Лише в сутінках отямився Грегор від тяжкого, схожого на томність сну. Якби його і не потурбували, він однаково прокинувся б ненабагато пізніше, оскільки почував, що достатньо відпочив і виспався. Йому здалося, що розбудили його чиїсь легенькі кроки й звук дверей, які обережно зачиняли, тих дверей, що виходили в передпокій. На стелі та на верхніх частинах меблів лежало наскрізне світло ліхтарів, що проникало з вулиці, але внизу, у Грегора, було темно. Повільно, ще незграбно нишпорячи своїми щупальцями, які він лише тепер почав цінувати, Грегор підповз до дверей, аби подивитися, що там відбулося. Лівий його бік здавався суцільним, довгим, неприємно пекучим рубцем, і вік шкутильгав на обидва ряди своїх ніг. У ході ранкових пригод одна ніжка — на щастя тільки одна — була тяжко поранена й мертво волочилася по підлозі.
直到薄暮時分格里高爾才從沉睡中甦醒過來， 這與其說是沉睡 還不如說是昏厥。其實再過一會兒他自己也會醒的， 因為他覺得睡 得很長久，已經睡夠了， 可是他仍覺得彷彿有一陣疾走的腳步聲和 輕輕關上通向前廳房門的聲音驚醒了他。街上的電燈， 在天花板和 傢具的上半部投下一重淡淡的光暈，可是在低處他躺着的地方， 卻 是一片漆黑。他緩慢而笨拙地試了試他的觸覺，只是到了這時， 他 才初次學會運用這個器官，接着便向門口爬去， 想知道那兒發生了 什麼事。他覺得有一條長長的、綳得緊緊的不舒服的傷疤， 他的兩 排腿事實上只能瘸着走了。 而且有一條細小的腿在早晨的事件裡受 了重傷，現在是毫無用處地曳在身後－－僅僅壞了一條腿， 這倒真 是個奇蹟。
Лише біля дверей він зрозумів, що, власне, його туди потягло; це був запах чогось їстівного. Там стояла тарілка із солодким молоком, у котрому плавали скибочки білого хліба. Він ледь не засміявся від радощів, бо їсти йому хотілося ще сильніше, ніж уранці, і ледве не по очі занурив голову в молоко. Але скоро він розчаровано витягнув її звідти; мало того, що через поранений лівий бік їсти йому було важко, — а їсти він міг тільки широко розкриваючи рот і працюючи всім своїм тулубом, — молоко, яке завжди було його улюбленим напоєм і яке сестра, звичайно, тому й принесла, видалося йому тепер зовсім несмачним; він майже з відразою відвернувся від тарілки й поповз назад, на середину кімнати.
他來到門邊， 這才發現把他吸引過來的事實上是什麼：食物的 香味。因為那兒放了一個盆子，盛滿了甜牛奶， 上面還浮着切碎的 白麵包。他險些兒要高興得笑出聲來， 因為他現在比早晨更加餓了 ，他立刻把頭浸到牛奶裡去，几乎把眼睛也浸沒了。 可是很快又失 望地縮了回來；他發現不僅吃東西很困難， 因為柔軟的左側受了傷 －－他要全身抽搐地配合著才能把食物吃到口中－－而且也不喜歡 牛奶了，雖然牛奶一直是他喜愛的飲料， 他妹妹準是因此才給他準 備的；事實上，他几乎是懷着厭惡的心情把頭從盆子邊上扭開， 爬 回到房間中央去的。
У вітальні, як побачив Грегор крізь щілину у дверях, запалили світло, але якщо звичайно батько в цей час голосно читав мамі, а інколи й сестрі вечірню газету, то зараз не було чути жодного звуку. Можливо, однак, що це читання, про яке йому завжди розповідала й писала сестра, останнім часом узагалі вийшло з ужитку. Але й скрізь було дуже тихо, хоча у квартирі, звичайно, були люди. «Яке тихе життя веде моя сім'я», — сказав собі Грегор і, втупившись у темноту, відчув велику гордість від усвідомлення, що він зумів добитися для своїх батьків і сестри такого життя в такій чудовій квартирі. А що, якщо цьому спокою, благополуччю, задоволенню прийшов тепер жахливий кінець? Щоб його не оповивали подібні думки, Грегор вирішив розім'ятися й заходився повзати по кімнаті.
他從門縫裡看到起坐室的煤氣燈已經點亮了，在平日， 到這時 候，他父親總要大聲地把晚報讀給母親聽，有時也讀給妹妹聽， 可 是現在卻沒有絲毫聲息。 也許是父親新近拋棄大聲讀報的習慣了吧 ，他妹妹在說話和寫信中經常提到這件事。可是到處都那麼寂靜， 雖然家裡顯然不是沒有人。“我們這一家子過得多麼平靜啊。 ”格 裡高爾自言自語道，他一動不動地瞪視着黑暗，心裡感到很自豪， 因為他能夠讓他的父母和妹妹在這樣一套挺好的房間裡過着滿不錯 的日子。可是如果這一切的平靜、 舒適與滿足都要恐怖地告一結束 ，那可怎麼辦呢？為了使自己不致陷入這樣的思想， 格里高爾活動 起來了，他在房間裡不斷地爬來爬去。
Якось протягом довгого вечора двері ледь відчинились, але відразу ж зачинились, одні бокові двері та ще раз — інші; комусь, видно, хотілося ввійти, але побоювання взяли верх. Грегор зупинився безпосередньо біля дверей до вітальні, щоб якимось чином залучити нерішучого відвідувача чи хоча б узнати, хто це, але двері більше не відчинялися, і чекання Грегора виявилося марним. Уранці, коли двері були зачинені, усі хотіли зайти до нього, тепер же, коли одні двері він відчинив сам, а інші були, безсумнівно, відчинені протягом дня, ніхто не заходив, а ключі між тим стирчали ззовні.
在這個漫長的夜晚，有一次一邊的門打開了一道縫， 但馬上又 關上了，後來另一邊的門上也發生了這樣的事； 顯然是有人打算進 來但是又猶豫不決。格里高爾現在緊緊地伏在起坐室的門邊， 打算 勸那個躊躇的人進來，至少也想知道那人是誰； 可是門再也沒有開 過，他白白地等待着。清晨那會兒，門鎖着，他們全都想進來； 可 是如今他打開了一扇門，另一扇門顯然白天也是開着的， 卻又誰都 不進來了，而且連鑰匙都插到外面去了。
Лише пізно вночі погасили у вітальні світло, і тут відразу з'ясувалося, що батьки й сестра досі не спали, тому що зараз, як це було ясно чути, вони всі пішли навшпиньках. Тепер, звичайно, до ранку до Грегора ніхто не зайде, значить, у нього достатньо часу, щоб без перешкод роздумувати, як йому перебудувати своє життя. Але висока порожня кімната, в якій він вимушений був, розпластавшись, лежати на підлозі, лякала його, хоча причини свого страху він не розумів, бо він жив у цій кімнаті ось уже п'ять років, і, повернувшись, майже несвідомо, але не без сорому поспішив заповзти під диван, де, не дивлячись на те, що спину йому трохи притиснуло, а голову вже не можна було підняти, він відразу ж відчув себе дуже затишно й пошкодував тільки, що тулуб його занадто широкий, аби цілком поміститися під диваном.
一直到深夜，起坐室的煤氣燈才熄滅， 格里高爾很容易就推想 到，他的父母和妹妹久久清醒地坐在那兒， 因為他清晰地聽見他們 躡手躡腳走開的聲音。沒有人會來看他了， 至少天亮以前是不會了 ，這是肯定的， 因此他有充裕的時間從容不迫地考慮他該怎樣安排 生活。 可是他匍匐在地板上的這間高大空曠的房間使他充滿了一種 不可言喻的恐懼， 雖然這就是他自己住了五年的房間－－他自己還 不大清楚是怎麼回事，就已經不無害臊地急急鑽到沙發底下去了， 他馬上就感到這兒非常舒服，雖然他的背稍有點兒被壓住， 他的頭 也抬不起來。他唯一感到遺憾的是身子太寬， 不能整個藏進沙發底 下。
Там пробув він усю ніч, провівши її частково в дрімоті, котру час від часу пробуджував голод, частково ж у турботах і тьмяних надіях, які незмінно приводили його до висновку, що поки він повинен поводити себе спокійно та зобов'язаний своїм терпінням і тактом полегшити сім'ї неприємності, які він спричинив їй теперішнім своїм станом.
他在那裡整整待了一夜，一部分的時間消磨在假寐上， 腹中的 饑餓時時刻刻使他驚醒，而另一部分時間裡， 他一直沉浸在擔憂和 渺茫的希望中，但他想來想去， 總是只有一個結論：那就是目前他 必須靜靜地躺着， 作忍耐和極度的體諒來協助家庭克服他在目前的 情況下必然會給他們造成的不方便。
Уже рано-вранці — була ще майже ніч — Грегору випала нагода відчути твердість тільки-но прийнятого рішення, коли сестра, майже зовсім одягнена, відчинила двері із передпокою та, насторожена, зазирнула до нього в кімнату. Вона не відразу помітила Грегора, але, побачивши його під диваном — адже десь, о господи, він повинен був знаходитися, не міг же він полетіти! — злякалася так, що, не володіючи собою, зачинила двері ззовні. Але немов розкаюючись у своїй поведінці, вона відразу ж відчинила двері знову й навшпиньках, як до тяжкохворого чи навіть до стороннього, увійшла до кімнати. Грегор просунув голову до самого кінця дивана й почав стежити за сестрою. Чи помітить вона що він залишив молоко, причому зовсім не тому, що не був голодний, і чи принесе вона якусь іншу їжу, яка зараз підійде йому більше? Якби вона не зробила цього сама, він скоріше помер би з голоду, аніж звернув на це її увагу, хоч його так і підбивало вискочити з-під дивана, кинутися до ніг сестри і попросити в неї якоїсь хорошої їжі. Але відразу ж зі здивуванням помітивши повну ще тарілку, з якої тільки ледь-ледь розхлюпалося молоко, сестра негайно підняла її, правда, не просто руками, а з допомогою ганчірки, і винесла геть. Грегору було дуже цікаво, що вона принесе натомість, і він став будувати всілякі здогади на цей рахунок. Та він ніяк не додумався б до того, що сестра, із доброти своєї, дійсно зробила. Щоб узнати його смак, вона принесла йому цілий вибір страв, розклавши увесь цей харч на старій газеті. Тут були залежані пригнилі овочі; кістки, що залишилися від вечері, покриті білим застиглим соусом; трохи родзинок і мигдалю; шматок сиру, який Грегор два дні тому оголосив неїстівним; скибка сухого хліба, намазаного маслом і посипаного сіллю. До всього цього вона поставила йому ту ж, раз і назавжди, очевидно, виділену для Грегора тарілку, наливши в неї води. Потім вона із делікатності, знаючи, що при ній Грегор не буде їсти, поспішила вийти й навіть повернула ключ у дверях, щоб показати Грегору, що він може облаштовуватися, як йому буде зручніше. Лапки Грегора, коли він тепер направився до їжі, замиготіли одна швидше іншої. Та й рани його, як видно, зовсім зажили, він не відчував уже ніяких перешкод і, здивувавшись цьому, згадав, як місяць із лишнім тому він трохи поранив палець ножем і не далі, ніж позавчора, ця рана ще спричинювала досить сильний біль.
拂曉時分，其實還簡直是夜裡， 格里高爾就有機會考驗他的新 決心是否堅定了， 因為他的妹妹衣服還沒有完全穿好就打開了通往 客廳的門，表情緊張地向裡張望，她沒有立刻看見他， 可是一等她 看到他躲在沙發底下－－說究竟，他總是待在什麼地方， 他又不能 飛走，是不是？－－她大吃一驚，不由自主就把門砰地重新關上。 可是彷彿是後悔自己方纔的舉動似的，她馬上又打開了門， 踮起腳 走了進來，似乎她來看望的是一個重病人，甚至是陌生人。 格里高 爾把頭探出沙發的邊緣看著她。 她會不會注意到他並非因為不餓而 留着牛奶沒喝，她會不會拿別的更合他的口味的東西來呢？ 除非她 自動注意到這一層，他情願挨餓也不願喚起她的注意， 雖然他有一 股強烈的願望，想從沙發底下衝出來，伏在她腳下， 求她拿點食物 來。可是妹妹馬上就注意到了，她很驚訝， 發現除了潑了些出來以 外，盆子還是滿滿的，她立即把盆子端了起來， 雖然不是直接用手 ，而是用手裡拿着的布，她把盆子端走了。格里高爾好奇地要命， 想知道她會換些什麼來，而且還作了種種猜測。 然而心地善良的妹 妹實際上所做的卻是他怎麼也想像不到的。為了弄清楚他的嗜好， 她給他帶來了許多種食物，全都放在一張舊報紙上。 這裡有不新鮮 的一半腐爛的蔬菜，有昨天晚飯剩下來的肉骨頭， 上面還蒙着已經 變稠硬結的白醬油；還有些葡萄乾杏仁； 一塊兩天前格里高爾準會 說吃不得的乳酪；一塊陳麵包，一塊抹了黃油的麵包， 一塊灑了鹽 的黃油麵包。除了這一切，她又放下了那只盆子， 往裡倒了些清水 ，這盆子顯然算是他專用的了。她考慮得非常周到， 生怕格里高爾 不願當她的面吃東西，所以馬上就退了出去，甚至還鎖上了門， 讓 他明白他可以安心地隨意進食。 格里高爾所有的腿都嗖地向食物奔 過去。而他的傷口也準是已經完全癒合了， 因為他並沒有感到不方 便，這使他頗為吃驚，也令他回憶起，一個月以前， 他用刀稍稍割 傷了一個手指，直到前天還覺得疼痛。
«Невже я став тепер менш чутливим?» — подумав він і жадібно впився в сир, до якого його відразу потягнуло настирливіше, ніж до якої б то не було іншої їжі. Із заплаканими від насолоди очима він швидко знищив підряд сир, овочі, соус; свіжа їжа, навпаки, йому не подобалась, навіть запах її здавався нестерпним, і він відтягував в бік від неї шматки, котрі хотілося з'їсти. Він давно вже покінчив з їжею і ліниво лежав на тому ж місці, де їв, коли сестра в знак того, що йому пора піти, повільно повернула ключ. Це його відразу сполошило, хоч він уже майже дрімав, і він знову поспішив під диван. Але йому коштувало великих зусиль пробути під диваном навіть той короткий час, доки сестра знаходилася в кімнаті, бо від щедрої їжі тулуб його трохи закруглився і в тісноті йому було важко дихати. Долаючи слабкі напади задухи, він дивився виряченими очима, як сестра, котра нічого не підозрювала, змела віником в одну купу не лише його недоїдки, але й харчі, до яких Грегор узагалі не доторкався (немов і це уже не піде на користь), як вона поспішно викинула все це у відерце, прикрила його дощечкою та винесла. Не встигла вона відвернутися, як Грегор уже виліз з-під дивана, витягнувся й роздувся.
“難道我現在感覺遲鈍些了 ？”他想，緊接着便對乳酪狼吞虎嚥起來，在所有的食物裡， 這一 種立刻強烈地吸引了他。他眼中含着滿意的淚水，逐一地把乳酪、 蔬菜和醬油都吃掉；可是新鮮的食物卻一點兒也不給他以好感， 他 甚至都忍受不了那種氣味， 事實上他是把可吃的東西都叼到遠一點 的地方去吃的。他吃飽了，正懶洋洋地躺在原處， 這時他妹妹慢慢 地轉動鑰匙，彷彿是給他一個暗示，讓他退走。 他立刻驚醒了過來 ，雖然他差不多睡着了，就急急地重新鑽到沙發底下去。 可是藏在 沙發底下需要相當的自我剋制力量， 即使只是妹妹在房間裡這短短 的片刻，因為這頓飽餐使他的身子有些膨脹，他只覺得地方狹窄， 連呼吸也很困難。他因為透不過氣，眼珠也略略鼓了起來， 他望着 沒有察覺任何情況的妹妹在用掃帚掃去不光是他吃剩的食物， 甚至 也包括他根本沒碰的那些，彷彿這些東西現在根本沒人要了， 掃完 後又急匆匆地全都倒進了一隻桶裡，把木蓋蓋上就提走了。 她剛扭 過身去，格里高爾就打沙發底下爬出來舒展身子， 呼哧呼哧喘了幾 口氣。
Таким чином, Грегор отримував тепер їжу щоденно — одного разу вранці, коли батьки та прислуга ще спали, а другого разу після загального обіду, коли батьки знову-таки лягали поспати, а прислугу сестра відсилала з дому з якимось дорученням. Вони також, звичайно, не хотіли, щоб Грегор помер із голоду, але знати всі подробиці годування Грегора їм було б нестерпно важко, і, напевно, сестра намагалася позбавити їх хоча б маленьких печалей, тому що страждали вони справді достатньо.
格里高爾就是這樣由他妹妹喂養着， 一次在清晨他父母和使女 還睡着的時候，另一次是在他們吃過午飯， 他父母睡午覺而妹妹把 使女打發出去隨便幹點雜事的時候。他們當然不會存心叫他挨餓， 不過也許是他們除了聽妹妹說一聲以外對於他吃東西的情形根本不 忍心知道吧，也許是他妹妹也想讓他們儘量少操心吧， 因為眼下他 們心裡已經夠煩的了。
Під яким приводом вивели з квартири в той перший ранок лікаря та слюсаря, Грегор так і не взнав: оскільки його не розуміли, нікому, у тому числі й сестрі, не приходило в голову, що він розуміє інших, і тому, коли сестра бувала в його кімнаті, йому доводилось чути лише зітхання та звернення до святих. Лише пізніше, коли вона трохи звикла до всього, — про те, щоб звикнути зовсім, не могло бути, звичайно, і мови, — Грегор часом ловив якесь неприховано приязне зауваження. «Сьогодні частування сподобалося йому», — говорила вона, якщо Грегор з'їдав усе геть чисто, тоді як в протилежному разі, що поступово стало повторятися все частіше й частіше, вона промовляла печально: «Знову все заліишилося».
至于第一天上午大夫和鎖匠是用什麼藉口打發走的， 格里高爾 就永遠不得而知了，因為他說的話人家既然聽不懂， 他們－－甚至 連妹妹在內－－就不會想到他能聽懂大家的話， 所以每逢妹妹來到 他的房間裡，他聽到她不時發出的幾聲嘆息， 和向聖者作的喁喁祈 禱，也就滿足了。後來，她對這種情形略為有點習慣了－－當然， 完全習慣是絶對不可能的－－這時， 她間或也會讓格里高爾聽到這 樣好心的或者可以作這樣理解的話。“ 他喜歡今天的飯食。 ” 要是格里高爾把東西吃得一乾二淨，她會這樣說。 但是遇到相反的 情形，並且這種情形越來越多了， 她部是有點憂鬱地說：“又是什 麼都沒有吃。”
Але не взнаючи ніяких новин безпосередньо, Грегор підслуховував розмови в сусідніх кімнатах, і варто йому звідки-небудь почути голоси, він відразу ж поспішав до відповідних дверей і притискувався до них усім тілом. Особливо в перші часи не було жодної розмови, яка б так чи інакше, хоча б і таємно, його не стосувалася. Протягом двох днів за кожною трапезою радилися про те, як тепер себе поводити; але й поміж трапезами говорили на ту ж тему, і дома тепер завжди бувало не менше двох членів сім'ї, тому що ніхто, очевидно, не хотів залишатися вдома один, а кидати квартиру всім відразу ніяк не можна було. До речі, прислуга — було не зовсім зрозуміло, що саме знала вона про те, що сталося, — у перший же день, упавши на коліна, попросила матір негайно відпустити її, а, прощаючись, через чверть години після цього, зі сльозами дякувала за звільнення як за найбільшу милість і дала, хоча цього від неї зовсім не вимагали, страшну клятву, що нікому ні про що не стане розповідати.
雖然格里高爾無法直接得到任何消息， 他卻從隔壁房間裡偷聽 到一些，只要聽到一點點聲音，他就急忙跑到那個房間的門後， 把 整個身子貼在門上。特別是在頭幾天， 几乎沒有什麼談話不牽涉到 他，即使是悄悄話。整整兩天，一到吃飯時候， 全家人就商量該怎 麼辦；就是不在吃飯時候，也老是談這個題目， 那陣子家裡至少總 有兩個人，因為誰也不願孤單單地留在家裡， 至于全都出去那更是 不可想像的事。就在第一天， 女仆－－她對這件事到底知道幾分還 弄不太清楚－－來到母親跟前，跪下來哀求讓她辭退工作， 當她一 刻鐘之後離開時，居然眼淚盈眶感激不盡， 彷彿得到了什麼大恩典 似的，而且誰也沒有逼她，她就立下重誓， 說這件事她一個字也永 遠不對外人說。
Довелося сестрі разом із матір'ю зайнятися приготуванням їжі; це не склало, утім особливих зусиль, бо ніхто майже нічого не їв. Грегор час від часу слухав, як вони намарне вмовляли одне одного поїсти, та у відповідь чулося: «Дякую, я вже наївся» чи щось подібне. Пити, здається, також перестали. Сестра часто запитувала батька, чи не хоче він пива, і з бажанням бралася сходити за ним, а коли батько мовчав, говорила, сподіваючись цим позбавити його усіляких сумнівів, що може послати за пивом дворничку, але тоді батько відповідав рішучим «ні», і більше про це не говорили.
女仆一走，妹妹就幫着母親做飯了；其實這事也並不太麻煩， 因為事實上大家都簡直不吃什麼。 格里高爾常常聽到家裡一個人白 費力氣地勸另一個人多吃一些，可是回答總不外是：“謝謝， 我吃 不下了。”或是諸如此類的話。現在似乎連酒也不喝了。 他妹妹總 是一次又一次地問父親要不要喝啤酒， 並且好心好意地說要親自去 買，她見父親沒有回答，便建議讓看門的女人去買， 免得父親覺得 過意不去，這時父親斷然地說一個“不”字， 大家就再也不提這事 了。
Уже протягом першого дня батько пояснював матері й сестрі майнове становище сім'ї і перспективи на майбутнє. Він часто вставав з-за столу і витягував зі своєї маленької домашньої каси, яка збереглася від його прогорілої п'ять років тому фірми, то якусь квитанцію, то записну книжку. Чути було, як він відчиняв складний замок і, діставши те, що шукав, знову повертав ключем. Ці пояснення батька були частково першою втішною новиною, що була почута Грегором із початку його ув'язнення. Він вважав, що від тієї затії в батька зовсім нічого не лишилося, в усякому разі, батько не стверджував протилежного, а Грегор його про це не запитував. Єдиною в ту пору турботою Грегора було зробити все, щоб сім'я якомога скоріше забула банкрутство, що привело всіх до стану повної безнадії. Тому він почав тоді працювати з особливим запалом і ледве не відразу зробився з маленького приказчика вояжером, у котрого були, звичайно, зовсім інші заробітки, та чиї ділові успіхи відразу ж, у вигляді комісійних, перетворювалися в готівку, котру й можна було покласти дома на стіл перед здивованою й щасливою сім'єю. То були хороші часи, і потім вони вже ніколи, у крайньому випадку в минулій величі, не повторювалися, хоча Грегор і пізніше заробляв стільки, що міг утримувати й дійсно утримував сім'ю. До цього всі звикли — і сім'я, і сам Грегор; гроші в нього з вдячністю приймали, а він їх охоче давав, але особливої теплоти більше не виникало. Тільки сестра залишилась усе-таки близькою Грегору; і оскільки вона на відміну від нього дуже любила музику й вразливо грала на скрипці, у Грегора була потаємна думка віддати її на майбутній рік до консерваторії, незважаючи на великі витрати, які це викличе і які доведеться покрити за рахунок чогось іншого... У розмовах із сестрою часто згадувалася консерваторія, але згадувалася завжди як прекрасна, нездійсненна мрія, і навіть ці невинні нагадування викликали в батьків незадоволення; проте Грегор думав про консерваторію цілком визначено й збирався урочисто заявити про свій намір напередодні Різдва.
在頭幾天裡， 格里高爾的父親便向母親和妹妹解釋了家庭的經 濟現狀和遠景。他常常從桌子旁邊站起來，去取一些檔案和帳目， 這都放在一個小小的保險箱裡， 這是五年前他的公司破產時保存下 來的。他打開那把複雜的鎖、悉悉蘇蘇（字型檔中無此二字， 先用同 音字代替）地取出紙張又重新鎖上的聲音都一一聽得清清楚楚。 他 父親的敘述是格里高爾幽禁以來聽到的第一個愉快的消息。 他本來 還以為父親的買賣什麼也沒有留下呢， 至少父親沒有說過相反的話 ；當然，他也沒有直接問過。那時， 格里高爾唯一的願望就是竭盡 全力， 讓家裡人儘快忘掉父親事業崩潰使全家淪于絶望的那場大災 難。所以，他以不尋常的熱情投入工作， 很快就不再是個小辦事員 ，而成為一個旅行推銷員，賺錢的機會當然更多， 他的成功馬上就 轉化為亮晃晃圓滾滾的銀幣， 好讓他當着驚詫而又快樂的一家人的 面放在桌上。那真是美好的時刻啊， 這種時刻以後就沒有再出現過 ，至少是再也沒有那種光榮感了， 雖然後來格里高爾掙的錢已經夠 維持一家的生活，事實上家庭也的確是他在負擔。大家都習慣了， 不論是家裡人還是格里高爾，收錢的人固然很感激， 給的人也很樂 意，可是再也沒有那種特殊的溫暖感覺了。只有妹妹和他最親近， 他心裡有個秘密的計劃，想讓她明年進音樂學院，她跟他不一般， 愛好音樂，小提琴拉得很動人，進音樂學院費用當然不會小， 這筆 錢一定得另行設法籌措。他逗留在家的短暫時間， 音樂學院這一話 題在他和妹妹之間經常提起， 不過總是把它當作一個永遠無法實現 的美夢；只要聽到關於這件事的天真議論，他的父母就感到沮喪； 然而格里高爾已經痛下決心， 準備在聖誕節之夜隆重地宣佈這件事。
Такі, зовсім непотрібні в його теперішньому стані думки крутилися в голові Грегора, коли він, прислухаючись навстоячки, прилипав до дверей. Стомившись, він ні-ні та й переставав слухати і, ненавмисне схиляв голову, ударявся об двері, але відразу ж знову випрямлявся, оскільки найменший учинений ним шум було чути за дверима, і він примушував усіх замовкати. «Що він там знову витворяє?» — говорив після невеликої паузи батько, явно дивлячись на двері, і лише після цього поступово поновлювалася перервана розмова.
這就是他貼緊門站着傾聽時湧進腦海的一些想法， 這在目前當 然都是毫無意義的空想了。有時他實在疲倦了，便不再傾聽， 而是 懶懶地把頭靠在門上，不過總是立即又得抬起來， 因為他弄出的最 輕微的聲音隔壁都聽得見，談話也因此停頓下來。 “他現在又在干 什麼呢？”片刻之後他父親會這樣問，而且顯然把頭轉向了門， 這 以後，被打斷的談話才會逐漸恢復。
Так ось, поступово (бо батько повторювався у своїх поясненнях — частково тому, що давно вже відійшов від цих справ, частково тому, що мати не все розуміла з першого разу) Грегор з достатніми подробицями взнав, що, незважаючи на всі біди, від старих часів збереглося ще маленьке майно і що воно, оскільки процентів не чіпали, за ці роки навіть трохи виросло. Крім того, виявилося, що гроші, які щомісяця приносив додому Грегор — він залишав собі всього декілька гульденів — ішли не повністю і утворювали невеликий капітал. Стоячи за дверима, Грегор посилено кивав головою, зрадівши такій нежданій передбачливості та бережливості. Узагалі-то він міг би цими зайвими грошима погасити частину батьківського боргу і наблизити той день, коли він, Грегор, міг би відмовитися від своєї служби, але зараз виявилося, без сумніву, краще, що батько розпорядився грошима саме так.
由於他父親很久沒有接觸經濟方面的事， 他母親也總是不能一 下子就弄清楚，所以他父親老是一遍又一遍地反覆解釋， 使格里高 爾瞭解得非常詳細：他的家庭雖然破產， 卻有一筆投資保存了下來 －－款子當然很小－－而且因為紅利沒動用，錢數還有些增加。 另 外， 格里高爾每個月給的家用－－他自己只留下幾個零用錢－－沒 有完全花掉，所以到如今也積成了一筆小數目。 格里高爾在門背後 拚命點頭，為這種他沒料到的節約和謹慎而高興。當然， 本來他也 可以用這些多餘的款子把父親欠老闆的債再還掉些， 使自己可以少 替老闆賣幾天命，可是無疑還是父親的做法更為妥當。
Проте грошей цих було занадто мало, щоб сім'я могла жити на відсотки; їх вистачило б, можливо, на рік життя, від сили на два, не більше. Вони складали, таким чином, тільки суму, котру слід би було, власне, відкласти на чорний день, а не витрачати; а гроші на життя потрібно було заробляти. Батько ж був хоч і здоровим, але старим, він уже п'ять років не працював і не дуже на себе сподівався; за ці п'ять років, що виявилися першими канікулами в його клопітному, але неуспішному житті, він дуже обрюзг і став тому досить важким на підйом. Чи повинна була заробляти гроші стара мати, котра страждала астмою, важко пересувалася навіть по квартирі і через день, задихаючись, лежала на кушетці біля відчиненого вікна? Чи, можливо, їх слід би було заробляти сестрі, котра у свої сімнадцять літ була ще дитиною і мала повне право жити так, як і досі, — вишукано одягатися, спати допізна, допомагати в господарстві, брати участь у якихось скромних розвагах і насамперед грати на скрипці. Коли заходила мова про цю необхідність заробітку, Грегор завжди відпускав двері і падав на прохолодний шкіряний диван, що стояв поблизу дверей, тому що йому робилося жарко від сорому та горя.
不過，如果光是靠利息維持家用，這筆錢還遠遠不夠； 這項款 子可以使他們生活一年，至多兩年，不能再多了。 這筆錢根本就不 能動用，要留着以備不時之需；日常的生活費用得另行設法。 他父 親身體雖然還算健壯，但已經老了，他已有五年沒做事， 也很難期 望他能有什麼作為了；在他勞累的卻從未成功過的一生裡， 他還是 第一次過安逸的日子，在這五年裡，他發胖了， 連行動都不方便了 。而格里高爾的老母親患有氣喘病，在家裡走動都很困難， 隔一天 就得躺在打開的窗戶邊的沙發上喘得氣都透不過來， 又怎能叫她去 掙錢養家呢？妹妹還只是個十七歲的孩子， 她的生活直到現在為止 還是一片歡樂，關心的只是怎樣穿得漂亮些，睡個懶覺， 在家務上 幫幫忙，出去找些不太花錢的娛樂，此外最重要的就是拉小提琴， 又怎能叫她去給自己掙麵包呢？只要話題轉到掙錢養家的問題， 最 初格里高爾總是放開了門，撲倒在門旁冰涼的皮沙發上， 羞愧與焦 慮得心中如焚。
Він часто лежав там довгими ночами, не засинаючи ні на хвилинку, і годинами терся об шкіру дивана чи, не шкодуючи праці, присував крісло до вікна, дерся до проріхи і, впершись у крісло, припадав до підвіконня, що було явно тільки якимось спогадом про почуття визволення. Воно охоплювало його спочатку, коли він визирав із вікна. Насправді ж усі які б то не було віддалені предмети він бачив з дня на день усе гірше й гірше; лікарню навпроти, котру він раніше проклинав, — так вона надокучила йому, — Грегор узагалі більше не розрізняв, і не знай він доконечно, що мешкає на тихій, але повністю міській вулиці Шарлоттен-штрассе, він міг би подумати, що дивиться зі свого вікна на пустелю, у котру нероздільно злилися сіра земля й сіре небо. Варто було уважній сестрі лише двічі побачити, що крісло стоїть біля вікна, як вона стала кожного разу, прибравши кімнату, знову присувати крісло до вікна і навіть залишати віднині відчиненими внутрішні віконні стулки.
他往往躺在沙發上，通夜不眠， 一連好幾個小時在皮面子上蹭 來蹭去。他有時也集中全身力量，將扶手椅推到窗前， 然後爬上窗 台，身體靠着椅子，把頭貼到玻璃窗上， 他顯然是企圖回憶過去臨 窗眺望時所感到的那種自由。因為事實上，隨着日子一天天過去， 稍稍遠一些的東西他就看不清了；從前， 他常常詛咒街對面的醫院 ，因為它老是逼近在他眼面前，可是如今他卻看不見了， 倘若他不 知道自己住在雖然僻靜，卻完全是市區的夏洛蒂街， 他真要以為自 己的窗子外面是灰色的天空與灰色的土地常常渾然成為一體的荒漠 世界了。他那細心的妹妹只看見扶手椅兩回都靠在窗前， 就明白了 ；此後她每次打掃房間總把椅子推回到窗前， 甚至還讓裡面那層窗 子開着。
Якби Грегор міг поговорити із сестрою і подякувати їй за все, що вона для нього робила, йому було б легше приймати її послуги; а так він страждав через це. Щоправда, сестра всіляко намагалася пом'якшити нестерпність становища, і чим більше часу минало, тим це, звичайно, краще в неї виходило, але ж бо й Грегору все ставало далеко зрозуміліше з часом. Сам її прихід бував для нього жахливим. Хоча взагалі-то сестра ретельно оберігала всіх від споглядання кімнати Грегора, зараз вона, увійшовши, не гаяла часу на те, щоб зачинити за собою двері, а бігла прямо до вікна, квапливо, немов вона ось-ось задихнеться, розчиняла його навстіж, а потім, як би не було холодно, на хвилинку затримувалася біля вікна, глибоко дихаючи. Цим гучним поспіхом вона лякала Грегора двічі на день; він увесь час тремтів під диваном, хоча точно знав, що вона, безперечно, позбавила б його від страхів, якби тільки могла знаходитися в одній кімнаті з ним при зачиненому вікні.
如果他能開口說話，感激妹妹為他所作的一切， 他也許還能多 少忍受她的憐憫，可現在他卻受不住。 她工作中不太愉快的那些方 面，她顯然想儘量避免；日子一天天過去， 她的確逐漸達到了目的 ，可是格里高爾也漸漸地越來越明白了。 她走進房間的樣子就使他 痛苦。她一進房間就衝到窗前，連房門也顧不上關， 雖然她往常總 是小心翼翼不讓旁人看到格里高爾的房間。她彷彿快要窒息了， 用 雙手匆匆推開窗子，甚至在嚴寒中也要當風站着作深呼吸。 她這種 吵閙急促的步子一天總有兩次使得格里高爾心神不定； 在這整段時 間裡，他都得蹲在沙發底下，打着哆嗦。他很清楚， 她和他待在一 起時，若是不打開窗子也還能忍受，她是絶對不會如此打擾他的。
Одного разу — з дня Грегорового перевтілення пройшло вже біля місяця, і в сестри, отже, не було особливих причин для подивування його виглядом — вона прийшла трохи раніше звичайного і побачила Грегора тоді, коли він дивився в вікно, біля котрого він непорушно застиг, становлячи собою досить страшне видовисько. Якби вона просто не ввійшла до кімнати, для Грегора не було б у цьому нічого дивовижного, оскільки, знаходячись біля вікна, він не дозволяв їй відчинити його, але вона не просто не ввійшла, а відринула назад і зачинила двері; сторонньому могло б видатися навіть, що Грегор підстерігав її і хотів укусити. Грегор, звичайно, відразу ж сховався під диван, але її повернення йому довелося чекати до опівдня, і була в ній якась незвичайна стривоженість. Із цього він зрозумів, що вона все ще не сприймає і ніколи не зможе сприйняти його вигляду і що їй варто великих зусиль не втікати геть при вигляді навіть тієї невеликої частини його тіла, яка висувається з-під дивана. Щоб позбавити сестру цього видовища, він одного разу переніс на спині — на цю роботу йому треба було витратити чотири години — простирадло на диван і поклав його таким чином, щоб воно ховало його повністю і сестра, навіть нагнувшись, не могла побачити його. Якби, на його погляд, у цьому простирадлі не було потреби, сестра могла б і прибрати його, бо Грегор заховався так не для задоволення, це було достатньо зрозуміло, але сестра залишила простирадло на місці, і Грегору здалося навіть, що він спостеріг вдячний погляд, коли обережно підняв головою простирадло, щоб подивитися, як сприйняла це нововведення сестра.
有一次，大概在格里高爾變形一個月以後， 其實這時她已經沒 有理由見到他再吃驚了，她比平時進來得早了一些， 發現他正在一 動不動地向着窗外眺望，所以模樣更像妖魔了。 要是她光是不進來 格里高爾倒也不會感到意外，因為既然他在窗口， 她當然不能立刻 開窗了，可是她不僅退出去，而且彷彿是大吃一驚似地跳了回去， 並且還砰地關上了門； 陌生人還以為他是故意等在那兒要撲過去咬 她呢。格里高爾當然立刻就躲到了沙發底下， 可是他一直等到中午 她才重新進來，看上去比平時更顯得惴惴不安。這使他明白， 妹妹 看見他依舊那麼噁心，而且以後也勢必一直如此。 她看到他身體的 一小部分露出在沙發底下而不逃走，該是作出了多大的努力呀。 為 了使她不致如此，有一天他花了四個小時的勞動， 用背把一張背單 拖到沙發上，鋪得使它可以完全遮住自己的身體，這樣， 即使她彎 下身子也不會看到他了。如果她認為被單放在那兒根本沒有必要， 她當然會把它拿走， 因為格里高爾這樣把自己遮住又蒙上自然不會 舒服。可是她並沒有拿走被單， 當格里高爾小心翼翼地用頭把被單 拱起一些看她怎樣對待新情況的時候， 他甚至彷彿看到妹妹眼睛裡 閃出了一絲感激的光輝。
Перші два тижні батьки не могли змусити себе ввійти до нього, і він часто чув, як вони з похвалою відгукувалися про теперішню роботу сестри, тоді як раніше вони час від часу сердилися на сестру, тому що вона здавалася їм досить пустою дівкою. Тепер і батько, і мати часто стояли в чеканні перед кімнатою Грегора, поки сестра там прибирала і, ледве тільки вона виходила звідти, примушували її детально розповідати, в якому вигляді була кімната Грегора, що їв Грегор, як він цього разу поводив себе і чи помітне хоч маленьке покращення. Утім мати відносно скоро захотіла відвідати Грегора, але батько й сестра утримали її від цього — спочатку розумними поясненнями, які Грегор, дуже уважно вислухуючи, цілком схвалював. Пізніше утримувати її доводилося вже силою, і коли вона кричала: «Пустіть мене до Грегора, це ж мій нещасний син! Невже ви не розумієте, що я повинна піти до нього?» — Грегор думав, що, очевидно, і насправді було б добре, якби мати приходила до нього, звичайно, не кожного дня, але, можливо, раз на тиждень; бо вона розуміла все куди краще, ніж сестра, котра при всій своїй мужності була лише дитиною і в кінцевому рахунку, мабуть, тільки з дитячої легковажності взяла на себе такий тягар.
在最初的兩個星期裡，他的父母鼓不起勇氣進他的房間， 他常 常聽到他們對妹妹的行為表示感激，而以前他們是常常罵她， 說她 是個不中用的女兒。可是現在呢，在妹妹替他收拾房間的時候， 老 兩口往往在門外等着，她一出來就問她房間裡的情形， 格里高爾吃 了什麼，他這一次行為怎麼樣，是否有些好轉的跡象。 過了不多久 ，母親想要來看他了，起先父親和妹妹都用種種理由勸阻她， 格里 高爾留神地聽著，暗暗也都同意。後來， 他們不得不用強力拖住她 了，而她卻拚命嚷道：“讓我進去瞧瞧格里高爾， 他是我可憐的兒 子！你們就不明白我非進去不可嗎？”聽到這裡， 格里高爾想也許 還是讓她進來的好，當然不是每天都來， 每星期一次也就差不多了 ；她畢竟比妹妹更周到些，妹妹雖然勇敢，總還是個孩子， 再說她 之所以擔當這件苦差事恐怕還是因為年輕稚氣，少不更事罷了。
Бажання Грегора побачити матір скоро сповнилося. Турбуючись про батьків, Грегор у денний час уже не з'являвся біля вікна, повзати ж по декількох квадратних метрах підлоги довго не вдавалося, лежати, не рухаючись, було йому вже й ночами важко, їжа скоро перестала приносити йому яке б то не було задоволення, і він придбав звичку повзати задля розваги по стінах і по стелі. Особливо любив він висіти на стелі; це було не зовсім те, що лежати на підлозі; дихалося вільніше, тіло легко погойдувалося; у тому майже блаженному стані розслаблення, в якому він там перебував, він інколи на превелике своє здивування зривався і шльопався на підлогу. Але зараз він, звичайно, володів своїм тілом, зовсім не так, як раніше, і з якої б висоти він не падав, він не робив собі зовсім ніякої шкоди. Сестра відразу помітила, що Грегор знайшов нову розвагу — адже, повзаючи, він скрізь залишав сліди клейкої рідини, — і вирішила надати йому якомога більше місця для цього заняття, винісши з кімнати меблі, що заважали йому повзати, тобто насамперед скриню й письмовий стіл.
格里高爾想見見他母親的願望很快就實現了。在大白天， 考慮 到父親的臉面，他不願趴在窗子上讓人家看見， 可是他在幾平方米 的地板上沒什麼好爬的， 漫漫的長夜裡他也不能始終安靜地躺着不 動，此外他很快就失去了對於食物的任何興趣，因此， 為了鍛鍊身 體，他養成了在牆壁和天花板上縱橫交錯地爬來爬去的習慣。 他特 別喜歡倒掛在天花板上，這比躺在地板上強多了， 呼吸起來也輕鬆 多了，而且身體也可以輕輕地晃來晃去； 倒懸的滋味使他樂而忘形 ，他忘乎所以地鬆了腿，直挺挺地掉在地板上。 可是如今他對自己 身體的控制能力比以前大有進步，所以即使摔得這麼重， 也沒有受 到損害。 他的妹妹馬上就注意到了格里高爾新發現的娛樂－－他的 腳總要在爬過的地方留下一種粘液－－於是她想到應該讓他有更多 地方可以活動，得把礙路的傢具搬出去， 首先要搬的是五斗櫥和寫 字台。
Але вона була не в стані зробити це одна; покликати на допомогу батька сестра не посміла, прислуга ж їй, безумовно, не допомогла б, бо хоча шістнадцятирічна дівчина, що була найнята після залишення служби попередньою куховаркою, не відмовилася від місця, вона попросила дозволу тримати кухню замкненою і відчиняти двері лише після особливого вигуку; тому сестрі нічого не залишалося, як одного разу, у час відсутності батька, привести матір. Та попрямувала до Грегора з вигуками схвильованої радості, але перед дверима його кімнати замовкла. Сестра, звичайно, спочатку перевірила, чи все гаразд у кімнаті; лише після цього вона впустила матір. Грегор з надзвичайною поспішністю зібрав і ще далі потягнув простирадло; здавалося, що простирадло кинуте на диван і справді випадково. Цього разу Грегор не став визирати з-під простирадла; він відмовився від можливості побачити матір уже цього разу, але був радий, що вона нарешті прийшла.
— Заходь, його не видно, — сказала сестра й певно повела матір за руку.
Грегор чув, як слабі жінки намагалися зрушити з місця важку стару скриню і як сестра весь час брала на себе велику частину роботи, не слухаючи застережень матері, котра боялася, що та надірветься. Це тривало дуже довго, Коли вони прововтузилися вже з чверть години, мати сказала, що краще залишити скриню там, де вона стоїть: по-перше, вона занадто важка й вони не справляться з нею до приходу батька. Стоячи посеред кімнати, скриня зовсім зашкодить Грегоровому рухові, а по-друге, — ще невідомо, чи приємно Грегору, що меблі виносять, їй, сказала вона, здається, що йому це скоріше неприємно; її, наприклад, вигляд голої стіни зовсім-таки засмучує; чому ж не повинен він засмучувати й Грегора, якщо він звик до цих меблів і тому відчує себе в порожній кімнаті зовсім покинутим.
可是一個人幹不了；她不敢叫父親來幫忙； 家裡的用人又只 有一個十六歲的使女，女仆走後她雖說有勇氣留下來， 但是她求主 人賜給她一個特殊的恩惠，讓她把廚房門鎖着， 只有在人家特意叫 她時才打開，所以她也是不能幫忙的；這樣， 除了趁父親出去時求 母親幫忙之外，也沒有別的法子可想了。老太太真的來了， 一邊還 興奮地叫喊着， 可是這股勁頭沒等到她來到格里高爾房門口就煙消 雲散了。格里高爾的妹妹當然先進房間， 她來看看是否一切都很穩 妥，然後再招呼母親。格里高爾趕緊把被單拉低些， 並且把它弄得 皺褶更多些，讓人看了以為這是隨隨便便扔在沙發上的。 這一回他 也不打沙發底下往外張望了；他放棄了見到母親的快樂， 她終於來 了，這就已經使他喜出望外了。“進來吧，他躲起來了。 ”妹妹說 ，顯然是攙着母親的手在領她進來。此後， 格里高爾聽到了兩個荏 弱的女人使勁把那口舊柜子從原來的地方拖出來的聲音， 他妹妹只 管挑重活兒干，根本不聽母親叫她當心累壞身子的勸告。 她們搬了 很久。在拖了至少一刻鐘之後，母親提出相反的意見， 說這口櫥還 是放在原處的好，因為首先它太重了， 在父親回來之前是絶對搬不 走的；而這樣立在房間的中央當然只會更加妨礙格里高爾的行動， 況且把傢具搬出去是否就合格里高爾的意，這可誰也說不上來。 她 甚至還覺得恰恰相反呢；她看到牆壁光禿禿，只覺得心裡堵得慌， 為什麼格里高爾就沒有同感呢， 既然好久以來他就用慣了這些傢具 ，一旦沒有，當然會覺得很淒涼。
— I хіба, — завершила мати зовсім тихо, хоча вона й так говорила майже пошепки, наче не бажаючи, щоб Грегор, місцезнаходження котрого вона не знала, почув хоча б звук її голосу, а в тому, що слів він не розуміє, вона не сумнівалася, — хіба, прибираючи меблі, ми не показуємо, що перестали сподіватися на яке б то не було одужання і безжалісно представляємо його самому собі? По-моєму, краще постаратися залишити кімнату такою ж, якою вона була раніше, щоб Грегор, коли він до нас повернеться, не знайшов у ній ніяких змін і пошвидше забув цей час.
最後她又壓低了聲音說－－事實 上自始至終她都几乎是用耳語在說話， 她彷彿連聲音都不想讓格里 高爾聽到－－他到底藏在哪兒她並不清楚－－因為她相信他已經聽 不懂她的話了－－“再說，我們搬走傢具，豈不等於向他表示， 我 們放棄了他好轉的希望，硬着心腸由他去了嗎？ 我想還是讓他房間 保持原狀的好，這樣，等格里高爾回到我們中間， 他就會發現一切 如故，也就能更容易忘掉這其間發生的事了。”
Почувши слова матері, Грегор подумав, що відсутність безпосереднього спілкування з людьми при одноманітному житті всередині сім'ї потьмарила, очевидно, за ці два місяці його розум, бо інакше він ніяк не міг пояснити собі потребу, що з'явилася в нього раптом, опинитися в порожній кімнаті. Невже йому насправді хотілося перетворити свою теплу, затишно умебльовану успадкованими речами кімнату в печеру, де він, щоправда, міг би без перешкод повзати в усі сторони, але зате швидко й повністю забув би своє людське минуле? Адже він і тепер уже був близьким до цього, і лише голос матері, котрого він давно не чув, його схвилював. Нічого не треба було забирати; усе повинно було зостатися на місці; благотворний вплив меблів на його стан був необхідний; а якщо меблі заважали йому бездумно повзати, то це йшло йому не на шкоду, а на велику користь.
聽到了母親這番話， 格里高爾明白兩個月不與人交談以及單調 的家庭生活，已經把他的頭腦弄糊塗了，否則他就無法解釋， 他怎 麼會認真希望把房間裡的傢具清出去。 難道他真的要把那麼舒適地 放滿祖傳傢具的溫暖的房間變成光禿禿的洞窟， 好讓自己不受阻礙 地往四面八方亂爬， 同時還要把做人的時候的回憶忘得乾乾淨淨作 為代價嗎？ 他的確已經瀕于忘卻一切， 只是靠了好久沒有聽到的母 親的聲音，才把他拉了回來。什麼都不能從他的房間裡搬出去； 一 切都得保持原狀；他不能喪失這些傢具對他精神狀態的良好影響； 即使在他無意識地到處亂爬的時候傢具的確擋住他的路， 這也絶不 是什麼妨礙，而是大大的好事。
Та сестра була, на жаль, іншої думки; звикнувши — і не без підстав — при обговоренні справ Грегора виступати в якості знавця наперекір батькам, вона і зараз завважила пораду матері достатнім приводом, щоб наполягати на винесенні не лише скрині, але й взагалі всіх меблів, окрім дивана, без котрого ніяк не можна було обійтися. Вимога ця була викликана, звичайно, не тільки дитячою впертістю сестри і її так несподівано й так нелегко надбаною останнім часом самовпевненістю; ні, вона справді бачила, що Грегору треба багато місця для переміщення, а меблями, виходячи з усього, він зовсім не користувався.
不幸的是，妹妹卻有不同的看法； 她已經慣于把自己看成是格 裡高爾事務的專家了，自然認為自己要比父母高明， 這當然也有點 道理，所以母親的勸說只能使她決心不僅僅搬走柜子和書桌， 這只 是她的初步計劃，而且還要搬走一切，只剩那張不可缺少的沙發。 她作出這個決定當然不僅僅是出於孩子氣的倔強和她近來自己也沒 料到的，花了艱苦代價而獲得的自信心； 她的確覺得格里高爾需要 許多地方爬動，另一方面，他又根本用不着這些傢具， 這也是不言 而喻的。另一個原因也可能是她這種年齡的少女的熱烈氣質， 她們 無論做什麼事總要迷在裡面， 這個原因使得葛蕾特誇大哥哥環境的 可怕，這樣，她就能給他做更多的事了。 對於一間由格里高爾一個 人主宰的光有四堵空牆的房間， 除了葛蕾特是不會有別人敢於進去 的。
Утім, може бути, тут виявилася властива дівчатам цього віку запальність уяви, котра завжди рада випадку дати собі волю й тепер спонукала Грету зробити становище Грегора ще страхітливішим, щоб виявляти йому ще більше, ніж досі, послуги. Адже в приміщення, де були б тільки Грегор та голі стіни, навряд би наважився хтось, окрім Грети, увійти. Ось чому вона не послухалася матері, котра, відчуваючи в цій кімнаті якусь невпевненість і тривогу, скоро замовкла й заходилася в міру своїх сил допомагати сестрі, що витягувала скриню за двері. «Ну, без скрині ще в крайньому разі можна обійтися, — подумав Грегор, — але письмовий стіл конче треба залишити». I тільки-но жінки, крекчучи від натуги, вибралися із скринею за поріг, Грегор висунув голову з-під канапи, щоб поглянути, чи не можна обережно і якомога делікатніше порятувати від них письмовий стіл. Та, на жаль, мати перша вернулась назад — Грета тим часом у сусідній кімнаті марно намагалася сама зрушити скриню з місця, обхопивши її руками. А мати ж не звикла до Грегорового вигляду, їй могло стати зле, якби вона побачила його, тому Грегор злякано позадкував під канапу. Але мати помітила, як заворушилось простирадло, вона зупинилась, хвильку постояла і тихо вийшла з кімнати.
因此，她不因為母親的一番話而動搖自己的決心， 母親在格里 高爾的房間裡越來越不舒服，所以也拿不穩主意，旋即不作聲了， 只是竭力幫她女兒把柜子推出去。如果不得已， 格里高爾也可以不 要柜子，可是寫字檯是非留下不可的。 這兩個女人哼哼着剛把柜子 推出房間，格里高爾就從沙發底下探出頭來， 想看看該怎樣儘可能 溫和妥善地干預一下。可是真倒霉，是他母親先回進房間來的， 她 讓葛蕾特獨自在隔壁房間攥住柜子搖晃着往外拖， 柜子當然是一動 也不動。母親沒有看慣他的模樣；為了怕她看了嚇出病來， 格里高 爾馬上退到沙發另一頭去，可是還是使被單在前面晃動了一下。 這 就已經使她大吃一驚了。她愣住了，站了一會兒， 這才往葛蕾特那 兒跑去。
Хоч Грегор увесь час і переконував себе, що нічого особливого не сталося, просто мати й сестра трохи переставили меблі, — усе ж їхнє вештання, балачки, рипіння меблів, увесь цей гармидер був йому такий незвичний, такий гнітючий, що в нього аж голова тріщала. Він щулився під канапою, тисся до підлоги і бачив уже, що довго не витримає. Вони спустошували йому кімнату, забирали все, що він любив; скриню, в якій лежав лобзик та інше начиння, уже винесли; тепер зрушили з місця письмовий стіл, що за довгий час міцно вгруз у підлогу, біля цього столу Грегор працював, як був студентом торговельної академії, готував уроки, як учився в реальному училищі, ба навіть, як був ще школярем, — тепер він справді не мав більше часу думати про добрі наміри матері та сестри, він, власне, майже забув про їхню присутність, бо вони потомилися і працювали мовчки, тільки чути було важ кий тупіт їхніх ніг.
雖然格里高爾不斷地安慰自己， 說根本沒有出什麼大不了的事 ，只是搬動了幾件傢具，但他很快就不得不承認， 這兩個女人跑過 來跑過去，她們的輕聲叫喊以及傢具在地板上的拖動， 這一切給了 他很大影響，彷彿亂動從四面八方同時襲來， 儘管他拚命把頭和腿 都蜷成一團貼緊在地板上，他也不得不承認他忍受不了多久了。 她 們在搬清他房間裡的東西，把他所喜歡的一切都拿走； 安放他的鋼 絲鋸和各種工具的柜子已經給拖走了； 她們這會兒正在把几乎陷進 地板去的寫字檯抬起來， 他在商學院唸書時所有的作業就是在這張 桌子上做的，更早的還有中學的作業，還有，對了， 小學的作業－ －他再也顧不上體會這兩個女人的良好動機了， 他几乎已經忘了她 們的存在，因為她們太累了，幹活時連聲音也發不出來， 除了她們 沉重的腳步聲以外，旁的什麼也聽不見。
I він вискочив з-під канапи — мати й сестра саме відсапувались у вітальні, спершись на письмовий стіл, — і заметушився по кімнаті, не знаючи, що йому найперше рятувати. Тоді йому впав у вічі портрет дами в хутрах, що висів на порожній уже стіні, він мерщій виліз на стіну і притиснувся до скла, яке його добре тримало і приємно холодило гарячий живіт. Голову Грегор повернув до дверей вітальні, щоб бачити, як заходитимуть мати й сестра.
因此他衝出去了－－兩個女人在隔壁房間正靠着寫字檯略事休 息－－他換了四次方向，因為他真的不知道應該先拯救什麼； 接着 ，他看見了對面的那面牆，靠牆的東西已給搬得七零八落了， 牆上 那副穿皮大衣的女士的像吸引了他，格里高爾急忙爬上去， 緊緊地 貼在鏡面玻璃上，這地方倒挺不錯； 他那火熱的肚子頓時覺得愜意 多了。至少，這張完全藏在他身子底下的畫是誰也不許搬走的。 他 把頭轉向起坐室，以便兩個女人重新進來的時候可以看到她們。
Вони довго не дозволили собі відпочивати і швидко повернулися; Грета підтримувала рукою матір і майже тягла її.
— Ну, а тепер що ми винесемо? — мовила вона й оглянулась по кімнаті.
Раптом її погляд зустрівся з Грегоровими очима. Певно, тільки присутність матері стримала її, вона нахилилась до неї, щоб не дати їй глянути на стіну, і, не подумавши, сказала тремтячим голосом:
— Може, повернемось краще на хвильку до вітальні?
Грегор одразу все збагнув: сестра хотіла повести матір у безпечне місце, а тоді зігнати його зі стіни. Ну, нехай тільки спробує! Він сидить на портреті і не віддасть його нізащо. Скоріше стрибне сестрі на голову.
她們休息了沒多久就已經往裡走來了； 葛蕾特用胳膊圍住她母 親，簡直是在抱著她。“那麼，我們現在再搬什麼呢？ ”葛蕾特說 ，向周圍掃了一眼，她的眼睛遇上了格里高爾從牆上射來的眼光。 大概因為母親也在場的緣故，她保持住了鎮靜， 她向母親低下頭去 ，免得母親的眼睛抬起來，說道：“走吧， 我們要不要再回起坐室 待一會兒？”她的意圖格里高爾非常清楚； 她是想把母親安置到安 全的地方，然後再把他從牆上趕下來。好吧，讓她來試試看吧！ 他 抓緊了他的圖片絶不退讓。他還想對準葛蕾特的臉飛撲過去呢。
Але Гретині слова занепокоїли матір, вона відступила вбік, побачила величезну руду пляму на квітчастих шпалерах і, ще навіть не усвідомівши як слід, що то і є Грегор, скрикнула грубим, різким голосом: «Боже, Боже!» і з розпростертими руками впала, мов нежива, на канапу.
— Ну, стривай же, Грегоре! — сказала сестра, злісно глянувши на нього, і посварилася кулаком,
Відколи Грегор перевтілився в комаху, це були перші слова, з якими сестра звернулася безпосередньо до нього. Вона вибігла у вітальню по якусь есенцію, щоб привести до пам'яті матір; Грегор хотів допомогти — рятувати картину ще буде час, — але так прилип до скла, що насилу відірвався; він теж побіг у вітальню, наче міг щось порадити сестрі, як колись, та тільки й того, що стояв позад неї без діла; сестра, перебираючи різні пляшечки, обернулася, побачила його і так злякалася, що одну впустила на підлогу; пляшечка розбилася, скло поранило Грегорові обличчя, і якісь ядучі ліки бризнули на нього; тоді Грета, не гаючись більше, схопила пляшечок стільки, скільки могла втримати, і побігла з ними до матері, зачинивши ногою двері. Тепер Грегор був зачинений від матері, що через нього, може, лежить при смерті; двері він не насмілювався відчинити, щоб не злякати сестру, якій не можна відійти від хворої; йому тепер нічого не залишилося, як чекати; і, щоб не так страждати від докорів сумління і тяжких думок про матір, Грегор почав лазити по кімнаті. Він облазив усе — стіни, меблі, стелю, і врешті, коли вже йому вся кімната почала крутитися перед очима, а легше не стало, у відчаї кинувся зі стелі просто на великий стіл.
可是葛蕾特的話卻已經使母親感到不安了， 她向旁邊跨了一步 ，看到了印花牆紙上那一大團棕色的東西， 她還沒有真的理會到她 看見的正是格里高爾，就用嘶啞的聲音大叫起來：“啊，上帝， 啊 ，上帝！”接着就雙手一攤倒在沙發上，彷彿聽天由命似的， 一動 也不動了。“唉，格里高爾！”他妹妹喊道， 對他又是揮拳又是瞪 眼。自從變形以來這還是她第一次直接對他說話。 她跑到隔壁房間 去拿什麼香精來使母親從昏厥中甦醒過來。 格里高爾也想幫忙－－ 要救那張圖片以後還有時間－－可是他已經緊緊地粘在玻璃上， 不 得不使點勁兒才能夠讓身子移動； 接着他就跟在妹妹後面奔進房間 ，好像他與過去一樣。真能給她什麼幫助似的； 可是他馬上就發現 ，自己只能無可奈何地站在她後面； 妹妹正在許許多多小瓶子堆裡 找來找去，等她回過身來一看到他，真的又吃了一驚； 一隻瓶子掉 到地板上，打碎了；一塊玻璃片劃破了格里高爾的臉， 不知什麼腐 蝕性的藥水濺到了他身上；葛蕾特才愣住一小會兒， 就馬上抱起所 有拿得了的瓶子跑到母親那兒去了；她用腳砰地把門關上。 格里高 爾如今和母親隔開了，她就是因為他，也許快要死了； 他不敢開門 ，生怕嚇跑了不得不留下來照顧母親的妹妹；目前，除了等待， 他 沒有別的事可做；他被自我譴責和憂慮折磨着，就在牆壁、 傢具和 天花板上到處亂爬起來，最後，在絶望中， 他覺得整個房間竟在他 四周旋轉，就掉了下來，跌落在大桌子的正中央。
Минула добра хвилина, Грегор просто лежав на столі, виснажений лазінням; навколо панувала тиша — певно, це була добра ознака. Аж ось пролунав дзвінок. Служниця, звичайно, сиділа замкнена в кухні, і відчиняти довелося Греті. Це прийшов батько.
— Що сталося? — були його перші слова.
З Гретиного вигляду він здогадався, що мусило щось статися. Грета відповіла приглушеним голосом, мабуть, уткнувшись обличчям батькові в груди:
— Мати зомліла, але їй уже краще. Грегор виліз із кімнати.
— Я так і знав, — мовив батько. — Завжди казав, що так буде, але ж хіба ви, жінки, послухаєте?
過了一小會兒。格里高爾依舊軟弱無力地躺着， 周圍寂靜無聲 ；這也許是個吉兆吧。接着門鈴響了。 使女當然是鎖在她的廚房裡 的，只能由葛蕾特去開門。進來的是他的父親。“出了什麼事？ ” 他一開口就問；準是葛蕾特的神色把一切都告訴他了。 葛蕾特顯然 把頭埋在父親胸口上， 因為他的回答聽上去悶聲悶氣的：“媽媽剛 才暈過去了，不過這會兒已經好點了。格里高爾逃了出來。 ”－－ “果然不出我的所料，”他父親說，“我不是告訴過你們嗎， 可是 你們這些女人根本不聽。 ”
Грегор збагнув, що батько зле зрозумів надто коротку Гретину відповідь і подумав, що Грегор силоміць вдерся до вітальні. Тому треба якось уласкавити батька, бо ж пояснювати, що й до чого, Грегор не мав ані часу, ані можливості. I він кинувся до дверей своєї кімнати й притулився до них, хай батько, коли зайде з передпокою, відразу побачить, що Грегор хоче якнайшвидше вернутися до своєї кімнати і що його не треба туди заганяти; досить тільки відчинити йому двері, і він миттю зникне.
格里高爾清楚地感覺到他父親把葛蕾特 過于簡單的解釋想到最壞的方面去了， 他大概以為格里高爾作了什 麼凶狠的事呢。格里高爾現在必須設法使父親息怒， 因為他既來不 及也無法替自己解釋。因此他趕忙爬到自己房間的門口， 蹲在門前 ，好讓父親從客廳裡一進來便可以看見自己的兒子乖得很， 一心想 立即回自己房間，根本不需要趕，要是門開着， 他馬上就會進去的 。
Проте батько був не в гуморі помічати такі тонкощі.
— А! — вигукнув він, як тільки ввійшов, таким тоном, немов був одночасно злий і радий. Грегор відвів голову від дверей і підняв її назустріч батькові. Він ніяк не уявляв батька таким, яким зараз побачив його; щоправда, останнім часом, почавши повзати по всій кімнаті, Грегор уже не стежив, як раніше, за тим, що відбувалося в квартирі, і тепер. власне, не повинен був дивуватися ніяким змінам.
I все ж, і все ж — невже це був батько? Та людина, котра раніше стомлено занурювалася в постіль, коли Грегор вирушав у ділові поїздки; котрий у вечори приїздів зустрічав його дома в халаті і, неспроможний піднятися з крісла, тільки злегка піднімав руки на ознаку радощів; а в часи рідкісних спільних прогулянок в якусь неділю чи у великі свята в наглухо застебнутому старому пальті, обережно виставляючи вперед милицю, крокував між Грегором і матір'ю, що й самі рухалися повільно, — ще ледь-ледь повільніше, ніж вони. І якщо хотів що-небудь сказати, то майже завжди зупинявся, щоб зібрати біля себе своїх поводирів.
可是父親目前的情緒完全無法體會他那細膩的感情。“啊！ ” 他一露面就喊道，聲音裡既有狂怒，同時又包含了喜悅。 格里高爾 把頭從門上縮回來，抬起來瞧他的父親。啊， 這簡直不是他想象中 的父親了；顯然，最近他太熱衷于爬天花板這一新的消遣， 對家裡 別的房間裡的情形就不像以前那樣感興趣了， 他真應該預料到某些 新的變化才行。不過，不過，這難道真是他父親嗎？從前， 每逢格 裡高爾動身出差，他父親總是疲累不堪地躺在床上； 格里高爾回來 過夜總看見他穿著睡衣靠在一張長椅子裡，他連站都站不起來， 把 手舉一舉就算是歡迎。一年裡有那麼一兩個星期天， 還得是盛大的 節日，他也偶爾和家裡人一起出去， 總是走在格里高爾和母親的當 中，他們走得已經夠慢的了，可是他還要慢， 他裹在那件舊大衣裡 ，靠了那把彎柄的手杖的幫助艱難地向前移動， 每走一步都先要把 手杖小心翼翼地支好，逢到他想說句話，往往要停下腳步， 讓護衛 的人靠攏來。難道那個人就是他嗎？
Зараз він був досить-таки ставним; на ньому був строгий синій мундир із золотими гудзиками, які носять банківські розсильні; над високим тугим комірцем нависало товсте подвійне підборіддя; чорні очі дивилися з-під кущевидних брів уважно й жваво; звичайно скуйовджене сиве волосся було бездоганно зачесане на проділ і напомаджене. Він кинув на диван, дугою через усю кімнату, свій картуз із золотою монограмою якогось, очевидно, банку і, сховавши руки в кишені штанів, від чого фалди довгого його мундира відігнулися назад, рушив на Грегора з перекривленим від злості обличчям.
現在他身子筆直地站着， 穿一 件有金色鈕扣的漂亮的藍制服，這通常是銀行的雜役穿的； 他那厚 實的雙下巴鼓出在上衣堅硬的高領子外面；從他濃密的睫毛下面， 那雙黑眼睛射出了神氣十足咄咄逼人的光芒； 他那頭本來亂蓬蓬的 頭髮如今從當中整整齊齊一絲不苟地分了開來， 兩邊都梳得又光又 平。 他把那頂綉有金字－－肯定是哪家銀行的標記－－的帽子遠遠 地往房間那頭的沙發上一扔，把大衣的下襬往後一甩， 雙手插在褲 袋裏，板着嚴峻的臉朝格里高爾衝來。
Батько, мабуть, і сам добре не знав, що він зробить, але ступав, вище, ніж звичайно, піднімаючи ноги, і Грегор здивувався, які величезні в нього підошви на черевиках. Грегор не став чекати його на місці; він бо з перших днів свого нового життя знав, що батько поклав собі бути до нього якнайсуворішим. I він почав тікати від батька, ставав, коли той зупинявся, і знову біг, як тільки той рушав з місця. I так вони помалу кружляли по кімнаті, наче батько грався з Грегором, а не гонився за ним, Тому Грегор бігав поки що тільки по підлозі; до того ж, він боявся, що батько ще дужче б розізлився, якби він виліз на стіну чи на стелю. А втім, Грегор бачив, що й такої повільної біганини довго не витримає; бо, коли батько робив один крок, йому доводилось за цей час багато разів переступати своїми лапками Він почав уже задихатися, бо здавна мав не дуже здорові легені. I коли він, хитаючись, мов п'яний, ледве розплющуючи очі, так запаморочившись, що вже не думав про якийсь інший порятунок, окрім утечі, зовсім забувши, що є ще й стіни, щоправда, заставлені різьбленими меблями із визубнями та шпичками, напружував усю силу, щоб бігти далі, — несподівано щось пролетіло перед ним, легенько впало й покотилося по підлозі. Це було яблуко; відразу за ним полетіло друге. Грегор перелякано зупинився годі було тікати далі, бо ж батько надумав шпурляти в нього яблуками.
他大概自己也不清楚要幹什 麼；但是他卻把腳舉得老高， 格里高爾一看到他那大得驚人的鞋後 跟簡直嚇獃了。不過格里高爾不敢冒險聽任父親擺弄， 他知道從自 己新生活的第一天起，父親就是主張對他採取嚴厲措施的。 因此他 就在父親的前頭跑了起來，父親停住他也停住， 父親稍稍一動他又 急急地奔跑。就這樣，他們繞着房間轉了好幾圈， 並沒有真出什麼 事；事實上這簡直都不太像是追逐，因為他們都走得很慢。 所以格 裡高爾也沒有離開地板， 生怕父親把他的爬牆和上天花板看成是一 種特別惡劣的行為。可是，即使就這樣跑他也支持不了多久， 因為 他父親邁一步，他就得動好多下。他已經感到氣喘不過來了， 他從 前做人的時候肺也不太強。他跌跌撞撞地向前衝， 因為要把精力全 部集中在奔走上，連眼睛都几乎不睜開來；在昏亂的狀態中， 除了 向前衝以外，他根本沒有想到還有別的出路； 他几乎忘記自己是可 以隨便上牆的，但是在這個房間裡放著凸凸凹凹精雕細鏤的傢具， 把牆擋住了－－正在這時， 突然有一樣扔得不太有力的東西飛了過 來，落在他緊後面，又滾到他前面去。這是一個蘋果； 緊接着第二 個蘋果又扔了過來；格里高爾驚慌地站住了；再跑也沒有用了， 因 為他父親決心要轟炸他了。
Він напхав їх повні кишені з миски, що стояла на буфеті, і тепер кидав одне за одним, поки що не дуже прицілюючись. Невеликі червоні яблука, ніби наелектризовані, розкочувались по підлозі, натикаючись одне на одне Та ось одне легенько кинуте яблуко влучило в Грегора, але скотилося, не завдавши йому шкоди. Зразу ж за ним полетіло друге і просто-таки вгрузло йому в спину. Грегор хотів лізти далі, ніби сподівався, що, коли він зрушить з місця, минеться страшний біль, та дарма: тіло його було наче пришпилене до підлоги, і він зомлів. В останню мить він ще побачив, як двері з його кімнати відчинилися і звідти вибігла мати в самій сорочці, бо сестра, щоб легше було дихати, роздягла її, коли вона лежала непритомна. За матір'ю бігла Грета і щось кричала. Мати кинулась навперейми батькові, спідниці одна за одною спадали з неї, вона, спотикаючись, переступала через них, урешті добігла до батька, обняла його за шию і — в цю мить Грегорові зрадив зір — стала його просити не вбивати Грегора.
他把碗櫥上盤子裡的水果裝滿了衣袋， 也沒有好好地瞄準，只是把蘋果一個接一個地扔出來。 這些小小的 紅蘋果在地板上滾來滾去，彷彿有吸引力似的，都在互相碰撞。 一 個扔得不太用力的蘋果輕輕擦過格里高爾的背， 沒有帶給他什麼損 害就飛走了。可是緊跟着馬上飛來了另一個， 正好打中了他的背並 且還陷了進去；格里高爾掐扎着往前爬， 彷彿能把這種可驚的莫名 其妙的痛苦留在身後似的；可是他覺得自己好像被釘住在原處， 就 六神無主地癱倒在地上。在清醒的最後一剎那， 他瞥見他的門猛 然打開，母親搶在尖叫着的妹妹前頭跑了過來，身上只穿著內衣， 她女兒為了讓她呼吸舒暢好緩過氣來，已經把她衣服都解開了， 格 裡高爾看見母親向父親撲過去， 解鬆了的裙子一條接着一條都掉在 地板上，她絆着裙子徑直向父親奔去，抱住他，緊緊地摟住他， 雙 手圍在父親的脖子上，求他別傷害兒子的生命－－可是這時， 格里 高爾的眼光已經逐漸暗淡了。