Аліса в Країні Чудес

愛麗絲漫游奇境記

   Розділ четвертий

   第 4 篇

   Кролик крутить Крутихвостом

   兔子派遣小比爾進屋

   Але то був Білий Кролик. Він тихо дріботів назад, тривожно роззираючись на всі боки, мовби чогось шукав. Аліса розчула, як він мурмоче сам до себе:

    - Герцогиня! Ой, Герцогиня! Бідні мої лапки! моя шкурка! мої вусики! Вона ж мені голову зніме! І де я міг їх загубити, де?

    Аліса миттю здогадалася, що він шукає віяло й білі лайкові рукавички - і, добра душа, сама кинулася їх шукати. Але ні віяла, ні рукавичок ніде не було. Після купання в озерці все довкола здавалося іншим, а коридор зі скляним столиком та дверцятами щез без сліду.

   原來是那只小白兔,又慢慢地走回來了,它在剛才走過的路上焦急地到處審 視,好像在尋找什么東西,愛麗絲還听到它低產咕嚕:“公爵夫人呵!公爵夫人, 唉!我親愛的小爪子呀!我的小胡子呀!她一定會把我的頭砍掉的,一定的!就 像雪貂是雪貂那樣千真万确!我是在哪儿丟掉的呢?”愛麗絲馬上猜到它在找那 把扇子和那雙羊皮手套,于是,她也好心地到處尋找,可是找不見,自從她在池 塘里游蕩以來,好像所有東西都變了,就是那個有著玻璃桌子和小門的大廳也都 不見了。

   Невдовзі Кролик примітив Алісу, що нишпорила туди-сюди, і визвірився на неї:

    - Гей, Мері Ен! Ти що тут робиш? Ану біжи додому та принеси мені пару рукавичок і віяло! Одна нога - тут, друга - там!

    З переляку Аліса гайнула, куди вказував Кролик, навіть не пояснюючи йому в яку оману він упав.

   不一會,當愛麗絲還在到處找的時候,兔子看見了她,并且生气地向她喊道: “瑪麗.安,你在外面干什么?馬上回家給我拿一雙手套和一把扇子來。赶快去!” 愛麗絲嚇得要命,顧不得去解釋它的誤會,赶快按它指的方向跑去了。

   "Він переплутав мене з покоївкою, - думала вона на бігу. - Ото здивується, коли втямить, хто я насправді! А втім, я принесу йому віяло й рукавички, - звісно, якщо знайду".

    Ледве вона це подумала, як попереду виринув чепурний будиночок, на дверях якого блищала мідна табличка з написом: «Б.КРОЛИК, ШЛЯХТИЧ». Аліса ввійшла без стуку і поспішила нагору. Вона страшенно боялася, що стріне справжню Мері Ен, і та нажене її раніше, ніж вона знайде віяло й рукавички.

   “它把我當成它的女仆了,”她邊跑邊對自己說,“它以后發現我是誰,會 多么惊奇啊!可是我最好還是幫它把手套和扇子拿去──要是我能找到的話。” 她說著到了一幢整洁的小房子前,門上挂著一塊明亮的黃銅小牌子,刻著“白兔 先生”。她沒有敲門就進去了,急忙往樓上跑,生怕碰上真的瑪麗.安,如果那 樣的話,她在找到手套和扇子之前就會從這個小屋里被赶出來的,

   - Чи ж не чудасія? - думала Аліса. - Опинитися на побігеньках у Кролика! Ще трохи - і я стану служницею в Діни!

    І вона почала уявляти, як би це виглядало.

    - «Панно Алісо! Негайно одягайтеся на прогулянку!» - «Зараз, зараз, нянечко! Я тут, поки вернеться Діна, стережу нірку, щоб не втекла миша».

    «А втім, хтозна, чи Діну триматимуть у домі, якщо вона отак попихатиме людьми!» - додумала думку Аліса.

   “這真奇怪!”愛麗絲對自己說,“給一只兔子跑腿,我看下一步就該輪到 黛娜使喚我了。”于是她就想象那种情景:“‘愛麗絲小姐,快來我這儿,准備 去散步,’‘我馬上就來,保姆!可是在黛娜回來之前,我還得看著老鼠洞,不 許老鼠出來,’不過,假如黛娜像這樣使喚人的話,他們不會讓它繼續呆在家里 了。”

   Тим часом вона опинилася в охайному покоїку, де на столі біля вікна побачила (як і сподівалася) віяло й дві чи три пари білих рукавичок. Вона взяла все, що мала взяти, і вже збиралася бігти назад, як раптом побачила біля дзеркала невеличку плящину. Цього разу ніякого «ВИПИЙ МЕНЕ» на ній не було, проте Аліса її відкоркувала й приклала до губ.

    - Я вже знаю, - подумала вона, - досить мені щось випити чи з'їсти - так і вродиться якесь диво! Подивимося, що буде цього разу? Я б не проти знову підрости - так нелегко бути дрібнолюдком!

   這時,她已經走進了一間整洁的小房間,靠窗子有張桌子,桌子上正像她希 望的那樣,有一把扇子和兩、三雙很小的白羊羔皮手套,她拿起扇子和一雙手套。 正當她要离開房間的時候,眼光落在鏡子旁邊的一個小瓶上。這一次,瓶上沒有 “喝我”的標記。但她卻拔開瓶塞就往嘴里倒。她想,“我每次吃或喝一點東西, 總會發生一些有趣的事。所以我要看看這一瓶能把我怎么樣。我真希望它會讓我 長大。說真的,做我現在這樣一點儿的小東西,真厭煩极了。”

   Так воно й сталося, і то далеко швидше, ніж гадалося. Не встигла Аліса випити й півпляшечки, як відчула, що впирається головою у стелю. Довелося їй нагинатися, щоб не скрутити собі в'язів. Вона похапцем поставила плящину на місце.

    - Ой, як шкода, що я стільки відсьорбнула! - сказала Аліса. - Сподіваюся, що далі не ростиму... вже й так у двері не пролажу...

   小瓶真的照辦了,而且比她期望的還快,她還沒有喝到一半,頭已經碰到了 天花板,因此,必須立即停止,不能再喝了!否則脖子要給折斷了。愛麗絲赶緊 扔掉瓶子,對自己說:“現在已經夠了,不要再長了,可是就是現在這樣,我也 已經出不去了。嗨!我別喝這么多就好啦!”

   Гай-гай! Запізно було шкодувати! Вона все росла й росла, і за якусь часину мусила стати навколішки. Далі й цього вже було не досить, тож Аліса спробувала лягти, впершись одним ліктем у двері, а другий заклала за голову. Та вона все росла й росла, і останнє, на що спромоглася - це виставити руку в вікно, а ногу - в комин. "Я й ворухнутися не можу. Що ж то тепер зі мною буде?" - подумала Аліса.

   唉!現在已經太遲了!她繼續長啊,長啊!再待一會儿就得跪在地板上了, 一分鐘后,她必須躺下了,一只胳膊撐在地上,一只胳膊抱著頭、可是還在長, 這時只得把一只手臂伸出窗子,一只腳伸進煙囪,然后自語說:“還長的話怎么 辦呢?我會變成什么樣子呢?”

   На щастя, дія чарівного напою на цьому припинилася. Вона вже не росла. Правда, зручніше їй від цього не стало, та й надії вибратися звідси майже не було, тож не дивно, що вона засумувала.

   幸運的是這只小魔術瓶的作用已經發揮完了,她不再長了,可是心里很不舒 服,看來沒有可能從這個房子里出去了。

   - Як гарно було вдома, - думала бідна Аліса. - Там тебе ніколи не вижене під стелю і ніхто тобою не поштуркує - ніякі миші та кролики. І треба ж було мені плигати в ту кролячу нору?..

    - А все ж... а все ж... тут, знаєте, доволі цікаво живеться! Подумати тільки - що я пережила! Читаючи казки, я гадала, що такого на світі просто не буває, а тут - ось воно! Про мене конче треба написати книжку, конче! Я й сама напишу, коли виросту велика... p - А втім, я й так уже велика, - скрушно додала вона. - Принаймні тут рости вже нікуди.

   “在家里多舒服,”可怜的愛麗絲想,“在家里不會一會儿變大,一會儿變 小,而且不會被老鼠和兔子使喚。我希望不曾鑽進這個兔子洞,可是……可是這 种生活是那么离奇,我還會變成什么呢?讀童話時我總認為那种事情永遠不會發 生的,可現在自己卻來到這童話世界了,應該寫一本關于我的書,應該這樣,當 我長大了要寫─本──可我現在已經長大了啊。”她又傷心地加了一句:“至少 這儿已經沒有讓我再長的余地了。”

   - Що ж воно виходить, - думала Аліса, - невже я ніколи не постаршаю? З одного боку, це непогано - ніколи не бути бабусею... Але... вічно вчити уроки!.. О ні, не хочу!

   “可是,”愛麗絲想,“我不會比現在年齡更大了!這倒是一個安慰,我永 遠不會成為老太婆了。但是這樣就得老是上學了。唉,這我可不情愿!”

   - Дурненька Алісо! - розраювала вона саму себе. - Як же тут вчити уроки? Тут і для тебе місця бракує - не те що для підручників!

   “啊,你這個傻愛麗絲!”她又回答自己,“你在這儿怎么上學呢?哎唷, 這間房子差點儿裝不下你,哪里還有放書的地方呢?”

   Отак вона розмовляла, виступаючи то від однієї, то від іншої сторони, і з цього всього виходила не найгірша розмова. Коли це раптом знадвору озвався чийсь голос. Аліса вмовкла і стала дослухатися.

   她就這樣繼續說著,先裝這個人,然后又裝另一個人,就這樣說了一大堆話。 几分鐘后,她听到門外有聲音,才停止嘮叨去听那個聲音。

   - Мері Ен! Мері Ен! - гукав голос. - Ти несеш рукавички, чи ні?

    Відтак почулося легке дріботіння по сходах. Аліса здогадалася, що то Кролик повернувся на її розшуки. Геть забувши, що тепер вона у тисячу разів більша за нього і боятися його смішно, Аліса так затремтіла, аж будинок заходив ходором.

   “瑪麗?安,瑪麗?安!”那個聲音喊道,“赶快給我拿手套,” 然后一連串小腳步聲步上樓梯了。愛麗絲知道這是兔子來找她了,但是她忘了自 己現在已經比兔子大了一千倍,因此還是嚇得發抖,哆嗦得屋子都搖動了,

   Кролик був уже під дверима і спробував їх відчинити, та що двері відчинялися досередини і були підперті Алісиним ліктем, то в нього нічого не вийшло. Аліса почула, як Кролик пробубонів:

    - Що ж, обійду кругом і залізу через вікно.

   免子到了門外,想推開門,但是門是朝里開的,愛麗絲的胳膊肘正好頂著門, 兔子推也推不動,愛麗絲听到它自語說,“我繞過去,從窗子爬進去。”

   "Як рак на горі свисне!" - подумала Аліса. Підождавши, аж поки Кролик, як їй видалося, завовтузився під самим вікном, вона зненацька виткнула руку і хапнула нею наосліп. Вхопити їй нікого не пощастило, але почувся легенький вереск, щось гупнуло й відразу брязнуло розбите скло. Аліса зробила висновок, що Кролик, мабуть, чи не впав у парник з огірками.

   “這你休想,”愛麗絲想,她等了一會,直到听見兔子走到窗下,她突然伸 出了手,在空中抓了一把,雖然沒有抓住任何東西,但是听到了摔倒了的尖叫聲, 和打碎玻璃的嘩啦啦的響聲,根据這些聲音,她斷定兔子掉進玻璃溫室之類的東 西里面了。

   Далі почувся гнівний голос (Кроликів):

    - Пете! Пете! Егей! Де ти?

    А тоді, у відповідь, зовсім незнайомий їй голос:

    - Я тут! Яблучка викопую, ваша вельможносте!

   接著是兔子的气惱聲:“帕特!帕特!你在哪里?”然后,是一個陌生的聲 音,“是,我在這儿挖苹果樹呢?老爺!”

   - Яблучка він викопує! - роззлостився Кролик. - Знайшов роботу! Краще допоможи мені вибратися звідси! (Знову задзвеніло розбите скло).

   “哼!還挖苹果樹呢!”兔子气憤地說,“到這儿來,把我拉出來!”接著 又是一陣弄碎玻璃的聲音。

   - А тепер скажи мені, Пете, що це там, у вікні?

   “給我說,帕特,窗子里是什么?”

   - Що ж, ваша вельможносте, як не рука! (У нього вийшло "мильможносте".)

   “喲,一只胳膊,老爺!”

   - Рука? Телепень! Ця "рука" заткала ціле вікно!

   “─只胳膊!你這個傻瓜,哪有這樣大的胳膊,嗯,它塞滿了整個窗戶呢!”

   - Та ж ціле, ваша мильможносте. Але однаково це рука.

   “不錯,老爺,可到底是一只胳膊。”

   - Так чи так, а робити їй там нічого! Іди й прибери її!

   “嗯。別羅嗦了,去把它拿掉!”

   Запала довга мовчанка, і до Аліси лиш час від часу долітали тихі вигуки:

    - Ох, не до душі вона мені, ваша мильможносте, не до душі!

    - Роби, що тобі звелено, страхопуде!

    Тут Аліса знову розчепірила долоню і знову хапнула повітря. Цього разу почулися два тихесенькі верески і брязнула ціла купа розбитого скла. "Скільки у них тих парників? - подумала Аліса. - І що вони робитимуть далі? Спробують витягти мене через вікно?.. Будь ласка, буду тільки рада. Мені зовсім не кортить тут засиджуватися".

   沉寂了好一陣,這時愛麗絲只能偶爾听到几句微弱的話音,如:“我怕見它, 老爺,我真怕它!”……“照我說的辦,你這個膽小鬼!”最后,她又張開手, 在空中抓了一把,這一次听到了兩聲尖叫和更多的打碎玻璃的聲音,“這里一定 有很多玻璃溫室!”愛麗絲想,“不知道他們下一步要干什么?是不是要把我從 窗子里拉出去,嘿,我真希望他們這樣做,我實在不愿意再呆下去了!”

   Вона ще трохи послухала, проте надворі було тихо. Нарешті почувся рип візка і гомін багатьох голосів.

    - А де друга драбина?

    - Таж мені загадано принести лише одну, другу Крутихвіст тарабанить...

    - Крутихвосте, тягни-но, голубе, її сюди!

    - Ставте їх отут, на цьому розі!

    - Або ні, спершу сточіть їх мотузкою.

    - Та вони ж не сягають навіть до половини!

    - Ет, якось воно буде! Не вередуй!

    - Гей, Крутихвосте, лови мотузку!

    - А дах же витримає?

    - Вважай, там одна черепичина їздить!..

    - Уже поїхала! Падає!..

    - Голови, голови бережіть!

    Почувся гуркіт.

    - Чия це робота?

    - Чия ж іще? Мабуть, Крутихвостова.

    - А хто полізе в димар?

    - Тільки не я! Лізь сам!

    - Еге, нема дурних!

    - Полізе Крутихвіст!

    - Гей, Крутихвосте, пан велить тобі лізти в димар!

   她等了─會,沒有听到什么聲音,后來傳來了小車輪的滾動聲,以及許多人 說話的嘈雜聲,她听到說:“另外一個梯子呢?……嗯,我只拿了一個,別一個 比爾拿著……比爾,拿過來,小伙子……到這儿來,放到這個角上……不,先綁 在一起,現在還沒一半高呢!……對,夠了,你別挑刺啦!─一比爾,這里,抓 住這根繩子……頂棚受得了嗎?……小心那塊瓦片松了……掉下來了,低頭! (一個很大的響聲)……現在誰來干?……我認為比爾合适,它可以從煙囪里下 去。……不,我不干!……你干!……這我可不干……應該比爾下去……比爾! 主人說讓你下煙囪!”

   - Овва! - сказала про себе Аліса. - Виходить, Крутихвіст ще й у димар має лізти? Мабуть, він у них за попихача! Я йому не заздрю... Димар, звичайно, вузькуватий, а все ж, гадаю, підхвицьнути його якось та вдасться!

   “啊,這么說比爾就要從煙囪下來了,”愛麗絲對自己說,“嘿,它們好像 把什么事情都推在比爾身上,我可不做比爾這個角色。說真的這個壁爐很窄,不 過我還是可以踢那么一下。”

   Вона просунула ногу чимдалі в димар і чекала, аж поки десь там, над самим її черевиком, щось зашкряботіло й завовтузилося (що то була за істота, годі було вгадати).

    "А ось і Крутихвіст!" - сказала вона сама до себе і дриґнула ногою. - Цікаво, що буде далі".

   她把伸進煙囪里的腳收了收,等到听到一個小動物(她猜不出是什么動物) 在煙囪里連滾帶爬地接近了她的腳,這時她自語說:“這就是比爾了,”同時狠 狠地踢了一腳,然后等著看下一步會發生些什么。

   Перше, що вона почула, був цілий хор голосів:

    - Дивіться, дивіться! Крутихвіст летить!

    Потім Кроликів голос:

    - Гей, там, біля живоплоту, ловіть його!

    Після чого запала тиша й знову вибухнув схвильований лемент:

    - Підведіть йому голову!

    - А тепер - горілки!

    - Гляди, щоб, бува, не захлинувся!

    - Ну що, старий? Що там сталося? Кажи!..

   首先,她听到一片叫喊:“比爾飛出來啦!”然后是兔子的聲音:“喂,篱 笆邊的人,快抓住它!”靜了一會儿,又是一片亂嚷嚷:“抬起它的頭……,快, 白蘭地……別嗆著了它!怎么樣了?老伙計,剛才你碰見了什么?告訴我們。”

   Нарешті озвався кволий писклявий голосочок. ("Крутихвіст" - здогадалася Аліса.)

    - Я й сам до пуття не знаю... Годі, дякую, мені вже легше... Але в голові й досі гуде... Важко говорити... Знаю тільки, що мене хтось буцнув, і я шугонув угору, як повітряний змій.

   最后傳來的是一個微弱的尖細聲(愛麗絲認為這是比爾)“唉,我一點也不 知道……再不要,謝謝你,我已經好多了……我太緊張了,沒法說清楚,我所知 道的就是……不知什么東西,就像盒子里的玩偶人(西方小孩經常玩一种玩偶盒, 一打開盒蓋即彈出小玩偶來。)一樣彈過來,于是,我就像火箭一樣飛了出來!”

   - Так воно й було, друзяко! - підтвердили інші.

   “不錯,老伙計!你真是像火箭一樣。”另外一個聲音說。

   - Треба спалити будинок! - пролунав Кроликів голос.

    - Тільки спробуйте! - крикнула щосили Аліса. - Я напущу на вас Діну!

   “我們必須把房子燒掉!”這是兔子的聲音。愛麗絲盡力喊道:“你們敢這 樣,我就放黛娜來咬你們!”

   Умить залягла гробова тиша.

    - Цікаво, що вони робитимуть далі? - подумала Аліса. - Якби мали глузд, то розібрали б дах.

    За хвилю-другу надворі знову зчинилася веремія, й Аліса почула Кроликову команду:

    - На початок вистачить однієї тачки.

   接著,是死一般的寂靜,愛麗絲想:“不知道它們下一步想干什么,如果它 們有見識的話,就應該把屋頂拆掉。”過了一兩分鐘,它們又走動了,愛麗絲听 到兔子說:“開頭用一車就夠了。”

   "Тачки з чим?" - подумала Аліса. Проте довго гадати їй не довелося, бо тієї ж миті у вікно пороснув цілий град камінців, і декотрі з них поцілили їй в обличчя. "Пора покласти цьому край!" - вирішила Аліса й гукнула:

    - Раджу вам цього не робити!

   “一車什么呀?”愛麗絲想,但一會儿就知道了,小卵石像暴雨似的從窗子 扔進來了,有些小卵石打到了她的臉上,“我要讓他們住手,”她對自己說,然 后大聲喊道:“你們最好別再這樣干了!”這一聲喊叫后,又是一片寂靜。

   Знову залягла мертва тиша. Аліса не без подиву завважила, що камінці на підлозі один за одним обертаються на крихітні тістечка. Враз її осяяло. "Якщо я з'їм одне, - подумала вона, - то воно, без сумніву, вплине на мій зріст. Збільшити - не збільшить, це очевидно, але зменшити, мабуть, може..."

   愛麗絲惊奇地注意到,那些小卵石掉到地板上部變成了小點心,她腦子里立 即閃過了一個聰明的念頭:“如果我吃上一塊,也許會使我變小,現在我已經不 可能更大了,那么,它一定會把我變小的。”

   З цими словами вона проковтнула одне з тістечок і з радістю помітила, що відразу почала маліти. Щойно Аліса поменшала так, що могла пройти у двері, вона кинулася надвір, де побачила ціле збіговисько дрібних тваринок та птахів. Посередині лежав горопаха Ящур Крутихвіст. Пара морських свинок підтримувала його попід пахви і напувала чимось із пляшечки. Забачивши Алісу, всі вони так і ринули до неї, але вона пустилася тікати і невдовзі щасливо дісталася до густого лісу.

   開是,她吞了一塊點心,當即明顯地迅速縮小了。在她剛剛縮到能夠穿過門 的時候,就跑出了屋子,她見到一群小動物和小鳥都守在外邊,那只可怜的小壁 虎──比爾在中間,由兩只豚鼠扶著,從瓶子里倒著東西喂它。當愛麗絲出現的 瞬間,它們全都沖上來。她拼了命,總算跑掉了,不久她就平安地到了一個茂密 的樹林里。

   - Найперше, що мені треба зробити, - розмірковувала Аліса, блукаючи між деревами, - це стати такою, як завжди. - А друге - знайти дорогу до чарівного саду. Мабуть, кращого плану годі й придумати.

   “我的第一件事,”愛麗絲在樹林中漫步時對自己說,“是把我變到正常大 小,第二件就是去尋找那條通向可愛的小花園的路。這是我最好的計划了。”

   План і справді виглядав блискуче - був складений просто і ясно. Єдина складність полягала в тому, що Аліса уявлення не мала, як підступитися до його виконання. Вона тривожно нишпорила очима між дерев, аж раптом над самою її головою хтось голосно дзявкнув. Аліса сквапно підвела голову.

   听起來,這真是個卓越的計划,而且安排得美妙而簡單,唯一的困難是她不 知道怎樣才能辦成。正當她在樹林中著急地到處張望時,她頭頂上面傳來了尖細 的犬吠聲。

   Згори великими круглими очима на неї зирило велетенське щеня, несміливо простягаючи до неї лапу.

    - Ох, ти ж моя цюця! - улесливо озвалася Аліса і спробувала навіть посвистіти. Проте сама аж стерпла від думки, що це щеня може бути голодним, і тоді йому нічого не варто буде схрумати її разом з усіма її лестощами.

   她赶緊抬頭朝上看,一只大的叭儿狗,正在瞪著又大又圓的眼睛朝下 看著她,還輕輕地伸出一只爪子,要抓她。“可怜的小東西!”愛麗絲用哄小孩 的聲調說,一邊還努力地向它吹口哨。但是實際上,她心里嚇得要死,因為想到 它可能餓了,那么不管她怎么哄它,它還是很可能把她吃掉的。

   Ледве тямлячи, що вона робить, Аліса підняла якусь ломачку і простягла щеняті. Щеня радісно дзявкнуло, високо підскочило на всіх чотирьох і кинулося на ломачку, вдаючи, ніби хоче її пошматувати. Аліса, насилу стримуючись, щоб не кинутися навтікача, гулькнула за високе будячиння. Та щойно вона з-за нього визирнула, як щеня вчинило новий наскок, і з поспіху беркицьнулося через голову. Алісі здавалося, ніби вона бавиться з конем-ваговозом - першої-ліпшої хвилини можна було втрапити під його копита! Вона знову шмигнула за будяк. Щеня тим часом розпочало цілу низку коротких нападів на ломачку: відбігало назад набагато далі, ніж посувалося вперед, і весь час гавкало. Нарешті, важко відсапуючи, воно сіло віддалік, висолопивши язика і приплющивши великі очі.

   她几乎不知道該怎么辦,拾了一根小樹枝,伸向小狗,那只小狗立即跳了起 來,高興地汪、汪叫著,向樹枝沖過去,假裝要咬,愛麗絲急忙躲進一排薊樹叢 后面,免得給小狗撞倒,她剛躲到另一邊,小狗就向樹枝發起第二次沖鋒。它沖 得太急了,不但沒有抓著樹枝,反而翻了個筋斗,愛麗絲覺得真像同一匹馬玩耍, 隨時都有被它踩在腳下的危險,因此,她又圍著薊樹叢轉了起來,那只小狗又向 樹枝發起了一連串的沖鋒。每一次都沖過了頭,然后再后退老遠,而且嘶聲地狂 吠著。最后它在很遠的地方蹲坐了下來,喘著气,舌頭伸在嘴外,那雙大眼睛也 半閉上了。

   Кращої нагоди для втечі годі було й уявити. Аліса миттю пустилася навтікача і гнала, аж доки почала задихатися з утоми. Щенячий гавкіт завмер у далині.

   這是愛麗絲逃跑的好机會,她轉身就跑了,一直跑得喘不過气來,小狗的吠 聲也很遠了,才停了下來。

   - А все ж яке втішне щенятко! - мовила Аліса, знеможено спершись на квітку жовтцю і обмахуючись одним з листочків. - Ех, яких тільки трюків не навчила б я його, якби... якби була... Ой, мало не забула - мені ж треба трохи підрости! Ану лиш поміркуймо, як його зробити?.. Гадаю, треба чогось випити або з'їсти. Але чого саме?

   “然而,這是只多么可愛的小狗啊!”在愛麗絲靠在一棵毛茛上,用一片毛 茛葉搧著休息時說,“要是我像正常那么大小,我真想教它玩許多把戲,啊,親 愛的,我几乎忘記我還要想法再長大呢?讓我想一想,這怎么才能做到呢?我應 該吃或者喝一點什么東西,可是該吃喝點什么呢?”

   І справді, ЧОГО? Аліса оглянула всі довколишні квітки й стеблинки, але не завважила нічого такого, що надавалося б до їжі чи до пиття. Поблизу ріс великий гриб, трохи більший за саму Алісу, і, коли вона обстежила його скрізь - і знизу, і згори, і справа, і зліва, їй спало на думку, що непогано було б також дослідити його і зверху.

   确實,最大的問題是吃喝點什么呢?愛麗絲看著周圍的花草,沒有可吃喝的 東西。离她很近的地方長著一個大蘑菇,差不多同她一樣高。她打量了蘑菇的下 面、邊沿、背面,還想到應該看看上面有什么東西。

   Зіп'явшись навшпиньки, Аліса зиркнула поверх гриба і зненацька зустрілася очима з велетенською блакитною Гусінню. Згорнувши руки на грудях, Гусінь сиділа на шапинці й статечно курила довгу кальянову люльку, не звертаючи жодної уваги на те, що діється довкола.

   她踮起腳尖,沿蘑菇的邊朝上看,立即看到一只藍色的大毛毛虫,正環抱胳 膊坐坐在那儿,安靜地吸著一個很長的水煙管,根本沒有注意到她和其它任何事 情。

Text from ae-lib.org.ua
Text from angelibrary.com