'You can't think how glad I am to see you again, you dear old thing!' said the Duchess, as she tucked her arm affectionately into Alice's, and they walked off together.
- Яка я рада знов тебе зустріти, ясочко моя! - вигукнула Герцогиня, ніжно беручи Алісу під руку й ведучи її углиб саду.
Alice was very glad to find her in such a pleasant temper, and thought to herself that perhaps it was only the pepper that had made her so savage when they met in the kitchen.
Алісі було приємно бачити Герцогиню в доброму гуморі, і вона подумала, що, можливо, то тільки від перцю вона так озвіріла тоді на кухні.
'When I'M a Duchess,' she said to herself, (not in a very hopeful tone though), 'I won't have any pepper in my kitchen AT ALL. Soup does very well without—Maybe it's always pepper that makes people hot-tempered,' she went on, very much pleased at having found out a new kind of rule, 'and vinegar that makes them sour—and camomile that makes them bitter—and—and barley-sugar and such things that make children sweet-tempered. I only wish people knew that: then they wouldn't be so stingy about it, you know—'
- Коли я буду Герцогинею, - сказала собі Аліса (щоправда, без особливої певності), то не триматиму в себе на кухні ані перчини. Юшка смачна й без перцю. Можливо, саме від лютого перцю люди стають такі сердиті, - провадила вона, щаслива, що відкрила нове правило. - Від гірчиці - гіркне на душі, від кориці - починаєш усім коритися, від звіробою - визвірюються, а... а зате від карамелі чи інших цукерок діти стають солодкі-пресолодкі! Шкода, що люди цього не знають, - інакше були б не такі скупі на цукерки...
She had quite forgotten the Duchess by this time, and was a little startled when she heard her voice close to her ear. 'You're thinking about something, my dear, and that makes you forget to talk. I can't tell you just now what the moral of that is, but I shall remember it in a bit.'
Замріявшись, Аліса зовсім забула про Герцогиню і ледь здригнулася, коли біля самого вуха почувся її голос.
- Ти так задумалася, любонько, що й язик проковтнула. Звідси мораль... Забула яка, але зараз пригадаю...
'Perhaps it hasn't one,' Alice ventured to remark.
- А, може, її тут і нема, - відважилася на сумнів Аліса.
'Tut, tut, child!' said the Duchess. 'Everything's got a moral, if only you can find it.' And she squeezed herself up closer to Alice's side as she spoke.
- Що ти, що ти, дитино! - сказала Герцогиня. - Мораль є у всьому, треба тільки вміти й знайти.
З цими словами вона щільніше пригорнулася до Аліси, зручно спершись своїм підборіддям їй на плече.
Alice did not much like keeping so close to her: first, because the Duchess was VERY ugly; and secondly, because she was exactly the right height to rest her chin upon Alice's shoulder, and it was an uncomfortably sharp chin. However, she did not like to be rude, so she bore it as well as she could.
Аліса не була в захваті від такої близькості: по-перше, Герцогиня скидалася на справжню почвару, а по-друге - її підборіддя було на диво гостре. Та що вдієш? - вона хотіла бути чемною, тож терпіла, як могла.
'The game's going on rather better now,' she said, by way of keeping up the conversation a little.
- Здається, гра їм стала трохи любіша, - зауважила Аліса, щоб хоч якось підтримати розмову.
''Tis so,' said the Duchess: 'and the moral of that is—"Oh, 'tis love, 'tis love, that makes the world go round!"'
- О саме так! - погодилася Герцогиня, - а звідси мораль: «Любов єдина крутить світом!»
'Somebody said,' Alice whispered, 'that it's done by everybody minding their own business!'
- А дехто ж казав, - шепнула їй Аліса, - що найголовніше - не пхати носа до чужого проса!
'Ah, well! It means much the same thing,' said the Duchess, digging her sharp little chin into Alice's shoulder as she added, 'and the moral of THAT is—"Take care of the sense, and the sounds will take care of themselves."'
- Ну то й що? Глузд загалом один і той самий, - відказала Герцогиня, впинаючись гострим підборіддям Алісі в плече. - А звідси мораль: хто глузду пильнувати звик, того не підведе язик.
'How fond she is of finding morals in things!' Alice thought to herself.
"Як вона любить з усього виводити мораль! - подумала Аліса.
'I dare say you're wondering why I don't put my arm round your waist,' the Duchess said after a pause: 'the reason is, that I'm doubtful about the temper of your flamingo. Shall I try the experiment?'
- Ти, мабуть, дивуєшся, чому я не обійму тебе за стан, - озвалася Герцогиня після мовчанки. - Річ у тім, що я не певна в норові твого фламінго. А, може, таки спробувати?
'HE might bite,' Alice cautiously replied, not feeling at all anxious to have the experiment tried.
- Він може углитнýти, - обережно відповіла Аліса, анітрохи не прагнучи Герцогининих обіймів.
'Very true,' said the Duchess: 'flamingoes and mustard both bite. And the moral of that is—"Birds of a feather flock together."'
- Твоя правда, - сказала Герцогиня, - фламінго кусючий, як гірчиця. Звідси мораль: це птиці одного польоту.
'Only mustard isn't a bird,' Alice remarked.
- Гірчиця - не птиця, - зауважила Аліса.
'Right, as usual,' said the Duchess: 'what a clear way you have of putting things!'
- Знов-таки слушно, - погодилась Герцогиня. - Як ясно ти вмієш висловлюватися!
'It's a mineral, I THINK,' said Alice.
- По-моєму, гірчиця, особливо мелена - це такий собі порох, - сказала Аліса.
'Of course it is,' said the Duchess, who seemed ready to agree to everything that Alice said; 'there's a large mustard-mine near here. And the moral of that is—"The more there is of mine, the less there is of yours."'
- Ну, звісно ж, - притакнула Герцогиня, яка, здавалося, ладна була погоджуватися з кожним Алісиним словом. - Тут неподалік під горою є великі поклади гірчичного пороху... Звідси мораль: "Не дивись високо - запорошиш око!"
'Oh, I know!' exclaimed Alice, who had not attended to this last remark, 'it's a vegetable. It doesn't look like one, but it is.'
- Ага, вже знаю! - вигукнула Аліса. - Гірчиця - овоч. Щоправда, на овоч не схожа, але овоч.
'I quite agree with you,' said the Duchess; 'and the moral of that is—"Be what you would seem to be"—or if you'd like it put more simply—"Never imagine yourself not to be otherwise than what it might appear to others that what you were or might have been was not otherwise than what you had been would have appeared to them to be otherwise."'
- Цілком згодна! - сказала Герцогиня. - Звідси мораль: кожному овочу - нрав і права. Або простіше: ніколи не думай про себе інакше, ніж це може здатися іншим, щоб те, чим ти був або міг бути, не було чимось іншим, ніж те, чим ти здавався або міг здаватися іншим, коли був іншим.
'I think I should understand that better,' Alice said very politely, 'if I had it written down: but I can't quite follow it as you say it.'
- Мабуть, я зрозуміла б краще, - якнайчемніше мовила Аліса, - якби могла це занотувати. На слух важко вхопити нитку.
'That's nothing to what I could say if I chose,' the Duchess replied, in a pleased tone.
- Це ніщо проти того, що я могла б сказати, якби розохотилась, - запишалася Герцогиня.
'Pray don't trouble yourself to say it any longer than that,' said Alice.
- Тільки, будь ласка, не завдавайте собі більшої мороки, - благально мовила Аліса.
'Oh, don't talk about trouble!' said the Duchess. 'I make you a present of everything I've said as yet.'
- Яка там морока! - вигукнула Герцогиня. - Дарую тобі все, що я досі сказала.
'A cheap sort of present!' thought Alice. 'I'm glad they don't give birthday presents like that!' But she did not venture to say it out loud.
"Ба, яка щедра! - подумала Аліса. - Щастя, що таких дарунків не підносять на дні народження!"
Але сказати це вголос у неї забракло духу.
'Thinking again?' the Duchess asked, with another dig of her sharp little chin.
- Ми знову задумались? - мовила Герцогиня, ще раз штрикнувши її підборіддям.
'I've a right to think,' said Alice sharply, for she was beginning to feel a little worried.
- А чом би мені й не думати? - сказала Аліса, відчуваючи, що починає дратуватися.
'Just about as much right,' said the Duchess, 'as pigs have to fly; and the m—'
- А чом би свині не літати? - сказала Герцогиня. - Звідси мо...
But here, to Alice's great surprise, the Duchess's voice died away, even in the middle of her favourite word 'moral,' and the arm that was linked into hers began to tremble. Alice looked up, and there stood the Queen in front of them, with her arms folded, frowning like a thunderstorm.
Але тут, на превеликий Алісин подив, Герцогиня змовкла, а рука, що тримала її під лікоть, затремтіла. Аліса звела очі: перед ними, склавши на грудях руки, стояла Королева, - насуплена, мов грозова хмара.
'A fine day, your Majesty!' the Duchess began in a low, weak voice.
- Гарний день, ваша величносте... - ледь чутно озвалася Герцогиня.
'Now, I give you fair warning,' shouted the Queen, stamping on the ground as she spoke; 'either you or your head must be off, and that in about half no time! Take your choice!'
- Серйозно попереджую, - крикнула Королева, притупуючи ногою. - Або щезаєш ти, або твоя голова. І то негайно! Вибирай!
The Duchess took her choice, and was gone in a moment.
Герцогиня зробила вибір і щезла з очей.
'Let's go on with the game,' the Queen said to Alice; and Alice was too much frightened to say a word, but slowly followed her back to the croquet-ground.
- Продовжимо гру, - сказала Королева Алісі.
Аліса так налякалася, що, не мовивши й слова, подалася за нею до майданчика.
The other guests had taken advantage of the Queen's absence, and were resting in the shade: however, the moment they saw her, they hurried back to the game, the Queen merely remarking that a moment's delay would cost them their lives.
Решта гостей, скориставшись із відсутності Королеви, спочивали собі в холодочку, та щойно вона з'явилася і нагадала, що кожна згаяна хвилина коштуватиме їм голови, всі негайно повернулися до гри.
All the time they were playing the Queen never left off quarrelling with the other players, and shouting 'Off with his head!' or 'Off with her head!' Those whom she sentenced were taken into custody by the soldiers, who of course had to leave off being arches to do this, so that by the end of half an hour or so there were no arches left, and all the players, except the King, the Queen, and Alice, were in custody and under sentence of execution.
Королева і далі сперечалася з гравцями і, знай, верещала:
- Зітнути йому голову! Зітнути їй голову!..
Приречених на смерть брали під варту вояки, які задля цього, звичайно, мусили розлучатися з роллю ворітець. За якихось півгодини на майданчику не лишилося ні ворітець, ні крокетистів: усі вони, окрім королівського подружжя та Аліси, сиділи під вартою в очікуванні страти.
Then the Queen left off, quite out of breath, and said to Alice, 'Have you seen the Mock Turtle yet?'
Врешті Королева вгамувалась і, тяжко відсапуючись, озвалася до Аліси:
- Ти вже була в Казна-Що-Не-Черепахи?
'No,' said Alice. 'I don't even know what a Mock Turtle is.'
- Ні, - відповіла Аліса. - Я навіть не знаю, що воно таке.
'It's the thing Mock Turtle Soup is made from,' said the Queen.
- Це те, з чого роблять нечерепаховий суп.
'I never saw one, or heard of one,' said Alice.
- Зроду такого не бачила і навіть не чула.
'Come on, then,' said the Queen, 'and he shall tell you his history,'
- Ну, то ходім, - сказала Королева. - Він тобі про себе розкаже.
As they walked off together, Alice heard the King say in a low voice, to the company generally, 'You are all pardoned.' 'Come, THAT'S a good thing!' she said to herself, for she had felt quite unhappy at the number of executions the Queen had ordered.
Рушаючи, Аліса встигла почути, як Король стиха мовив до всього загалу:
- Ви помилувані.
"От і чудово!" - сказала Аліса подумки. (Досі її страшенно гнітило, що аж стількох людей було засуджено до страти.)
They very soon came upon a Gryphon, lying fast asleep in the sun. (IF you don't know what a Gryphon is, look at the picture.) 'Up, lazy thing!' said the Queen, 'and take this young lady to see the Mock Turtle, and to hear his history. I must go back and see after some executions I have ordered'; and she walked off, leaving Alice alone with the Gryphon. Alice did not quite like the look of the creature, but on the whole she thought it would be quite as safe to stay with it as to go after that savage Queen: so she waited.
Невдовзі вони надибали Грифона, що спав на осонні мертвецьким сном (коли ти не знаєш, що таке Грифон, приглянься до малюнка).
- Вставай, лежню! - наказала Королева. - Відпровадиш цю панну до Казна-Що-Не-Черепахи - хай розповість їй про своє життя. А мені треба вертатися: мушу наглянути, як декому стинатимуть голови! І вона пішла, залишивши Алісу наодинці з Грифоном. Вигляд цього чудиська трохи насторожив Алісу, але, розміркувавши, що товариство Грифона, мабуть, безпечніше, ніж Королевине, Аліса зосталася.
The Gryphon sat up and rubbed its eyes: then it watched the Queen till she was out of sight: then it chuckled. 'What fun!' said the Gryphon, half to itself, half to Alice.
Грифон сів, протер очі і дивився Королеві вслід, аж доки та зникла з очей; відтак захихотів.
- Смішна! - сказав Грифон чи то до себе, чи до Аліси.
'What IS the fun?' said Alice.
- Хто смішний? - запитала Аліса.
'Why, SHE,' said the Gryphon. 'It's all her fancy, that: they never executes nobody, you know. Come on!'
- Таж вона, - відповів Грифон. - То все, бач, її химери: адже досі ще нікого не страчено. Ходім!
'Everybody says "come on!" here,' thought Alice, as she went slowly after it: 'I never was so ordered about in all my life, never!'
"Тільки й чую: ходім! ходім! - думала собі Аліса. - Зроду-віку мене ще не ганяли так, як тут".
They had not gone far before they saw the Mock Turtle in the distance, sitting sad and lonely on a little ledge of rock, and, as they came nearer, Alice could hear him sighing as if his heart would break. She pitied him deeply. 'What is his sorrow?' she asked the Gryphon, and the Gryphon answered, very nearly in the same words as before, 'It's all his fancy, that: he hasn't got no sorrow, you know. Come on!'
Незабаром, удалині, вони побачили Казна-Що-Не-Черепаху, що сумний та невеселий сидів на прискалку. Підійшовши ближче, Аліса почула його зітхання - такі тужні, наче в нього розривалося серце; Аліса ледь не заплакала з жалю.
- За чим він так тужить? - спитала вона Грифона, і той відповів майже тими ж словами, що й перше:
- То все, бач, його химери: нема йому за чим тужити. Ходім!
So they went up to the Mock Turtle, who looked at them with large eyes full of tears, but said nothing.
І вони підійшли до Казна-Що-Не-Черепахи, який глянув на них повними сліз очима, але не зронив ні слова.
'This here young lady,' said the Gryphon, 'she wants for to know your history, she do.'
- Оця панна, - сказав Грифон, - хоче послухати твою історію.
'I'll tell it her,' said the Mock Turtle in a deep, hollow tone: 'sit down, both of you, and don't speak a word till I've finished.'
- Я їй розповім, - прогугнявив Казна-Що-Не-Черепаха. - Сідайте, і ні пари з уст, аж поки я скінчу.
So they sat down, and nobody spoke for some minutes. Alice thought to herself, 'I don't see how he can EVEN finish, if he doesn't begin.' But she waited patiently.
Вони посідали. Запанувала досить довга мовчанка. "Цікаво, як йому пощастить скінчити, не почавши?" - чудувалася про себе Аліса.
'Once,' said the Mock Turtle at last, with a deep sigh, 'I was a real Turtle.'
- Колись, - почав нарешті Казна-Що-Не-Черепаха, глибоко зітхнувши, - я був Не-Аби-Який-Черепаха...
These words were followed by a very long silence, broken only by an occasional exclamation of 'Hjckrrh!' from the Gryphon, and the constant heavy sobbing of the Mock Turtle. Alice was very nearly getting up and saying, 'Thank you, sir, for your interesting story,' but she could not help thinking there MUST be more to come, so she sat still and said nothing.
По цих словах знов залягла довга мовчанка, порушувана час від часу Грифоновим відкашлюванням - ги-кхи! - та тяжкими схлипами Казна-Що-Не-Черепахи. Аліса ладна була вже підвестися й сказати: «Красненько дякую за прецікаву історію», але передумала і вирішила почекати.
'When we were little,' the Mock Turtle went on at last, more calmly, though still sobbing a little now and then, 'we went to school in the sea. The master was an old Turtle—we used to call him Tortoise—'
Нарешті Казна-Що-Не-Черепаха трохи заспокоївся і, все ще подеколи схлипуючи, заговорив:
- Коли ми були маленькі, ми ходили в море до школи. Учила нас стара Черепаха: ми звали її Черешапкою...
'Why did you call him Tortoise, if he wasn't one?' Alice asked.
- Чому Черешапка, коли вона - Черепаха? - спитала Аліса.
'We called him Tortoise because he taught us,' said the Mock Turtle angrily: 'really you are very dull!'
- Як то чому? Бо вона завжди ходила у шапці, - розсердився Казна-Що-Не-Черепаха. - Яка ж бо ти нетямуща!
'You ought to be ashamed of yourself for asking such a simple question,' added the Gryphon; and then they both sat silent and looked at poor Alice, who felt ready to sink into the earth. At last the Gryphon said to the Mock Turtle, 'Drive on, old fellow! Don't be all day about it!' and he went on in these words:
- Посоромилась би ставити такі дитячі запитання, - докинув Грифон.
Вони обоє замовкли і довго дивилися на бідну Алісу, що ладна була крізь землю провалитися. Нарешті озвався Грифон:
- Ворушися, старий! Бо так і до вечора не розкажеш.
І Казна-Що-Не-Черепаха продовжив оповідь.
'Yes, we went to school in the sea, though you mayn't believe it—'
- Отож вір - не вір, але ми ходили до морської школи...
'I never said I didn't!' interrupted Alice.
- Я не казала, що не вірю, - уточнила Аліса.
'You did,' said the Mock Turtle.
- Казала! - заперечив Казна-Що-Не-Черепаха.
'Hold your tongue!' added the Gryphon, before Alice could speak again. The Mock Turtle went on.
- Прикуси язика! - докинув Грифон, хоч Аліса не встигла й озватися.
'We had the best of educations—in fact, we went to school every day—'
- Ми здобули блискучу освіту, - провадив Казна-Що-Не-Черепаха, - бо ходили до школи щодня. .
'I'VE been to a day-school, too,' said Alice; 'you needn't be so proud as all that.'
- Чим тут хвалитися, - сказала Аліса. - я теж ходила до школи щодня.
'With extras?' asked the Mock Turtle a little anxiously.
- До якої? З додатковими предметами? - занепокоївся Казна-Що-Не-Черепаха.
'Yes,' said Alice, 'we learned French and music.'
- Авжеж, - відповіла Аліса, - ми вивчали французьку та музику.
'And washing?' said the Mock Turtle.
- А прання?
'Certainly not!' said Alice indignantly.
- Яке ще прання? - обурилася Аліса.
'Ah! then yours wasn't a really good school,' said the Mock Turtle in a tone of great relief. 'Now at OURS they had at the end of the bill, "French, music, AND WASHING—extra."'
Казна-Що-Не-Черепасі явно відлягло від серця.
- Виходить, освіта у вас була не найкраща, - сказав він. - А в нас у школі до рахунку завжди приписували: "Доплата: французька, музика і прання".
'You couldn't have wanted it much,' said Alice; 'living at the bottom of the sea.'
- Сумніваюся, щоб на дні моря була потреба в такому предметі, - зауважила Аліса.
'I couldn't afford to learn it.' said the Mock Turtle with a sigh. 'I only took the regular course.'
- Мої статки не дозволяли мені його вивчати, - зітхнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Я опанував тільки звичайний курс.
'What was that?' inquired Alice.
- І яких же предметів вас навчали? - поцікавилася Аліса.
'Reeling and Writhing, of course, to begin with,' the Mock Turtle replied; 'and then the different branches of Arithmetic—Ambition, Distraction, Uglification, and Derision.'
- Спершу, як і належить, вчили чесати і пищати, - відповів Казна-Що-Не-Черепаха. - Далі йшли чотири дії матимачухи: добивання, відбивання, вноження і обділення.
'I never heard of "Uglification,"' Alice ventured to say. 'What is it?'
- Вперше чую про вноження, - ризикнула вставити слово Аліса. - Що воно таке?
The Gryphon lifted up both its paws in surprise. 'What! Never heard of uglifying!' it exclaimed. 'You know what to beautify is, I suppose?'
Грифон здивовано скинув до неба лапи.
- Ніколи не чула про вноження! - вигукнув він. - А про вручення ти, сподіваюся, чула?
'Yes,' said Alice doubtfully: 'it means—to—make—anything—prettier.'
- Чула - розгублено відповіла Аліса.
'Well, then,' the Gryphon went on, 'if you don't know what to uglify is, you ARE a simpleton.'
- Ну тоді, - не вгавав Грифон, - якщо ти не знаєш, що таке вноження, то ти просто дурка, та й годі!
Alice did not feel encouraged to ask any more questions about it, so she turned to the Mock Turtle, and said 'What else had you to learn?'
Заглиблюватися далі в це питання Алісі не стало духу, тож вона обернулася до Казна-Що-Не-Черепахи:
- А чого вас навчали ще?
'Well, there was Mystery,' the Mock Turtle replied, counting off the subjects on his flappers, '—Mystery, ancient and modern, with Seaography: then Drawling—the Drawling-master was an old conger-eel, that used to come once a week: HE taught us Drawling, Stretching, and Fainting in Coils.'
- Усяких премудрощів, - відповів той і почав перелічувати, загинаючи ласти: - Премудрощів стародавнього і сучасного Аморезнавства, Гастрономії, Дригонометрії... Дригонометром у нас був старий морський вугор, він з'являвся раз на тиждень. А на уроці Хвісткультури він навіть учив нас художнього хвостоспіралювання.
'What was THAT like?' said Alice.
- І як воно виглядало? - поцікавилася Аліса.
'Well, I can't show it you myself,' the Mock Turtle said: 'I'm too stiff. And the Gryphon never learnt it.'
- На жаль, не можу показати сам, - розвів ластами Казна-Що-Не-Черепаха. - Надто я відтоді зашкаруб. А Грифон узагалі цього не вчився.
'Hadn't time,' said the Gryphon: 'I went to the Classics master, though. He was an old crab, HE was.'
- Я не мав часу, - зізнався Грифон. - Зате я брав мороки у старого краба. То був класичний мучитель. О, ті класики!..
'I never went to him,' the Mock Turtle said with a sigh: 'he taught Laughing and Grief, they used to say.'
- На жаль, я не ходив до нього на уроки, - зітхнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Казали, він дуже добре знався на забиванні баків?
'So he did, so he did,' said the Gryphon, sighing in his turn; and both creatures hid their faces in their paws.
- Достеменно так... о, так!.. Його мороки забивали памороки! Незрівнянний мучитель! - і собі зітхнув Грифон.
І обоє, затуливши обличчя, схилили голови.
'And how many hours a day did you do lessons?' said Alice, in a hurry to change the subject.
- А скільки годин на день тривала ваша наука? - поквапилася Аліса змінити тему.
'Ten hours the first day,' said the Mock Turtle: 'nine the next, and so on.'
- Десять уроків першого дня, дев'ять - другого, і так далі, - пояснив Казна-Що-Не-Черепаха.
'What a curious plan!' exclaimed Alice.
- Ну й чудернацький розклад! - вигукнула Аліса.
'That's the reason they're called lessons,' the Gryphon remarked: 'because they lessen from day to day.'
- Того воно й неука, - зауважив Грифон, - що день у день коротшає.
This was quite a new idea to Alice, and she thought it over a little before she made her next remark. 'Then the eleventh day must have been a holiday?'
Ця думка була настільки нова й несподівана, що Аліса мусила подумати трішечки довше^
- Виходить, одинадцятий день був вихідний? - нарешті спитала вона.
'Of course it was,' said the Mock Turtle.
- Звичайно, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха.
'And how did you manage on the twelfth?' Alice went on eagerly.
- А що ви робили дванадцятого дня? - не вгавала Аліса.
'That's enough about lessons,' the Gryphon interrupted in a very decided tone: 'tell her something about the games now.'
- Досить про мороки! - рішуче урвав Грифон. - Розкажи-но їй дещо про наші забави...