«Замок Баскервілів, 15 жовтня
Любий Холмсе!
Якщо в перші дні після приїзду сюди мені доводилося не дуже переобтяжувати вас новинами, то тепер ви будете змушені визнати, що я надолужую прогаяне і що події швидко нагромаджуються одна на одну й тиснуть на нас. Свій останній звіт я закінчив на найвищій ноті — картиною Беррімора біля вікна, а тепер у мене вже є купа інших новин, які, коли я не дуже помиляюся, дуже вас подивують. Справи набули такого характеру, на який я навіть не міг розраховувати. За останні сорок вісім годин в деяких відношеннях вони стали значно яснішими, а в деяких — значно складнішими. Але я краще все розповім вам, а ви вже самі робіть висновки.
沼地里的灯光我亲爱的福尔摩斯：如果说在我担当起这个使命的初期，在无可奈何的情况下，我没有能供给你多少消息的话，你就该知道，我现在正设法弥补已经损失的时间，而且现在，在我们的周围，事件发生得愈见频繁复杂起来了。在我最后的那篇报告里，我把高潮结束在白瑞摩站在窗前那里，如果我没有估计错的话，现在我已掌握了会使你相当吃惊的材料。事情变化得出乎我意料之外。从几方面看来，在过去四十八小时里，事情已经变得清楚多了，可是从另一些方面来看，又似乎变得更为复杂了。我现在就把全部情况都告诉你，你自己去加以判断吧。
Наступного ранку після моєї пригоди я ще до сніданку пройшов у кінець другого коридора і обстежив кімнату, куди минулої ночі заходив Беррімор. Західне вікно, в яке він так пильно вдивлявся, має порівняно з усіма іншими вікнами одну цікаву особливість: з нього пустище видно якнайкраще. Там між двох дерев є просвіток, отож перед людиною, яка дивиться з того спостережного пункту, відкривається широкий краєвид, в той час як з усіх інших вікон пустище можна побачити лише на обрії. З цього випливає, що Беррімор, очевидно, й видивлявся щось або когось у пустищі, бо тільки те вікно й могло прислужитися такій меті. Ніч була темна хоч в око стрель, і я не уявляю, як це він міг сподіватися кого-небудь побачити. Потім мені подумалося, що, мабуть, я став свідком якоїсь любовної інтрижки. Цим можна було б пояснити і його скрадливі дії, і пригнічений настрій дружини. Беррімор — хлопець хоч куди, у нього є все, щоб привернути до себе серце якої-небудь сільської дівчини. А звук відчинених дверей, що я його почув після того, як повернувся до своєї кімнати, міг означати, що Беррімор пішов на таємне побачення. Отакі думки снувалися у моїй голові того ранку, і я повідомляю вас, куди ведуть мене мої підозри, хоч би якими необгрунтованими в остаточному підсумку вони можуть виявитись.
在我发现那桩怪事以后的第二天早饭以前，我又穿过走廊，察看了一下昨晚白瑞摩去过的那间屋子。在他专心一志地向外看的西面窗户那里，我发现了和屋里其他窗户都不同的一个特点——这窗户是面向沼地开的，在这里可以俯瞰沼地，而且距离最近，在这里可以穿过两树之间的空隙一直望见沼地，而由其他窗口则只能远远地看到一点。因此可以推论出来，白瑞摩一定是在向沼地上找什么东西或是什么人，因为要达到这种目的只有这个窗户适用。那天夜里非常黑暗，因此我很难想象他能看到什么人。我曾突然想到，这可能是在搞什么恋爱的把戏，这样也许可以说明他这种偷偷摸摸的行动和他妻子的惴惴不安之间的关系。他是个相貌出众的家伙，足可以使一个乡村女子对他倾心，因此这一说法看来还是稍有根据的呢。我回到自己房间以后所听到的开门声，可能是他出去赶密约了。因此到了早晨我自己就细加推敲起来，尽管结果也许证明这种怀疑是毫无根据的，现在我还是把所怀疑的各点都告诉你吧。
Та хоч би чим пояснювалися справжні причини нічної поведінки Беррімора, я відчував, що візьму на себе надто велику відповідальність, якщо мовчатиму про неї доти, поки не зможу все з'ясувати. Після сніданку я зустрівся з баронетом у його кабінеті і розповів про все, що бачив. Він був здивований менше, ніж я сподівався.
不管究竟应该怎样才能正确地解释白瑞摩的行为，我总是觉得，在我能解释清楚之前，要把这件事秘而不宣对我是个很重的负担。早饭后我到准男爵的书房去找他的时候，就把我所见到的事都告诉他了。可是他听了以后并不如我想象的那样感到吃惊。
— Мені відомо, що Беррімор розгулює ночами, і я давно збираюся поговорити з ним про це,— сказав він. — Двічі або й тричі я чув його кроки в коридорі приблизно саме в той час, що й ви.
“我早知道白瑞摩在夜里经常走动，我曾想和他谈一谈这件事，”他说道，“我曾两三次听到他在过道里走来走去的脚步声，时间恰和您所说的差不多。”
— Тоді, можливо, він ходить до того вікна щоночі? — висловив я припущення.
“那么，也许他每晚都要到那窗前去一趟呢，”我提醒道。
— Можливо. А коли так, то ми маємо змогу вистежити його й подивитися, що йому там треба. Цікаво, що зробив би Холмс, якби був тут?
“也许是。如果真是这样的话，咱们倒可以跟踪一下，看一看他究竟在干什么。我真不晓得如果您的朋友福尔摩斯在这里的话，他会怎么办。
— Я впевнений, він зробив би саме те, що ви оце запропонували,— відповів я. — Пішов би слідом за Беррімором і подивився б, що той робить.
“我相信他一定会象您所建议的那样采取行动，”我说道，“他会跟踪白瑞摩，并看看他干些什么事。”
— Тоді давайте простежимо за ним удвох.
“那么咱们就一块干吧。”
— Але ж він обов'язково нас почує.
“可是，他一定会听到咱们的。”
— Та він трохи глухуватий, і ми повинні скористатися з цього. Засядемо сьогодні ввечері у мене в кімнаті й почекаємо, коли він пройде. — І сер Генрі задоволено потер руки, явно радіючи майбутній пригоді, яка мала урізноманітнити незвично спокійне для нього життя в цих краях.
“这个人有点聋，而且无论如何咱们也得抓住这个机会。 咱们今晚就一起坐在我的屋里，等他走过去。”亨利爵士高兴得搓着双手，显然他是喜欢来这么一次冒险，以消解他在沼地生活的枯寂的。*
Баронет уже зв'язався з архітектором, який готував для сера Чарльза плани вдосконалень, і запросив підрядчика з Лондона, отож ми чекаємо, що тут скоро почнуться великі зміни. З Плімута приїжджали декоратори і меблювальники, і цілком очевидно, що у нашого друга якнайширші задуми, на виконання яких він не пошкодує ні сил, ні грошей, аби відновити колишню велич свого роду. А коли будинок буде впорядковано й умебльовано, то все, в чому сер Генрі відчуватиме потребу,— це дружина, господиня дому. Між нами кажучи, є всі ознаки того, що затримки за цим не буде, якщо тільки дама серця погодиться, бо мені рідко коли доводилося бачити більш безтямно закоханого в жінку чоловіка, ніж сер Генрі в нашу красуню сусідку міс Степлтон. Проте їхнє щире кохання розвивається зовсім не так гладенько, як можна було б чекати за існуючих обставин. Сьогодні, наприклад, його поверхня зненацька взялася брижами, що викликало в нашого друга неабияку розгубленість і роздратування.
准男爵已和曾为查尔兹爵士拟订修筑计划的建筑师与来自伦敦的营造商联系过了，还有来自普利摩斯的装饰匠和家俱商。因此，不久我们可能就会在这里看到巨大的变化了。显然，我们的朋友怀有规模巨大的理想，并决定不辞辛苦、不惜代价地来恢复这个大族的威望。在这所房子经过整修刷新并重新布置之后，所差的也就是一位夫人了。我们可以从一些迹象中很清楚地看到，只要这位女士愿意的话，这一点就不会“尚付阙如”了，因为我很少见到过一个男人会象他对我们的美丽的邻居斯台普吞小姐那样地着迷。可是，在这种情况之下，真正爱情的发展并不象人们所期望的那样顺利。譬如说吧，爱情之海的平静的水面今天就被一阵意想不到的波澜所扰乱了，给我们的朋友造成了很大的不安和烦恼。
Після розмови з Беррімором, про яку я вам розповів, сер Генрі надів капелюха і наладився кудись податися. Я, зрозуміло, зробив те саме.
在结束了我曾提过的那段关于白瑞摩的谈话之后，亨利爵士就戴上帽子准备出去了，当然我也准备出去。
— Ви зі мною, Вотсоне? — спитав він, якось дивно втупившись у мене.
“什么，您也去吗，华生？”他问道，一面怪模怪样地望着我。
— Це залежить від того, чи йдете ви в пустище,— відповів я.
“那要看您是不是要到沼地去。”我说。
— Так, іду.
“是的，我是到那里去。”
— Ви ж знаєте, які в мене вказівки. Вибачте, що я вам заважаю, але ви чули, як гаряче наполягав Холмс на тому, щоб я не залишав вас, а особливо, щоб ви не ходили в пустище самі.
“啊，您是知道我所接受的指示的。我很抱歉对您有所妨碍，可是您也听到过福尔摩斯是怎样郑重其事地坚持说我不应该离开您，尤其是您不能单独到沼地去。”
Сер Генрі з приємною посмішкою поклав руку мені на плече.
亨利爵士带着愉快的微笑把手扶在我的肩膀上。
— Голубе,— сказав він,— Холмс, з усією його мудрістю, не передбачив деяких речей, що трапилися після того, як я побував у пустищі. Ви мене розумієте? Я впевнений, що хто-хто, а ви аж ніяк не хочете псувати мені настрій. Я по винен іти один.
“我亲爱的伙伴，”他说道，“虽然福尔摩斯聪明绝顶，可是他并没有预见到从我到了沼地以来所发生的一些事情。您明白我的话吗？我相信您决不愿意做一个妨碍别人的人。我一定得单独出去。”
Ці слова поставили мене в неймовірно дурне становище. Я не знав, що сказати і що зробити, а поки зібрався з думками, сер Генрі взяв свою тростину й пішов.
这事使我处在很为难的地位。我不知道该说什么，该怎么办才好。就在我还没有下定决心怎样办的当儿，他已拿起手杖走了。
Та коли я заходився обмірковувати ситуацію наново, мене обсіли докори сумління за те, що я дозволив йому — хоч би під яким приводом — зникнути в мене з очей. Я уявив собі, як незатишно себе почуватиму, коли змушений буду, повернувшись у Лондон, зізнатися вам, що нещастя з сером Генрі трапилось лише тому, що я злегковажив вашими вказівками. Запевняю вас, кров кинулася мені в обличчя на саму думку про це. Було ще не пізно наздогнати його, і я негайно подався в напрямку до Мерріпіт-хаус.
在我将此事重新加以考虑之后，我受到了良心的谴责，因为我竟托辞让他离开了我的身旁。我想象得出，一旦由于我不听你的指示而发生了一些不幸的事，使我不得不回到你的身旁向你忏悔，我的感情将是怎样的。说真的，我一想到这里脸就红了。也许现在去追他还不太晚呢，因此，我马上就朝着梅利琵宅邸那方向出发了。
Я швидко, як тільки міг, ішов по дорозі, але сера Генрі ніде не було видно, і так дійшов до того місця, де починається стежка, що веде в пустище. Там, побоюючись, що, мабуть, повернув не в той бік, я піднявся на пагорб, з якого відкривався широкий краєвид,— на той самий пагорб, що поряд з каменярнею. Звідти я зразу ж побачив сера Генрі. Він ступав стежкою приблизно за чверть милі від мене, поряд з ним ішла якась жінка — це могла бути тільки міс Степлтон. І мені стало ясно, що між тими двома уже існує взаєморозуміння і що про зустріч вони домовилися заздалегідь. Захопившись розмовою, вони брели дуже повільно, і я бачив, як вона жваво жестикулює, ніби в чомусь гаряче переконуючи сера Генрі, а він уважно слухає її і час від часу заперечливо хитає головою, не бажаючи погоджуватися з нею. Я стояв серед кам'яних брил, дивлячись на них, і не знав що робити. Піти слідом і порушити їхню інтимну розмову здавалося мені неподобством, а проте мій недвозначний обов'язок полягав у тому, щоб ні на мить не спускати сера Генрі з ока. Шпигувати за другом — ганебне заняття. Та нічого кращого придумати мені не вдавалося, і я вирішив не переставати стежити за ним з мого пагорба, а потім, щоб очистити своє сумління, признатися йому у всьому. Правда, якби сер Генрі раптом опинився в небезпеці, я нічим не зміг би допомогти йому, бо був надто далеко, але, погодьтеся, становище моє було важке і нічого іншого мені не залишалося.
我以最快的速度沿着道路匆匆走去，一直到我走到沼地小路分岔处才望到了亨利爵士。在那里，我因为恐怕走错路就爬上了一座小山，从山上我可以居高临下地观望一切—— 就是那座插入阴暗的采石场的小山。从那里我马上就看到了他。他正在沼地的小路上走着，距我约四分之一英里远，身旁还有一位女士，除了斯台普吞小姐而外还能是谁呢。显然在他俩之间已有了默契，而且是约定相会的，他们一面并肩徐徐而行，一面喁喁而语。我看见她双手做着急促的手势，似乎对自己所说的话很认真的样子；他则聚精会神地听着，有一两次他还截然不能同意似地摇着头。我站在乱石中间望着他们，真不知道下一步应当怎么办。跟上他们并打断他们亲密的交谈，看来似乎是一个荒谬的举动，而我的责任显然是要求我一时一刻也不要让他们离开我的视线。跟踪窥察一个朋友，真是一件可憎的工作。尽管如此，可是除了从山上观察他，事后再向他坦白以求心安外，我还能有什么更好的办法呢。确实，如果当时有任何突然的危险威胁到他，我离他就显得太远了，来不及援助，可是我相信，你和我的意见一定相同。处在这样的地位是非常困难的，而且我再也没有什么别的好办法了。
Потім наш друг сер Генрі й дівчина, забувши за розмовою про все на світі, зупинилися на стежці зовсім, і тут до мене раптом дійшло, що я не єдиний свідок їхньої зустрічі. Моє око вловило рух чогось зеленого, і я, придивившись уважніше, побачив, що це «зелене» несе на палиці якийсь чоловік, пробираючись каменярнею. То був Степлтон із своїм сачком на метеликів. Він знаходився значно ближче до тієї парочки, ніж я, і явно прямував до неї. У цю мить сер Генрі раптом пригорнув міс Степлтон. Його рука обіймала її, але дівчина, як мені здалося, намагалася випручатись, відвертаючи від нього обличчя. Сер Генрі нахилився до неї, вона, ніби боронячись, затулилася долонею. І тут я побачив, як вони відскочили одне від одного і озирнулися назад. Причиною цього був Степлтон. Він, мов навіжений, біг до них, розмахуючи позад себе своїм безглуздим сачком. Відчайдушно жестикулюючи, він підбіг до закоханих і аж затанцював від хвилювання. Я не міг зрозуміти, що все це означає, але, здається, Степлтон ганив сера Генрі, а той щось пояснював, і пояснення ці ставали дедалі сердитішими в міру того, як Степлтон відмовлявся їх приймати. Дівчина стояла поряд і гордовито мовчала. Нарешті Степлтон рвучко крутнувся, владним порухом руки покликав до себе сестру, і та, кинувши нерішучий погляд на сера Генрі, подалася слідом за братом. Роздратовані жести натураліста свідчили про те, що дівчина також не уникла його незадоволення. Баронет якусь хвилину стояв на місці, дивлячись їм услід, а потім повільно рушив назад, похиливши голову і являючи собою картину безмежного смутку.
咱们的朋友亨利爵士和那位女士又停住了脚步，站在那里全神贯注地谈着话，我突然发现，看到他们会面的并不止我一个人，因为我一眼看到了一个绿色的东西在空中浮动着，再一看才知道那绿色的东西是装在一根杆子的顶端的，拿着那杆子的人正在坎坷不平的地方走着。原来那正是斯台普吞拿着他的捕蝶网。他距那对情侣要比我近得多，他好象是在向着他们的方向走去。正在那时，亨利爵士突然将斯台普台小姐拉近身旁，他的胳臂环抱着她，她似乎力图由他手中挣脱，她的脸躲向一边。他低头向她，可是她象是抗议似地举起一只手来。随后我看到他们一跳就分开了，并且慌忙地转过身来，原来是受到了斯台普吞的搅扰。他狂奔着向他俩跑去，那只捕蝶网可笑地在他身后摆动着。他在那对爱侣面前激怒得手舞足蹈起来，可是我想象不出他究竟是什么意思。看样子似乎是斯台普吞在责骂亨利爵士，爵士在进行解释，可是斯台普吞不但拒绝接受，而且变得更加暴怒了，那位女士高傲而沉默地在旁边站着。最后斯台普吞转过身去专横地向他妹妹招了招手，她犹豫不决地看了亨利爵士一眼之后，就和她哥哥并肩走了。那生物学家的手势说明，他对那位女士也同样的极感不快。准男爵望着他们的背影站了一会，然后就慢慢地沿着来路走回去了。他低着头，充分表现出一副失意的神态。
Я не міг збагнути, що означала ця сцена, і відчував пекучий сором від того, що довелося стати свідком любовного побачення мого друга без його відома. Тому я збіг з пагорба і зустрів баронета внизу. Обличчя в нього горіло від гніву, брови супилися, як це буває в людини, яка не знає, що їй робити.
我不知道这究竟都是怎么回事，我只是因为自己在咱们的朋友不知不觉的时候，偷看了他们这样亲密的情景而深感羞愧。我沿着山坡跑了下去，和准男爵在山脚下相遇。他的脸色气得通红，双眉紧皱，就象是个智穷才竭不知所措的人一样。*
— Привіт, Вотсоне! Звідки ви тут узялися? — спитав він. — Невже ви, всупереч усьому, пішли слідом за мною?
“天哪！华生，您是从哪里掉下来的，”他说道，“难道说您竟真的尾随我来了吗？”
Я пояснив йому все: як я відчув, що не можу залишитися сидіти вдома, як ішов слідом за ним і як був свідком того, що відбулося. В очах сера Генрі спалахнуло полум'я, але моя відвертість обеззброїла його, і він, нарешті, досить гірко засміявся.
我把一切都解释给他听了：我怎样感到再不可能呆在家里，我怎样跟踪了他，以及我怎样看到了所发生的一切。他以怒火炽燃的眼睛向我看了一会，可是我的坦白冲淡了他的怒气，他终于发出了悔恨失望的笑声。
— Здавалось би, посеред цієї прерії людина може знайти цілком надійне місце, щоб усамітнитися,— мовив він,— але, сто чортів, усі тутешні жителі наче змовилися збігтися сюди, щоб подивитись, як я залицяюся,— та ще й страшенно невдало! Де ви замовили собі місце?
“我原以为平原的中心是个不会被人发现的相当可靠的地方呢。”他说道，“可是天哪！就好象全乡的人都跑了出来看我求婚似的——而且还是这样糟糕透顶的求婚！你找到的座位在什么地方啊？”
— Я був он на тому пагорбі.
“就在那座小山上。”
— Отже, в найостаннішому ряду? А от її брат вмостився аж у найпершому. Ви бачили, як він налетів на нас?
“原来是坐在很远的后排呀，啊！但是她哥哥可真的跑到最前排来了。您看到他向我们跑过去了吗？”
— Так, бачив.
“是的，我看到了。”
— Вам ніколи не спадало на думку, що він просто божевільний, цей її братик?
“您曾经见过他象是疯了似的吗？——她那位好哥哥。”
— Ні, не спадало.
“我没有见过。”
— Мені теж. До сьогодні я завжди вважав його не позбавленим здорового глузду, але повірте мені, тепер становище таке, що на нього або на мене слід надягти гамівну сорочку. Ну, а хіба я якийсь не такий? Ви живете поряд зі мною не перший тиждень, Вотсоне. Прошу, будьте зі мною відверті! Чи є в моїй особі щось таке, що може перешкодити мені стати добрим чоловіком жінці, яку я кохаю?
“我敢说，他一点也不疯。直到今天为止，我一直认为他是个头脑清醒的人，但是，请您相信我的话，不是他，就是我，总有一个得穿上捆疯子用的紧身衣的。可是，我是怎么的了呢？您和我相处也有几个星期了，华生。喂！坦白地跟我说吧！我有什么不对的地方，使我不能做我所热爱的女人的好丈夫呢？”
— Я сказав би, що немає.
“依我说，没有。”
— Степлтону не може не подобатися моє становище в суспільстві, отож причина того, що він укрив мене мокрим рядном,— у мені самому. Але що він проти мене має? Нікому з усіх чоловіків і жінок, яких знаю, я за все своє життя не заподіяв нічого поганого. І до того ж він проти, щоб я доторкався навіть до кінчиків її пальців.
“他总不会反对我的社会地位吧，因此，他必然是因为我本身的缺点而憎恶我。他有什么可反对我的地方呢？在我一生所认识的人们里，无论是男是女，我都没有得罪过。可是他竟几乎连碰她的手指尖都不许。”
— Він так і сказав?
“他说过这样的话吗？”
— Еге ж, і багато чого іншого. Повірте мені, Вотсоне, я знаю цю дівчину всього кілька тижнів, але з першої ж зустрічі відчув, що її просто створено для мене, а вона... вона теж, присягаюсь, раділа, коли була зі мною. В жіночих очах є світло, і воно промовляє переконливіше, ніж слова. Але Степлтон ніколи не залишав нас удвох, і ось тільки сьогодні я вперше влучив годину, щоб поговорити з нею наодинці. Вона була рада зустрітися зі мною, але коли прийшла, то зовсім не хотіла говорити про любов, вона і мені не дозволила б сказати їй про мої почуття, якби могла. І весь час поверталась у розмові до того, що тут небезпечне місце і що вона не зможе бути спокійною, поки я звідси не поїду. Я відповів, що зовсім не поспішаю зробити це, відколи її побачив, і якщо вона справді хоче, щоб я покинув замок Баскервілів, то єдиний вихід — їхати разом. Після цього я палко заходився умовляти її вийти за мене заміж, але перш ніж вона встигла відповісти, з'явився її братик,— прибіг і визвірився на нас, мов скажений. Він був аж блідий від люті, а його безбарвні очиці горіли лихим вогнем. Що це я роблю тут з дівчиною! Як я смію лізти до неї із залицяннями, які їй просто осоружні! Чи я вважаю, що, бувши баронетом, можу робити все, що мені заманеться? Ех, якби він не був її братом, я дав би йому відкоша. А так довелося відповісти, що своїх почуттів до його сестри я можу не соромитися, і сподіваюся, що вона зробить мені честь, ставши моєю дружиною. Ці слова нітрохи Степлтона не вгамували, і тоді я також утратив самовладання й відповів йому набагато різкіше, ніж, мабуть, було треба, беручи до уваги, що міс Степлтон стояла поряд. Усе закінчилося тим, що він пішов разом з нею, як ви самі бачили, а я стою ось перед вами спантеличений так, як ніхто в цьому графстві. Поясніть же мені, Вотсоне, що все це означає, і я буду перед вами в неоплатному боргу.
“这样的话吗，比这还多呢。我告诉您吧，华生，我和她相识还只有几个礼拜，可是从一开始，我就觉得好象她是为我而造出来的；而她呢，也是这样想——她觉得和我在一起的时候很快活，对于这一点我敢发誓，因为女人的眼神是比说话更为有力的。可是他从不让我们呆在一起，仅仅是今天我才第一次找到了能单独和她谈几句话的机会。她很高兴见到我，可是和我见面以后，她又不愿谈关于爱情的事，如果她能制止我的话，她甚至不许我谈到爱情。她一再重复地说，这里是个危险的地方，除非我离开这里，她永远也不会快乐。 我告诉她说，自从我见到她以后，我再不着急离开这里了，如果她真的想让我走的话，唯一的办法就是她设法和我一起走。 我说了很多话，要求和她结婚，可是还没等她回答，她的那位哥哥就向我们跑了过来，脸上的神色就象个疯子。他暴怒得脸色都变白了，连他那浅色的眼里也燃起了怒火。我对那女士怎么了？我怎么敢做使她不高兴的事啊？难道是因为我自以为是个准男爵，就可以为所欲为吗？如果他不是她的哥哥的话，对付他本没有什么困难。当时我只对他说，我并不把和他妹妹产生的感情引以为耻，而且我还希望她能屈尊做我的妻子。这样的话似乎也未能使事态有丝毫的好转，因此，后来我也发了脾气。在我回答他的时候也许有些厉害过分，因为，她还站在旁边呢。结局你是看到了，他和她一起走了，而我呢，简直被弄得比谁都更莫名其妙和不知所措了。华生，只要您能告诉我这是怎么回事，那我对您真是要感激莫名了。”
Я висловив був кілька пояснень, але, правду кажучи, сам почувався цілком збитим з пантелику. Титул нашого друга, його багатство, молодість, характер і зовнішність — усе промовляє на його користь, і я не знаю нічого, що свідчило б проти нього, крім лихої долі, яка переслідує його рід. Гідно подиву, що пропозицію сера Генрі було відкинуто майже брутально, без ніяких посилань на бажання самої дівчини, і що дівчина сприйняла все без жодних заперечень. А втім, наші припущення розвіяв того ж дня сам Степлтон. Він прийшов після обіду, щоб вибачитися за свою образливу поведінку, і наслідок його тривалої розмови в кабінеті сера Генрі такий: сварку цілком залагоджено і на знак цього нас запрошено наступної п'ятниці на обід у Мерріпіт-хаус,
我当时虽然试着提出了一两种解释；可是，说实在的，连我自己也并没有真正弄清其所以然。就咱们朋友的身分、财产、年龄、人品和仪表来说，条件都是最优越的，除了萦绕他家的厄运之外，我简直找不到任何于他不利的地方。使人十分吃惊的倒是：丝毫不考虑女士本人的意愿，就对她的追求者给以这样粗暴的回绝；而那位女士在这种情况下，也竟能毫不表示任何抗议。当天下午，斯台普吞又亲自来访，这才算是把我们心里的种种猜测平息了下去。他是为了自己早晨的态度粗鲁而来道歉的，两人在亨利爵士的书房里经过长时间的会谈，结果裂痕消除了。由我们决定下星期到梅利琵去吃饭这件事就可以看得出来。
— І все ж таки я й тепер не сказав би, що він при здоровому розумі,— зауважив сер Генрі,— і не можу забути вираз його очей, коли він накинувся на мене сьогодні вранці, але мушу визнати: ніхто не зміг би вибачитися так благородно, як це зробив він.
“我并不是说他现在就不是个疯子了，”亨利爵士说道，“我忘不了今早他向我跑来时的那股眼神，可是我不得不承认，再没有人道歉能道得象他这样圆满自然了。”
— Він якось пояснив свій вчинок?
“他对他早晨那种行为做过任何解释吗？”
— Сестра для нього все,— каже він. Це цілком природно, і я радий, що Степлтон розуміє їй ціну. Вони завжди були разом і, як він твердить, тільки одна вона є йому товаришем, отож сама думка втратити її нагонить на нього справжній жах. Він не здогадався, сказав Степлтон, що вона подобається мені дедалі дужче, а коли на власні очі побачив, що це справді так і що її можуть від нього забрати, то був украй приголомшений і якийсь час просто не міг відповідати ні за свої слова, ні за вчинки. Він дуже шкодує про все, що трапилося, і розуміє, яким дурним егоїстом був, гадаючи, що зможе втримати біля себе на все життя таку вродливу жінку, як його сестра. Якщо вже вона має покинути його, то він хотів би, щоб вона віддалася за сусіда, як-от я, а не за когось іншого. Але хоч би як там було, для нього це тяжкий удар і йому потрібен час, щоб звикнути до думки про неминучу втрату. З його боку не буде ніяких перешкод, якщо я пообіцяю протягом трьох місяців залишити все так, як є, і задовольнятися тільки дружбою з його сестрою, не претендуючи на її кохання. Я пообіцяв, і розмову на цьому було закінчено.
“他说他妹妹是他生活中的一切。这是很自然的事，而且他能这样重视她，我也高兴。他们一直就生活在一起，而且正象他自己所说的那样，他是个非常孤独的人，只有她陪伴着，因此，当他一想到将要失去她的时候，那是多么可怕啊！ 他说他本来并没有认为我已爱上了她，可是当他亲眼看到了这确是事实，而且感觉到我可能从他手中把她夺去的时候，便使他大为震惊，以至他对自己当时的言行都无法负责了。他对发生过的事感到十分抱歉，并且也认识到，自己妄想为了个人而将象他妹妹那样美丽的女子的一生，束缚在自己的身旁是多么的愚蠢和自私。如果她非得离开他不可的话，他也情愿把她嫁给象我这样的邻居，而不愿嫁给其他的人。可是无论如何，对他说来这毕竟是一个严重的打击，因此他还需要一些时间，以便他对这件事的来临做好精神准备。如果我答应在今后三个月之内把这件事暂搁一下，在这期间只是培养与女士的友情而不要求她的爱情的话，他就决定不再反对了。这一点我答应了，于是事情也就平息下来了。”*
Отже, одна з наших маленьких таємниць розкрилася. А це не абищо — хоч десь торкнутися дна болота, в якому ми борсаємося. Тепер нам відомо, чому Степлтон з такою недоброзичливістю поставився до залицяльника своєї сестри, навіть до такого завидного, як сер Генрі. А зараз перейду до іншої нитки, яку витягнув із заплутаного клубка — таємниці нічних ридань, заплаканого обличчя місіс Беррімор і загадкових мандрів дворецького до заґратованого вікна, що виходить на пустище. Поздоровте мене, дорогий Холмсе, і скажіть мені, що як ваш представник я вас не розчарував і що ви не шкодуєте за ту довіру, яку виявили мені, пославши сюди. Адже однієї-єдиної ночі вистачило, щоб усе розплутати.
在我们那些不大的谜里，就这样地弄清了一个。正好象当我们在泥沼之中挣扎的时候，在什么地方碰到了底似的。现在我们懂得了，为什么斯台普吞那样看不上他妹妹的追求者——即使那位追求者是象亨利爵士那样恰当的人。现在我再转到由一团乱线里抽出来的另一条线索上去吧，就是那夜半哭声和白瑞摩太太满面泪痕的秘密，还有管家到西面格子窗前去的秘密。祝贺我吧，亲爱的福尔摩斯，你得说我没有辜负你的嘱托了吧，你不会后悔在派我来的时候所寄予我的信任的。这些事经过一夜的努力就都彻底弄清了。
Я сказав «однієї-єдиної ночі», але насправді потрібно було дві, бо в першу ми зазнали цілковитої невдачі. Ми сиділи з сером Генрі в його кімнаті майже до третьої години, але нічого, крім бою годинника на сходах, не почули. Це було нестерпно нудне чатування, і закінчилося воно тим, що обидва ми заснули, сидячи в кріслах. На щастя, це нас не розхолодило, і ми вирішили зробити ще одну спробу. Наступної ночі прикрутили гніт у лампі, палили цигарки й сиділи тихо-тихо. Ви не повірите, як повільно спливала година за годиною, проте нам допомагала та напружена терплячість, що її повинен відчувати мисливець, стежачи за пасткою, в яку як, він сподівається, попадеться дичина. Вибило першу годину, другу, у відчаї ми знову майже відмовилися від свого наміру, коли раптом обидва випросталися в своїх кріслах і насторожились, а від утоми не лишилося й сліду. В коридорі під чиїмись кроками зарипіла підлога.
我说“经过一夜的努力”，实际上是经过了两夜的努力，因为头一夜我们什么也没搞出来。我和亨利爵士在他房间里一直坐到早晨将近三点钟的时候，可是除了楼梯上端的大钟报时的声音以外，我们什么也没有听到。那真是一次最可怜的熬夜了，结果是我们俩都在椅子里睡着了。所幸的是我们并没有因此气馁，并且决定再试一试。第二天夜里，我们捻小了灯头坐在那里，无声无息地吸着烟。时间似乎过得令人难以相信地那么慢，可是我们靠着猎人在监视着自己设的陷阱，希望所要捉的动物会不意地闯进去时所必然会有的那种耐心和兴趣熬了过来。钟敲了一下，又敲了两下，在绝望之中，我们几乎都想再度放弃不干了，就在这时，突然我俩在椅子里猛地坐直起来，已经疲倦的全部感官又重新变得警醒而敏锐了。我们听到了过道里的咯吱咯吱的脚步声。
Ми почули, як ці звуки спочатку порівнялися з нашою кімнатою, а потім завмерли вдалині. Баронет відчинив двері, і ми рушили слідом за невідомим. Він уже проминув галерею, і в коридорі панувала суцільна темрява. Нечутно прокрадаючись уперед, ми нарешті дійшли до другого крила будинку. І саме вчасно, бо встигли ще побачити високого на зріст чоловіка з чорною бородою, який, зсутуливши плечі, пробирався коридором. Потім він увійшов у ті самі двері, що й першого разу, бо свічка спочатку висвітила в темряві їх отвір, далі вони зачинилися, і з кімнати в морок коридору потягнувся один-єдиний жовтий промінчик. Ми з усіма пересторогами просувалися до того промінчика, пробуючи ногами кожну мостину, перш ніж перенести на неї всю нашу вагу. З обережності ми не взулися, але стара підлога все одно потріскувала й рипіла. Іноді здавалося просто неможливим, щоб Беррімор не почув наших кроків. Проте, на щастя, він добре-таки тугий на вухо, до того ж цілком поринув у те, що робив. Коли ми кінець кінцем дісталися до дверей і зазирнули в кімнату, Беррімор стояв біля вікна, тримаючи в руці свічку і майже притулившись обличчям до шибки — точнісінько так, як позаминулої ночі.
我们听着那脚步声偷偷摸摸地走了过去，直到在远处消失为止。然后准男爵轻轻地推开了门，我们就开始了跟踪。那人已转入了回廊，走廊里是一片漆黑。我们轻轻地走到了另一侧的厢房，刚好能看到他那蓄着黑须的、高高的身影。他弯腰伛背，用脚尖轻轻地走过了过道，后来就走进了上次进去过的那个门口，门口的轮廓在黑暗中被烛光照得显露出来，一道黄光穿过了阴暗的走廊。我们小心地迈着小步走了过去，在以全身重量踩上每条地板以前，都要先试探一下。为了小心起见，我们没有穿鞋，虽然如此，陈旧的地板还是要在脚底下咯吱作响。有时似乎他不可能听不到我们走近的声音，所幸的是那人相当地聋，而且他正在全神贯注地干着自己的事。 最后，我们走到了门口偷偷一望，看到他正弯腰站在窗前，手里拿着蜡烛，他那苍白而聚精会神的面孔紧紧地压在窗玻璃上，和我在前天夜里所看到的完全一样。
Ми не мали заздалегідь розробленого плану дій, але баронет належить до числа тих людей, які вважають рішучі вчинки найбільш природними. Він увійшов до кімнати. Беррімор, із свистом вдихнувши повітря, відскочив від вікна і, блідий, як мрець, став перед нами, тремтячи всім тілом. У його темних очах, що блищали на білій масці обличчя й дивилися то на сера Генрі, то на мене, застигли жах і здивування.
我们预先并未安排好行动计划，可是准男爵这个人总是认为最直率的办法永远是最自然的办法。他走进屋去，白瑞摩随即一跳就离开了窗口，猛地吸了一口气就在我们面前站住了，面色灰白，浑身发抖。他看看亨利爵士又看看我，在他那苍白的脸上，闪闪发光的漆黑的眼睛里充满了惊恐的神色。
— Берріморе, що ви тут робите?
“你在这里干什么呢，白瑞摩？”
— Нічого, сер. — Хвилювання заважало йому говорити, свічка ходором ходила в його руці, й по стінах металися тіні.
— Це вікно, сер... Я ходжу вночі й дивлюся, чи всі вони зачинені.
“没干什么，爵爷。”强烈的惊恐不安使他简直说不出话来了，由于他手中的蜡烛不断地抖动，使得人影也不停地跳动着。“爵爷，我是夜间四处走一走，看看窗户是否都上了插销。”
— На другому поверсі?
“二楼上的吗？”
— Так сер, усі вікна.
“是的，爵爷。所有的窗户。”
— Слухайте, Берріморе,— суворо мовив сер Генрі,— ми вирішили домогтися від вас правди, отож що швидше ми її від вас почуємо, то менше у вас буде неприємностей. Ну, швидше! І без брехні! Що ви робили біля вікна?
“告诉你，白瑞摩，”亨利爵士严厉地说道，“我们已决心要让你说出实话来，所以，你与其晚说还不如早说，免得我麻烦。现在，说吧！可不要谎话！你在那窗前干什么来着？”
Дворецький безпорадно подивився на нас і стиснув руки з виглядом людини, що дійшла до останньої межі сумнівів і страждань.
那家伙无可奈何地望着我们，就象是个陷于极端疑惧、痛苦的人似的，两手扭在一起。
— Я не робив нічого поганого, сер. Просто тримав свічку біля вікна.
“我这样做也没有什么害处啊，爵爷，我不过是把蜡烛拿近了窗户啊！”
— А навіщо ви тримали свічку біля вікна?
“可是你为什么要把蜡烛拿近窗口呢？”
— Не питайте мене, сер Генрі, не питайте! Слово честі, сер, це не моя таємниця, а тому я не можу видати її. Якби вона нікого, крім мене, не стосувалась, я розповів би вам усе.
“不要问我吧，亨利爵士——不要问我了！我跟您说吧，爵爷，这不是我个人的秘密，我也不能说出来，如果它与别人无关而且是我个人的事的话，我就不会对您隐瞒了。”
Раптом мені сяйнула несподівана думка, і я взяв свічку з тремтячої руки дворецького.
我突然灵机一动，便从管家抖动着的手里把蜡烛拿了过来。
— Чоловік подавав нею сигнал,— сказав я. — Нумо по
дивимося, чи буде якась відповідь.
Я підніс свічку до вікна, як робив це Беррімор, і почав вдивлятися в темряву ночі. Місяць сховався за хмарами, і я зміг побачити лише стіну чорних дерев і трохи світлішу пляму пустища. І раптом я радісно скрикнув, бо темну запону ночі прорізала крихітна цятка жовтавого світла й непорушно застигла в нічному мороці, обмеженому прямокутником вікна.
“他一定是拿它作信号用的，”我说道，“咱们试试看是否有什么回答信号。”我也象他一样地拿着蜡烛，注视着漆黑的外面。我只能模糊地辨别出重叠的黑色的树影和颜色稍淡的广大的沼地，因为月亮被云遮住了。后来，我高声欢呼起来，在正对着暗黑的方形窗框中央的远方，忽然出现了一个极小的黄色光点刺穿了漆黑的夜幕。*
— Дивіться! — вигукнув я.
“在那儿呢！”我喊道。
— Ні, ні, сер, це нічого... нічого не означає! — не витримав дворецький. — Запевняю вас, сер...
“不，不，爵爷，那什么也不是——什么也不是！”管家插嘴道，“我向您保证，爵爷……”
— Ану, поводіть свічкою, Вотсоне! — вигукнув баронет. — Бачите, той вогник також рухається з боку в бік! Ну, негіднику, ви й далі будете заперечувати, що то сигнал? Та не мовчіть! Хто отой ваш спільник, що це за змова?
“把您的灯光移开窗口，华生！”准男爵喊了起来，“看哪，那个灯光也移开了！啊，你这老流氓，难道你还要说那不是信号吗？来吧，说出来吧！你的那个同伙是谁，正在进行着的是个什么阴谋？”
Обличчя дворецького набуло відверто зухвалого виразу.
那人的面孔竟公然摆出大胆无礼的样子来。
— Це моя справа, вас вона не стосується. І нічого я вам не скажу.
“这是我个人的事，不是您的事，我一定不说。”
— В такому разі ви в мене вже не служите.
“那么你马上就不要在这里干事了。”
— Дуже добре, сер. Якщо так треба, то нехай.
“好极了，爵爷。如果我必须走的话我就一定走。”
— І ви себе зганьбили. Їй-право, вам повинно бути соромно. Ваш рід жив разом з моїм під оцим дахом понад сто років і ось тепер ви в якійсь чорній змові проти мене.
“你是很不体面地离开的。天哪！你真该知些羞耻啊！你家的人和我家的人在这所房子里同居共处有一百年之久了，而现在我竟会发现你在处心积虑地搞什么阴谋来害我。”
— Ні, ні, сер, не проти вас! — почувся жіночий голос, і місіс Беррімор, ще переляканіша і блідіша, ніж її чоловік, з'явилася у дверях. Ця дебела жінка з накинутою на плечі шаллю і в спідниці могла б здатися смішною, якби не переживання, написані на її обличчі.
“不，不，爵爷，不是害您呀！”传来了一个女人的声音。 白瑞摩太太正站在门口，脸色比她丈夫更加苍白，样子也更加惶恐。如果不是她脸上惊恐的表情的话，她那穿着裙子、披着披肩的庞大身躯也许会显得可笑了呢。
— Ми повинні їхати звідси. Ось чим усе закінчилося. Можеш пакувати речі,— мовив дворецький.
“咱们一定得走。伊莉萨。事情算是到了头了。去把咱们的东西收拾一下吧。”管家说道。
— О Джоне, Джоне, до чого я тебе довела! Це я винна, сер Генрі, в усьому винна тільки я. Він пішов на це заради мене і тому, що я його попросила.
“喔，约翰哪！约翰！是我把你连累到这种地步的，这都是我干的，亨利爵士——全是我的事。完全是因为我的缘故，而且是因为我请求了他，他才那样做的。”
— Та кажіть же все відверто! В чому справа?
“那么，就说出来吧，究竟是什么意思呢？”
— Мій нещасний брат сидить голодний у пустищі. Ми не можемо дати йому померти біля самісінького нашого порога. Світло у вікні є сигналом, що їжу для нього приготовлено, а отой його вогник показує місце, куди її треба принести.
“我那不幸的弟弟正在沼地里挨饿呢，我们不能让他在我们的门口饿死。这灯光就是告诉他食物已准备好了的信号，而他那边的灯光则是表明送饭地点的。”
— Отже, ваш брат і є той...
“那么说，您的弟弟就是……”
— В'язень-утікач, сер... злочинець Селден.
“就是那个逃犯，爵爷——那个罪犯塞尔丹。”
— Це правда, сер,— підтвердив Беррімор. — Я сказав вам, що таємниця належить не мені, і тому я не можу її вам відкрити. Але тепер ви все почули самі й знаєте, що ніякої змови проти вас немає.
“这是实情，爵爷。”白瑞摩说道，“我说过，那不是我个人的秘密，而且我也不能告诉您。可是，现在您已经听到了，您会明白的，即使有个阴谋，也不是害您的。”
Отак було пояснено загадкові нічні мандри й світло свічки біля вікна. Ми з сером Генрі здивовано втупились у місіс Беррімор. Невже ця флегматична поважна жінка тієї ж крові, що й один з найлихіших злочинців у нашій країні?
这就是对于深夜潜行和窗前灯光的解释。亨利爵士和我都惊异地盯着那个女人。难道这是可能的吗？这位顽强而可敬的女人竟会和那全国最最声名狼藉的罪犯同出一母？
— Так, сер, моє дівоче прізвище Селден, а він мій менший брат. Надто вже ми мазали його зверху пирогом, коли він був малий, надто в усьому йому потурали, от він і дійшов думки, що світ створено задля його втіхи і можна виробляти в ньому все, що заманеться. Потім підріс, знайшов собі поганих товаришів і наче злий біс у нього вселився — він розбив серце матері й виваляв наше ім'я в багнюці. Від злочину до злочину він опускався дедалі нижче, і тільки ласка Божа врятувала його від шибениці, але для мене, сер, він завжди залишався маленьким кучерявим хлопчиком, якого я бавила і з яким гралася як старша сестра. Ось чому він і втік з тюрми, сер. Знав, що я тут і що ми не відмовимо йому в допомозі. Коли він однієї ночі приволікся сюди, стомлений і голодний, а стражники насідали йому на п'яти, що ми мали робити? Ми впустили його, нагодували, доглядали його. Потім приїхали ви, сер, і брат вирішив, що йому буде безпечніше в пустищі, ніж десь інде, поки його ловитимуть, отож він і зараз там ховається. А ми через ніч перевіряємо, чи він не пішов з цих місць, світячи у вікно, і якщо одержуємо відповідь, мій чоловік несе йому хліб і м'ясо. Кожного дня сподіваємося, що він зник, але поки він тут, ми не можемо його покинути. Я сказала вам усю правду, бо я чесна християнка, і ви розумієте: якщо в цій справі хтось і винен, то зовсім не мій чоловік, а я, адже все, що він робив, він робив заради мене.
“是的，爵爷，我就姓塞尔丹，他就是我的弟弟。在他小的时候，我们把他纵容过度了，不管什么事情都是随着他的意思，弄得他认为世界就是为了使他快乐才存在的，因此他就应该在这个世界里为所欲为。他长大以后，又碰上了坏朋友，于是他就变坏了，一直搞到使我母亲为之心碎，并且玷污了我们家的名声。由于一再地犯罪，他就愈陷愈深，终于弄到了若不是上帝仁慈的话，他就会被送上断头台的地步。可是对我说来，爵爷，他永远是我这个做姐姐的曾经抚育过和共同嬉戏过的那个一头卷发的孩子。他之所以敢于逃出监狱来，爵爷，就是因为他知道我们在这里住，而且我们也不能不给他以帮助。有一天夜晚，他拖着疲倦而饥饿的身体到了这里，狱卒在后面穷追不舍，我们还能怎么办呢？我们就把他领了进来，给他饭吃，照顾着他。后来，爵爷，您就来了，我弟弟认为在风声过去以前，他到沼地里去比在哪里都更安全些，因此他就到那里去藏起来了。在每隔一天的晚上，我们就在窗前放一个灯火，看看他是不是还在那里，如果有回答信号的话，我丈夫就给他送去一些面包和肉。我们每天都希望着他快走，可是只要是他还在那里，我们就不能置而不顾。这就是全部的实情，我是个诚实的基督徒，您能看得出来，如果这样做有什么罪过的话，都不能怨我丈夫，而应该怪我，因为他是为我才干那些事的。”
Жінка говорила з такою щирістю, що їй не можна було не повірити.
那女人的话听着十分诚恳，话的本身就能证明这都是实情。
— Це правда, Берріморе?
“这都是真的吗？白瑞摩？”
— Так, сер Генрі. Все до останнього слова.
“是的，亨利爵士。完全是真实的。”
— Що ж, я не можу дорікати вам за те, що ви допомагали своїй дружині. Забудьте те, що я вам сказав. Ідіть тепер обоє до себе, а про цю справу ми ще поговоримо вранці.
“好吧，我不能怪你帮了你太太的忙。把我刚才说过的话都忘掉吧。你们现在可以回到自己的屋子里去了，关于这件事，咱们明早再谈吧。”
Коли вони пішли, ми знову подивилися у вікно. Сер Генрі розчинив його навстіж, і холодний нічний вітер повіяв нам в обличчя. Далеко в непроглядній темряві все ще світилася крихітна цяточка жовтавого вогника.
他们走了以后，我们又向窗外望去。 亨利爵士把窗户打开，夜间的寒风吹着我们的脸。在漆黑的远处，那黄色的小小光点依旧在亮着。
— Дивуюсь, як він не боїться,— мовив сер Генрі.
“我真奇怪他怎么敢这么干呢？”亨利爵士说道。
— Вогник, мабуть, горить у такому місці, що його видно тільки звідси.
“也许他放出光亮的地方只能由这里看到。”
— Цілком може бути. Де це, на вашу думку?
“很可能，您认为距这里有多远？”
— Здається, десь на пагорбі з роздвоєною вершиною.
“我看是在裂口山那边。”
— Милі за дві звідси.
“不过一二英里远。”
— Навіть менше.
“恐怕还没有那么远呢。”
— Атож, якщо Беррімор носив туди їжу, то недалеко. А він чекає, цей негідник, біля своєї свічки. Їй-Богу, Вотсоне, я піду і впіймаю його!
“嗯，白瑞摩送饭去的地方不可能很远，而那个坏蛋正在蜡烛旁边等着呢。天哪，华生，我真想去抓那个人去。”
Така сама думка сяйнула й мені. Адже Беррімори не довірили нам своєї таємниці. Ми вирвали її у них силоміць. Цей чоловік небезпечний для суспільства, він страшенний негідник, його не можна ні пожаліти, ні простити. Ми тільки виконаємо свій обов'язок, якщо скористаємося з нагоди повернути його туди, де він нікому не зможе заподіяти шкоди. Якщо ж ми нічого не зробимо, то від такого запеклого злочинця неминуче потерплять інші. Приміром, будь-якої ночі він може напасти на Степлтонів — сама думка про це, мабуть, і викликала в сера Генрі таке нестримне бажання піти на цей сміливий вчинок.
在我的脑子里也产生过同样的想法，看样子白瑞摩夫妇不见得信任我们，他们的秘密是被迫暴露出来的。那个人对社会说来是个危险，是个十足的恶棍，对他既不应该可怜，也不应该原谅。如果我们借这机会把他送回使他不能再为害于人的地方去的话，那我们也只不过是尽了我们应尽的责任罢了。就他这样残暴、凶狠的天性来说，如果我们袖手旁观的话，别人可能就要付出代价呢。譬如说吧，随便哪天夜晚，我们的邻居斯台普吞都可能受到他的袭击，也许正是因为想到了这一点才使得亨利爵士要去冒这样的险呢。
— Я з вами,— сказав я.
“我也去。”我说道。
— Тоді візьміть револьвер і взуйтеся. Що швидше ми підемо, то краще, бо той тип може загасити свічку й зникнути.
“那么您就把左轮手枪带着，穿上高筒皮鞋。我们愈早出发愈好，那家伙可能会吹灭蜡烛跑掉的。”
Не минуло й п'яти хвилин, як ми вже вирушили в похід. В темній алеї нас зустріло сумовите завивання осіннього вітру, і ледь чутно шурхотіло листя, що облітало з дерев. Нічне повітря було важке від запаху вільгості й прив'ядання. Коли-не-коли з-за хмар, що бігли по небу, ненадовго визи-рав місяць, і як тільки ми вийшли в пустище, посіявся дрібний дощ. Вогник все ще світився попереду.
不到五分钟我们就出了门，开始远征了，我们在秋风低吟和落叶沙沙声中匆忙地穿过了黑暗的灌木丛。夜晚的空气里带着浓厚的潮湿和腐朽的气味。月亮不时地由云隙里探头下望，云朵在空中奔驰而过。我们刚刚走到沼地上的时候，就开始下起细雨来了。那烛光却仍旧在前面稳定地照耀着。
— Ви озброєні? — спитав я.
“您带了武器吗？”我问道。
— Маю мисливський хлист.
“我有一条猎鞭。”
— Треба швидко обійти його й накинутися з двох боків, бо, кажуть, він відчайдушний хлопець. В такий спосіб ми захопимо його зненацька й скрутимо, перш ніж він встигне вчинити нам опір.
“咱们必须很快地向他冲过去，因为据说他是个不要命的家伙。咱们得出其不意地抓住他，在他能够进行抵抗之前就得让他就范。”
— Слухайте, Вотсоне,— мовив баронет,— а що сказав би з цього приводу Холмс? Пам'ятаєте: «в темні години сили зла бувають наймогутніші»?
“我说，华生，”准男爵说道，“这样干法福尔摩斯会有什么意见呢？在这样的黑夜、罪恶嚣张的时候。”
І наче у відповідь на ці слова десь на безмежних похмурих просторах пустища раптом виник той дивний звук, який я вже чув біля великої Грімпенської трясовини. Крізь нічне безгоміння він долинув до нас разом із вітром — спочатку це було протяжливе глухе гарчання, яке перейшло невдовзі в несамовите виття, а далі в тужливий стогін, після чого все затихло. Цей звук — різкий, дикий і загрозливий — повторювався знову й знову, наповнюючи повітря трепетом. Баронет схопив мене за рукав, і навіть у темряві видно було, як зблідло в нього обличчя.
就象回答他的话似的，广大而阴惨的沼地里忽然发出了一阵奇怪的吼声，就是我在大格林盆泥潭边缘上曾经听见过的那样。声音乘风穿过了黑暗的夜空，先是一声长而深沉的低鸣，然后是一阵高声的怒吼，再又是一声凄惨的呻吟，然后就消失了。声音一阵阵地发了出来，刺耳、狂野而又吓人，整个空间都为之悸动起来。准男爵抓住了我的袖子，他的脸在黑暗中变得惨白。
— Боже мій, що це, Вотсоне?
“我的上帝啊，那是什么呀，华生？”
— Не знаю. Тут, у пустищі, такі звуки бувають. Я вже їх чув.
“我不知道。那是来自沼地的声音，我曾经听见过一次。”
Нарешті виття припинилося зовсім, і нас обгорнула могильна тиша. Якийсь час ми стояли, напружено вслухаючись, але нічого більше не почули.
声音已经没有了，死一样的沉寂紧紧地包围了我们。我们站在那里侧耳倾听，可是什么也听不见了。
— Вотсоне,— мовив баронет,— це вив собака.
“华生，”准男爵说道，“这是猎狗的叫声。”
Кров похолола у мене в жилах — голос сера Генрі здригнувся, а це означало одне: його опанував раптовий жах.
我感觉浑身的血都凉了，因为他的话里时有停顿，说明他已突然地产生了恐惧。
— Як вони пояснюють цей звук? — спитав він.
“他们把这声音叫什么呢？”他问道。
— Хто?
“谁呀？”
— Місцеві жителі.
“乡下人啊！”
— Ну, вони ж зовсім темні люди. Хіба вам не байдуже, як вони його пояснюють?
“啊，他们都是些没有知识的人，您何必管他们把那声音叫什么呢！”
— Ні, Вотсоне, я хочу знати, що вони кажуть про цей звук.
“告诉我，华生，他们怎么说的？”
Якусь мить я вагався, але уникнути відповіді було неможливо.
我犹豫了一下，可是没法逃避这问题。
— Вони кажуть, що це виє собака Баскервілів.
“他们说那就是巴斯克维尔猎狗的叫声。”
Сер Генрі застогнав і на кілька хвилин замовк.
他咕哝了一阵以后，又沉默了一会儿。
— Це таки вив собака,— озвався він нарешті,— але був він далеко, за кілька миль звідси, як на мене, то десь отам.
“是一只猎狗，”他终于又说话了，”可是那声音好象是从几里地以外传来的，我想大概是那边。”
— Важко сказати, звідки линуло це виття.
“很难说是从哪边传来的。”
— Його принесло до нас вітром. А велика Грімпенська трясовина в тому боці?
“声音随着风势而变得忽高忽低。那边不就是大格林盆那个方向吗？”
— Так, у тому.
“嗯，正是。”
— Ну, там і вило. Слухайте, Вотсоне, а самі ви хіба не думаєте, що вив собака? Я не дитина. Не бійтеся сказати мені правду.
“啊，是在那边。喂，华生，您不认为那是猎狗的叫声吗？ 我又不是小孩，您不用怕，尽管说实话好了。”
— Коли я останній раз чув цей звук, зі мною був Степлтон. Він каже, що це, можливо, крик якогось невідомого птаха.
“我上次听到的时候，正和斯台普吞在一起。他说那可能是一种怪鸟的叫声。”
— Ні, ні, це був собака. Боже мій, невже в усіх цих легендах є хоч частка правди? Невже мені загрожує якась невідома небезпека? Ви ж не вірите в це, Вотсоне?
“不对，不对，那是猎狗。我的上帝呀，难道这些故事会有几分真实吗？您不会相信这些吧，您会吗，华生？”
— Ні, не вірю.
“不，我决不相信。”
— А проте одне діло сміятися з цього приводу в Лондоні і зовсім інше — стояти тут у пустищі й слухати це жахливе виття. А мій дядько? Біля його тіла знайшли сліди собачих лап. Все збігається. Не думаю, що я боягуз, Вотсоне, але від цього виття кров, здається, замерзла у мене в жилах. Ось помацайте мою руку.
“这件事在伦敦可以当作笑料，但是在这里，站在漆黑的沼地里，听着象这样的叫声，就完全是另外一回事了。我的伯父死后，在他躺着的地方，旁边有猎狗的足迹，这些都凑在一起了。我不认为我是个胆小鬼，华生，可是那种声音简直把我浑身的血都要凝住了。您摸摸我的手！”
Вона була холодна як мармур.
他的手冰凉得象一块石头。
— Завтра з вами все буде гаразд.
“您明天就会好的。”
— Цього виття мені довіку не забути. Що ж нам робити?
“我想我已无法不使那种叫声深印在我的脑中了。您认为咱们现在应当怎么办呢？”
— Повернімо назад?
“咱们回去好吗？”
— Нізащо в світі! Ми вийшли з дому, щоб упіймати цього типа, і не відступимо. Ми з вами полюємо на каторжника, а він, цілком імовірно, полює на нас. Ходімо, Вотсоне. Доведемо справу до кінця, навіть якщо все пекельне кодло казитиметься тут у цьому пустищі!
“不，决不，咱们是出来捉人的，一定得干下去。咱们是搜寻罪犯，可是说不定正有一只魔鬼似的猎狗在追踪着咱们呢。来吧！就是把所有洞穴里的妖魔都放到沼地里来，咱们也要坚持到底。”*
Спотикаючись у темряві, ми повільно рушили далі між скелястих пагорбів, чорні обриси яких звідусюди оточували нас, прямуючи на жовту цяточку, що вперто горіла попереду. Немає нічого більш оманливого, ніж відстань до світла в непроглядній темряві ночі, і тому нам часом здавалося, що вогник то десь далеко аж на обрії, то за кілька кроків від нас. Але ми нарешті побачили, звідки струмує світло, і зрозуміли, що тепер воно зовсім близько. У глибокій розколині горіла опливла свічка, яку було поставлено так, щоб стінки розколини захищали її від вітру і щоб її нізвідки, крім як з боку баскервільського замку, не було видно. Ховаючись за гранітним валуном, ми підійшли ще ближче і глянули поверх нього на сигнальний вогник. Дивно було бачити самотню свічку, що горіла посеред пустища, де не відчувалося ніяких ознак життя — один лише язичок жовтого вогника і його відсвіт на кам'яних стінках розколини.
我们在暗中跌跌撞撞地缓缓前进着，黑暗而参差不齐的山影环绕着我们，那黄色的光点依然在前面稳定地亮着。在漆黑的夜晚，再没有比一盏灯光的距离更能骗人了，有时那亮光好象是远在地平线上，而有时又似乎是离我们只有几码远。可是我们终于看出它是放在什么地方了，这时我们才知道确已距离很近了。一支流着蜡油的蜡烛被插在一条石头缝里，两面都被岩石挡住，这样既可避免风吹，又可使除了巴斯克维尔庄园以外的其他方向都看不到。一块突出的花岗石遮住了我们。于是我们就在它后面弯着腰，从石头上面望着那作为信号的灯光。看到一支蜡烛点在沼地的中央，而周围却毫无生命的迹象，确是奇事——只有一条向上直立的黄色火苗和它两侧被照得发亮的岩石。
— Що будемо робити? — прошепотів сер Генрі.
“咱们现在怎么办呢？”亨利爵士悄悄地说道。
— Почекаємо тут. Утікач повинен бути недалеко від світла. Подивимось, може, він десь вигулькне.
“就在这里等着，他一定在烛光的附近。看一看，咱们是否能够看得到他。”
Ледве я встиг вимовити ці слова, як ми з сером Генрі побачили його. Над скелею, в розколині якої горіла свічка, з'явилося бридке жовте обличчя, пооране слідами мерзенних пристрастей,— жахливе обличчя, позбавлене всього людського. Заляпане грязюкою, заросле щетиною, закрите пасмами сплутаного волосся, таке обличчя цілком могло б належати одному з тих стародавніх дикунів, які колись жили в печерах на схилах тутешніх пагорбів. Вогник свічки відбивався в маленьких хитрих очицях, які люто зиркали то праворуч, то ліворуч, наче в дикого підступного звіра, що почув у темряві кроки мисливця.
我的话刚说出口，我们两人就看到了他，在蜡烛附近的岩石后面探出来一张可怕的黄面孔——一张吓人的野兽般的面孔，满脸横肉，肮脏不堪，长着粗硬的长须，乱蓬蓬的头发，倒很象是古代住在山边洞穴之中的野人。在他下面的烛光照着他的小而狡猾的眼睛，可怕地向左右黑暗之中窥探，好象是一只听到了猎人脚步声的狡黠的猛兽。
Щось, очевидно, викликало у втікача підозру. Чи то у них з Беррімором був умовний знак, якого ми з сером Генрі не подали, чи то цей чоловік з якихось інших причин дійшов думки, що не все гаразд, але на його лютому обличчі я виразно помітив сліди страху. Будь-якої миті він міг загасити свічку й зникнути в темряві. А тому я стрибнув уперед, це саме зробив і сер Генрі. Каторжник верескливо лайнувся і пожбурив у нас каменюкою, яка розлетілася на скалки, вдарившись об наш гранітний валун. Я мигцем побачив його присадкувату кремезну постать, коли він схопився на ноги й пустився навтіки. На щастя, в цю хвилину з-за хмар викотився місяць. Ми кинулися вгору по схилу, а каторжник у цей час щодуху мчав уже з іншого боку пагорба, стрибаючи з каменя на камінь із спритністю гірського цапа. Влучним пострілом можна було б зупинити його, але я взяв з собою револьвер тільки для захисту, якщо на мене буде вчинено напад, а не для того, щоб стріляти в неозброєну людину, яка до того ж тікає геть.
显然已有什么东西引起了他的怀疑。说不定是因为他还有什么和白瑞摩私订的暗号我们不知道，也许是那家伙根据其他理由感觉到了事情的不妙，因为我从他那凶恶的脸上看出了恐惧的神色。因为考虑到每一秒钟他都可能从亮处窜开、消失在黑暗之中，所以我就跳向前去，亨利爵士也跟了上来。 正在这时，那罪犯尖声痛骂了我们一句，便打过来一块石头，那石头在遮住我们的大石上碰得粉碎。当他跳起来转身逃跑的时候，碰巧月光刚从云缝里照了下来，我一眼看到了他那矮胖而强壮的身形。我们冲过了小山头，那人从山坡那面疾驰而下，他一路上用山羊似的动作在乱石上跳来跳去。如果用我那左轮手枪远射，碰巧了就可能把他打瘸，可是我带它来只是为了在受人攻击的时候用以自卫，而不是用来打一个在逃的没有武器的人的。
Я і сер Генрі непогані бігуни і перебуваємо в досить добрій формі, але ми швидко зрозуміли, що втікача нам не наздогнати. І в місячному світлі ми ще довго бачили його, поки він не перетворився на малесеньку цятку, що моторно рухалася між валунів на схилі далекого пагорба. Ми бігли й бігли, аж зовсім засапалися, проте відстань між нами і каторжником щодалі збільшувалася. Нарешті ми зупинилися, сіли, ледве переводячи подих, на два камені і почали спостерігати, як утікач зникає вдалині.
我们两个都是快腿，而且受过相当好的训练，可是，不久我们就知道已没希望追上他了。在月光之下，我们很久还看得见他，直到他在一座远处小山山侧的乱石中间变成了一个迅速移动着的小点。我们跑呀跑的，直跑到疲惫不堪，可是他和我们的距离反而愈来愈大了。最后，我们终于在两块大石上坐了下来，大喘着气，眼看着他在远处消失了。
І саме в цю хвилину трапилося найдивовижніше і найнесподіваніше. Вважаючи подальшу погоню безнадійною, ми вже встали, щоб повернути додому. Місяць низько висів над пустищем праворуч від нас, і на нижньому краї його срібного кружала чітко вимальовувалася зубчаста гранітна вершина пагорба. І на тій вершині я побачив темну, наче з чорного дерева, людську постать, що окреслилася на блискучому місячному тлі. Не подумайте, Холмсе, що то була галюцинація. Запевняю вас, ніколи в житті я нічого не бачив більш виразно. Наскільки я можу судити, це був високий на зріст худорлявий чоловік. Він стояв, трохи розставивши ноги, схрестивши на грудях руки і похиливши голову,— так, наче поринув у роздуми, дивлячись на величезну торф'яну й гранітну пустелю, що розляглася перед нами. Можливо, то з'явився сам дух цього моторошного місця. Це був не каторжник, бо перебував надто далеко від пагорба, на якому той зник. Крім того, він був значно вищий на зріст. Скрикнувши від здивування, я показав на нього баронету, але протягом тієї миті, коли я відвів очі, щоб схопити сера Генрі за руку, невідомий зник. Гостра вершина пагорба, як і перше, врізалася в нижній край місячного кола, та мовчазної непорушної постаті на ній уже не було.
就在这时发生了一件最最奇怪和想象不到的事。当时我们已经从石头上站了起来，放弃了无望的追捕，就要转身回家了。月亮低悬在右侧空中，满月的下半部衬托出一座花岗石岩岗的嶙峋的尖顶。在明亮的背景前面，我看到一个男人的身影，他站在岩岗的绝顶上，恰似一座漆黑的铜像。你可别认为那是一种幻觉，福尔摩斯。我敢说，在我一生里还从没有看得这样清楚过呢。根据我的判断，那是一个又高又瘦的男人。他两腿稍稍分开地站着，两臂交叉，低着头，就象是面对着眼前满布泥炭和岩石的广大荒野正在考虑什么问题。他也许就是那可怕的地方的精灵呢。他不是那罪犯，他离那罪犯逃遁的地方很远，同时他的身材也高得多。我不禁惊叫了一声，并把他指给准男爵看，可是就在我转身抓他手臂的时候，那人就不见了。这时花岗岩的尖顶依然遮着月亮的下半部，可是在那顶上再也没有那静立不动的人的踪影了。
Я хотів був піти в тому напрямку і оглянути пагорб, але він був досить далеко. Що стосується баронета, то він ще не встиг заспокоїтись від страхітливого виття, яке нагадало йому про похмуру родинну легенду, і аж ніяк не схильний був до нових пригод. Він не бачив цього самотнього чоловіка на скелястій вершині пагорба і не міг відчути, яке нервове збудження викликала в мені його дивна поява і владний вигляд. «Певно, стражник,— сказав він. — їх у пустищі повно, відколи втік цей тип». Можливо, сер Генрі має рацію, проте мені хочеться дістати додаткові докази цього. Ми маємо намір повідомити сьогодні в прінстаунську тюрму, де їм слід шукати втікача, і неймовірно шкодуємо, що нам не пощастило схопити його, щоб з тріумфом повернути, уже як свого бранця, на старе місце. Отакі події відбулися минулої ночі, і ви, дорогий Холмсе, повинні визнати, що я вчинив добре, надіславши вам такий звіт. Багато з того, про що я вам розповів, не має до справи ніякого стосунку, але я добре розумію одне: найкраще, що я можу зробити,— це повідомити вам усі факти і дати вам можливість самому вибрати ті, які будуть вам найбільш корисні й допоможуть зробити необхідні висновки. А деякі успіхи у нас, безперечно, є. Що стосується Берріморів, то ми з'ясували спонукальні мотиви їхньої поведінки, а це значно спростило ситуацію. Проте пустище з його таємницями та дивними мешканцями залишається таким же незбагненним, як і раніше. Можливо, в наступному листі мені пощастить пролити трохи світла на все це. А найкраще було б, якби ви приїхали до нас. І хоч би там що, а за кілька днів я напишу вам знову».
我本想向那方向走去，把那岩岗搜索一下，可是距离相当远。从听到那使他回想起他家庭可怕的故事的叫声以后，准男爵的神经还一直在震颤，因此他已无心再作冒险了。他并没有看到岩顶上的那个孤独的人，因此他还不能体会那人的怪异的出现和他那威风凛凛的神气所给予我的毛骨悚然的感觉。
“是个狱卒，没错。”他说道，“从这家伙逃脱之后，沼地里到处都是他们。”
嗯，也许他的解释是正确的，可是没有更进一步的证明，我是不会相信的。今天，我们打算给王子镇的人们打个电报，告诉他们应当到那里去找他们那个逃犯。说起来也真倒霉，我们竟没有能当真胜利地把他作为我们的俘虏带回来。这就是我们昨晚所作的冒险。你得承认，我亲爱的福尔摩斯，就拿给你作报告这件事来说吧，我已经为你做得很不错了。在我所告诉你的东西里，有很多无疑是很离题了，可是我总觉得最好还是让我把一切事实都告诉你，让你自己去选择哪些是最能帮助你得出结论的东西吧。当然我们已经有了一些进展，就白瑞摩来说，我们已经找出了他的行为的动机，这就使整个的情况澄清了不少。可是神秘的沼地和那里的奇特的居民则依旧是使人莫测高深的，也许在下一次的报告里，我将能把这一点也稍加澄清。最好还是你到我们这里来。无论如何，几天之内你就会又接到我的信了。
寄自巴斯克维尔庄园十月十五日