Лише в сутінках отямився Грегор від тяжкого, схожого на томність сну. Якби його і не потурбували, він однаково прокинувся б ненабагато пізніше, оскільки почував, що достатньо відпочив і виспався. Йому здалося, що розбудили його чиїсь легенькі кроки й звук дверей, які обережно зачиняли, тих дверей, що виходили в передпокій. На стелі та на верхніх частинах меблів лежало наскрізне світло ліхтарів, що проникало з вулиці, але внизу, у Грегора, було темно. Повільно, ще незграбно нишпорячи своїми щупальцями, які він лише тепер почав цінувати, Грегор підповз до дверей, аби подивитися, що там відбулося. Лівий його бік здавався суцільним, довгим, неприємно пекучим рубцем, і вік шкутильгав на обидва ряди своїх ніг. У ході ранкових пригод одна ніжка — на щастя тільки одна — була тяжко поранена й мертво волочилася по підлозі.
直到薄暮时分格里高尔才从沉睡中苏醒过来， 这与其说是沉睡 还不如说是昏厥。其实再过一会儿他自己也会醒的， 因为他觉得睡 得很长久，已经睡够了， 可是他仍觉得仿佛有一阵疾走的脚步声和 轻轻关上通向前厅房门的声音惊醒了他。街上的电灯， 在天花板和 家具的上半部投下一重淡淡的光晕，可是在低处他躺着的地方， 却 是一片漆黑。他缓慢而笨拙地试了试他的触觉，只是到了这时， 他 才初次学会运用这个器官，接着便向门口爬去， 想知道那儿发生了 什么事。他觉得有一条长长的、绷得紧紧的不舒服的伤疤， 他的两 排腿事实上只能瘸着走了。 而且有一条细小的腿在早晨的事件里受 了重伤，现在是毫无用处地曳在身后－－仅仅坏了一条腿， 这倒真 是个奇迹。
Лише біля дверей він зрозумів, що, власне, його туди потягло; це був запах чогось їстівного. Там стояла тарілка із солодким молоком, у котрому плавали скибочки білого хліба. Він ледь не засміявся від радощів, бо їсти йому хотілося ще сильніше, ніж уранці, і ледве не по очі занурив голову в молоко. Але скоро він розчаровано витягнув її звідти; мало того, що через поранений лівий бік їсти йому було важко, — а їсти він міг тільки широко розкриваючи рот і працюючи всім своїм тулубом, — молоко, яке завжди було його улюбленим напоєм і яке сестра, звичайно, тому й принесла, видалося йому тепер зовсім несмачним; він майже з відразою відвернувся від тарілки й поповз назад, на середину кімнати.
他来到门边， 这才发现把他吸引过来的事实上是什么：食物的 香味。因为那儿放了一个盆子，盛满了甜牛奶， 上面还浮着切碎的 白面包。他险些儿要高兴得笑出声来， 因为他现在比早晨更加饿了 ，他立刻把头浸到牛奶里去，几乎把眼睛也浸没了。 可是很快又失 望地缩了回来；他发现不仅吃东西很困难， 因为柔软的左侧受了伤 －－他要全身抽搐地配合着才能把食物吃到口中－－而且也不喜欢 牛奶了，虽然牛奶一直是他喜爱的饮料， 他妹妹准是因此才给他准 备的；事实上，他几乎是怀着厌恶的心情把头从盆子边上扭开， 爬 回到房间中央去的。
У вітальні, як побачив Грегор крізь щілину у дверях, запалили світло, але якщо звичайно батько в цей час голосно читав мамі, а інколи й сестрі вечірню газету, то зараз не було чути жодного звуку. Можливо, однак, що це читання, про яке йому завжди розповідала й писала сестра, останнім часом узагалі вийшло з ужитку. Але й скрізь було дуже тихо, хоча у квартирі, звичайно, були люди. «Яке тихе життя веде моя сім'я», — сказав собі Грегор і, втупившись у темноту, відчув велику гордість від усвідомлення, що він зумів добитися для своїх батьків і сестри такого життя в такій чудовій квартирі. А що, якщо цьому спокою, благополуччю, задоволенню прийшов тепер жахливий кінець? Щоб його не оповивали подібні думки, Грегор вирішив розім'ятися й заходився повзати по кімнаті.
他从门缝里看到起坐室的煤气灯已经点亮了，在平日， 到这时 候，他父亲总要大声地把晚报读给母亲听，有时也读给妹妹听， 可 是现在却没有丝毫声息。 也许是父亲新近抛弃大声读报的习惯了吧 ，他妹妹在说话和写信中经常提到这件事。可是到处都那么寂静， 虽然家里显然不是没有人。“我们这一家子过得多么平静啊。 ”格 里高尔自言自语道，他一动不动地瞪视着黑暗，心里感到很自豪， 因为他能够让他的父母和妹妹在这样一套挺好的房间里过着满不错 的日子。可是如果这一切的平静、 舒适与满足都要恐怖地告一结束 ，那可怎么办呢？为了使自己不致陷入这样的思想， 格里高尔活动 起来了，他在房间里不断地爬来爬去。
Якось протягом довгого вечора двері ледь відчинились, але відразу ж зачинились, одні бокові двері та ще раз — інші; комусь, видно, хотілося ввійти, але побоювання взяли верх. Грегор зупинився безпосередньо біля дверей до вітальні, щоб якимось чином залучити нерішучого відвідувача чи хоча б узнати, хто це, але двері більше не відчинялися, і чекання Грегора виявилося марним. Уранці, коли двері були зачинені, усі хотіли зайти до нього, тепер же, коли одні двері він відчинив сам, а інші були, безсумнівно, відчинені протягом дня, ніхто не заходив, а ключі між тим стирчали ззовні.
在这个漫长的夜晚，有一次一边的门打开了一道缝， 但马上又 关上了，后来另一边的门上也发生了这样的事； 显然是有人打算进 来但是又犹豫不决。格里高尔现在紧紧地伏在起坐室的门边， 打算 劝那个踌躇的人进来，至少也想知道那人是谁； 可是门再也没有开 过，他白白地等待着。清晨那会儿，门锁着，他们全都想进来； 可 是如今他打开了一扇门，另一扇门显然白天也是开着的， 却又谁都 不进来了，而且连钥匙都插到外面去了。
Лише пізно вночі погасили у вітальні світло, і тут відразу з'ясувалося, що батьки й сестра досі не спали, тому що зараз, як це було ясно чути, вони всі пішли навшпиньках. Тепер, звичайно, до ранку до Грегора ніхто не зайде, значить, у нього достатньо часу, щоб без перешкод роздумувати, як йому перебудувати своє життя. Але висока порожня кімната, в якій він вимушений був, розпластавшись, лежати на підлозі, лякала його, хоча причини свого страху він не розумів, бо він жив у цій кімнаті ось уже п'ять років, і, повернувшись, майже несвідомо, але не без сорому поспішив заповзти під диван, де, не дивлячись на те, що спину йому трохи притиснуло, а голову вже не можна було підняти, він відразу ж відчув себе дуже затишно й пошкодував тільки, що тулуб його занадто широкий, аби цілком поміститися під диваном.
一直到深夜，起坐室的煤气灯才熄灭， 格里高尔很容易就推想 到，他的父母和妹妹久久清醒地坐在那儿， 因为他清晰地听见他们 蹑手蹑脚走开的声音。没有人会来看他了， 至少天亮以前是不会了 ，这是肯定的， 因此他有充裕的时间从容不迫地考虑他该怎样安排 生活。 可是他匍匐在地板上的这间高大空旷的房间使他充满了一种 不可言喻的恐惧， 虽然这就是他自己住了五年的房间－－他自己还 不大清楚是怎么回事，就已经不无害臊地急急钻到沙发底下去了， 他马上就感到这儿非常舒服，虽然他的背稍有点儿被压住， 他的头 也抬不起来。他唯一感到遗憾的是身子太宽， 不能整个藏进沙发底 下。
Там пробув він усю ніч, провівши її частково в дрімоті, котру час від часу пробуджував голод, частково ж у турботах і тьмяних надіях, які незмінно приводили його до висновку, що поки він повинен поводити себе спокійно та зобов'язаний своїм терпінням і тактом полегшити сім'ї неприємності, які він спричинив їй теперішнім своїм станом.
他在那里整整待了一夜，一部分的时间消磨在假寐上， 腹中的 饥饿时时刻刻使他惊醒，而另一部分时间里， 他一直沉浸在担忧和 渺茫的希望中，但他想来想去， 总是只有一个结论：那就是目前他 必须静静地躺着， 作忍耐和极度的体谅来协助家庭克服他在目前的 情况下必然会给他们造成的不方便。
Уже рано-вранці — була ще майже ніч — Грегору випала нагода відчути твердість тільки-но прийнятого рішення, коли сестра, майже зовсім одягнена, відчинила двері із передпокою та, насторожена, зазирнула до нього в кімнату. Вона не відразу помітила Грегора, але, побачивши його під диваном — адже десь, о господи, він повинен був знаходитися, не міг же він полетіти! — злякалася так, що, не володіючи собою, зачинила двері ззовні. Але немов розкаюючись у своїй поведінці, вона відразу ж відчинила двері знову й навшпиньках, як до тяжкохворого чи навіть до стороннього, увійшла до кімнати. Грегор просунув голову до самого кінця дивана й почав стежити за сестрою. Чи помітить вона що він залишив молоко, причому зовсім не тому, що не був голодний, і чи принесе вона якусь іншу їжу, яка зараз підійде йому більше? Якби вона не зробила цього сама, він скоріше помер би з голоду, аніж звернув на це її увагу, хоч його так і підбивало вискочити з-під дивана, кинутися до ніг сестри і попросити в неї якоїсь хорошої їжі. Але відразу ж зі здивуванням помітивши повну ще тарілку, з якої тільки ледь-ледь розхлюпалося молоко, сестра негайно підняла її, правда, не просто руками, а з допомогою ганчірки, і винесла геть. Грегору було дуже цікаво, що вона принесе натомість, і він став будувати всілякі здогади на цей рахунок. Та він ніяк не додумався б до того, що сестра, із доброти своєї, дійсно зробила. Щоб узнати його смак, вона принесла йому цілий вибір страв, розклавши увесь цей харч на старій газеті. Тут були залежані пригнилі овочі; кістки, що залишилися від вечері, покриті білим застиглим соусом; трохи родзинок і мигдалю; шматок сиру, який Грегор два дні тому оголосив неїстівним; скибка сухого хліба, намазаного маслом і посипаного сіллю. До всього цього вона поставила йому ту ж, раз і назавжди, очевидно, виділену для Грегора тарілку, наливши в неї води. Потім вона із делікатності, знаючи, що при ній Грегор не буде їсти, поспішила вийти й навіть повернула ключ у дверях, щоб показати Грегору, що він може облаштовуватися, як йому буде зручніше. Лапки Грегора, коли він тепер направився до їжі, замиготіли одна швидше іншої. Та й рани його, як видно, зовсім зажили, він не відчував уже ніяких перешкод і, здивувавшись цьому, згадав, як місяць із лишнім тому він трохи поранив палець ножем і не далі, ніж позавчора, ця рана ще спричинювала досить сильний біль.
拂晓时分，其实还简直是夜里， 格里高尔就有机会考验他的新 决心是否坚定了， 因为他的妹妹衣服还没有完全穿好就打开了通往 客厅的门，表情紧张地向里张望，她没有立刻看见他， 可是一等她 看到他躲在沙发底下－－说究竟，他总是待在什么地方， 他又不能 飞走，是不是？－－她大吃一惊，不由自主就把门砰地重新关上。 可是仿佛是后悔自己方才的举动似的，她马上又打开了门， 踮起脚 走了进来，似乎她来看望的是一个重病人，甚至是陌生人。 格里高 尔把头探出沙发的边缘看着她。 她会不会注意到他并非因为不饿而 留着牛奶没喝，她会不会拿别的更合他的口味的东西来呢？ 除非她 自动注意到这一层，他情愿挨饿也不愿唤起她的注意， 虽然他有一 股强烈的愿望，想从沙发底下冲出来，伏在她脚下， 求她拿点食物 来。可是妹妹马上就注意到了，她很惊讶， 发现除了泼了些出来以 外，盆子还是满满的，她立即把盆子端了起来， 虽然不是直接用手 ，而是用手里拿着的布，她把盆子端走了。格里高尔好奇地要命， 想知道她会换些什么来，而且还作了种种猜测。 然而心地善良的妹 妹实际上所做的却是他怎么也想像不到的。为了弄清楚他的嗜好， 她给他带来了许多种食物，全都放在一张旧报纸上。 这里有不新鲜 的一半腐烂的蔬菜，有昨天晚饭剩下来的肉骨头， 上面还蒙着已经 变稠硬结的白酱油；还有些葡萄干杏仁； 一块两天前格里高尔准会 说吃不得的乳酪；一块陈面包，一块抹了黄油的面包， 一块洒了盐 的黄油面包。除了这一切，她又放下了那只盆子， 往里倒了些清水 ，这盆子显然算是他专用的了。她考虑得非常周到， 生怕格里高尔 不愿当她的面吃东西，所以马上就退了出去，甚至还锁上了门， 让 他明白他可以安心地随意进食。 格里高尔所有的腿都嗖地向食物奔 过去。而他的伤口也准是已经完全愈合了， 因为他并没有感到不方 便，这使他颇为吃惊，也令他回忆起，一个月以前， 他用刀稍稍割 伤了一个手指，直到前天还觉得疼痛。
«Невже я став тепер менш чутливим?» — подумав він і жадібно впився в сир, до якого його відразу потягнуло настирливіше, ніж до якої б то не було іншої їжі. Із заплаканими від насолоди очима він швидко знищив підряд сир, овочі, соус; свіжа їжа, навпаки, йому не подобалась, навіть запах її здавався нестерпним, і він відтягував в бік від неї шматки, котрі хотілося з'їсти. Він давно вже покінчив з їжею і ліниво лежав на тому ж місці, де їв, коли сестра в знак того, що йому пора піти, повільно повернула ключ. Це його відразу сполошило, хоч він уже майже дрімав, і він знову поспішив під диван. Але йому коштувало великих зусиль пробути під диваном навіть той короткий час, доки сестра знаходилася в кімнаті, бо від щедрої їжі тулуб його трохи закруглився і в тісноті йому було важко дихати. Долаючи слабкі напади задухи, він дивився виряченими очима, як сестра, котра нічого не підозрювала, змела віником в одну купу не лише його недоїдки, але й харчі, до яких Грегор узагалі не доторкався (немов і це уже не піде на користь), як вона поспішно викинула все це у відерце, прикрила його дощечкою та винесла. Не встигла вона відвернутися, як Грегор уже виліз з-під дивана, витягнувся й роздувся.
“难道我现在感觉迟钝些了 ？”他想，紧接着便对乳酪狼吞虎咽起来，在所有的食物里， 这一 种立刻强烈地吸引了他。他眼中含着满意的泪水，逐一地把乳酪、 蔬菜和酱油都吃掉；可是新鲜的食物却一点儿也不给他以好感， 他 甚至都忍受不了那种气味， 事实上他是把可吃的东西都叼到远一点 的地方去吃的。他吃饱了，正懒洋洋地躺在原处， 这时他妹妹慢慢 地转动钥匙，仿佛是给他一个暗示，让他退走。 他立刻惊醒了过来 ，虽然他差不多睡着了，就急急地重新钻到沙发底下去。 可是藏在 沙发底下需要相当的自我克制力量， 即使只是妹妹在房间里这短短 的片刻，因为这顿饱餐使他的身子有些膨胀，他只觉得地方狭窄， 连呼吸也很困难。他因为透不过气，眼珠也略略鼓了起来， 他望着 没有察觉任何情况的妹妹在用扫帚扫去不光是他吃剩的食物， 甚至 也包括他根本没碰的那些，仿佛这些东西现在根本没人要了， 扫完 后又急匆匆地全都倒进了一只桶里，把木盖盖上就提走了。 她刚扭 过身去，格里高尔就打沙发底下爬出来舒展身子， 呼哧呼哧喘了几 口气。
Таким чином, Грегор отримував тепер їжу щоденно — одного разу вранці, коли батьки та прислуга ще спали, а другого разу після загального обіду, коли батьки знову-таки лягали поспати, а прислугу сестра відсилала з дому з якимось дорученням. Вони також, звичайно, не хотіли, щоб Грегор помер із голоду, але знати всі подробиці годування Грегора їм було б нестерпно важко, і, напевно, сестра намагалася позбавити їх хоча б маленьких печалей, тому що страждали вони справді достатньо.
格里高尔就是这样由他妹妹喂养着， 一次在清晨他父母和使女 还睡着的时候，另一次是在他们吃过午饭， 他父母睡午觉而妹妹把 使女打发出去随便干点杂事的时候。他们当然不会存心叫他挨饿， 不过也许是他们除了听妹妹说一声以外对于他吃东西的情形根本不 忍心知道吧，也许是他妹妹也想让他们尽量少操心吧， 因为眼下他 们心里已经够烦的了。
Під яким приводом вивели з квартири в той перший ранок лікаря та слюсаря, Грегор так і не взнав: оскільки його не розуміли, нікому, у тому числі й сестрі, не приходило в голову, що він розуміє інших, і тому, коли сестра бувала в його кімнаті, йому доводилось чути лише зітхання та звернення до святих. Лише пізніше, коли вона трохи звикла до всього, — про те, щоб звикнути зовсім, не могло бути, звичайно, і мови, — Грегор часом ловив якесь неприховано приязне зауваження. «Сьогодні частування сподобалося йому», — говорила вона, якщо Грегор з'їдав усе геть чисто, тоді як в протилежному разі, що поступово стало повторятися все частіше й частіше, вона промовляла печально: «Знову все заліишилося».
至于第一天上午大夫和锁匠是用什么借口打发走的， 格里高尔 就永远不得而知了，因为他说的话人家既然听不懂， 他们－－甚至 连妹妹在内－－就不会想到他能听懂大家的话， 所以每逢妹妹来到 他的房间里，他听到她不时发出的几声叹息， 和向圣者作的喁喁祈 祷，也就满足了。后来，她对这种情形略为有点习惯了－－当然， 完全习惯是绝对不可能的－－这时， 她间或也会让格里高尔听到这 样好心的或者可以作这样理解的话。“ 他喜欢今天的饭食。 ” 要是格里高尔把东西吃得一干二净，她会这样说。 但是遇到相反的 情形，并且这种情形越来越多了， 她部是有点忧郁地说：“又是什 么都没有吃。”
Але не взнаючи ніяких новин безпосередньо, Грегор підслуховував розмови в сусідніх кімнатах, і варто йому звідки-небудь почути голоси, він відразу ж поспішав до відповідних дверей і притискувався до них усім тілом. Особливо в перші часи не було жодної розмови, яка б так чи інакше, хоча б і таємно, його не стосувалася. Протягом двох днів за кожною трапезою радилися про те, як тепер себе поводити; але й поміж трапезами говорили на ту ж тему, і дома тепер завжди бувало не менше двох членів сім'ї, тому що ніхто, очевидно, не хотів залишатися вдома один, а кидати квартиру всім відразу ніяк не можна було. До речі, прислуга — було не зовсім зрозуміло, що саме знала вона про те, що сталося, — у перший же день, упавши на коліна, попросила матір негайно відпустити її, а, прощаючись, через чверть години після цього, зі сльозами дякувала за звільнення як за найбільшу милість і дала, хоча цього від неї зовсім не вимагали, страшну клятву, що нікому ні про що не стане розповідати.
虽然格里高尔无法直接得到任何消息， 他却从隔壁房间里偷听 到一些，只要听到一点点声音，他就急忙跑到那个房间的门后， 把 整个身子贴在门上。特别是在头几天， 几乎没有什么谈话不牵涉到 他，即使是悄悄话。整整两天，一到吃饭时候， 全家人就商量该怎 么办；就是不在吃饭时候，也老是谈这个题目， 那阵子家里至少总 有两个人，因为谁也不愿孤单单地留在家里， 至于全都出去那更是 不可想像的事。就在第一天， 女仆－－她对这件事到底知道几分还 弄不太清楚－－来到母亲跟前，跪下来哀求让她辞退工作， 当她一 刻钟之后离开时，居然眼泪盈眶感激不尽， 仿佛得到了什么大恩典 似的，而且谁也没有逼她，她就立下重誓， 说这件事她一个字也永 远不对外人说。
Довелося сестрі разом із матір'ю зайнятися приготуванням їжі; це не склало, утім особливих зусиль, бо ніхто майже нічого не їв. Грегор час від часу слухав, як вони намарне вмовляли одне одного поїсти, та у відповідь чулося: «Дякую, я вже наївся» чи щось подібне. Пити, здається, також перестали. Сестра часто запитувала батька, чи не хоче він пива, і з бажанням бралася сходити за ним, а коли батько мовчав, говорила, сподіваючись цим позбавити його усіляких сумнівів, що може послати за пивом дворничку, але тоді батько відповідав рішучим «ні», і більше про це не говорили.
女仆一走，妹妹就帮着母亲做饭了；其实这事也并不太麻烦， 因为事实上大家都简直不吃什么。 格里高尔常常听到家里一个人白 费力气地劝另一个人多吃一些，可是回答总不外是：“谢谢， 我吃 不下了。”或是诸如此类的话。现在似乎连酒也不喝了。 他妹妹总 是一次又一次地问父亲要不要喝啤酒， 并且好心好意地说要亲自去 买，她见父亲没有回答，便建议让看门的女人去买， 免得父亲觉得 过意不去，这时父亲断然地说一个“不”字， 大家就再也不提这事 了。
Уже протягом першого дня батько пояснював матері й сестрі майнове становище сім'ї і перспективи на майбутнє. Він часто вставав з-за столу і витягував зі своєї маленької домашньої каси, яка збереглася від його прогорілої п'ять років тому фірми, то якусь квитанцію, то записну книжку. Чути було, як він відчиняв складний замок і, діставши те, що шукав, знову повертав ключем. Ці пояснення батька були частково першою втішною новиною, що була почута Грегором із початку його ув'язнення. Він вважав, що від тієї затії в батька зовсім нічого не лишилося, в усякому разі, батько не стверджував протилежного, а Грегор його про це не запитував. Єдиною в ту пору турботою Грегора було зробити все, щоб сім'я якомога скоріше забула банкрутство, що привело всіх до стану повної безнадії. Тому він почав тоді працювати з особливим запалом і ледве не відразу зробився з маленького приказчика вояжером, у котрого були, звичайно, зовсім інші заробітки, та чиї ділові успіхи відразу ж, у вигляді комісійних, перетворювалися в готівку, котру й можна було покласти дома на стіл перед здивованою й щасливою сім'єю. То були хороші часи, і потім вони вже ніколи, у крайньому випадку в минулій величі, не повторювалися, хоча Грегор і пізніше заробляв стільки, що міг утримувати й дійсно утримував сім'ю. До цього всі звикли — і сім'я, і сам Грегор; гроші в нього з вдячністю приймали, а він їх охоче давав, але особливої теплоти більше не виникало. Тільки сестра залишилась усе-таки близькою Грегору; і оскільки вона на відміну від нього дуже любила музику й вразливо грала на скрипці, у Грегора була потаємна думка віддати її на майбутній рік до консерваторії, незважаючи на великі витрати, які це викличе і які доведеться покрити за рахунок чогось іншого... У розмовах із сестрою часто згадувалася консерваторія, але згадувалася завжди як прекрасна, нездійсненна мрія, і навіть ці невинні нагадування викликали в батьків незадоволення; проте Грегор думав про консерваторію цілком визначено й збирався урочисто заявити про свій намір напередодні Різдва.
在头几天里， 格里高尔的父亲便向母亲和妹妹解释了家庭的经 济现状和远景。他常常从桌子旁边站起来，去取一些文件和帐目， 这都放在一个小小的保险箱里， 这是五年前他的公司破产时保存下 来的。他打开那把复杂的锁、悉悉苏苏（字库中无此二字， 先用同 音字代替）地取出纸张又重新锁上的声音都一一听得清清楚楚。 他 父亲的叙述是格里高尔幽禁以来听到的第一个愉快的消息。 他本来 还以为父亲的买卖什么也没有留下呢， 至少父亲没有说过相反的话 ；当然，他也没有直接问过。那时， 格里高尔唯一的愿望就是竭尽 全力， 让家里人尽快忘掉父亲事业崩溃使全家沦于绝望的那场大灾 难。所以，他以不寻常的热情投入工作， 很快就不再是个小办事员 ，而成为一个旅行推销员，赚钱的机会当然更多， 他的成功马上就 转化为亮晃晃圆滚滚的银币， 好让他当着惊诧而又快乐的一家人的 面放在桌上。那真是美好的时刻啊， 这种时刻以后就没有再出现过 ，至少是再也没有那种光荣感了， 虽然后来格里高尔挣的钱已经够 维持一家的生活，事实上家庭也的确是他在负担。大家都习惯了， 不论是家里人还是格里高尔，收钱的人固然很感激， 给的人也很乐 意，可是再也没有那种特殊的温暖感觉了。只有妹妹和他最亲近， 他心里有个秘密的计划，想让她明年进音乐学院，她跟他不一般， 爱好音乐，小提琴拉得很动人，进音乐学院费用当然不会小， 这笔 钱一定得另行设法筹措。他逗留在家的短暂时间， 音乐学院这一话 题在他和妹妹之间经常提起， 不过总是把它当作一个永远无法实现 的美梦；只要听到关于这件事的天真议论，他的父母就感到沮丧； 然而格里高尔已经痛下决心， 准备在圣诞节之夜隆重地宣布这件事。
Такі, зовсім непотрібні в його теперішньому стані думки крутилися в голові Грегора, коли він, прислухаючись навстоячки, прилипав до дверей. Стомившись, він ні-ні та й переставав слухати і, ненавмисне схиляв голову, ударявся об двері, але відразу ж знову випрямлявся, оскільки найменший учинений ним шум було чути за дверима, і він примушував усіх замовкати. «Що він там знову витворяє?» — говорив після невеликої паузи батько, явно дивлячись на двері, і лише після цього поступово поновлювалася перервана розмова.
这就是他贴紧门站着倾听时涌进脑海的一些想法， 这在目前当 然都是毫无意义的空想了。有时他实在疲倦了，便不再倾听， 而是 懒懒地把头靠在门上，不过总是立即又得抬起来， 因为他弄出的最 轻微的声音隔壁都听得见，谈话也因此停顿下来。 “他现在又在干 什么呢？”片刻之后他父亲会这样问，而且显然把头转向了门， 这 以后，被打断的谈话才会逐渐恢复。
Так ось, поступово (бо батько повторювався у своїх поясненнях — частково тому, що давно вже відійшов від цих справ, частково тому, що мати не все розуміла з першого разу) Грегор з достатніми подробицями взнав, що, незважаючи на всі біди, від старих часів збереглося ще маленьке майно і що воно, оскільки процентів не чіпали, за ці роки навіть трохи виросло. Крім того, виявилося, що гроші, які щомісяця приносив додому Грегор — він залишав собі всього декілька гульденів — ішли не повністю і утворювали невеликий капітал. Стоячи за дверима, Грегор посилено кивав головою, зрадівши такій нежданій передбачливості та бережливості. Узагалі-то він міг би цими зайвими грошима погасити частину батьківського боргу і наблизити той день, коли він, Грегор, міг би відмовитися від своєї служби, але зараз виявилося, без сумніву, краще, що батько розпорядився грошима саме так.
由于他父亲很久没有接触经济方面的事， 他母亲也总是不能一 下子就弄清楚，所以他父亲老是一遍又一遍地反复解释， 使格里高 尔了解得非常详细：他的家庭虽然破产， 却有一笔投资保存了下来 －－款子当然很小－－而且因为红利没动用，钱数还有些增加。 另 外， 格里高尔每个月给的家用－－他自己只留下几个零用钱－－没 有完全花掉，所以到如今也积成了一笔小数目。 格里高尔在门背后 拼命点头，为这种他没料到的节约和谨慎而高兴。当然， 本来他也 可以用这些多余的款子把父亲欠老板的债再还掉些， 使自己可以少 替老板卖几天命，可是无疑还是父亲的做法更为妥当。
Проте грошей цих було занадто мало, щоб сім'я могла жити на відсотки; їх вистачило б, можливо, на рік життя, від сили на два, не більше. Вони складали, таким чином, тільки суму, котру слід би було, власне, відкласти на чорний день, а не витрачати; а гроші на життя потрібно було заробляти. Батько ж був хоч і здоровим, але старим, він уже п'ять років не працював і не дуже на себе сподівався; за ці п'ять років, що виявилися першими канікулами в його клопітному, але неуспішному житті, він дуже обрюзг і став тому досить важким на підйом. Чи повинна була заробляти гроші стара мати, котра страждала астмою, важко пересувалася навіть по квартирі і через день, задихаючись, лежала на кушетці біля відчиненого вікна? Чи, можливо, їх слід би було заробляти сестрі, котра у свої сімнадцять літ була ще дитиною і мала повне право жити так, як і досі, — вишукано одягатися, спати допізна, допомагати в господарстві, брати участь у якихось скромних розвагах і насамперед грати на скрипці. Коли заходила мова про цю необхідність заробітку, Грегор завжди відпускав двері і падав на прохолодний шкіряний диван, що стояв поблизу дверей, тому що йому робилося жарко від сорому та горя.
不过，如果光是靠利息维持家用，这笔钱还远远不够； 这项款 子可以使他们生活一年，至多两年，不能再多了。 这笔钱根本就不 能动用，要留着以备不时之需；日常的生活费用得另行设法。 他父 亲身体虽然还算健壮，但已经老了，他已有五年没做事， 也很难期 望他能有什么作为了；在他劳累的却从未成功过的一生里， 他还是 第一次过安逸的日子，在这五年里，他发胖了， 连行动都不方便了 。而格里高尔的老母亲患有气喘病，在家里走动都很困难， 隔一天 就得躺在打开的窗户边的沙发上喘得气都透不过来， 又怎能叫她去 挣钱养家呢？妹妹还只是个十七岁的孩子， 她的生活直到现在为止 还是一片欢乐，关心的只是怎样穿得漂亮些，睡个懒觉， 在家务上 帮帮忙，出去找些不太花钱的娱乐，此外最重要的就是拉小提琴， 又怎能叫她去给自己挣面包呢？只要话题转到挣钱养家的问题， 最 初格里高尔总是放开了门，扑倒在门旁冰凉的皮沙发上， 羞愧与焦 虑得心中如焚。
Він часто лежав там довгими ночами, не засинаючи ні на хвилинку, і годинами терся об шкіру дивана чи, не шкодуючи праці, присував крісло до вікна, дерся до проріхи і, впершись у крісло, припадав до підвіконня, що було явно тільки якимось спогадом про почуття визволення. Воно охоплювало його спочатку, коли він визирав із вікна. Насправді ж усі які б то не було віддалені предмети він бачив з дня на день усе гірше й гірше; лікарню навпроти, котру він раніше проклинав, — так вона надокучила йому, — Грегор узагалі більше не розрізняв, і не знай він доконечно, що мешкає на тихій, але повністю міській вулиці Шарлоттен-штрассе, він міг би подумати, що дивиться зі свого вікна на пустелю, у котру нероздільно злилися сіра земля й сіре небо. Варто було уважній сестрі лише двічі побачити, що крісло стоїть біля вікна, як вона стала кожного разу, прибравши кімнату, знову присувати крісло до вікна і навіть залишати віднині відчиненими внутрішні віконні стулки.
他往往躺在沙发上，通夜不眠， 一连好几个小时在皮面子上蹭 来蹭去。他有时也集中全身力量，将扶手椅推到窗前， 然后爬上窗 台，身体靠着椅子，把头贴到玻璃窗上， 他显然是企图回忆过去临 窗眺望时所感到的那种自由。因为事实上，随着日子一天天过去， 稍稍远一些的东西他就看不清了；从前， 他常常诅咒街对面的医院 ，因为它老是逼近在他眼面前，可是如今他却看不见了， 倘若他不 知道自己住在虽然僻静，却完全是市区的夏洛蒂街， 他真要以为自 己的窗子外面是灰色的天空与灰色的土地常常浑然成为一体的荒漠 世界了。他那细心的妹妹只看见扶手椅两回都靠在窗前， 就明白了 ；此后她每次打扫房间总把椅子推回到窗前， 甚至还让里面那层窗 子开着。
Якби Грегор міг поговорити із сестрою і подякувати їй за все, що вона для нього робила, йому було б легше приймати її послуги; а так він страждав через це. Щоправда, сестра всіляко намагалася пом'якшити нестерпність становища, і чим більше часу минало, тим це, звичайно, краще в неї виходило, але ж бо й Грегору все ставало далеко зрозуміліше з часом. Сам її прихід бував для нього жахливим. Хоча взагалі-то сестра ретельно оберігала всіх від споглядання кімнати Грегора, зараз вона, увійшовши, не гаяла часу на те, щоб зачинити за собою двері, а бігла прямо до вікна, квапливо, немов вона ось-ось задихнеться, розчиняла його навстіж, а потім, як би не було холодно, на хвилинку затримувалася біля вікна, глибоко дихаючи. Цим гучним поспіхом вона лякала Грегора двічі на день; він увесь час тремтів під диваном, хоча точно знав, що вона, безперечно, позбавила б його від страхів, якби тільки могла знаходитися в одній кімнаті з ним при зачиненому вікні.
如果他能开口说话，感激妹妹为他所作的一切， 他也许还能多 少忍受她的怜悯，可现在他却受不住。 她工作中不太愉快的那些方 面，她显然想尽量避免；日子一天天过去， 她的确逐渐达到了目的 ，可是格里高尔也渐渐地越来越明白了。 她走进房间的样子就使他 痛苦。她一进房间就冲到窗前，连房门也顾不上关， 虽然她往常总 是小心翼翼不让旁人看到格里高尔的房间。她仿佛快要窒息了， 用 双手匆匆推开窗子，甚至在严寒中也要当风站着作深呼吸。 她这种 吵闹急促的步子一天总有两次使得格里高尔心神不定； 在这整段时 间里，他都得蹲在沙发底下，打着哆嗦。他很清楚， 她和他待在一 起时，若是不打开窗子也还能忍受，她是绝对不会如此打扰他的。
Одного разу — з дня Грегорового перевтілення пройшло вже біля місяця, і в сестри, отже, не було особливих причин для подивування його виглядом — вона прийшла трохи раніше звичайного і побачила Грегора тоді, коли він дивився в вікно, біля котрого він непорушно застиг, становлячи собою досить страшне видовисько. Якби вона просто не ввійшла до кімнати, для Грегора не було б у цьому нічого дивовижного, оскільки, знаходячись біля вікна, він не дозволяв їй відчинити його, але вона не просто не ввійшла, а відринула назад і зачинила двері; сторонньому могло б видатися навіть, що Грегор підстерігав її і хотів укусити. Грегор, звичайно, відразу ж сховався під диван, але її повернення йому довелося чекати до опівдня, і була в ній якась незвичайна стривоженість. Із цього він зрозумів, що вона все ще не сприймає і ніколи не зможе сприйняти його вигляду і що їй варто великих зусиль не втікати геть при вигляді навіть тієї невеликої частини його тіла, яка висувається з-під дивана. Щоб позбавити сестру цього видовища, він одного разу переніс на спині — на цю роботу йому треба було витратити чотири години — простирадло на диван і поклав його таким чином, щоб воно ховало його повністю і сестра, навіть нагнувшись, не могла побачити його. Якби, на його погляд, у цьому простирадлі не було потреби, сестра могла б і прибрати його, бо Грегор заховався так не для задоволення, це було достатньо зрозуміло, але сестра залишила простирадло на місці, і Грегору здалося навіть, що він спостеріг вдячний погляд, коли обережно підняв головою простирадло, щоб подивитися, як сприйняла це нововведення сестра.
有一次，大概在格里高尔变形一个月以后， 其实这时她已经没 有理由见到他再吃惊了，她比平时进来得早了一些， 发现他正在一 动不动地向着窗外眺望，所以模样更像妖魔了。 要是她光是不进来 格里高尔倒也不会感到意外，因为既然他在窗口， 她当然不能立刻 开窗了，可是她不仅退出去，而且仿佛是大吃一惊似地跳了回去， 并且还砰地关上了门； 陌生人还以为他是故意等在那儿要扑过去咬 她呢。格里高尔当然立刻就躲到了沙发底下， 可是他一直等到中午 她才重新进来，看上去比平时更显得惴惴不安。这使他明白， 妹妹 看见他依旧那么恶心，而且以后也势必一直如此。 她看到他身体的 一小部分露出在沙发底下而不逃走，该是作出了多大的努力呀。 为 了使她不致如此，有一天他花了四个小时的劳动， 用背把一张背单 拖到沙发上，铺得使它可以完全遮住自己的身体，这样， 即使她弯 下身子也不会看到他了。如果她认为被单放在那儿根本没有必要， 她当然会把它拿走， 因为格里高尔这样把自己遮住又蒙上自然不会 舒服。可是她并没有拿走被单， 当格里高尔小心翼翼地用头把被单 拱起一些看她怎样对待新情况的时候， 他甚至仿佛看到妹妹眼睛里 闪出了一丝感激的光辉。
Перші два тижні батьки не могли змусити себе ввійти до нього, і він часто чув, як вони з похвалою відгукувалися про теперішню роботу сестри, тоді як раніше вони час від часу сердилися на сестру, тому що вона здавалася їм досить пустою дівкою. Тепер і батько, і мати часто стояли в чеканні перед кімнатою Грегора, поки сестра там прибирала і, ледве тільки вона виходила звідти, примушували її детально розповідати, в якому вигляді була кімната Грегора, що їв Грегор, як він цього разу поводив себе і чи помітне хоч маленьке покращення. Утім мати відносно скоро захотіла відвідати Грегора, але батько й сестра утримали її від цього — спочатку розумними поясненнями, які Грегор, дуже уважно вислухуючи, цілком схвалював. Пізніше утримувати її доводилося вже силою, і коли вона кричала: «Пустіть мене до Грегора, це ж мій нещасний син! Невже ви не розумієте, що я повинна піти до нього?» — Грегор думав, що, очевидно, і насправді було б добре, якби мати приходила до нього, звичайно, не кожного дня, але, можливо, раз на тиждень; бо вона розуміла все куди краще, ніж сестра, котра при всій своїй мужності була лише дитиною і в кінцевому рахунку, мабуть, тільки з дитячої легковажності взяла на себе такий тягар.
在最初的两个星期里，他的父母鼓不起勇气进他的房间， 他常 常听到他们对妹妹的行为表示感激，而以前他们是常常骂她， 说她 是个不中用的女儿。可是现在呢，在妹妹替他收拾房间的时候， 老 两口往往在门外等着，她一出来就问她房间里的情形， 格里高尔吃 了什么，他这一次行为怎么样，是否有些好转的迹象。 过了不多久 ，母亲想要来看他了，起先父亲和妹妹都用种种理由劝阻她， 格里 高尔留神地听着，暗暗也都同意。后来， 他们不得不用强力拖住她 了，而她却拼命嚷道：“让我进去瞧瞧格里高尔， 他是我可怜的儿 子！你们就不明白我非进去不可吗？”听到这里， 格里高尔想也许 还是让她进来的好，当然不是每天都来， 每星期一次也就差不多了 ；她毕竟比妹妹更周到些，妹妹虽然勇敢，总还是个孩子， 再说她 之所以担当这件苦差事恐怕还是因为年轻稚气，少不更事罢了。
Бажання Грегора побачити матір скоро сповнилося. Турбуючись про батьків, Грегор у денний час уже не з'являвся біля вікна, повзати ж по декількох квадратних метрах підлоги довго не вдавалося, лежати, не рухаючись, було йому вже й ночами важко, їжа скоро перестала приносити йому яке б то не було задоволення, і він придбав звичку повзати задля розваги по стінах і по стелі. Особливо любив він висіти на стелі; це було не зовсім те, що лежати на підлозі; дихалося вільніше, тіло легко погойдувалося; у тому майже блаженному стані розслаблення, в якому він там перебував, він інколи на превелике своє здивування зривався і шльопався на підлогу. Але зараз він, звичайно, володів своїм тілом, зовсім не так, як раніше, і з якої б висоти він не падав, він не робив собі зовсім ніякої шкоди. Сестра відразу помітила, що Грегор знайшов нову розвагу — адже, повзаючи, він скрізь залишав сліди клейкої рідини, — і вирішила надати йому якомога більше місця для цього заняття, винісши з кімнати меблі, що заважали йому повзати, тобто насамперед скриню й письмовий стіл.
格里高尔想见见他母亲的愿望很快就实现了。在大白天， 考虑 到父亲的脸面，他不愿趴在窗子上让人家看见， 可是他在几平方米 的地板上没什么好爬的， 漫漫的长夜里他也不能始终安静地躺着不 动，此外他很快就失去了对于食物的任何兴趣，因此， 为了锻炼身 体，他养成了在墙壁和天花板上纵横交错地爬来爬去的习惯。 他特 别喜欢倒挂在天花板上，这比躺在地板上强多了， 呼吸起来也轻松 多了，而且身体也可以轻轻地晃来晃去； 倒悬的滋味使他乐而忘形 ，他忘乎所以地松了腿，直挺挺地掉在地板上。 可是如今他对自己 身体的控制能力比以前大有进步，所以即使摔得这么重， 也没有受 到损害。 他的妹妹马上就注意到了格里高尔新发现的娱乐－－他的 脚总要在爬过的地方留下一种粘液－－于是她想到应该让他有更多 地方可以活动，得把碍路的家具搬出去， 首先要搬的是五斗橱和写 字台。
Але вона була не в стані зробити це одна; покликати на допомогу батька сестра не посміла, прислуга ж їй, безумовно, не допомогла б, бо хоча шістнадцятирічна дівчина, що була найнята після залишення служби попередньою куховаркою, не відмовилася від місця, вона попросила дозволу тримати кухню замкненою і відчиняти двері лише після особливого вигуку; тому сестрі нічого не залишалося, як одного разу, у час відсутності батька, привести матір. Та попрямувала до Грегора з вигуками схвильованої радості, але перед дверима його кімнати замовкла. Сестра, звичайно, спочатку перевірила, чи все гаразд у кімнаті; лише після цього вона впустила матір. Грегор з надзвичайною поспішністю зібрав і ще далі потягнув простирадло; здавалося, що простирадло кинуте на диван і справді випадково. Цього разу Грегор не став визирати з-під простирадла; він відмовився від можливості побачити матір уже цього разу, але був радий, що вона нарешті прийшла.
— Заходь, його не видно, — сказала сестра й певно повела матір за руку.
Грегор чув, як слабі жінки намагалися зрушити з місця важку стару скриню і як сестра весь час брала на себе велику частину роботи, не слухаючи застережень матері, котра боялася, що та надірветься. Це тривало дуже довго, Коли вони прововтузилися вже з чверть години, мати сказала, що краще залишити скриню там, де вона стоїть: по-перше, вона занадто важка й вони не справляться з нею до приходу батька. Стоячи посеред кімнати, скриня зовсім зашкодить Грегоровому рухові, а по-друге, — ще невідомо, чи приємно Грегору, що меблі виносять, їй, сказала вона, здається, що йому це скоріше неприємно; її, наприклад, вигляд голої стіни зовсім-таки засмучує; чому ж не повинен він засмучувати й Грегора, якщо він звик до цих меблів і тому відчує себе в порожній кімнаті зовсім покинутим.
可是一个人干不了；她不敢叫父亲来帮忙； 家里的用人又只 有一个十六岁的使女，女仆走后她虽说有勇气留下来， 但是她求主 人赐给她一个特殊的恩惠，让她把厨房门锁着， 只有在人家特意叫 她时才打开，所以她也是不能帮忙的；这样， 除了趁父亲出去时求 母亲帮忙之外，也没有别的法子可想了。老太太真的来了， 一边还 兴奋地叫喊着， 可是这股劲头没等到她来到格里高尔房门口就烟消 云散了。格里高尔的妹妹当然先进房间， 她来看看是否一切都很稳 妥，然后再招呼母亲。格里高尔赶紧把被单拉低些， 并且把它弄得 皱褶更多些，让人看了以为这是随随便便扔在沙发上的。 这一回他 也不打沙发底下往外张望了；他放弃了见到母亲的快乐， 她终于来 了，这就已经使他喜出望外了。“进来吧，他躲起来了。 ”妹妹说 ，显然是搀着母亲的手在领她进来。此后， 格里高尔听到了两个荏 弱的女人使劲把那口旧柜子从原来的地方拖出来的声音， 他妹妹只 管挑重活儿干，根本不听母亲叫她当心累坏身子的劝告。 她们搬了 很久。在拖了至少一刻钟之后，母亲提出相反的意见， 说这口橱还 是放在原处的好，因为首先它太重了， 在父亲回来之前是绝对搬不 走的；而这样立在房间的中央当然只会更加妨碍格里高尔的行动， 况且把家具搬出去是否就合格里高尔的意，这可谁也说不上来。 她 甚至还觉得恰恰相反呢；她看到墙壁光秃秃，只觉得心里堵得慌， 为什么格里高尔就没有同感呢， 既然好久以来他就用惯了这些家具 ，一旦没有，当然会觉得很凄凉。
— I хіба, — завершила мати зовсім тихо, хоча вона й так говорила майже пошепки, наче не бажаючи, щоб Грегор, місцезнаходження котрого вона не знала, почув хоча б звук її голосу, а в тому, що слів він не розуміє, вона не сумнівалася, — хіба, прибираючи меблі, ми не показуємо, що перестали сподіватися на яке б то не було одужання і безжалісно представляємо його самому собі? По-моєму, краще постаратися залишити кімнату такою ж, якою вона була раніше, щоб Грегор, коли він до нас повернеться, не знайшов у ній ніяких змін і пошвидше забув цей час.
最后她又压低了声音说－－事实 上自始至终她都几乎是用耳语在说话， 她仿佛连声音都不想让格里 高尔听到－－他到底藏在哪儿她并不清楚－－因为她相信他已经听 不懂她的话了－－“再说，我们搬走家具，岂不等于向他表示， 我 们放弃了他好转的希望，硬着心肠由他去了吗？ 我想还是让他房间 保持原状的好，这样，等格里高尔回到我们中间， 他就会发现一切 如故，也就能更容易忘掉这其间发生的事了。”
Почувши слова матері, Грегор подумав, що відсутність безпосереднього спілкування з людьми при одноманітному житті всередині сім'ї потьмарила, очевидно, за ці два місяці його розум, бо інакше він ніяк не міг пояснити собі потребу, що з'явилася в нього раптом, опинитися в порожній кімнаті. Невже йому насправді хотілося перетворити свою теплу, затишно умебльовану успадкованими речами кімнату в печеру, де він, щоправда, міг би без перешкод повзати в усі сторони, але зате швидко й повністю забув би своє людське минуле? Адже він і тепер уже був близьким до цього, і лише голос матері, котрого він давно не чув, його схвилював. Нічого не треба було забирати; усе повинно було зостатися на місці; благотворний вплив меблів на його стан був необхідний; а якщо меблі заважали йому бездумно повзати, то це йшло йому не на шкоду, а на велику користь.
听到了母亲这番话， 格里高尔明白两个月不与人交谈以及单调 的家庭生活，已经把他的头脑弄糊涂了，否则他就无法解释， 他怎 么会认真希望把房间里的家具清出去。 难道他真的要把那么舒适地 放满祖传家具的温暖的房间变成光秃秃的洞窟， 好让自己不受阻碍 地往四面八方乱爬， 同时还要把做人的时候的回忆忘得干干净净作 为代价吗？ 他的确已经濒于忘却一切， 只是靠了好久没有听到的母 亲的声音，才把他拉了回来。什么都不能从他的房间里搬出去； 一 切都得保持原状；他不能丧失这些家具对他精神状态的良好影响； 即使在他无意识地到处乱爬的时候家具的确挡住他的路， 这也绝不 是什么妨碍，而是大大的好事。
Та сестра була, на жаль, іншої думки; звикнувши — і не без підстав — при обговоренні справ Грегора виступати в якості знавця наперекір батькам, вона і зараз завважила пораду матері достатнім приводом, щоб наполягати на винесенні не лише скрині, але й взагалі всіх меблів, окрім дивана, без котрого ніяк не можна було обійтися. Вимога ця була викликана, звичайно, не тільки дитячою впертістю сестри і її так несподівано й так нелегко надбаною останнім часом самовпевненістю; ні, вона справді бачила, що Грегору треба багато місця для переміщення, а меблями, виходячи з усього, він зовсім не користувався.
不幸的是，妹妹却有不同的看法； 她已经惯于把自己看成是格 里高尔事务的专家了，自然认为自己要比父母高明， 这当然也有点 道理，所以母亲的劝说只能使她决心不仅仅搬走柜子和书桌， 这只 是她的初步计划，而且还要搬走一切，只剩那张不可缺少的沙发。 她作出这个决定当然不仅仅是出于孩子气的倔强和她近来自己也没 料到的，花了艰苦代价而获得的自信心； 她的确觉得格里高尔需要 许多地方爬动，另一方面，他又根本用不着这些家具， 这也是不言 而喻的。另一个原因也可能是她这种年龄的少女的热烈气质， 她们 无论做什么事总要迷在里面， 这个原因使得葛蕾特夸大哥哥环境的 可怕，这样，她就能给他做更多的事了。 对于一间由格里高尔一个 人主宰的光有四堵空墙的房间， 除了葛蕾特是不会有别人敢于进去 的。
Утім, може бути, тут виявилася властива дівчатам цього віку запальність уяви, котра завжди рада випадку дати собі волю й тепер спонукала Грету зробити становище Грегора ще страхітливішим, щоб виявляти йому ще більше, ніж досі, послуги. Адже в приміщення, де були б тільки Грегор та голі стіни, навряд би наважився хтось, окрім Грети, увійти. Ось чому вона не послухалася матері, котра, відчуваючи в цій кімнаті якусь невпевненість і тривогу, скоро замовкла й заходилася в міру своїх сил допомагати сестрі, що витягувала скриню за двері. «Ну, без скрині ще в крайньому разі можна обійтися, — подумав Грегор, — але письмовий стіл конче треба залишити». I тільки-но жінки, крекчучи від натуги, вибралися із скринею за поріг, Грегор висунув голову з-під канапи, щоб поглянути, чи не можна обережно і якомога делікатніше порятувати від них письмовий стіл. Та, на жаль, мати перша вернулась назад — Грета тим часом у сусідній кімнаті марно намагалася сама зрушити скриню з місця, обхопивши її руками. А мати ж не звикла до Грегорового вигляду, їй могло стати зле, якби вона побачила його, тому Грегор злякано позадкував під канапу. Але мати помітила, як заворушилось простирадло, вона зупинилась, хвильку постояла і тихо вийшла з кімнати.
因此，她不因为母亲的一番话而动摇自己的决心， 母亲在格里 高尔的房间里越来越不舒服，所以也拿不稳主意，旋即不作声了， 只是竭力帮她女儿把柜子推出去。如果不得已， 格里高尔也可以不 要柜子，可是写字台是非留下不可的。 这两个女人哼哼着刚把柜子 推出房间，格里高尔就从沙发底下探出头来， 想看看该怎样尽可能 温和妥善地干预一下。可是真倒霉，是他母亲先回进房间来的， 她 让葛蕾特独自在隔壁房间攥住柜子摇晃着往外拖， 柜子当然是一动 也不动。母亲没有看惯他的模样；为了怕她看了吓出病来， 格里高 尔马上退到沙发另一头去，可是还是使被单在前面晃动了一下。 这 就已经使她大吃一惊了。她愣住了，站了一会儿， 这才往葛蕾特那 儿跑去。
Хоч Грегор увесь час і переконував себе, що нічого особливого не сталося, просто мати й сестра трохи переставили меблі, — усе ж їхнє вештання, балачки, рипіння меблів, увесь цей гармидер був йому такий незвичний, такий гнітючий, що в нього аж голова тріщала. Він щулився під канапою, тисся до підлоги і бачив уже, що довго не витримає. Вони спустошували йому кімнату, забирали все, що він любив; скриню, в якій лежав лобзик та інше начиння, уже винесли; тепер зрушили з місця письмовий стіл, що за довгий час міцно вгруз у підлогу, біля цього столу Грегор працював, як був студентом торговельної академії, готував уроки, як учився в реальному училищі, ба навіть, як був ще школярем, — тепер він справді не мав більше часу думати про добрі наміри матері та сестри, він, власне, майже забув про їхню присутність, бо вони потомилися і працювали мовчки, тільки чути було важ кий тупіт їхніх ніг.
虽然格里高尔不断地安慰自己， 说根本没有出什么大不了的事 ，只是搬动了几件家具，但他很快就不得不承认， 这两个女人跑过 来跑过去，她们的轻声叫喊以及家具在地板上的拖动， 这一切给了 他很大影响，仿佛乱动从四面八方同时袭来， 尽管他拼命把头和腿 都蜷成一团贴紧在地板上，他也不得不承认他忍受不了多久了。 她 们在搬清他房间里的东西，把他所喜欢的一切都拿走； 安放他的钢 丝锯和各种工具的柜子已经给拖走了； 她们这会儿正在把几乎陷进 地板去的写字台抬起来， 他在商学院念书时所有的作业就是在这张 桌子上做的，更早的还有中学的作业，还有，对了， 小学的作业－ －他再也顾不上体会这两个女人的良好动机了， 他几乎已经忘了她 们的存在，因为她们太累了，干活时连声音也发不出来， 除了她们 沉重的脚步声以外，旁的什么也听不见。
I він вискочив з-під канапи — мати й сестра саме відсапувались у вітальні, спершись на письмовий стіл, — і заметушився по кімнаті, не знаючи, що йому найперше рятувати. Тоді йому впав у вічі портрет дами в хутрах, що висів на порожній уже стіні, він мерщій виліз на стіну і притиснувся до скла, яке його добре тримало і приємно холодило гарячий живіт. Голову Грегор повернув до дверей вітальні, щоб бачити, як заходитимуть мати й сестра.
因此他冲出去了－－两个女人在隔壁房间正靠着写字台略事休 息－－他换了四次方向，因为他真的不知道应该先拯救什么； 接着 ，他看见了对面的那面墙，靠墙的东西已给搬得七零八落了， 墙上 那副穿皮大衣的女士的像吸引了他，格里高尔急忙爬上去， 紧紧地 贴在镜面玻璃上，这地方倒挺不错； 他那火热的肚子顿时觉得惬意 多了。至少，这张完全藏在他身子底下的画是谁也不许搬走的。 他 把头转向起坐室，以便两个女人重新进来的时候可以看到她们。
Вони довго не дозволили собі відпочивати і швидко повернулися; Грета підтримувала рукою матір і майже тягла її.
— Ну, а тепер що ми винесемо? — мовила вона й оглянулась по кімнаті.
Раптом її погляд зустрівся з Грегоровими очима. Певно, тільки присутність матері стримала її, вона нахилилась до неї, щоб не дати їй глянути на стіну, і, не подумавши, сказала тремтячим голосом:
— Може, повернемось краще на хвильку до вітальні?
Грегор одразу все збагнув: сестра хотіла повести матір у безпечне місце, а тоді зігнати його зі стіни. Ну, нехай тільки спробує! Він сидить на портреті і не віддасть його нізащо. Скоріше стрибне сестрі на голову.
她们休息了没多久就已经往里走来了； 葛蕾特用胳膊围住她母 亲，简直是在抱着她。“那么，我们现在再搬什么呢？ ”葛蕾特说 ，向周围扫了一眼，她的眼睛遇上了格里高尔从墙上射来的眼光。 大概因为母亲也在场的缘故，她保持住了镇静， 她向母亲低下头去 ，免得母亲的眼睛抬起来，说道：“走吧， 我们要不要再回起坐室 待一会儿？”她的意图格里高尔非常清楚； 她是想把母亲安置到安 全的地方，然后再把他从墙上赶下来。好吧，让她来试试看吧！ 他 抓紧了他的图片绝不退让。他还想对准葛蕾特的脸飞扑过去呢。
Але Гретині слова занепокоїли матір, вона відступила вбік, побачила величезну руду пляму на квітчастих шпалерах і, ще навіть не усвідомівши як слід, що то і є Грегор, скрикнула грубим, різким голосом: «Боже, Боже!» і з розпростертими руками впала, мов нежива, на канапу.
— Ну, стривай же, Грегоре! — сказала сестра, злісно глянувши на нього, і посварилася кулаком,
Відколи Грегор перевтілився в комаху, це були перші слова, з якими сестра звернулася безпосередньо до нього. Вона вибігла у вітальню по якусь есенцію, щоб привести до пам'яті матір; Грегор хотів допомогти — рятувати картину ще буде час, — але так прилип до скла, що насилу відірвався; він теж побіг у вітальню, наче міг щось порадити сестрі, як колись, та тільки й того, що стояв позад неї без діла; сестра, перебираючи різні пляшечки, обернулася, побачила його і так злякалася, що одну впустила на підлогу; пляшечка розбилася, скло поранило Грегорові обличчя, і якісь ядучі ліки бризнули на нього; тоді Грета, не гаючись більше, схопила пляшечок стільки, скільки могла втримати, і побігла з ними до матері, зачинивши ногою двері. Тепер Грегор був зачинений від матері, що через нього, може, лежить при смерті; двері він не насмілювався відчинити, щоб не злякати сестру, якій не можна відійти від хворої; йому тепер нічого не залишилося, як чекати; і, щоб не так страждати від докорів сумління і тяжких думок про матір, Грегор почав лазити по кімнаті. Він облазив усе — стіни, меблі, стелю, і врешті, коли вже йому вся кімната почала крутитися перед очима, а легше не стало, у відчаї кинувся зі стелі просто на великий стіл.
可是葛蕾特的话却已经使母亲感到不安了， 她向旁边跨了一步 ，看到了印花墙纸上那一大团棕色的东西， 她还没有真的理会到她 看见的正是格里高尔，就用嘶哑的声音大叫起来：“啊，上帝， 啊 ，上帝！”接着就双手一摊倒在沙发上，仿佛听天由命似的， 一动 也不动了。“唉，格里高尔！”他妹妹喊道， 对他又是挥拳又是瞪 眼。自从变形以来这还是她第一次直接对他说话。 她跑到隔壁房间 去拿什么香精来使母亲从昏厥中苏醒过来。 格里高尔也想帮忙－－ 要救那张图片以后还有时间－－可是他已经紧紧地粘在玻璃上， 不 得不使点劲儿才能够让身子移动； 接着他就跟在妹妹后面奔进房间 ，好像他与过去一样。真能给她什么帮助似的； 可是他马上就发现 ，自己只能无可奈何地站在她后面； 妹妹正在许许多多小瓶子堆里 找来找去，等她回过身来一看到他，真的又吃了一惊； 一只瓶子掉 到地板上，打碎了；一块玻璃片划破了格里高尔的脸， 不知什么腐 蚀性的药水溅到了他身上；葛蕾特才愣住一小会儿， 就马上抱起所 有拿得了的瓶子跑到母亲那儿去了；她用脚砰地把门关上。 格里高 尔如今和母亲隔开了，她就是因为他，也许快要死了； 他不敢开门 ，生怕吓跑了不得不留下来照顾母亲的妹妹；目前，除了等待， 他 没有别的事可做；他被自我谴责和忧虑折磨着，就在墙壁、 家具和 天花板上到处乱爬起来，最后，在绝望中， 他觉得整个房间竟在他 四周旋转，就掉了下来，跌落在大桌子的正中央。
Минула добра хвилина, Грегор просто лежав на столі, виснажений лазінням; навколо панувала тиша — певно, це була добра ознака. Аж ось пролунав дзвінок. Служниця, звичайно, сиділа замкнена в кухні, і відчиняти довелося Греті. Це прийшов батько.
— Що сталося? — були його перші слова.
З Гретиного вигляду він здогадався, що мусило щось статися. Грета відповіла приглушеним голосом, мабуть, уткнувшись обличчям батькові в груди:
— Мати зомліла, але їй уже краще. Грегор виліз із кімнати.
— Я так і знав, — мовив батько. — Завжди казав, що так буде, але ж хіба ви, жінки, послухаєте?
过了一小会儿。格里高尔依旧软弱无力地躺着， 周围寂静无声 ；这也许是个吉兆吧。接着门铃响了。 使女当然是锁在她的厨房里 的，只能由葛蕾特去开门。进来的是他的父亲。“出了什么事？ ” 他一开口就问；准是葛蕾特的神色把一切都告诉他了。 葛蕾特显然 把头埋在父亲胸口上， 因为他的回答听上去闷声闷气的：“妈妈刚 才晕过去了，不过这会儿已经好点了。格里高尔逃了出来。 ”－－ “果然不出我的所料，”他父亲说，“我不是告诉过你们吗， 可是 你们这些女人根本不听。 ”
Грегор збагнув, що батько зле зрозумів надто коротку Гретину відповідь і подумав, що Грегор силоміць вдерся до вітальні. Тому треба якось уласкавити батька, бо ж пояснювати, що й до чого, Грегор не мав ані часу, ані можливості. I він кинувся до дверей своєї кімнати й притулився до них, хай батько, коли зайде з передпокою, відразу побачить, що Грегор хоче якнайшвидше вернутися до своєї кімнати і що його не треба туди заганяти; досить тільки відчинити йому двері, і він миттю зникне.
格里高尔清楚地感觉到他父亲把葛蕾特 过于简单的解释想到最坏的方面去了， 他大概以为格里高尔作了什 么凶狠的事呢。格里高尔现在必须设法使父亲息怒， 因为他既来不 及也无法替自己解释。因此他赶忙爬到自己房间的门口， 蹲在门前 ，好让父亲从客厅里一进来便可以看见自己的儿子乖得很， 一心想 立即回自己房间，根本不需要赶，要是门开着， 他马上就会进去的 。
Проте батько був не в гуморі помічати такі тонкощі.
— А! — вигукнув він, як тільки ввійшов, таким тоном, немов був одночасно злий і радий. Грегор відвів голову від дверей і підняв її назустріч батькові. Він ніяк не уявляв батька таким, яким зараз побачив його; щоправда, останнім часом, почавши повзати по всій кімнаті, Грегор уже не стежив, як раніше, за тим, що відбувалося в квартирі, і тепер. власне, не повинен був дивуватися ніяким змінам.
I все ж, і все ж — невже це був батько? Та людина, котра раніше стомлено занурювалася в постіль, коли Грегор вирушав у ділові поїздки; котрий у вечори приїздів зустрічав його дома в халаті і, неспроможний піднятися з крісла, тільки злегка піднімав руки на ознаку радощів; а в часи рідкісних спільних прогулянок в якусь неділю чи у великі свята в наглухо застебнутому старому пальті, обережно виставляючи вперед милицю, крокував між Грегором і матір'ю, що й самі рухалися повільно, — ще ледь-ледь повільніше, ніж вони. І якщо хотів що-небудь сказати, то майже завжди зупинявся, щоб зібрати біля себе своїх поводирів.
可是父亲目前的情绪完全无法体会他那细腻的感情。“啊！ ” 他一露面就喊道，声音里既有狂怒，同时又包含了喜悦。 格里高尔 把头从门上缩回来，抬起来瞧他的父亲。啊， 这简直不是他想象中 的父亲了；显然，最近他太热衷于爬天花板这一新的消遣， 对家里 别的房间里的情形就不像以前那样感兴趣了， 他真应该预料到某些 新的变化才行。不过，不过，这难道真是他父亲吗？从前， 每逢格 里高尔动身出差，他父亲总是疲累不堪地躺在床上； 格里高尔回来 过夜总看见他穿着睡衣靠在一张长椅子里，他连站都站不起来， 把 手举一举就算是欢迎。一年里有那么一两个星期天， 还得是盛大的 节日，他也偶尔和家里人一起出去， 总是走在格里高尔和母亲的当 中，他们走得已经够慢的了，可是他还要慢， 他裹在那件旧大衣里 ，靠了那把弯柄的手杖的帮助艰难地向前移动， 每走一步都先要把 手杖小心翼翼地支好，逢到他想说句话，往往要停下脚步， 让护卫 的人靠拢来。难道那个人就是他吗？
Зараз він був досить-таки ставним; на ньому був строгий синій мундир із золотими гудзиками, які носять банківські розсильні; над високим тугим комірцем нависало товсте подвійне підборіддя; чорні очі дивилися з-під кущевидних брів уважно й жваво; звичайно скуйовджене сиве волосся було бездоганно зачесане на проділ і напомаджене. Він кинув на диван, дугою через усю кімнату, свій картуз із золотою монограмою якогось, очевидно, банку і, сховавши руки в кишені штанів, від чого фалди довгого його мундира відігнулися назад, рушив на Грегора з перекривленим від злості обличчям.
现在他身子笔直地站着， 穿一 件有金色钮扣的漂亮的蓝制服，这通常是银行的杂役穿的； 他那厚 实的双下巴鼓出在上衣坚硬的高领子外面；从他浓密的睫毛下面， 那双黑眼睛射出了神气十足咄咄逼人的光芒； 他那头本来乱蓬蓬的 头发如今从当中整整齐齐一丝不苟地分了开来， 两边都梳得又光又 平。 他把那顶绣有金字－－肯定是哪家银行的标记－－的帽子远远 地往房间那头的沙发上一扔，把大衣的下摆往后一甩， 双手插在裤 袋里，板着严峻的脸朝格里高尔冲来。
Батько, мабуть, і сам добре не знав, що він зробить, але ступав, вище, ніж звичайно, піднімаючи ноги, і Грегор здивувався, які величезні в нього підошви на черевиках. Грегор не став чекати його на місці; він бо з перших днів свого нового життя знав, що батько поклав собі бути до нього якнайсуворішим. I він почав тікати від батька, ставав, коли той зупинявся, і знову біг, як тільки той рушав з місця. I так вони помалу кружляли по кімнаті, наче батько грався з Грегором, а не гонився за ним, Тому Грегор бігав поки що тільки по підлозі; до того ж, він боявся, що батько ще дужче б розізлився, якби він виліз на стіну чи на стелю. А втім, Грегор бачив, що й такої повільної біганини довго не витримає; бо, коли батько робив один крок, йому доводилось за цей час багато разів переступати своїми лапками Він почав уже задихатися, бо здавна мав не дуже здорові легені. I коли він, хитаючись, мов п'яний, ледве розплющуючи очі, так запаморочившись, що вже не думав про якийсь інший порятунок, окрім утечі, зовсім забувши, що є ще й стіни, щоправда, заставлені різьбленими меблями із визубнями та шпичками, напружував усю силу, щоб бігти далі, — несподівано щось пролетіло перед ним, легенько впало й покотилося по підлозі. Це було яблуко; відразу за ним полетіло друге. Грегор перелякано зупинився годі було тікати далі, бо ж батько надумав шпурляти в нього яблуками.
他大概自己也不清楚要干什 么；但是他却把脚举得老高， 格里高尔一看到他那大得惊人的鞋后 跟简直吓呆了。不过格里高尔不敢冒险听任父亲摆弄， 他知道从自 己新生活的第一天起，父亲就是主张对他采取严厉措施的。 因此他 就在父亲的前头跑了起来，父亲停住他也停住， 父亲稍稍一动他又 急急地奔跑。就这样，他们绕着房间转了好几圈， 并没有真出什么 事；事实上这简直都不太像是追逐，因为他们都走得很慢。 所以格 里高尔也没有离开地板， 生怕父亲把他的爬墙和上天花板看成是一 种特别恶劣的行为。可是，即使就这样跑他也支持不了多久， 因为 他父亲迈一步，他就得动好多下。他已经感到气喘不过来了， 他从 前做人的时候肺也不太强。他跌跌撞撞地向前冲， 因为要把精力全 部集中在奔走上，连眼睛都几乎不睁开来；在昏乱的状态中， 除了 向前冲以外，他根本没有想到还有别的出路； 他几乎忘记自己是可 以随便上墙的，但是在这个房间里放着凸凸凹凹精雕细镂的家具， 把墙挡住了－－正在这时， 突然有一样扔得不太有力的东西飞了过 来，落在他紧后面，又滚到他前面去。这是一个苹果； 紧接着第二 个苹果又扔了过来；格里高尔惊慌地站住了；再跑也没有用了， 因 为他父亲决心要轰炸他了。
Він напхав їх повні кишені з миски, що стояла на буфеті, і тепер кидав одне за одним, поки що не дуже прицілюючись. Невеликі червоні яблука, ніби наелектризовані, розкочувались по підлозі, натикаючись одне на одне Та ось одне легенько кинуте яблуко влучило в Грегора, але скотилося, не завдавши йому шкоди. Зразу ж за ним полетіло друге і просто-таки вгрузло йому в спину. Грегор хотів лізти далі, ніби сподівався, що, коли він зрушить з місця, минеться страшний біль, та дарма: тіло його було наче пришпилене до підлоги, і він зомлів. В останню мить він ще побачив, як двері з його кімнати відчинилися і звідти вибігла мати в самій сорочці, бо сестра, щоб легше було дихати, роздягла її, коли вона лежала непритомна. За матір'ю бігла Грета і щось кричала. Мати кинулась навперейми батькові, спідниці одна за одною спадали з неї, вона, спотикаючись, переступала через них, урешті добігла до батька, обняла його за шию і — в цю мить Грегорові зрадив зір — стала його просити не вбивати Грегора.
他把碗橱上盘子里的水果装满了衣袋， 也没有好好地瞄准，只是把苹果一个接一个地扔出来。 这些小小的 红苹果在地板上滚来滚去，仿佛有吸引力似的，都在互相碰撞。 一 个扔得不太用力的苹果轻轻擦过格里高尔的背， 没有带给他什么损 害就飞走了。可是紧跟着马上飞来了另一个， 正好打中了他的背并 且还陷了进去；格里高尔掐扎着往前爬， 仿佛能把这种可惊的莫名 其妙的痛苦留在身后似的；可是他觉得自己好像被钉住在原处， 就 六神无主地瘫倒在地上。在清醒的最后一刹那， 他瞥见他的门猛 然打开，母亲抢在尖叫着的妹妹前头跑了过来，身上只穿着内衣， 她女儿为了让她呼吸舒畅好缓过气来，已经把她衣服都解开了， 格 里高尔看见母亲向父亲扑过去， 解松了的裙子一条接着一条都掉在 地板上，她绊着裙子径直向父亲奔去，抱住他，紧紧地搂住他， 双 手围在父亲的脖子上，求他别伤害儿子的生命－－可是这时， 格里 高尔的眼光已经逐渐暗淡了。