Аліса в Країні Чудес

   Товариство, що зібралося на березі, виглядало вельми чудернацько: пір'я у птахів позаболочувалося, а на звірятах позлипалася шерсть. З усіх капотіла вода, усі були в лихому гуморі й почувалися вкрай незатишно.

   They were indeed a queer-looking party that assembled on the bank—the birds with draggled feathers, the animals with their fur clinging close to them, and all dripping wet, cross, and uncomfortable.

   Звісно, відразу постало питання, як обсохнути, тож вони почали радитися. За кілька хвилин Аліса вже розмовляла з кожним запанібрата, наче знала їх усе життя. Щоправда, вона мала довгеньку суперечку з Лорі, яка врешті набурмосилась і сказала:

    - Я за тебе старша, і мені краще знати!

    Аліса не могла з цим погодитись, бо не знала скільки Лорі має років, а позаяк та вперто відмовлялася назвати свій вік, то більше говорити не було про що.

   The first question of course was, how to get dry again: they had a consultation about this, and after a few minutes it seemed quite natural to Alice to find herself talking familiarly with them, as if she had known them all her life. Indeed, she had quite a long argument with the Lory, who at last turned sulky, and would only say, 'I am older than you, and must know better'; and this Alice would not allow without knowing how old it was, and, as the Lory positively refused to tell its age, there was no more to be said.

   Нарешті Миша (здається, найавторитетніша тут особа) гукнула:

    - Прошу всіх сідати і слухати мене уважно! Зараз ви в мене й не зогледитесь, як будете сухі!

    Усі слухняно посідали кружкома, а Миша стала посередині. Аліса не зводила з неї очей - потерпала, що схопить нежить, якщо зараз же не обсохне.

   At last the Mouse, who seemed to be a person of authority among them, called out, 'Sit down, all of you, and listen to me! I'LL soon make you dry enough!' They all sat down at once, in a large ring, with the Mouse in the middle. Alice kept her eyes anxiously fixed on it, for she felt sure she would catch a bad cold if she did not get dry very soon.

   - Кх-кх! - діловито прокашлялася Миша. - Готові? Викладаю найсухіший у світі матеріал. Прошу уваги! "З благословення папи римського Вільгельм Завойовник хутко підкорив англійців, яким бракувало вождів і для яких узурпація та завоювання стали річчю вельми звичайною. Едвін, граф Мерсійський, та Моркар, граф Нортумбрійський...

   'Ahem!' said the Mouse with an important air, 'are you all ready? This is the driest thing I know. Silence all round, if you please! "William the Conqueror, whose cause was favoured by the pope, was soon submitted to by the English, who wanted leaders, and had been of late much accustomed to usurpation and conquest. Edwin and Morcar, the earls of Mercia and Northumbria—"'

   - Бр-р-р! - здригнулася Лорі.

   'Ugh!' said the Lory, with a shiver.

   - Даруйте! - підкреслено чемно мовила Миша, насупившись. - Ви щось сказали?

   'I beg your pardon!' said the Mouse, frowning, but very politely: 'Did you speak?'

   - Ні, ні, то не я, - заперечила Лорі.

   'Not I!' said the Lory hastily.

   - А мені здалося, що ви, - мовила Миша. - Отже, слухайте далі: Едвін, граф Мерсійський, та Моркар, граф Нортумбрійський, виступили на підтримку Вільгельма, і навіть Стиганд, єпископ Кентерберійський і великий патріот, вельми доцільним знайшов те...

   'I thought you did,' said the Mouse. '—I proceed. "Edwin and Morcar, the earls of Mercia and Northumbria, declared for him: and even Stigand, the patriotic archbishop of Canterbury, found it advisable—"'

   - Знайшов що? - поцікавився Качур.

   'Found WHAT?' said the Duck.

   - Знайшов те, - з серцем відповіла Миша. - Ви не знаєте, що означає "те"?

   'Found IT,' the Mouse replied rather crossly: 'of course you know what "it" means.'

   - Знаю, і дуже добре, коли це "те" знаходжу я, - заявив Качур. - Найчастіше це жаба або хробак. А що, скажіть, будь ласка, знайшов єпископ?

   'I know what "it" means well enough, when I find a thing,' said the Duck: 'it's generally a frog or a worm. The question is, what did the archbishop find?'

   Миша пустила це запитання повз вуха і квапливо повела далі:

    - ...вельми доцільним знайшов те, аби вийти разом із Едгаром Ателінгом Вільгельмові назустріч і запропонувати йому корону. Спершу Вільгельм поводився стримано, але нахабство його норманів..." Ну, як ти, голубонько? - звернулася вона до Аліси.

   The Mouse did not notice this question, but hurriedly went on, '"—found it advisable to go with Edgar Atheling to meet William and offer him the crown. William's conduct at first was moderate. But the insolence of his Normans—" How are you getting on now, my dear?' it continued, turning to Alice as it spoke.

   - Мокра як хлющ, - журливо відповіла Аліса. - По-моєму, від цього сухого матеріалу я ані трохи не обсихаю.

   'As wet as ever,' said Alice in a melancholy tone: 'it doesn't seem to dry me at all.'

   - У такому разі, - врочисто заявив Додо, підводячись на ноги, - у такому разі я пропоную проголосувати за ухвалу про закриття нашого зібрання заради негайного вжиття енергійніших заходів...

   'In that case,' said the Dodo solemnly, rising to its feet, 'I move that the meeting adjourn, for the immediate adoption of more energetic remedies—'

   - Говори по-людському! - сказало Орлятко. - Я не знаю й половини усіх цих учених слів! Втім, хтозна, чи ти й сам їх знаєш!

    І Орлятко нахилило голову, приховуючи посмішку. Декотрі птахи захихотіли, не криючись.

   'Speak English!' said the Eaglet. 'I don't know the meaning of half those long words, and, what's more, I don't believe you do either!' And the Eaglet bent down its head to hide a smile: some of the other birds tittered audibly.

   - Я хотів просто сказати, - ображено озвався Додо, - що нема кращого способу обсохнути, як Гасай-Коло!

   'What I was going to say,' said the Dodo in an offended tone, 'was, that the best thing to get us dry would be a Caucus-race.'

   - Скажіть, а що воно таке - Гасай-Коло? - спитала Аліса не з цікавості, а через те, що Додо значливо замовк - мабуть, сподівався на питання, якого, здається, ніхто не збирався ставити.

   'What IS a Caucus-race?' said Alice; not that she wanted much to know, but the Dodo had paused as if it thought that SOMEBODY ought to speak, and no one else seemed inclined to say anything.

   - О! - вигукнув Додо. - Я вам не скажу, зате покажу.

    (Можливо, одного зимового дня воно тобі теж стане в пригоді, тому я розповім, що затіяв Додо.)

   'Why,' said the Dodo, 'the best way to explain it is to do it.' (And, as you might like to try the thing yourself, some winter day, I will tell you how the Dodo managed it.)

   Найперше він накреслив маршрут Гасай-Кола у формі неправильного кола ("Правильність форми не має значення", - зазначив Додо), а тоді уздовж нього розставив учасників - кого де. Команди "Раз, два, три - руш!" не було - всі пускалися бігти самі й спинялися коли заманеться, тому визначити, коли Гасай-Колу кінець, було не так то й просто. Десь через півгодини, коли всі вже були сухісінькі, Додо зненацька вигукнув:

    - Гасай-Колу кінець!

    Усі з'юрмилися довкола нього, тяжко відсапуючи і допитуючись:

    - А хто ж переможець?

   First it marked out a race-course, in a sort of circle, ('the exact shape doesn't matter,' it said,) and then all the party were placed along the course, here and there. There was no 'One, two, three, and away,' but they began running when they liked, and left off when they liked, so that it was not easy to know when the race was over. However, when they had been running half an hour or so, and were quite dry again, the Dodo suddenly called out 'The race is over!' and they all crowded round it, panting, and asking, 'But who has won?'

   На таке запитання Додо не вмів відповісти, не покрутивши добряче мізками. Він довго сидів непорушно з притиснутим до чола пальцем (поза, в якій найчастіше можна бачити Шекспіра на портретах), а всі тим часом мовчки ждали. Нарешті Додо оголосив:

    - Переможці - всі, і кожен повинен дістати приз.

   This question the Dodo could not answer without a great deal of thought, and it sat for a long time with one finger pressed upon its forehead (the position in which you usually see Shakespeare, in the pictures of him), while the rest waited in silence. At last the Dodo said, 'EVERYBODY has won, and all must have prizes.'

   - А хто їх роздаватиме? - озвався цілий хор голосів.

   'But who is to give the prizes?' quite a chorus of voices asked.

   - Як це хто? Вона! - сказав Додо, вказавши пальцем на Алісу.

    Всі одразу оточили Алісу, безладно лементуючи:

    - Призи! Призи!

   'Why, SHE, of course,' said the Dodo, pointing to Alice with one finger; and the whole party at once crowded round her, calling out in a confused way, 'Prizes! Prizes!'

   Аліса й поняття не мала, що робити; в розпачі вона сягнула рукою до кишені і вийняла звідти пакетик цукатів (на щастя, він не розмок у солоній воді). Кожен дістав по цукатику - вистачило якраз усім.

   Alice had no idea what to do, and in despair she put her hand in her pocket, and pulled out a box of comfits, (luckily the salt water had not got into it), and handed them round as prizes. There was exactly one a-piece all round.

   - Але і їй належиться приз, - зауважила Миша.

   'But she must have a prize herself, you know,' said the Mouse.

   - Певна річ, - дуже поважно відповів Додо.

    І, повернувшись до Аліси, спитав:

    - А що ще є у тебе в кишені?

   'Of course,' the Dodo replied very gravely. 'What else have you got in your pocket?' he went on, turning to Alice.

   - Тільки наперсток, - скрушно відказала Аліса.

   'Only a thimble,' said Alice sadly.

   - Давай сюди, - сказав Додо.

   'Hand it over here,' said the Dodo.

   Тоді всі знову з'юрмилися навколо Аліси, і Додо урочисто вручив їй наперсток.

    - Зробіть нам таку ласку, - сказав він, - прийміть цей найелегантніший у світі наперсток!

    Коротеньку його промову було зустрінуто загальними оплесками.

   Then they all crowded round her once more, while the Dodo solemnly presented the thimble, saying 'We beg your acceptance of this elegant thimble'; and, when it had finished this short speech, they all cheered.

   Така церемонність здалася Алісі безглуздям, але всі мали такий поважний вигляд, що вона не посміла зареготати. Вона не знала, що й казати, тож просто вклонилася і взяла наперсток з якомога урочистішим виглядом.

   Alice thought the whole thing very absurd, but they all looked so grave that she did not dare to laugh; and, as she could not think of anything to say, she simply bowed, and took the thimble, looking as solemn as she could.

   Далі прийшла пора ласувати цукатами, і тут не обійшлося без ґвалту й колотнечі, позаяк великі птахи ремствували, що не встигли розкуштувати свого приза, а маленькі ним давилися, і їх раз у раз доводилося гупати по спині. Нарешті, коли було вже по всьому, вони знову посідали кружкома і попрохали Мишу розповісти щось іще.

   The next thing was to eat the comfits: this caused some noise and confusion, as the large birds complained that they could not taste theirs, and the small ones choked and had to be patted on the back. However, it was over at last, and they sat down again in a ring, and begged the Mouse to tell them something more.

   - Пам'ятаєте, ви мені обіцяли розказати свою історію, - нагадала Аліса, - звідки можна буде дізнатися, чому ви ненавидите ко... і со... - додала вона пошепки, остерігаючись, як би не образити її знов.

   'You promised to tell me your history, you know,' said Alice, 'and why it is you hate—C and D,' she added in a whisper, half afraid that it would be offended again.

   - Моя історія, хвакт звісний, довга і сумна, - з зітханням промовила Миша.

   'Mine is a long and a sad tale!' said the Mouse, turning to Alice, and sighing.

   - Як хвіст мій? - перепитала Аліса, не розчувши гаразд Мишиного "хвакт звісний" (саме так у неї вийшло). Авжеж, він у вас і справді довгий, але чому сумний - ніяк не збагну.

    І, доки Миша говорила, Аліса не переставала гадати, до чого тут мишачий хвіст. Тож історія Миші в її уяві прибрала десь та кого звивистого вигляду:

   'It IS a long tail, certainly,' said Alice, looking down with wonder at the Mouse's tail; 'but why do you call it sad?' And she kept on puzzling about it while the Mouse was speaking, so that her idea of the tale was something like this:—

              Стрів
               Мурко мишку
                 в хаті і почав
             їй казати: "Я тебе
 позиваю, ходім,
    мишко, на суд;
          відкладать
              не годить-
                  ся: будем
                      нині су-
                         диться,
                             бо на мене
                               з безділля
                       напав уже
                 нуд". Каже
             мишка Мур-
         кові: "Що за
           суд безго-
                  ловий?
                     Ні судці, ні
                             підсудка
                                   ми не
                                     знайде-
                            мо тут".
                     "Сам я вис-
               туплю хутко
         за суддю
   й за під-
             судка;
                         вже
                                   і ви-
                                             рок
                                                     го-
                                                 то-
                                            вий:
                                          то-
                                     бі,
                                 ми-
                                         ш-
                                                ко,
                                                        ка-
                                                             пу-
                                                         т
                                                     !

         'Fury said to a
          mouse, That he
         met in the
        house,
      "Let us
       both go to
        law: I will
         prosecute
          YOU.—Come,
            I'll take no
            denial; We
           must have a
         trial: For
       really this
      morning I've
     nothing
     to do."
      Said the
       mouse to the
        cur, "Such
         a trial,
          dear Sir,
             With
           no jury
         or judge,
        would be
       wasting
       our
       breath."
        "I'll be
         judge, I'll
          be jury,"
             Said
          cunning
           old Fury:
           "I'll
           try the
             whole
             cause,
               and
            condemn
            you
           to
            death."'

   - Ти не слухаєш! - гримнула на Алісу Миша. - Про що ти думаєш?

   'You are not attending!' said the Mouse to Alice severely. 'What are you thinking of?'

   - Вибачте, будь ласка, - сумирно сказала Аліса. - Ви вже, мабуть, чи не на п'ятій звивині зі слів?

   'I beg your pardon,' said Alice very humbly: 'you had got to the fifth bend, I think?'

   - На п'ятому з ослів! - люто крикнула Миша.

   'I had NOT!' cried the Mouse, sharply and very angrily.

   - На п'ятому з вузлів? - спантеличено перепитала Аліса. - Ой, дайте, я допоможу розплутати!.. (Вона завжди готова була стати комусь у пригоді.)

   'A knot!' said Alice, always ready to make herself useful, and looking anxiously about her. 'Oh, do let me help to undo it!'

   - Нема що давати! - сказала Миша, підвівшись і йдучи геть. - Знущаєшся, так? Наплела сім мішків гречаної вовни!

   'I shall do nothing of the sort,' said the Mouse, getting up and walking away. 'You insult me by talking such nonsense!'

   - Я ж не зумисне! - промовила бідолашна Аліса. - Ви така вразлива, далебі!

   'I didn't mean it!' pleaded poor Alice. 'But you're so easily offended, you know!'

   Миша тільки забурчала у відповідь.

   The Mouse only growled in reply.

   - Будь ласка, верніться і докажіть свою історію! - гукнула їй услід Аліса.

    - Будь ласка! - загукали хором усі решта.

    Але Миша лише роздратовано тріпнула головою і наддала ходи.

   'Please come back and finish your story!' Alice called after it; and the others all joined in chorus, 'Yes, please do!' but the Mouse only shook its head impatiently, and walked a little quicker.

   - Як шкода, що вона пішла! - зітхнула Лорі, тільки-но Миша зникла з очей.

    А стара Крабиха скористалася з нагоди, щоб напутити свою дочку:

    - Отак-то, рибонько! Це тобі наука: треба стримуватися в косючих ситуаціях!

    - Прикуси язика, мам! - огризнулося Крабеня. - Ти навіть устрицю виведеш із терпіння!

   'What a pity it wouldn't stay!' sighed the Lory, as soon as it was quite out of sight; and an old Crab took the opportunity of saying to her daughter 'Ah, my dear! Let this be a lesson to you never to lose YOUR temper!' 'Hold your tongue, Ma!' said the young Crab, a little snappishly. 'You're enough to try the patience of an oyster!'

   - От якби тут була наша Діна, - голосно сказала Аліса, не звертаючись ні до кого зосібна. - Вона б швидко принесла її назад!

   'I wish I had our Dinah here, I know I do!' said Alice aloud, addressing nobody in particular. 'She'd soon fetch it back!'

   - А хто така Діна, дозволь спитати? - озвалася Лорі.

   'And who is Dinah, if I might venture to ask the question?' said the Lory.

   Аліса аж засяяла, бо ладна була день і ніч говорити про свою пестунку.

    - Діна - то наша киця. Вона так хвацько ловить мишей! А бачили б ви, як вона полює на пташок: раз - і нема!

   Alice replied eagerly, for she was always ready to talk about her pet: 'Dinah's our cat. And she's such a capital one for catching mice you can't think! And oh, I wish you could see her after the birds! Why, she'll eat a little bird as soon as look at it!'

   Ця тирада справила на товариство глибоке враження. Декотрі пташки відразу поспішили від біди чимдалі. Стара Сорока стала дуже ретельно кутатися в шалик, примовляючи:

    - Думайте, що хочете, але я мушу йти додому. Нічне повітря - не на моє горло!

    А Канарка тремтячим голосом почала скликати своїх діток:

    - Ходімо, любесенькі! Вам давно пора в люлю!

    Отак, під різними приводами, всі розійшлися, й Аліса зосталася сама.

   This speech caused a remarkable sensation among the party. Some of the birds hurried off at once: one old Magpie began wrapping itself up very carefully, remarking, 'I really must be getting home; the night-air doesn't suit my throat!' and a Canary called out in a trembling voice to its children, 'Come away, my dears! It's high time you were all in bed!' On various pretexts they all moved off, and Alice was soon left alone.

   - І хто мене тягнув за язика згадувати Діну! - сумно подумала вона. - Здається тут, унизу, ніхто її не любить, а я певна, що вона - найкраща киця у світі! О, Дінонько, Діно! Чи ми ще стрінемося знову, чи вже навіки розійшлись?..

    І бідолашна Аліса знову залилася слізьми - так самотньо й пригнічено вона почувалася.

    Однак трохи згодом до неї долинуло дрібне тупотіння, і вона рвучко підвела голову: може, то Миша передумала і вертається доказати свою історію?

   'I wish I hadn't mentioned Dinah!' she said to herself in a melancholy tone. 'Nobody seems to like her, down here, and I'm sure she's the best cat in the world! Oh, my dear Dinah! I wonder if I shall ever see you any more!' And here poor Alice began to cry again, for she felt very lonely and low-spirited. In a little while, however, she again heard a little pattering of footsteps in the distance, and she looked up eagerly, half hoping that the Mouse had changed his mind, and was coming back to finish his story.