那已经是十一月底了，一个阴冷多雾的夜晚，在贝克街的寓所里，福尔摩斯和我在起居室中坐在熊熊的炉火两旁。在我们到德文郡去经历了那场结局悲惨的案件之后，他已又办了两件最为重要的案子。在第一件案子里，他揭发了阿波乌上校的丑行，因为他与出名的“无匹俱乐部”纸牌舞弊案有关；而在第二件案子里，他保护了不幸的蒙特邦歇太太，使她免于身负谋害其丈夫前妻之女卡莱小姐的罪名——这个大家都还记得的年轻小姐，在那件事发生了六个月之后依然活着，而且还在纽约结了婚。我的朋友因为在一连串困难而又重要的案件里获得了成功，故而精神奕奕，因此我才能诱使他谈起了神秘的巴斯克维尔案的详情。我一直在耐心地等待着这个好机会，因为据我所知，他是不允许各案互相搅扰的，以免他那清晰的头脑由于回想过去的事而分散对目前工作的注意力。亨利爵士和摩梯末医生都在伦敦，正准备出发作一次长途旅行，以便恢复爵士那深受刺激的神经。就在那天下午，他们来拜访了我们，因此，很自然地谈起了这个问题。
Був кінець листопада. Сирого, туманного вечора ми з Холмсом сиділи по обидва боки палаючого каміна в нашій невеличкій вітальні на Бейкер-стріт. З часу трагедії, якою закінчилася наша поїздка в Девоншір, мій друг розслідував ще дві надзвичайно важливі справи — в першій з них він викрив мерзенну поведінку полковника Апвуда, замішаного в знаменитому скандалі, що розігрався за картярським столом у клубі «Ідеал», а в другій — захистив нещасну мадам Монпансьє, знявши з неї звинувачення в убивстві власної падчерки мадмуазель Карер, молодої леді, яку через півроку, як відомо, було знайдено в Нью-Йорку живою та ще й одруженою. Холмс перебував у чудовому настрої, успішно завершивши підряд дві такі важкі й важливі справи, і мені вдалося схилити його до обговорення деяких деталей загадкової баскервільської історії. Я терпляче чекав цієї нагоди, бо знав, що він ніколи не дозволяє собі розбігатися думками зразу по кількох справах і що його ясний і логічний розум не так просто відволікти від поточної роботи й переключити на спогади про минуле. Треба також сказати, що в Лондон приїхали були й сер Генрі з доктором Мортімером, які готувалися до подорожі, рекомендованої баронету для зміцнення його розхитаної нервової системи. Вдень вони зробили нам візит, отож тема розмови виникла цілком природно.
“事情的全部过程，”福尔摩斯说，“从自称为斯台普吞的那人的观点来看是简单明了的。虽然对咱们说来，一开始的时候无法得知他那些行动的动机，就连事实也只能知道一部分，因此就使得全部经过显得极为错综复杂了。我和斯台普吞太太已经谈过两次话了，这个案件现在已经完全搞清楚了，我不知道还会有什么不解之谜。在我那带有索引的案件统计表的Ｂ字栏里，你能找到几条有关这件事的摘记。”东西
— З точки зору людини, яка називала себе Степлтоном, всі події розгорталися просто й зрозуміло,— почав Холмс,— хоч нам усе це здавалося надзвичайно складним, оскільки на початку у нас не було способу дізнатися про мотиви його дій і ми змогли вивчити тільки частину фактів. Я мав нагоду двічі поговорити з місіс Степлтон, і тепер та справа настільки прояснилася, що я впевнений: ніяких таємниць у ній для нас більше не залишилося. Можете подивитися кілька записів про неї в моїй картотеці під літерою «Б».
“也许你愿意根据记忆把全案的梗概谈一谈吧。”
— А може, ви розповісте про те, як розгорталися події, по пам'яті?
“我当然愿意谈一谈罗，虽然我不能保证全部事实都能记住，思想的高度集中很能淹没对于过去的记忆。一个正在处理案件的律师能够就本案的问题和一个专家进行辩论，可是经过一两个星期的法庭诉讼之后就又忘得精光了。因此，在我的脑子里，后来的案子不断地代替了以前各案的地位，而卡莱小姐的事也就模糊了我对巴斯克维尔庄园案案情的回忆。明天也许又要来了什么小问题了，同样也会代替了美丽的法国姑娘和臭名远扬的阿波乌两案的地位。可是关于猎狗这个案件，我倒愿意尽可能正确地把它告诉你们，如果我遗忘了什么的话，你们再加以补充。
— Із задоволенням, але я не поручуся, що нічого не пропущу. Концентрація розумових зусиль на чомусь одному має цікаву особливість: вона викреслює з пам'яті те, що вже відбулося. Баристер, який знає чергову судову справу як свої п'ять пальців і здатний обговорювати її в дебатах з найменшими подробицями, через тиждень або після двох інших судових засідань переконується, що вона геть вилетіла в нього з голови. Отак і в мене: кожна попередня справа поступається місцем наступній, а тому мадемуазель Карер затьмарила мої спогади про замок Баскервілів. Завтра, не виключено, мені трапиться яка-небудь нова загадка і в свою чергу відсуне в моїй свідомості кудись далеко і чарівну француженку, і негідника Апвуда. А втім, про події, що стосуються собаки Баскервілів, я охоче розповім вам з усією можливою точністю, а коли щось забуду, ви те мені підкажете.
“我的调查毫无疑问地证实了，那巴斯克维尔家的画像并没有骗人，那个家伙确是巴斯克维尔家的人，他就是那个查尔兹爵士的弟弟罗杰·巴斯克维尔的儿子。罗杰曾带着极坏的名誉逃到南美洲去，传说他在那里没有结婚就死了。实际上，他结了婚，并且生了一个小孩。这个小家伙和父亲同名，他和一位哥斯达黎加的美人贝莉儿·迦洛茜娅结了婚，在一次偷取了大批公款之后，他就改名凡戴勒逃到英格兰来了。在这里，他又在约克郡的东部开办了一所小学。他所以想搞一下这种事业是因为他在归途中偶尔结识了一个患有肺病的教师，他想利用这人的能力作一番成功的事业。可是这位福瑞泽教师死了，弄得这学校由名誉不佳直到变得臭名远扬了。凡戴勒夫妇感觉最好还是改姓斯台普吞，于是他就带着剩下的财产，带着未来的计划和对昆虫学的爱好迁到英格兰南部去了。我由大英博物馆得知，他在这一门学问里还是个公认的权威呢，而且有一种飞蛾是由于他在约克郡居住时期首先发现的，所以也就永久以凡戴勒为名了。*
Розслідування, до якого я вдався, незаперечно довело, що родинний портрет не бреше і що цей чоловік справді з роду Баскервілів. Він виявився сином того Роджера Баскервіля, меншого брата сера Чарльза, якому довелося, діставши недобру репутацію, втекти в Південну Африку, де він, як подейкували, вмер неодруженим. Фактично ж він був одружений і мав сина, справжнє прізвище якого таке ж, як і в його батька. Цей молодик одружився з Беріл Гарсія, однією з красунь Коста-Ріки, привласнив чималу суму державних грошей, поміняв прізвище Баскервіль на Ванделер і втік в Англію, де відкрив школу в східній частині графства Йоркшір. Причина вибору такого специфічного роду діяльності полягала в тому, що по дорозі додому він познайомився з одним хворим на сухоти домашнім учителем і зумів скористатися із здібностей цього чоловіка,— шкільні справи пішли добре. Проте Фрейзер, учитель, помер, і школа спочатку втратила добру репутацію, а далі зажила й досить поганої слави. Подружжя Ванделерів вирішило за краще поміняти прізвище і перетворилося відтоді на Степлтонів, і новий містер Степлтон із залишками своїх статків, планами на майбутнє і любов'ю до ентомології опинився на Півдні Англії. Я довідався в Британському музеї, що він є визнаним авторитетом у цій галузі і що ім'ям «Ванделер» названо одного нічного метелика, вперше описаного ним ще тоді, коли він перебував у Йоркшірі.
“咱们现在谈到他的那一段生活，确实会使咱们感到极大的兴趣。那家伙显然是在经过调查之后发现了，只有两个人有碍于他获得庞大的财产。我相信，在去德文郡的时候，他的计划还很模糊，可是从他带着自己的太太而又使她以妹妹的身分出现这一点来看，显然他从一开始就是居心不良的。虽然他可能还没有确定整个阴谋的细节，可是显然他已想到将她用作钓饵了。他下定决心要把财产弄到手，为了达到这一目的，他不惜采用任何手段或是冒任何危险。他的第一步行动就是，首先把自己的家安置在邻近祖宅的地方，愈近愈好。 第二步就是培养起与查尔兹·巴斯克维尔爵士和邻人们的友情来。
Тепер ми підходимо до того періоду в його житті, який виявився для нас найбільш цікавим. Цей чоловік, очевидно, навів довідки і з'ясував, що від багатого маєтку його відділяє тільки два життя. Коли він подався в Девоншір, його плани були, я в цьому переконаний, ще надто туманними, але з самого початку він замислив лихе — це очевидно з того, що він привіз туди свою дружину, видавши її за сестру. Думка скористатися з неї як з принади вже встигла зродитися у нього в голові, хоч, мабуть, тоді він ще чітко собі не уявляв, як саме здійснити окремі деталі свого заміру. В кінцевому підсумку він розраховував заволодіти маєтком і був ладний вдатися до будь-яких засобів і піти на будь-який ризик заради досягнення цієї мети. Для початку ж він оселився якнайближче до родового маєтку своїх предків, потім зав'язав дружні стосунки з сером Чарльзом та з іншими сусідами.
“准男爵亲口告诉了他关于家族的猎狗的传说，因此也就为自己铺了一条死亡的道路。斯台普吞——我就还这样称呼他吧——知道了老头的心脏很衰弱，稍一惊吓就能致死，这些都是他从摩梯末医生那里知道的——他还听说，查尔兹爵士很迷信，并且十分相信那个可怕的传说。他那灵敏的头脑马上就想出了一个办法，既可置准男爵于死地，而且又几乎没有可能追究真正的凶手。
Старий баронет сам розповів йому легенду про собаку Баскервілів і цим уторував стежку, по якій до нього прийшла смерть. Степлтон, я й далі його так називатиму, знав, що в старого хворе серце і що велике потрясіння вб'є його. Про все це він дізнався від доктора Мортімера. Степлтон чув також, що сер Чарльз людина забобонна і що він ставиться до цієї похмурої легенди дуже серйозно. Винахідливий розум Степлтона негайно підказав йому, як заподіяти старому баронету смерть і водночас зробити так, щоб знайти справжнього вбивцю було неможливо.
“心里有了这个念头之后，他就费了相当的心机设法使其实现。一个普通的阴谋计划者，利用一只凶恶的猎狗也就满足了。可是他还采用了人工的方法使这动物变得象魔鬼一样的可怕，这就要算是他的机智和天才了。那狗是他从伦敦福莱姆街的贩狗商人罗斯和曼格斯那里买来的，是他们所有的货色之中最强壮、最凶恶的一只了。他坐北德文郡铁路的车把它带回家来，为了怕引起别人的注意，他牵着狗穿过沼地走了很长的路。他已经在捕捉昆虫的时候学会了怎样走进格林盆泥潭去，因此能给那只猎狗找到一处安全的藏身之所。他就把它关在那里，待机使用。
Розробивши план дій, Степлтон надзвичайно тонко почав його здійснювати. Простакуватий злочинець задовольнився б звичайнісіньким лютим собакою. Але Степлтону сяйнула геніальна думка з допомогою штучних засобів зробити з тварини щось диявольське. Пса він купив у Лондоні в Росса й Менглса, ділків з Фулхем-роуд, вибравши найсильнішого й найлютішого з усіх, які в них були. Потім проїхав залізницею через Південний Девон і пройшов пустищем чималу відстань, аби в такий спосіб дістатися домівки, нікому не потрапивши на очі. Полюючи на метеликів, Степлтон знайшов шлях у глиб Грімпенської трясовини, де влаштував безпечну схованку для свого звіра. Там у розвалюсі він його й тримав, чекаючи слушної нагоди.
“可是好机会不是很快就能来到的，夜间没法把那老绅士从家中引出来，好几次，斯台普吞带着他那猎狗埋伏在外面，可是毫无结果。就在这些次一无结果的跟踪追寻当中，他，或者不如说是他的同伙，被农民看到了，因此，那段魔狗的传说就又得到了新的证实。他曾希望过，他太太也许能将查尔兹引向毁灭，可是在这问题上，她竟表现出意想不到的不听话。她不肯把老绅士拖进情网，因为这样一来就可能把他交给了他的死敌，恐吓、甚至我连提都不愿提起的殴打，都没能动摇她的决心，她丝毫也不愿参预这件事，有一段时期，斯台普吞甚至到了一筹莫展的地步。
Проте час минав, а такої нагоди не траплялося. Старого джентльмена не можна було виманити вночі за межі парку. Не один раз Степлтон потай приходив до баскервільського замку із своїм собацюрою, але даремно. Саме під час цих марних блукань він, або швидше його спільник, і потрапляв на очі селянам, і таким чином легенда про гемонського собаку дістала нове підтвердження. Степлтон сподівався, що занапастити сера Чарльза йому допоможе його дружина, але тут вона раптом виявила свою незалежну вдачу. Місіс Степлтон рішуче відмовилася заманювати старого джентльмена в сіті ніжних симпатій, внаслідок чого він потрапив би до рук свого ворога. Ні погрози, ні навіть,— хоч як сумно про це казати,— побої не змогли нічого змінити. Вона просто не бажала мати нічого спільного з усім цим, і на якийсь час Степлтон потрапив у глухий кут.
“可是他在困难之中终于抓到了一个机会。由于查尔兹爵士对他已经产生了友情，就在帮助那可怜的女人劳拉·莱昂丝太太的那件事里请他负责掌管那一笔慈善金。由于他以单身汉的身分出现，所以他才能对她产生决定性的影响。他向她表示，如果她和丈夫离婚能获成功，他就和她结婚。可是他那计划突然面临了一个紧要关头，在摩梯末医生建议之下，查尔兹爵士正准备离庄园他去，他本人也假装同意这个意见，但他必须马上采取行动，否则他所要加害的人一远离，他就会弄得鞭长莫及了。因此他就迫使莱昂丝太太写了那封信，恳求老头在去伦敦之前的晚上和她见一次面，随后又用听来似乎很有道理的一套理由使她未去赴约，这样一来，他就得到了一个久候未得的好机会。
Але він знайшов вихід із скрути завдяки тому, що сер Чарльз, який почав відчувати до нього приязнь, зробив його своїм посередником у благодійній справі, бажаючи надати допомогу нещасній жінці на ім'я Лаура Лайонз. Удаючи з себе самотню людину, Степлтон цілком підкорив собі цю Лауру Лайонз, давши їй зрозуміти, що одружиться з нею, якщо вона зможе розлучитися з своїм чоловіком. І тут раптом ситуація надзвичайно загострилася: йому стало відомо, що за порадою доктора Мортімера сер Чарльз мав ось-ось покинути баскервільський замок і виїхати в Лондон,— Степлтон для годиться удав, ніби теж поділяє цю думку. Отже, йому треба було діяти негайно, бо інакше жертва ставала для нього недосяжною. Через це він змусив Лауру Лайонз написати листа, в якому вона благала старого баронета про зустріч напередодні його від'їзду. Потім під лицемірним приводом він не дав їй піти до сера Чарльза і в такий спосіб дістав довго очікувану можливість для здійснення свого задуму.
“在傍晚的时候，他从库姆·特雷西坐车回来，有足够的时间弄回他的猎狗来，抹好发光涂料，再带着那畜生到栅门附近去，他知道，他一定能看到老绅士在那里等着。那狗受到了主人的怂使，跃过了栅门就向不幸的准男爵追了过去，他被追得一边喊叫一边顺着水松夹道飞奔下去。在那样阴暗的夹道里看到那只又大又黑、嘴眼都冒火的家伙在身后跳跃前进，确实是万分可怕，因此他就由于心脏病和恐惧过度的缘故在夹道的尽头倒地身亡了。那猎狗顺着多草的路边跑，而准男爵则在小路上跑，因此除了人的脚印之外看不到任何其他痕迹。那狗看到他躺下一动不动之后，也许走近前来，闻了一闻，可是发现他已死去之后就又转头离开了，就是在那时，它留下了摩梯末医生所看到的爪印。猎狗被叫了回去，并急忙地被赶回设在格林盆泥沼的狗窝去。这件神秘的事件使官厅感到莫名其妙，使乡下人大为吃惊，最后我们就接手调查了这件案子。
Повернувшись увечері з Кумбі-Трейсі, Степлтон устиг збігати за собакою, намастив його тим чортовим мазилом і привів до хвіртки, бо розраховував знайти там старого джентльмена, який мав чекати Лауру Лайонз. Собака, нацькований хазяїном, перестрибнув через хвіртку і погнався за нещасним баронетом, який з криком кинувся тікати тисовою алеєю. В її похмурому тунелі то було, мабуть, справді страшне видовище — погоня величезного чорного звіра з вогненною мордою і палаючими очима за своєю жертвою. В кінці алеї через хворе серце й від переляку сер Чарльз упав мертвим. Він тікав доріжкою, а собака гнався за ним обіч неї по траві, тому видно було тільки сліди старого баронета. Побачивши, що він лежить непорушно, собака, очевидно, обнюхав його, переконався, що людина мертва, і відійшов. Але залишив сліди, які й помітив доктор Мортімер. Степлтон покликав свого спільника і мерщій відвів його в схованку посеред Грімпенської трясовини,— отака історія таємниці, яка завдала клопоту поліції, перелякала всю округу і кінець кінцем стала об'єктом наших досліджень.
“关于查尔兹·巴斯克维尔爵士的死就说到这里为止吧。 你们能看得出来，这里面的手段用得狡猾之至，确实，几乎无法向真正的凶手提出控诉。他那唯一的同谋永远也不会泄露他的秘密，那古怪而难以想象的手法使得他那阴谋进行得更加顺利。与此案有关的两个女人，斯台普吞太太和劳拉·莱昂丝太太都对斯台普吞极为怀疑。斯台普吞太太知道他在暗算着老头儿，也知道有那只猎狗；莱昂丝太太对这两件事都不知道，可是她记得，暴死发生的时间正是并没有取消的约会的时间，而这个约会只有他知道，因此她也不无怀疑。但是，她俩都是在他的控制之下，而他对她们则一无所惧。全部阴谋的前一半是成功地实现了，可是剩下的还有更困难的呢。
Оце й усе, що стосується смерті сера Чарльза Баскервіля. Тепер ви розумієте, до якої диявольської хитрості вдався злочинець: адже порушити судову справу проти справжнього вбивці було за цих умов майже неможливо. Єдиний спільник взагалі ніколи й нічого не зміг би виказати, а фантастичність, неймовірність самого плану робили його ще більш ефективним. В обох жінок, вплутаних у цю справу,— у місіс Степлтон і місіс Лаури Лайонз,— виникли щодо Степлтона великі підозри. Місіс Степлтон знала про лихі заміри свого чоловіка стосовно старого баронета, знала вона також про існування собаки. Місіс Лаурі Лайонз нічого не було відомо ні про перше, ні про друге, але її вразило те, що смерть сера Чарльза сталася саме о призначеній нею для зустрічі годині, про яку ніхто, крім Степлтона, не знав і яку вона не відмінила. Але обидві вони перебували під його впливом, і Степлтон міг їх не боятися. Отже, першу частину завдання було успішно виконано, але залишалася ще друга, значно складніша.
“可能斯台普吞并不知道在加拿大还有一个继承人。可是不管怎样，他很快就能从他的朋友摩梯末医生那里知道了。摩梯末医生后来就详细地告诉了他关于亨利·巴斯克维尔到来的消息。斯台普吞的第一个念头就是：也许根本就不用等这个来自加拿大的陌生青年到德文郡来，在伦敦就可以把他弄死。自从他太太拒绝帮他设阱陷害老头儿以后，他已不再信任他的妻子了，他甚至不敢使她长时间离开自己，因为他怕这样会失去左右她的力量，正因为如此，他才带着她一起到伦敦去。我发现他们住在克瑞文街的梅克司波柔私人旅馆里，我曾派人到那旅馆去搜集证据。在那里，他就把太太关在房间里，而他就装上假胡须，跟踪着摩梯末医生，先到贝克街，后去车站，还到过诺桑勃兰旅馆。他太太对他的阴谋计划多少知道一些，可是她对丈夫怕得厉害——一种由于遭受过残暴的虐待而产生的恐惧——因此她不敢写信去警告那个她知道正处在危险之中的人，因为如果那封信落入斯台普吞之手的话，她的性命就会发生危险了。最后，我们都已知道了，她采取了权宜之计，她用从报纸上剪下来的字凑成了那封信，用伪装的笔迹在信封上写了收信人的地址。那封信到了准男爵的手里，对他发出了第一次危险警告。
Цілком можливо, що Степлтон навіть не підозрював про існування спадкоємця в Канаді. Але він швидко дізнався про це від свого друга доктора Мортімера, який між іншим повідомив, коли саме Генрі Баскервіль прибуде в Лондон. Перше, про що подумав Степлтон, було таке: чи не можна вкоротити віку невідомому йому молодому хлопцю з Канади ще в Лондоні, щоб у Девоншірі він навіть не з'являвся. Дружині він не довіряв ще відтоді, коли вона відмовилася допомогти йому влаштувати пастку старому Баскервілю, а тому боявся надовго залишати її саму, щоб не втрачати на неї впливу. З цієї причини Степлтон узяв її з собою в Лондон. Вони зупинилися, я так вважаю, в готелі «Мексборо» на Крейвен-стріт, куди Картрайт також заходив, шукаючи порізану газетну сторінку. Степлтон замкнув там свою дружину в кімнаті, а сам, начепивши фальшиву бороду, подався слідом за доктором Мортімером спочатку на Бейкер-стріт, потім на вокзал і в готель «Нортумберленд». Місіс Степлтон трохи підозрювала, які плани в її чоловіка, але вона відчувала до нього такий страх — страх, викликаний його брутальним поводженням, що не насмілювалася навіть написати листа, щоб попередити людину, якій, вона це знала, загрожує небезпека. Якби такий лист потрапив Степлтону до рук, її власне життя повисло б на волосинці. Кінець кінцем, як нам відомо, вона знайшла вихід: вирізала потрібні слова з газети і написала адресу на конверті зміненим почерком. Лист дійшов до баронета і був йому першим попередженням про небезпеку.
“弄一件亨利爵士的衣物对斯台普吞说来是非常重要的，因为他一旦到了不得不用狗的时候，他就能有使狗闻味追踪的东西了，他马上以特有的机敏和大胆动起手来，我们可以肯定，旅馆的男女仆人一定都接受过不少的贿赂才来帮助他达到目的。可是碰巧，第一只弄到的皮鞋竟是新的，对他毫无用处，后来他就把它送还，并窃取了另一只——这件事对我们最有帮助了，因为他在我心里肯定地证实了和我们打交道的是一只真正的猎狗，因为没有别的假设能够解释，为什么要急于弄到一只旧鞋，而对一只新鞋竟这样不感兴趣。越是稀奇古怪的事情就越值得仔细地加以检查，那看来似乎会使全案复杂化的一点，如果给以适当的考虑，并加以科学的处理，往往却正是最能说明问题之处。
Степлтону було дуже важливо роздобути яку-небудь річ з гардероба сера Генрі на той випадок, якщо доведеться скористатися з собаки, щоб пустити його по сліду нового спадкоємця. З властивою йому швидкістю й сміливістю він негайно почав діяти, і немає сумнівів, що і коридорний, і покоївка в готелі дістали непоганого хабаря за сприяння у здійсненні цього задуму. Випадково перший черевик виявився новим, його ще ні разу не взували, і тому взяти по ньому слід було неможливо. Степлтон повернув його і одержав інший — цей красномовний епізод остаточно довів мені, що ми маємо справу з реальним собакою, бо ж тільки цим можна було пояснити палке бажання ентомолога заволодіти старим черевиком і його цілковиту байдужість до нового. Що більш outre й безглуздішим здається нам який-небудь випадок, то більшої уваги він заслуговує на те, щоб його уважно дослідили, а та деталь, яка нібито тільки ускладнює справу, якщо її належним чином дослідити і по-науковому витлумачити, найчастіше й стає ключем до розв'язання цієї справи.
“后来，第二天早晨，咱们的朋友又来拜访了咱们，他们一直都受着坐在马车里的斯台普吞的跟踪。从他对咱们的房子和我的面貌知道得那样清楚和他一般的行为来看，我感觉，斯台普吞的罪恶历史决非仅仅限于巴斯克维尔庄园案这一件事。据说在过去三年里，西部曾发生过四次大盗窃案，可是没有一件捉到了罪犯。最后一件是五月间在弗克斯吞场发生的，其特殊之处是：一个僮仆因为想要袭擒那带着面具的单身盗贼而被残酷地枪击致死。我相信斯台普吞就是这样地补充了他那日渐减少的财产，而且这些年来他一直就是个危险的亡命之徒。
Наступного ранку наші друзі завітали до нас, а Степлтон тінню їхав за ними в кебі. Судячи з усієї його поведінки, а також з того, що йому була відома наша адреса і що він знав мене в обличчя я схильний вважати: його злочинна кар'єра аж ніяк не обмежувалася баскервільською справою. На такі роздуми наводить і те, що протягом останніх трьох років у західних графствах мали місце чотири чималі нічні крадіжки, а злочинців не знайшли. Остання з них — вона була в Фолкстоун-корт у травні — відома тим, що там не обійшлося без крові: грабіжник у масці пострілом з револьвера вбив хлопчину-слугу, який застукав його на гарячому. Тепер у мене немає сумнівів, що в такий спосіб Степлтон поповнював свої змізернілі фінансові ресурси і що він уже давно зробився відчайдушною й небезпечною людиною.
“那天早晨，当他成功地从我们手中逃掉并通过马车夫将我的姓名传达给我的时候，咱们已经领略了他的机智和大胆了。从那时起，他就知道我在伦敦已经接手办这件案子了，因此，他知道在那里再也得不到下手的机会了，他才回到了达特沼地，等待着准男爵的来临。”
Познайомитися з його спритністю, винахідливістю й зухвальством ми мали можливість ще того ранку, коли він так хитро втік від нас, а потім сказав кебмену, ніби він — Шерлок Холмс, знаючи, що я неодмінно до цього кебмена доберуся. І саме тоді він зрозумів, що за цю справу взявся я і що розраховувати на успіх у Лондоні марна річ. Тоді він повернувся в Дартмур і почав чекати приїзду баронета.
“等一下！”我说道，“无疑的，你已经如实地描述了事情的经过，可是有一点你还没有解释到。当主人在伦敦的时候，那只猎狗怎么办呢？”
— Хвилиночку! — перебив я Холмса. — Згоден, ви розповіли про всі ці події в тій послідовності, як вони відбувалися, проте одна деталь для мене лишається незрозумілою. Що було з собакою, поки його хазяїн пропадав у Лондоні?
“我曾注意到这件事，而且无疑是重要的。毫无问题，斯台普吞有一个亲信，虽然看来还不象是斯台普吞已经把自己的计划都告诉了他而受着他的左右。在梅利琵宅邸中有一个老男仆，名叫安东尼，他和斯台普吞家的关系可以追溯到数年以前斯台普吞做小学校长的时期，因此他一定知道他的主人和女主人确是夫妇，这人已经从乡间逃跑不见了。‘安东尼’这个姓似乎在英格兰很不普通，而‘安托尼奥’这个姓在所有说西班牙话的国家和美洲说西班牙话的国家里同样也不普通。这个人，象斯台普吞太太一样，英文说得很好，可是带着奇怪的大舌头的味道。我曾亲眼看到这个老头经过斯台普吞所标出来的小路走过格林盆泥沼。因此，很可能是当他的主人不在的时候就由他来照顾猎狗。虽然他或许从来也不知道养这只畜生是作什么用的。
— Питання, безперечно, важливе, мене теж воно цікавило. Не викликає сумніву, що в Степлтона був спільник, але навряд чи той мав над ним бодай найменшу владу — адже Степлтон не з тих, хто віддається в чужі руки, розповідаючи про свої плани. В Мерріпіт-хаус був старий слуга на ім'я Ентоні. Його зв'язки із Степлтонами простежуються на протязі кількох років, аж до часів педагогічної діяльності, отож він не міг не знати, що його хазяїн і хазяйка — насправді чоловік і жінка. Цей Ентоні зник, його взагалі немає в Англії. Подумайте також про те, що ім'я Ентоні зустрічається не так часто, як ім'я Антоніо в Іспанії та в іспаномовних країнах. Старий слуга, як і місіс Степлтон, розмовляв англійською мовою добре, але з якоюсь чудернацькою шепелявістю. Я сам бачив, як він ходив по Грімпенській трясовині стежкою, що її позначив тичками Степлтон. А тому цілком імовірно, що у відсутність хазяїна про собаку дбав саме він, хоч, можливо, і не здогадувався про мету, для якої призначався цей звір.
“随后，斯台普吞夫妇就回到了德文郡。不久，亨利爵士和你就在那里跟上了他们。还要说一下我个人在那时的看法，也许你还能想得起来，当我检查那张上面贴着报纸铅印字的信的时候，我仔细地检查了纸里面的水印。在检查的时候，我把它拿在离眼睛只有几英寸的地方，感觉出有一种象是白迎春花的香味。香水一共有七十五种，一个犯罪学专家应当每种都能分辨得出来。根据我个人的经验，在不只一件案子里，全靠能迅速辨别出香水的种类才破的案。那股香味说明，案子里面牵涉到一位女士，当时在我心里已经开始想到了斯台普吞夫妇。我就是这样地在到西部乡下去之前肯定了那猎狗，并且猜出了罪犯。*
З Лондона Степлтони повернулися в Девоншір, слідом за ними туди прибули ви з сером Генрі. А тепер кілька слів про те, що робив я сам. Ви, мабуть, пригадуєте, що коли я вивчав папір, на який було наклеєно вирізані з газети літери, то спробував знайти на ньому водяні знаки. Для цього довелося піднести його дуже близько до очей, і тут я вловив слабенький аромат парфумів, відомих як «Білий жасмин». Існує сімдесят п'ять сортів парфумів, які досвідчений криміналіст повинен уміти відрізнити один від одного, це йому просто необхідно — я на власному досвіді не один раз переконувався, що успішне розслідування злочину часто залежить від того, чи швидко вдається розпізнати, з якими парфумами маєш справу. Запах жасмину свідчив, що до листа причетна жінка, і я вже почав звертатися думкою до Сте-плтонів. Таким чином я переконався в існуванні собаки і здогадався, хто злочинець, ще до того, як ми сюди приїхали.
“我玩的把戏就是监视斯台普吞。可是，显然，如果我是和你在一起的话，我就会干不成这件事了，因为那样一来，他就会大加小心了。因此，我就把大家——连你在内——全都欺骗了，当人家以为我还在伦敦的时候，我已秘密地到乡下来了。我所吃的苦，并不象你所想象得那样多，决不能让这些细微末节扰乱案件的调查工作。我大部分时间都呆在库姆·特雷西，只有当必须去接近犯罪现场的时候，我才去住在沼地上的小屋里。卡特莱和我一同来了，他假扮成农村小孩，对我的帮助太大了。靠着他，我才能弄到食物和干净衣服，在我监视着斯台普吞的时候，卡特莱经常在监视着你，因此我的手就能抓住了所有的线索。
В планах у мене було простежити за Степлтоном. Проте я розумів, що не зможу зробити цього, залишаючись із вами, бо в такому разі він був би весь час насторожі. Тому я обманув усіх, включаючи вас, і таємно приїхав сюди, коли всі думали, що я в Лондоні. Злигодні, що я їх зазнав, зовсім не такі великі, як ви собі уявляєте, до того ж подібні дрібниці й не повинні братися до уваги, коли розкриваєш злочин. Більшу частину часу я перебував у Кумбі-Трейсі, а халупою в пустищі користувався лише тоді, коли необхідно було наблизитися до місця подій. Картрайт приїхав разом зі мною і, удаючи з себе сільського хлопця, дуже мені допоміг. Він носив мені їсти, а також чисту білизну. Коли я стежив за Степлтоном, він частенько стежив за вами — як бачите, всі нитки були у мене в руках.
“我已经告诉过你了，你的报告都能很快地送到我的手里，因为它们一到贝克街马上就被送到库姆·特雷西来了。那些报告对我有极大的帮助，特别是有关斯台普吞身世的碰巧是真实的那篇。我已能证明就是那个男人和那个女人了，并且总算准确地知道了我应当怎样去了解。那个逃犯和他与白瑞摩之间的关系确曾使案情相当复杂化起来，这一点已被你用很有效的办法澄清了，虽然我也通过自己的观察得到了同样的结论。
Я вже казав вам, що ваші звіти доходили до мене швидко, бо їх негайно пересилали з Бейкер-стріт у Кумбі-Трейсі. Вони стали мені у великій пригоді, особливо той, де випадково було згадано один правдивий епізод з біографії Степлтона. Я дістав можливість встановити особу чоловіка і жінки й нарешті остаточно зрозуміти, з ким маю справу. Але розслідування значно ускладнилося втечею каторжника і його взаєминами з подружжям Берріморів. Ви з цим також розібралися дуже вправно, хоч я вже й сам на підставі власних спостережень дійшов таких самих висновків.
“当你在沼地里发现了我的时候，我已把全部事实都弄清了，可是我还没有足以拿到陪审官面前去的罪证，甚至那晚斯台普吞企图谋杀亨利爵士，但结果却杀死了不幸的逃犯的事实都难以证明他有杀人罪。看样子除了当场捉他之外是别无他法了，而要这样做，咱们就得利用亨利爵士作为诱饵，使他处于单身行路和显然受不到任何保护的状况之下。咱们就这样做了，虽然使咱们的委托人受到了严重的惊吓，可是咱们终于凑全了罪证，并把斯台普吞驱向了毁灭。使亨利爵士暴身于危险之中，我承认，这只能说是我在处理此案过程之中的一大缺点，可是咱们无法预知，那畜生竟会显出那样可怕和骇人欲绝的样子，咱们也无法预知那使它能那么突然地向我们窜来的大雾的出现。咱们的任务的完成是付出了代价的，可是专家摩梯末医生向我保证说，这一代价的影响只是暂时的。一次长途旅行，不仅能够恢复咱们朋友深受打击的神经，并能医治他那心灵上的创伤，他对那位女士的爱情是深挚的。对他说来，在这件倒霉的事情里，最使人伤心的就是，他竟也受了她的骗。
На той час, коли ви знайшли мене в пустищі, я вже вивчив картину злочину в усіх деталях, але передавати справу до суду присяжних підстав ще не було. Навіть невдалий нічний замах на життя сера Генрі, що закінчився смертю нещасного каторжника, не дуже годився, щоб висунути проти Степлтона звинувачення у вбивстві. Залишалося одне: застукати його на місці злочину, а для цього нам довелося використати сера Генрі як принаду — самотню й абсолютно беззахисну. Так ми й зробили і ціною величезного нервового потрясіння, яке довелося пережити нашому клієнту, не тільки завершили розслідування, а й довели Степлтона до загибелі. Признаюсь, піддавши сера Генрі такому тяжкому випробуванню, я заслуговую на докір за погане ведення слідства, але ми аж ніяк не могли передбачити, свідками якого страшного, приголомшливого видовища нам доведеться бути, не могли також знати наперед, що буде туман, з якого зненацька просто на нас вистрибне отой собацюра. Ми досягли своєї мети, але ціна, яку ми заплатили, виявилася надто високою, хоч обидва — і спеціаліст-невропатолог, і доктор Мортімер — запевняють мене, що все це тимчасове явище. Тривала подорож допоможе нашому другу не тільки зміцнити розхитану нервову систему, а й загоїти сердечні рани. Він любив цю жінку глибоко й щиро, і те, що вона його обдурила, обернулось для нього найчорнішим лихом.
“现在剩下需要说明的就是她在此中所扮演的角色了。无疑地，她是受着斯台普吞的左右的。其原因也许是爱情，也许是恐惧，更可能是两样都有，因为这决不是两种不可以同时存在的感情。这种控制的力量，至少是绝对有效的，在他的命令之下，她同意了装作是他的妹妹，虽然在他想要使她直接参加谋杀的时候，也发现了他对她的控制力还是有限的。 只要不把她的丈夫牵连进去，她就准备去警告亨利爵士，而且她也曾一再地确想这样做。看来斯台普吞似乎还有着嫉妒心，当他看到准男爵向女士求婚的时候，虽然这一点也是在他自己的计划之内，他还是忍不住要大发雷霆地出面干涉，这样一来就把他聪明地靠着强自抑制而掩盖起来的火暴性格暴露出来了。他用笼络感情的办法使亨利爵士经常到梅利琵宅邸来，以便早晚能获得他所期望的好机会，可是在事情危急的那一天，他太太突然和他对立起来。她已稍知那逃犯死亡的事，而且她也知道，亨利爵士来吃晚饭的那一傍晚，那只猎狗就关在外边的小屋里。她谴责了她丈夫预谋要干的罪行；他狂怒了，他第一次向她透露他已另有所爱。她那往日的柔顺突然变成了深深的仇恨，他看得出来，她会将他出卖的，因此他就把她捆了起来，以免她一得机会就去警告亨利爵士，无疑地，他是希望当全乡的人都把准男爵的死归之于他家的厄运的时候——他们当然会这样想——他就能争取他太太接受既成事实，并要她保守秘密了。在这个问题上，我想，无论如何他是打错算盘了，即使咱们不到那里去，他的命运也同样是注定了的。一个有着西班牙血统的女人是不会那么轻易地宽恕这样的侮辱的。我亲爱的华生，不参考摘记，我是无法更详细地给你叙述这一奇异的案件了。我不知道是否还剩下了什么重要的东西没有解释到。”
Тепер мені лишається розповісти, яку роль відіграла в усій цій історії місіс Степлтон. Не підлягає сумніву, Степлтон цілком підкорив її своїй волі, а це можна пояснити або любов'ю, або страхом, або й тим, і тим разом, оскільки обидва ці почуття чомусь цілком сумісні. В усякому разі, його вплив на неї був абсолютно незаперечний. За наказом чоловіка вона згодилася видавати себе за його сестру, проте Степлтон побачив і межі своєї влади над нею, коли спробував зробити її прямою співучасницею вбивства. Вона не раз намагалася попередити сера Генрі про небезпеку, але тільки так, щоб підозра не впала на чоловіка. Степлтон, здається, був здатний ревнувати, і коли він побачив, що баронет упадає коло його дружини — хоч це була частина його задуму,— то не зміг стриматись від емоційного вибуху й перебив їм розмову, виявивши всю пристрасність своєї натури, яку приховував за стриманими манерами. Степлтон і далі заохочував ці залицяння, домагаючись, щоб сер Генрі частіше приходив у Мерріпіт-хаус, і сподіваючись раніше чи пізніше дістати нагоду здійснити бажане. Проте у вирішальний день дружина раптом перестала його слухатися. Вона, очевидно, дещо почула про смерть каторжника і їй, мабуть, стало відомо, що того вечора, коли сер Генрі мав прийти до них на обід, собака вже сидів у сарайчику біля будинку. Вона почала докоряти чоловікові за навмисний злочин, а далі відбулася жахлива сцена, під час якої вона дізналася, що в неї є суперниця. Її відданість умить перетворилася на глибоку ненависть, і Степлтон зрозумів, що вона його зрадить. Тому він зв'язав її, щоб вона не змогла попередити сера Генрі. Степлтон, безумовно, розраховував на те, що місцева людність припише смерть баронета, як уже було, прокляттю, яке тяжіє над родом Баскервілів, а далі поверне собі дружину, переконавши її погодитися з доконаним фактом і тримати язика за зубами про відомі їй речі. Та в цьому він також допустився прорахунку, і навіть якби не побіг через трясовину, його долю все одно було вирішено. Жінка, в жилах якої струмує іспанська кров, нізащо не простила б зради. А тепер, мій любий Вотсоне, не зазирнувши в свої нотатки, я більше нічого не зможу розповісти вам про цей химерний випадок. Та я, здається, нічого суттєвого не пропустив.
“他是不能指望用他那只可怕的猎狗，象弄死老伯父那样地吓死亨利爵士的。”
— Невже Степлтон розраховував налякати своїм собакою-привидом сера Генрі до смерті, як він зробив це з його старим дядьком?
“那畜生很凶猛，而且只喂得半饱。它的外表即使没有把它所追踪的人吓死，至少也能使他丧失抵抗力。”
— То був зовсім дикий звір, до того ж Степлтон тримав його впроголодь. Якби поява такого собаки й не злякала жертву до смерті, її сили було б паралізовано і вона не змог-га б вчинити ніякого опору.
“当然了。还剩下一个难题。如果斯台普吞继承了财产，他怎样来解释这样的事实呢：他——继承人——为什么一直更名改姓地隐居在离财产这么近的地方呢？他怎么能要求继承权而不引起别人的怀疑和要求进行调查呢？”
— Мабуть, що так. Але залишається ще одне питання. Якби Степлтон став спадкоємцем замку Баскервілів, то як би він пояснив, чому він, спадкоємець, жив під чужим ім'ям та ще так близько від маєтку? Хіба це не викликало б підозрінь?
“这是一个绝大的困难，想要让我去解决这个问题，恐怕你是要求过高了。过去和现在的事我都调查过了。可是一个人将来会怎么样，这倒是个很难回答的问题。斯台普吞太太曾经几次听到她丈夫谈论这个问题，有三条路可走：他也许要从南美洲要求继承这份财产，让当地的英国当局证明他的身份，这样可以根本不来英格兰就把财产弄到手；或者住在伦敦的短时期内采取隐蔽身份的办法；或者，还许找一个同谋，带着证明文件的证物，证明他的继承人的身份，可是对他收入的一部保留所有权。根据咱们对他的了解，他总是能设法解决这些困难的。啊，我亲爱的华生，咱们已经干了几个星期严肃认真的工作了，我想，咱们还是换换口味，今晚想些愉快的事吧。我在虞格诺戏院订了一个包厢。你听过德·雷兹凯［让·德·雷兹凯：波兰歌剧演唱家，１８５３年生于华沙。——译者注］演的歌剧吗？请你在半小时之内穿戴好，途中咱们还可以到玛齐尼饭店吃晚饭呢。”
— Це було б надзвичайно важко, і я боюсь, що не зможу задовольнити вашу цікавість. Галузь моїх досліджень — минуле й сучасне, але що чоловік робитиме в майбутньому — для мене складне запитання. Місіс Степлтон сказала, що її чоловік не один раз обмірковував цю проблему. Було три можливих варіанти. Перший: поїхати в Південну Америку, засвідчити там у британському посольстві справжню особу і одержати баскервільський замок у спадщину, навіть не з'являючись в Англію. Другий: протягом короткого перебування в Лондоні змінити свою зовнішність до невпізнання. І третє: зберігаючи право на одержання певної частини прибутку, видати за спадкоємця свого спільника, забезпечивши його всіма потрібними паперами. Знаючи Степлтона, можна не сумніватися, що якийсь вихід із такого скрутного становища він би обов'язково знайшов. Що ж, любий Вотсоне, кілька тижнів ми тяжко працювали, і хоч на один вечір нехай нам буде дозволено звернути наші думки в більш приємному напрямку. Я взяв ложу в оперу на «Гугенотів». Ви слухали Де Рецке? Так от, будьте ласкаві зібратися за півгодини, ми ще встигнемо по дорозі підобідати у Марціні.