”
— Але насправді ти шукатимеш внутрішню сторінку газети «Тайме» з кількома дірками, вирізаними ножицями. Ось тобі номер «Тайме». А це та сторінка. Ти зможеш відрізнити її від інших, га?
“能，先生。”
— Так, сер.
“每一次，大門的看門人都要把客廳看門人叫來問問，你也要給他一個先令。再給你二十三個先令。在二十三家裡你可能發現大多數的廢紙昨天都已燒掉或已運走了，其中三、四家可能將一堆廢報紙指給你看，你就在那廢紙堆裡找這一張《泰晤士報》，但也很可能什麼都找不到。再給你十個先令以備急需。在傍晚以前你向貝克街我的家裡發一個電報，報告查找的結果。現在，華生，咱們唯一剩下要干的事就是打電報查清那個馬車伕了，車號是Ｎｏ．２７０４，然後到證券街的一家美術館去消磨掉在我們去旅館之前的一段時間吧。”
— Швейцари на вхідних дверях посилатимуть тебе до портьє у вестибюлі, їм ти теж даватимеш по шилінгу. Ось тобі ще двадцять три шилінги. В двадцяти готелях з двадцяти трьох тобі, мабуть, скажуть, що вчорашнє паперове сміття спалено або викинуто. Але в решті трьох тобі покажуть купи паперів, в них ти і шукай цю сторінку газети «Тайме». Шансів знайти її у тебе майже ніяких. Ось тобі ще десять шилінгів на непередбачені витрати. Ввечері даси мені телеграму на Бейкер-стріт, в якій відзвітуєш, що тобі пощастило зробити. А тепер, Вотсоне, нам лишається останнє: зробити по телеграфу запит про кебмена номер дві тисячі сімсот чотири, після чого заскочимо в одну з картинних галерей на Бонд-стріт і проведемо там час до ленчу з нашими друзями.