ALICJA W KRAINIE CZARÓW

   Towarzystwo zebrane na brzegu wygladalo naprawde dziwacznie: ptaki o zabloconych piórach oraz inne zwierzeta ociekajace woda, zmeczone i zle.

   Товариство, що зібралося на березі, виглядало вельми чудернацько: пір'я у птахів позаболочувалося, а на звірятах позлипалася шерсть. З усіх капотіла вода, усі були в лихому гуморі й почувалися вкрай незатишно.

   Najpilniejsza sprawa bylo, rzecz prosta, osuszenie sie. Odbyto na ten temat narade, w której wziela równiez udzial Alicja. Po paru minutach rozmawiala juz ze wszystkimi tak swobodnie, jak gdyby znala ich przez cale zycie. Wdala sie nawet w dluzsza sprzeczke z Papuzka, która w koncu obrazila sie, mówiac: „Jestem starsza od ciebie, wiec musze miec racje”. Na to znowu Alicja nie mogla sie zgodzic nie znajac wieku Papuzki. Poniewaz zas ta ostatnia odmówila stanowczo odpowiedzi, nie bylo wlasciwie nic wiecej do powiedzenia.

   Звісно, відразу постало питання, як обсохнути, тож вони почали радитися. За кілька хвилин Аліса вже розмовляла з кожним запанібрата, наче знала їх усе життя. Щоправда, вона мала довгеньку суперечку з Лорі, яка врешті набурмосилась і сказала:

    - Я за тебе старша, і мені краще знати!

    Аліса не могла з цим погодитись, бо не знала скільки Лорі має років, а позаяк та вперто відмовлялася назвати свій вік, то більше говорити не було про що.

   Na koniec Mysz, która robila wrazenie osoby cieszacej sie w tym towarzystwie duzym szacunkiem, krzyknela:

- Prosze siadac i sluchac, co powiem1 Zaraz was wszystkich osusze. Usiedli wiec kolem z Mysza posrodku. Alicja wpatrywala sie w Mysz z niecierpliwoscia, obawiala sie bowiem nie na zarty przeziebienia.

   Нарешті Миша (здається, найавторитетніша тут особа) гукнула:

    - Прошу всіх сідати і слухати мене уважно! Зараз ви в мене й не зогледитесь, як будете сухі!

    Усі слухняно посідали кружкома, а Миша стала посередині. Аліса не зводила з неї очей - потерпала, що схопить нежить, якщо зараз же не обсохне.

   - Hm, hm - odchrzaknela Mysz z bardzo wazna mina - czy jestescie juz gotowi? Chcecie sie osuszyc? Wiec sluchajcie: oto najsuchsza rzecz, jaka znam. Prosze o spokój! „Wilhelm Zdobywca, któremu sprzyjal papiez, szybko podporzadkowal sobie Anglików, potrzebujacych przywódcy nawyklego do najazdów i podbojów. Edwin i Morcar, hrabiowie Mercii i Northumbrii*...”

   - Кх-кх! - діловито прокашлялася Миша. - Готові? Викладаю найсухіший у світі матеріал. Прошу уваги! "З благословення папи римського Вільгельм Завойовник хутко підкорив англійців, яким бракувало вождів і для яких узурпація та завоювання стали річчю вельми звичайною. Едвін, граф Мерсійський, та Моркар, граф Нортумбрійський...

   - Brr! - odezwala sie Papuzka wstrzasajac sie gwaltownie.

   - Бр-р-р! - здригнулася Лорі.

   - Bardzo przepraszam - rzekla Mysz, groznie marszczac brwi - czy pani chciala moze cos powiedziec?

   - Даруйте! - підкреслено чемно мовила Миша, насупившись. - Ви щось сказали?

   - Nie, to nie ja! - krzyknela szybko Papuzka.

   - Ні, ні, то не я, - заперечила Лорі.

   - Mialam wrazenie, ze to wlasnie pani - rzekla Mysz z godnoscia. - Jesli nie, to mówie dalej: „Edwin i Morcar, hrabiowie Mercii i Northumbrii, opowiedzieli sie za nim; nawet patriotyczny arcybiskup Canterbury, Stigand, znalazl sie...”

   - А мені здалося, що ви, - мовила Миша. - Отже, слухайте далі: Едвін, граф Мерсійський, та Моркар, граф Нортумбрійський, виступили на підтримку Вільгельма, і навіть Стиганд, єпископ Кентерберійський і великий патріот, вельми доцільним знайшов те...

   - Co znalazl? - zapytala Kaczka.

   - Знайшов що? - поцікавився Качур.

   - „... znalazl sie...” - odpowiedziala Mysz z wyrazna irytacja. - Wie pani chyba, co to znaczy?

   - Знайшов те, - з серцем відповіла Миша. - Ви не знаєте, що означає "те"?

   - Wiem, co to znaczy, kiedy ja sama cos znajduje - rzekla Kaczka. - Przewaznie jest to zaba albo owad, ale co znalazl arcybiskup?

   - Знаю, і дуже добре, коли це "те" знаходжу я, - заявив Качур. - Найчастіше це жаба або хробак. А що, скажіть, будь ласка, знайшов єпископ?

   Mysz nie zwrócila juz uwagi na to pytanie i ciagnela dalej. - „... znalazl sie w ich odwodzie. Wraz z Edgarem Atheling udal sie do Wilhelma i ofiarowal mu korone. Wilhelm zachowywal sie poczatkowo w sposób wstrzemiezliwy. Ale zuchwalstwo Normanów...” - tu Mysz zwrócila sie do Alicji z niespodziewanym pytaniem: - Jak sie czujesz, moja droga?

   Миша пустила це запитання повз вуха і квапливо повела далі:

    - ...вельми доцільним знайшов те, аби вийти разом із Едгаром Ателінгом Вільгельмові назустріч і запропонувати йому корону. Спершу Вільгельм поводився стримано, але нахабство його норманів..." Ну, як ти, голубонько? - звернулася вона до Аліси.

   - Jestem tak samo morka jak i przedtem - odrzekla smutnie Alicja. - Wcale mnie to nie osuszylo.

   - Мокра як хлющ, - журливо відповіла Аліса. - По-моєму, від цього сухого матеріалу я ані трохи не обсихаю.

   - Wobec tego zglaszam rezolucje - rzekl powstajac Golab - aby zebranie zostalo odroczone ze wzgledu na koniecznosc natychmiastowego zastosowania energiczniejszych srodków...

   - У такому разі, - врочисто заявив Додо, підводячись на ноги, - у такому разі я пропоную проголосувати за ухвалу про закриття нашого зібрання заради негайного вжиття енергійніших заходів...

   - Mów pan po ludzku! - przerwal Orzelek. - Nie rozumiem nawet polowy z tych slów i obawiam sie, ze pan sam ich nie rozumie. - Tu Orzelek odwrócil sie dyskretnie, aby skryc swój usmiech. Niektóre gorzej wychowane ptaki zaczely glosno chichotac.

   - Говори по-людському! - сказало Орлятко. - Я не знаю й половини усіх цих учених слів! Втім, хтозна, чи ти й сам їх знаєш!

    І Орлятко нахилило голову, приховуючи посмішку. Декотрі птахи захихотіли, не криючись.

   - Chcialem tylko powiedziec - rzekl Golab obrazony - ze najlepiej osuszylyby nas wyscigi ptasie.

   - Я хотів просто сказати, - ображено озвався Додо, - що нема кращого способу обсохнути, як Гасай-Коло!

   - Co to sa wyscigi ptasie? - zapytala Alicja nie tyle z ciekawosci, ile z uprzejmosci, gdyz Golab wyraznie czekal na dyskusje, wszyscy zas milczeli jak zakleci.

   - Скажіть, а що воно таке - Гасай-Коло? - спитала Аліса не з цікавості, а через те, що Додо значливо замовк - мабуть, сподівався на питання, якого, здається, ніхто не збирався ставити.

   - Hm - rzekl Golab z powaga - najlepiej wytlumacze ci to praktycznie. Poniewaz to, co powiedzial Golab, moze przydac sie w nudny zimowy dzien i Wam, drodzy Czytelnicy, przeto opowiem, w jaki sposób zabral sie do dziela: najpierw wyznaczyl tor wyscigowy o ksztalcie zblizonym do kola.

   - О! - вигукнув Додо. - Я вам не скажу, зате покажу.

    (Можливо, одного зимового дня воно тобі теж стане в пригоді, тому я розповім, що затіяв Додо.)

   - Dokladnosc nie gra roli - rzekl wyjasniajaco. Potem cale towarzystwo zostalo rozstawione na torze jak popadlo. Nastepnie Golab zawolal: Raz, dwa, trzy! - i wszyscy zaczeli pedzic w dowolnych kierunkach, przystajac i znów biegnac, jak im sie tylko podobalo, tak ze trudno bylo ustalic chwile zakonczenia wyscigu. Mimo to, kiedy biegali tak dobre pól godziny i zupelnie sie osuszyli, Golab krzyknal nagle:

- Koniec wyscigów!

Wtedy wszyscy otoczyli go, ciezko dyszac i pytajac:

- Kto zwyciezyl?

   Найперше він накреслив маршрут Гасай-Кола у формі неправильного кола ("Правильність форми не має значення", - зазначив Додо), а тоді уздовж нього розставив учасників - кого де. Команди "Раз, два, три - руш!" не було - всі пускалися бігти самі й спинялися коли заманеться, тому визначити, коли Гасай-Колу кінець, було не так то й просто. Десь через півгодини, коли всі вже були сухісінькі, Додо зненацька вигукнув:

    - Гасай-Колу кінець!

    Усі з'юрмилися довкола нього, тяжко відсапуючи і допитуючись:

    - А хто ж переможець?

   Aby dac odpowiedz na to pytanie, Golab musial sie powaznie zastanowic. Siedzial wiec przez dluzsza chwile z palcem na czole (ulubiona pozycja wielkich poetów), gdy tymczasem reszta towarzystwa wyczekiwala z niepokojem na jego decyzje. W koncu Golab zdecydowal: - Wygrali wszyscy i wszyscy musza dostac nagrody.

   На таке запитання Додо не вмів відповісти, не покрутивши добряче мізками. Він довго сидів непорушно з притиснутим до чола пальцем (поза, в якій найчастіше можна бачити Шекспіра на портретах), а всі тим часом мовчки ждали. Нарешті Додо оголосив:

    - Переможці - всі, і кожен повинен дістати приз.

   -Ale kto nam rozda nagrody? - zapytal chór glosów.

   - А хто їх роздаватиме? - озвався цілий хор голосів.

   - Oczywiscie, ze ona - rzekl Golab, wskazujac palcem Alicje. Na te slowa otoczyla ja cala gromada, wolajac: - Nagrody, nagrody, chcemy nagród!

   - Як це хто? Вона! - сказав Додо, вказавши пальцем на Алісу.

    Всі одразу оточили Алісу, безладно лементуючи:

    - Призи! Призи!

   Alicja nie wiedziala, jak wybrnac z tej sytuacji. Przypadkowo wsunela reke do kieszeni i znalazla tam pudeleczko cukierków szczesliwym trafem nie roztopionych przez slona wode. Rozdala wiec cukierki uczestnikom wyscigu, przy czym starczylo akurat po cukierku na osobe.

   Аліса й поняття не мала, що робити; в розпачі вона сягнула рукою до кишені і вийняла звідти пакетик цукатів (на щастя, він не розмок у солоній воді). Кожен дістав по цукатику - вистачило якраз усім.

   -Ale jej takze nalezy sie nagroda - zauwazyla Mysz.

   - Але і їй належиться приз, - зауважила Миша.

   - Oczywiscie - rzekl Golab z powaga. - Co masz jeszcze w kieszeni? - dodal zwracajac sie do Alicji.

   - Певна річ, - дуже поважно відповів Додо.

    І, повернувшись до Аліси, спитав:

    - А що ще є у тебе в кишені?

   -Tylko naparstek - rzekla smutnie Alicja.

   - Тільки наперсток, - скрушно відказала Аліса.

   - Daj mi go!

   - Давай сюди, - сказав Додо.

   Po czym wszyscy raz jeszcze otoczyli Alicje, Golab zas wreczyl jej uroczyscie naparstek, mówiac: - Prosimy cie o przyjecie tego wytwornego naparstka. - To krótkie przemówienie przyjete zostalo przez zebranych oklaskami.

   Тоді всі знову з'юрмилися навколо Аліси, і Додо урочисто вручив їй наперсток.

    - Зробіть нам таку ласку, - сказав він, - прийміть цей найелегантніший у світі наперсток!

    Коротеньку його промову було зустрінуто загальними оплесками.

   Alicji wydawalo sie to glupie. Wszyscy mieli jednak tak powazne miny, ze nie odwazyla sie rozesmiac. Dygnela wiec po prostu, przybierajac najpowazniejsza mine, na jaka mogla sie zdobyc.

   Така церемонність здалася Алісі безглуздям, але всі мали такий поважний вигляд, що вона не посміла зареготати. Вона не знала, що й казати, тож просто вклонилася і взяла наперсток з якомога урочистішим виглядом.

   Nastepnym punktem programu bylo zjedzenie cukierków. Wywolalo to sporo halasu i zamieszania. Duze ptaki skarzyly sie, ze nie czuja smaku cukierków, male dlawily sie nimi i trzeba bylo bic w plecy. W koncu jednak zapanowal spokój. Ptaki zasiadly kolem i poprosily Mysz, zeby im cos opowiedziala.

   Далі прийшла пора ласувати цукатами, і тут не обійшлося без ґвалту й колотнечі, позаяк великі птахи ремствували, що не встигли розкуштувати свого приза, а маленькі ним давилися, і їх раз у раз доводилося гупати по спині. Нарешті, коли було вже по всьому, вони знову посідали кружкома і попрохали Мишу розповісти щось іще.

   - Obiecalas, ze opowiesz mi swoja historie - rzekla Alicja. - Dlaczego nie znosisz „k” i „p” - dodala pólszeptem, nie chcac raz jeszcze obrazic Myszy.

   - Пам'ятаєте, ви мені обіцяли розказати свою історію, - нагадала Аліса, - звідки можна буде дізнатися, чому ви ненавидите ко... і со... - додала вона пошепки, остерігаючись, як би не образити її знов.

   - Dobrze, obiecala. Zobaczysz sama, jak bardzo ten problem jest zaogniony...

   - Моя історія, хвакт звісний, довга і сумна, - з зітханням промовила Миша.

   - Za o... - powtórzyla bezmyslnie Alicja, nie bardzo rozumiejac, o co chodzi. - Za o..., ale za co?... za ogony! - przypomniala sobie, gdy popatrzyla na dlugi i krety ogon Myszy. W ten sposób jej historia przybrala dla Alicji jakby ksztalt mysiego ogona:

   - Як хвіст мій? - перепитала Аліса, не розчувши гаразд Мишиного "хвакт звісний" (саме так у неї вийшло). Авжеж, він у вас і справді довгий, але чому сумний - ніяк не збагну.

    І, доки Миша говорила, Аліса не переставала гадати, до чого тут мишачий хвіст. Тож історія Миші в її уяві прибрала десь та кого звивистого вигляду:

Pedzila Myszka do dziury,
 by jej nie zlapal Kot
 bury, ale nie pomógl
 niebodze ten rozpaczliwy
 bieg, bo
 Kot jej stanal na
 drodze i rzekl:
 „- Nudze sie dzis
 srodze, wiec ci
 wytoczyc chce
 sprawe. Ja bede
 oskarzycielem...”
 „- A gdzie masz
 przysieglych lawe,
 gdzie sedziego?” –
 pyta Mysz niesmiele.
 „- Wiec cóz z tego?
 Proces formalnie sie
 odbedzie, sam bede
 lawa przysieglych
 i sedzia – rzecze
 Kot przebiegly,
 jezac siersc –
 wszystko rozsadze
 i rozwaze
 po czym
 cie skaze
 na smierc!”

              Стрів
               Мурко мишку
                 в хаті і почав
             їй казати: "Я тебе
 позиваю, ходім,
    мишко, на суд;
          відкладать
              не годить-
                  ся: будем
                      нині су-
                         диться,
                             бо на мене
                               з безділля
                       напав уже
                 нуд". Каже
             мишка Мур-
         кові: "Що за
           суд безго-
                  ловий?
                     Ні судці, ні
                             підсудка
                                   ми не
                                     знайде-
                            мо тут".
                     "Сам я вис-
               туплю хутко
         за суддю
   й за під-
             судка;
                         вже
                                   і ви-
                                             рок
                                                     го-
                                                 то-
                                            вий:
                                          то-
                                     бі,
                                 ми-
                                         ш-
                                                ко,
                                                        ка-
                                                             пу-
                                                         т
                                                     !

   -Ty wcale nie sluchasz! - rzekla Mysz przerywajac swoja opowiesc i patrzac surowo na Alicje. - O czym ty wlasciwie myslisz?

   - Ти не слухаєш! - гримнула на Алісу Миша. - Про що ти думаєш?

   - Przepraszam pania najmocniej - odpowiedziala pokornie Alicja. - Zdaje sie, ze byla pani przy czwartym zakrecie?

   - Вибачте, будь ласка, - сумирно сказала Аліса. - Ви вже, мабуть, чи не на п'ятій звивині зі слів?

   - Nie wiem, o co ci idzie, mów zwiezle - rzekla Mysz z wyrazna irytacja.

   - На п'ятому з ослів! - люто крикнула Миша.

   - O jakim wezle mam mówic? - zapytala Alicja. - Jesli ma pani jakis wezel, to moge zaraz pomóc w rozplatywaniu go...

   - На п'ятому з вузлів? - спантеличено перепитала Аліса. - Ой, дайте, я допоможу розплутати!.. (Вона завжди готова була стати комусь у пригоді.)

   - Nie powiedzialam nic podobnego - rzekla Mysz, po czym wstala z obrazona mina. Zniewazasz mnie mówiac takie glupstwa.

   - Нема що давати! - сказала Миша, підвівшись і йдучи геть. - Знущаєшся, так? Наплела сім мішків гречаної вовни!

   - Ja naprawde nie chcialam! - zawolala Alicja bliska placzu. - Pani tak latwo sie obraza...

   - Я ж не зумисне! - промовила бідолашна Аліса. - Ви така вразлива, далебі!

   Mysz mruknela tylko cos niezrozumialego.

   Миша тільки забурчала у відповідь.

   - Bardzo prosze, niechze pani laskawie dokonczy swego opowiadania! - krzyczala Alicja za odchodzaca Mysza. Zwierzeta przylaczyly sie do jej prosby wolajac: - Prosimy, prosimy! - ale Mysz potrzasala niecierpliwie glowa i oddalala sie coraz szybciej.

   - Будь ласка, верніться і докажіть свою історію! - гукнула їй услід Аліса.

    - Будь ласка! - загукали хором усі решта.

    Але Миша лише роздратовано тріпнула головою і наддала ходи.

   - Wielka szkoda, ze nie chce z nami zostac - westchnela Papuzka, kiedy Mysz znikla im z oczu. A pewna stara Langusta* rzekla do córki:

- Pamietaj, moja droga, niech to bedzie dla ciebie przestroga, zebys nigdy nie tracila równowagi.

- Daj spokój, mamo - odpowiedziala opryskliwie mloda Langusta. - Ty moglabys wyprowadzic z równowagi nawet slimaka!

   - Як шкода, що вона пішла! - зітхнула Лорі, тільки-но Миша зникла з очей.

    А стара Крабиха скористалася з нагоди, щоб напутити свою дочку:

    - Отак-то, рибонько! Це тобі наука: треба стримуватися в косючих ситуаціях!

    - Прикуси язика, мам! - огризнулося Крабеня. - Ти навіть устрицю виведеш із терпіння!

   - Jakzebym chciala miec tu przy sobie Jacka - rzekla Alicja na wpól do siebie. - Zaraz by ja sprowadzil z powrotem!

   - От якби тут була наша Діна, - голосно сказала Аліса, не звертаючись ні до кого зосібна. - Вона б швидко принесла її назад!

   -A któz to jest Jacek, jesli wolno wiedziec? - spytala Papuzka.

   - А хто така Діна, дозволь спитати? - озвалася Лорі.

   Alicja odpowiedziala z zapalem, byla bowiem zawsze gotowa wychwalac swego ulubienca:

- Jacek to nasz kot. Nie mozecie sobie wyobrazic, jak swietnie lapie myszy! A jak sie ugania za ptakami! Jesli tylko dojrzy jakiegos ptaszka, to na pewno schwyta go i pozre!...

   Аліса аж засяяла, бо ладна була день і ніч говорити про свою пестунку.

    - Діна - то наша киця. Вона так хвацько ловить мишей! А бачили б ви, як вона полює на пташок: раз - і нема!

   Slowa Alicji wywolaly ogromne poruszenie wsród obecnych. Niektóre ptaki uciekly natychmiast.

Pewna stara Sroka otulila sie bardzo starannie skrzydlami, mówiac: - Bede musiala juz isc do domu. Dzisiejsze powietrze wyraznie szkodzi mi na gardlo.

Kanarek zawolal drzacym glosikiem do swych dzieci: - Chodzcie, moje drogie! Juz najwyzszy czas, abyscie lezaly w lózeczkach.

Pod róznymi pretekstami ptaki rozbiegly sie i Alicja zostala po chwili sama.

   Ця тирада справила на товариство глибоке враження. Декотрі пташки відразу поспішили від біди чимдалі. Стара Сорока стала дуже ретельно кутатися в шалик, примовляючи:

    - Думайте, що хочете, але я мушу йти додому. Нічне повітря - не на моє горло!

    А Канарка тремтячим голосом почала скликати своїх діток:

    - Ходімо, любесенькі! Вам давно пора в люлю!

    Отак, під різними приводами, всі розійшлися, й Аліса зосталася сама.

   - Jaka szkoda, ze wspomnialam Jacka! - rzekla ze smutkiem. - Nikt go jakos tu na dole nie kocha, ale ja mimo to przysieglabym, ze jest to najmilszy kot na swiecie! O drogi Jacku! Czy cie jeszcze kiedy zobacze? - To mówiac Alicja zaczela plakac, poniewaz poczula sie nagle strasznie samotna i bezbronna. Po chwili jednak uslyszala w oddali odglosy stapania. Spojrzala wiec z ciekawoscia, sadzac, ze to Mysz rozmyslila sie i powraca, aby dokonczyc swej przerwanej opowiesci.

   - І хто мене тягнув за язика згадувати Діну! - сумно подумала вона. - Здається тут, унизу, ніхто її не любить, а я певна, що вона - найкраща киця у світі! О, Дінонько, Діно! Чи ми ще стрінемося знову, чи вже навіки розійшлись?..

    І бідолашна Аліса знову залилася слізьми - так самотньо й пригнічено вона почувалася.

    Однак трохи згодом до неї долинуло дрібне тупотіння, і вона рвучко підвела голову: може, то Миша передумала і вертається доказати свою історію?