Gli appunti del mio diario, parte considerevole del precedente capitolo, hanno portato il mio racconto al 18 ottobre, giorno in cui tutti questi misteriosi accadimenti incominciarono a volgere rapidamente verso la loro terribile conclusione. I fatti occorsi nei giorni immediatamente successivi sono impressi nella memoria in modo incancellabile, e sono in grado di raccontarli senza ricorrere ad annotazioni scritte in quel tempo. Comincio dunque dal giorno successivo a quello in cui riuscimmo a stabilire due fatti di grande importanza: primo, che la signora Laura Lyons di Coombe Tracey aveva scritto a Sir Charles Baskerville fissandogli un appuntamento nel luogo e nell'ora stessa in cui egli incontrò la propria fine; secondo, che l'uomo in agguato sulla landa aveva un nascondiglio in mezzo alle capanne di pietra sparse sul ciglio della collina. Con questi due elementi in mio possesso sentivo che sia la mia intelligenza sia il mio coraggio sarebbero stati davvero insufficienti se non fossi riuscito a gettare una luce maggiore su questi punti oscuri.
Уривки з мого щоденника, з яких складено попередній розділ,наблизили мою розповідь до 18 жовтня — часу, коли всі ці дивні події швидко рушили до свого жахливого завершення. Пригоди кількох наступних днів закарбувалися в моїй пам'яті назавжди, і тому я можу розповісти про них, не звертаючись до зроблених тоді записів. Отож починаю від дня, напередодні якого я з'ясував дві надзвичайно важливі обставини: по-перше, місіс Лаура Лайонз із Кумбі-Трейсі написала серові Чарльзу Баскервілю листа, в якому призначила йому побачення в тому самому місці і в той самий час, коли він зустрів свою смерть; по-друге, чоловіка, який переховується в пустищі, треба шукати у кам'яних хижах на схилі пагорба. Знаючи ці обставини, я відчував, що тепер тільки брак розуму або сміливості може перешкодити мені знайти додаткові факти, які прояснили б їх ще більше.
Non mi fu possibile riferire al baronetto quanto avevo appreso intorno alla signora Lyons la sera innanzi, perché il dottor Mortimer restò a giocare a carte con lui fino tardi. Il mattino seguente, a colazione, lo informai così della mia scoperta, e gli chiesi se lo interessava accompagnarmi a Coombe Tracey. All’inizio si mostrò molto propenso alla cosa, ma in un secondo momento decidemmo di comune accordo che i risultati sarebbero stati probabilmente migliori senza la sua presenza. Infatti, quanto piú formale fosse stata la visita, tante minori probabilità c’erano di raccogliere corrette informazioni. Lasciai quindi Sir Henry non senza qualche vago rimorso di coscienza, e mi avviai verso la mia nuova impresa.
Того вечора я не дістав нагоди розповісти баронету про місіс Лайонз, бо доктор Мортімер допізна засидівся з ним за картами. Проте наступного ранку, коли ми снідали, я повідомив його про своє відкриття й спитав, чи не має він бажання вирушити зі мною в Кумбі-Трейсі. Спочатку він був запалився цією ідеєю, але, гаразд подумавши, ми обидва дійшли висновку, що коли я поїду туди один, наслідки, можливо, будуть кращі. Що офіційнішим ми зробили б цей візит, то менше дістали б інформації. Отож я не без деяких докорів сумління покинув сера Генрі й подався на нові розшуки.
Giunto a Coombe Tracey, ordinai a Perkins di fermare i cavalli, e mi diedi a ricercare la signora che avevo intenzione di interrogare. Non ebbi difficoltà a trovare il suo appartamento, centrale e ben arredato. Una domestica mi fece entrare senza cerimonie, e nel salotto trovai una signora seduta davanti a una macchina da scrivere; balzò in piedi nel vedermi, con un grazioso sorriso di benvenuto. Ma non appena capì di non conoscermi si rifece seria, e tornò a sedere chiedendo lo scopo della mia visita.
Прибувши в Кумбі-Трейсі, я звелів Перкінсу зупинити коней і навів довідки про леді, з якою мав намір поговорити. Я легко знайшов її будинок — він був гарний і стояв у центрі селища. Служниця без церемоній відчинила мені двері, і коли я ввійшов до вітальні, жінка, що сиділа за друкарською машинкою, з приємною посмішкою швидко підвелася мені назустріч. Та коли вона побачила перед собою незнайому людину, її обличчя витягнулося. Знову сівши за машинку, жінка спитала про мету мого візиту.
La mia prima impressione della signora Lyons fu che si trattava di una donna di rara bellezza. Aveva gli occhi e i capelli di un identico fulgente color castano, e le sue guance, pur essendo notevolmente punteggiate di efelidi, erano colorate del delicato rossore delle brune; avevano quella raffinata sfumatura rosea che si cela nel cuore della rosa sulfurea. La prima impressione, ripeto, suscitava un senso di ammirazione: ma subito lasciava posto ai dubbi. C’era in quel volto qualcosa di misterioso e ambiguo, un'espressione vagamente volgare, una qual durezza di sguardo, un afflosciamento del labbro che guastava quella perfetta bellezza. A questi particolari naturalmente veniva fatto di pensare solo in un secondo tempo. A tutta prima ebbi semplicemente la sensazione di trovarmi in presenza di una donna bellissima, la quale mi stava domandando il motivo della mia visita. Sino a quel preciso istante non avevo compreso esattamente quanto delicata fosse la mia missione.
З першого погляду місіс Лайонз вражала своєю надзвичайною вродою. Очі й волосся у неї були однакового багатого горіхового кольору, щоки, всіяні, щоправда, веснянками, пашіли зворушливими, немов у брюнетки, рум'янцями — таку ніжну рожевість можна побачити лише в самісінькому осерді квітки жовтої троянди. Повторюю, перше, що я відчув, глянувши на цю жінку, було захоплення. Критичне ставлення до неї почало з'являтися пізніше. В її обличчі щось було не так — його бездоганну вроду псувала якась вульгарна риска, якась жорсткість у погляді, якась невиразна лінія губ. Але, звичайно, про все це я подумав тільки згодом. А тоді я просто розумів, що стою перед дуже вродливою жінкою і що ця жінка питає мене про мету мого візиту. І лише тієї хвилини я до кінця зрозумів, наскільки делікатне завдання собі поставив.
- Ho il piacere - iniziai - di conoscere suo padre. Era un modo di presentarsi assai inopportuno e la signora me lo fece comprendere immediatamente.
— Я маю приємність,— мовив я,— знати вашого батька.
Початок був досить незграбний, і леді зразу ж дала мені це відчути.
- Non vi è nulla di comune tra mio padre e me - rispose. - Io non gli devo niente, e i suoi amici non sono i miei. Se non fosse stato per il defunto Sir Charles Baskerville e per qualche altra persona di buon cuore, da un pezzo sarei morta di fame senza che mio padre facesse nulla per aiutarmi.
— У мене немає нічого спільного з моїм батьком,— відказала вона. — Я нічим йому не зобов'язана, і його друзі не є моїми друзями. Якби не покійний сер Чарльз Баскервіль і деякі інші добрі люди, я голодувала б, незважаючи на все батьківське піклування.
- É appunto a proposito del povero Sir Charles Baskerville ch'io sono venuto a parlarle.
— Саме через покійного сера Чарльза Баскервіля я й приїхав побачитися з вами.
Le efelidi sul viso della signora si fecero piú marcate.
Веснянки на обличчі леді зробилися помітнішими.
- E che posso dirle di lui? - mi domandò, mentre le sue dita giocavano nervosamente sui tasti della macchina da scrivere.
— А що я можу розповісти вам про нього? — спитала вона, її пальці нервово забігали по клавішах друкарської машинки.
- Lei lo conosceva, no?
— Але ж ви були з ним знайомі?
- Le ho già detto che devo molto alla sua bontà d'animo. Se sono in grado di bastare a me stessa, ciò è dovuto in gran parte all'interessamento da lui dimostrato per la mia situazione sfortunata.
— Я вже вам сказала, що багато чим зобов'язана його доброті. І якщо я тепер можу утримувати себе, то це головним чином завдяки тій зацікавленості, яку він виявив до моєї нещасної долі.
- Lei aveva rapporti epistolari con Sir Charles?
— Ви з ним листувалися?
La signora ebbe un moto fulmineo degli occhi, e un lampo di collera le attraversò le pupille color nocciola.
Леді сердито блиснула на мене своїми горіховими очима.
- Che scopo hanno queste domande? - esclamò bruscamente.
— З якою метою ви ставите мені ці запитання? — різко мовила вона.
- Hanno lo scopo di evitare un pubblico scandalo. É meglio che io gliele ponga qui prima che la cosa possa uscire dal nostro controllo.
— З метою уникнути публічного скандалу. Краще буде, якщо я питатиму про це тут, ніж дозволити справі вийти з-під нашого контролю.
Era silenziosa, ora, e pallidissima. Infine mi guardò in faccia con un'espressione inquieta, in cui vi era tuttavia quasi una punta di sfida.
Вона, все ще дуже бліда, довго мовчала. Нарешті з якоюсь відчайдушністю й зухвалістю подивилася на мене.
- Va bene, risponderò - si decise. - Che cosa desidera sapere?
— Добре, я вам відповім,— погодилася вона. — Що ви хочете знати?
- Prima di tutto se aveva corrispondenza con Sir Charles.
— Ви листувалися з сером Чарльзом?
- Certo, gli ho scritto un paio di volte per ringraziarlo della sua delicatezza e della sua generosità.
— Так, я писала до нього разів зо два, щоб висловити вдячність за його делікатність і благородство.
- Ricorda le date di queste lettere?
— Ви пам'ятаєте, коли було датовано ті листи?
- No.
— Ні.
- Non lo ha mai incontrato?
— А ви зустрічалися з сером Чарльзом?
- Un paio di volte, quando veniva a Coombe Tracey. Conduceva una vita molto ritirata, e preferiva fare beneficienza di nascosto.
— Так, двічі чи тричі, коли він приїжджав у Кумбі-Трейсі. Він був дуже скромною людиною і волів робити добрі діла без розголосу.
- Ma se lo vedeva così di rado e gli scriveva così di rado, come poteva Sir Charles essere in grado di conoscere la sua condizione e di aiutarla, come lei mi dice abbia fatto?
— Але якщо ви бачили його так рідко і рідко йому писали, то звідки він знав про ваше скрутне становище, щоб, як ви кажете, допомагати вам?
La signora rispose a questa mia obiezione con la massima prontezza.
На це запитання, на мою думку складне, вона відповіла надзвичайно охоче:
- Parecchie persone erano al corrente della mia triste situazione e si coalizzarono per aiutarmi. Una di queste è il signor Stapleton, vicino di casa e intimo amico di Sir Charles. Fu estremamente gentile con me, e fu grazie a lui che Sir Charles seppe delle mie vicende.
— Мені спільно допомагало кілька джентльменів, які знали мою сумну історію. Одним з них був містер Степлтон, сусід і близький друг сера Чарльза. Він поставився до мене з якнайбільшою добротою, саме від нього сер Чарльз і дізнався про мої прикрощі.
Già sapevo che Sir Charles Baskerville aveva in diverse occasioni nominato Stapleton suo elemosiniere, perciò la dichiarazione della signora rispondeva almeno in apparenza alla pura e semplice verità.
Мені вже було відомо, що сер Чарльз Баскервіль у кількох випадках доручав Степлтону вести свої благодійні справи, отож тут леді казала правду.
- Ha mai scritto a Sir Charles fissandogli un appuntamento? - domandai ancora.
— А чи просили ви сера Чарльза коли-небудь у своїх листах про зустріч? — вів я далі.
La signora Lyons arrossì nuovamente di collera.
Місіс Лайонз знову спалахнула:
- Francamente, egregio signore, questa sua domanda mi stupisce moltissimo!
— Сер, це дуже дивне запитання!
- Mi dispiace, gentile signora, ma sono costretto a insistere.
— Пробачте, мадам, але я змушений його повторити.
- In questo caso la mia risposta è... certamente no.
— Тоді я відповім: зрозуміло, ні.
- Nemmeno il giorno in cui Sir Charles morì?
— Навіть у день смерті сера Чарльза?
La vampa di rossore svanì a un tratto dal suo viso lasciando dinanzi a me una maschera spettrale. Le sue labbra aride non furono in grado di proferire il "no", che piú che udire indovinai.
Рум'янці гніву миттю зникли, тепер на мене дивилося мертве обличчя. Пересохлі губи місіс Лайонз силкувалися вимовити слово «ні», яке я швидше побачив, ніж почув.
- In questo caso la sua memoria deve certamente ingannarla - seguitai incalzante. - Potrei persino citarle un brano della sua lettera, che diceva precisamente così: "La prego, la prego, se è un gentiluomo, bruci questa lettera, e si trovi al cancello alle dieci".
— Вам, я певен, зраджує пам'ять,— сказав я. — Я навіть можу процитувати одне речення з вашого листа. Ось воно: «Благаю вас, благаю як джентльмена, спаліть цього листа і будьте біля хвіртки о десятій годині».
Ebbi l'impressione che stesse per svenire, ma con uno sforzo supremo si riebbe.
Мені здавалося, що місіс Лайонз ось-ось знепритомніє, але вона зробила величезне зусилля і взяла себе в руки.
- Non esiste dunque un vero gentiluomo? - balbettò.
— Виходить, більше вже не існує джентльменів? — насилу мовила вона.
- Lei fa torto a Sir Charles. Egli bruciò efettivamente la lettera, ma a volte uno scritto può essere ancora leggibile anche dopo che il fuoco lo ha consumato. Ammette ora di avergli scritto?
— Ви несправедливі до сера Чарльза. Він зробив так, як ви просили. Але іноді можна прочитати і спалений лист. Тепер ви визнаєте, що писали це?
- Sì, gli scrissi - rispose, rivelando la propria anima in un torrente di parole - gli scrissi. Perché dovrei negarlo? Non ho motivo di vergognarmene, volevo che mi aiutasse. Ero convinta che se avessi avuto un colloquio con lui, vi sarei riuscita, ecco perché gli fissai un appuntamento.
— Так, писала! — вигукнула вона, полегшуючи душу потоком слів. — Писала! Навіщо мені заперечувати це? Мені немає чого соромитися! Я хотіла, щоб він мені допоміг. Я вірила, що коли поговорю з ним, то дістану від нього підтримку, тому й попросила про зустріч.
- Ma come mai a un'ora simile?
— Але чому о такій годині?
- Perché avevo appena saputo che si accingeva a partire per Londra il giorno seguente e che avrebbe potuto restare lontano per mesi. Vari motivi m'impedirono di recarmi da lui prima di allora.
— Тому що я дуже пізно дізналася, що наступного дня він їде в Лондон, можливо, на кілька місяців. До того ж існували причини, через які я не могла дістатися туди раніше.
- Ma come mai un appuntamento in giardino anziché in casa?
— А чому треба було призначати побачення в саду, замість того, щоб просто завітати до сера Чарльза додому?
- Trova decoroso che una donna si rechi sola a un'ora simile in casa di uno scapolo?
— Ви вважаєте, що жінка може одна о такій пізній порі відвідати дім холостяка?
- Va bene: che cosa accadde quando lei si recò laggiú?
— Добре, а що трапилося, коли ви прийшли на місце зустрічі?
- Ma io non ci sono mai andata!
— Я туди не ходила.
- Signora!
— Місіс Лайонз!
- Le giuro su quanto ho di piú sacro che io non sono mai andata a quell'appuntamento! Qualcosa mi impedì all'ultimo momento di uscire.
— Ні, не ходила, присягаюся вам усім для мене святим. Не ходила. Виникла перешкода.
- Che cosa?
— Яка?
- É una questione privata e non posso dirgliela.
— Це моя особиста справа. Я не можу говорити про неї.
- Lei ammette dunque di avere fissato un appuntamento a Sir Charles nel luogo e nell'ora in cui egli incontrò il proprio destino; ma nega di essersi poi recata a questo appuntamento?
— Отже, ви визнаєте, що призначили серу Чарльзу побачення на той саме час і в тому самому місці, де він зустрів свою смерть, але заперечуєте, що прийшли на те побачення.
- É la verità.
— Це правда.
Seguitai a porle ripetute domande, sempre su questo tono, senza però venire a capo di niente.
Я влаштував їй справжній перехресний допит, але нічого певного так і не з'ясував.
- Signora Lyons - dissi infine, alzandomi dopo quel lungo e inconcludente colloquio - lei si assume una tremenda responsabilità col non rivelare nel modo piú circostanziato e completo tutto ciò che sa, e si mette in una posizione molto difficile. Se mi vedrò costretto a chiedere l'intervento della polizia, si accorgerà sino a che punto lei si troverà compromessa. Se è innocente, perché mi ha negato in un primo momento di aver scritto a Sir Charles proprio in quel giorno fatale?
— Місіс Лайонз,— мовив я, закінчуючи цю тривалу і майже безплідну розмову,— не бажаючи щиро в усьому зізнатися, ви берете на себе дуже велику відповідальність і опиняєтесь у сумнівному становищі. Якщо я змушений буду звернутися по допомогу до поліції, тоді ви побачите, які серйозні неприємності вам загрожують. Якщо ж ви ні в чому не завинили, то чому почали перш за все заперечувати, що писали серу Чарльзу в останній день його життя?
- Perché temevo che se ne potesse trarre una conclusione errata e non volevo vedermi coinvolta in uno scandalo.
— Я боялася, що з цього можуть зробити неправильні висновки і мене буде вплутано в ганебну історію.
- Ma perché era tanto ansiosa che Sir Charles distruggesse quella lettera?
— А чому ви так наполягали, щоб сер Чарльз знищив ваш лист?
- Se l'ha letta lo saprà.
— Якщо ви його читали, то повинні знати.
- Non ho detto di aver letto tutta la lettera.
— Я не казав, що читав увесь лист.
- Ma se me ne ha citato un passo!
— Дещо з нього ви навіть процитували.
- Le ho citato il post scriptum. Come le ho detto, la lettera era stata bruciata e non tutto il testo era leggibile. Io le chiedo ancora una volta perché era tanto ansiosa che Sir Charles avesse a distruggere la lettera che lei gli scrisse il giorno della sua morte.
— Тільки постскриптум. Лист, як я вже вам казав, було спалено, і прочитати його весь виявилося неможливим. Повторюю своє запитання ще раз: чому ви так наполягали, щоб сер Чарльз обов'язково знищив цей лист, одержаний ним у день смерті?
- É una questione privatissima.
— Це дуже й дуже особисте.
- A maggior ragione lei dovrebbe evitare a questo proposito un'inchiesta pubblica.
— Тим більше у вас підстав уникати публічного розслідування.
- Allora le dirò. Se lei sa qualcosa della mia triste storia, saprà pure che ho fatto un matrimonio poco avveduto e che ho avuto grandi motivi per pentirmene.
— Тоді я все вам розповім. Коли ви хоч трохи чули про мою нещасну долю, то знаєте, що я надто нерозважливо вийшла заміж і тепер шкодую про це.
- Così infatti mi è stato detto.
— Так, я дещо чув.
- La mia vita è divenuta una persecuzione incessante da parte di un marito che detesto. La legge è dalla sua parte, e ogni giorno sono minacciata dalla eventualità che egli possa costringermi a vivere con lui. Quando scrissi quella lettera a Sir Charles, avevo saputo che vi era per me una speranza di ottenere ancora la mia libertà purché affrontassi certe spese. Questo significava tutto per me: la pace dello spirito, la felicità, il rispetto di me stessa... tutto, in una parola. Conoscevo la generosità di Sir Charles e non dubitavo che se avesse udito il mio racconto direttamente dalle mie labbra mi avrebbe soccorsa.
— Відтоді мій чоловік, до якого я відчуваю огиду, не перестає набридати мені своїми домаганнями. Закон на його боці, і кожного дня мені загрожує небезпека, що він примусить мене жити разом з ним. До того як написати серу Чарльзу листа, я дізналася, що у мене є надія знову повернути собі свободу, якщо я піду на певні витрати. А свобода означала для мене все: душевний спокій, щастя, самоповагу — геть усе! Я знала, що сер Чарльз — людина великодушна, і вважала, що коли він почує історію мого життя з моїх власних уст, то обов'язково мені допоможе.
- Perché dunque non andò?
— Як же тоді трапилося, що ви не пішли на зустріч із ним?
- Perché nel frattempo ricevetti aiuto da un'altra parte.
— Після того як надіслала листа, я одержала допомогу з іншого джерела.
- Perché dunque non scrisse a Sir Charles spiegandogli questo?
— Чому ж тоді ви знову не написали до сера Чарльза і все йому не пояснили?
- Lo avrei certamente fatto se il mattino seguente non avessi letto sul giornale della sua morte.
— Я так би й зробила, якби наступного ранку не прочитала у газетах про його смерть.
Il racconto della donna presentava una innegabile coerenza, e tutte le mie domande non erano in grado di contestarlo. Non mi restava che controllare se avesse effettivamente presentato istanza di divorzio contro il marito al tempo in cui era avvenuta la tragedia.
Розповідь цієї жінки була досить складною, і всі мої запитання виявилися нездатними похитнути її правдоподібність. Перевірити почуте можна було тільки в один спосіб — з'ясувати, чи справді вона почала справу про розлучення після трагічної смерті сера Чарльза.
Era improbabile che osasse affermare di non essere stata al Castello di Baskerville se effettivamente vi era stata, poiché avrebbe dovuto servirsi di un calesse per il tragitto, e non le sarebbe stato possibile rientrare a Coombe Tracey prima del mattino seguente. Non le sarebbe stato possibile tenere segreta una tale uscita. Era perciò probabile che dicesse la verità, o per lo meno una parte della verità. Mi congedai deluso e abbacchiato. Ancora una volta mi ero trovato di fronte a un muro che sembrava ergersi e chiudere tutti gli accessi ogniqualvolta tentavo di raggiungere uno sbocco del mio indagare E tuttavia piú pensavo al viso della signora e ai suoi modi, tanto piú mi sentivo intimamente sicuro che ella nascondesse qualcosa. Perché era così impallidita? Perché aveva tentato di lottare così disperatamente prima di ammettere qualcosa, e aveva ceduto solo quando l'avevo costretta? Perché si era mostrata tanto reticente sul momento della tragedia? Certamente la spiegazione di un simile atteggiamento non poteva essere tanto innocente quanto voleva farmi credere. Per il momento non mi era possibile procedere oltre in questa direzione, ma mi vedevo costretto a ritornare a quell'altro indizio che doveva essere rintracciato tra le capanne di pietra della landa.
Було малоймовірно, щоб вона насмілилася твердити, ніби не навідувалася в замок Баскервілів, якщо насправді там була — адже для поїздки туди їй довелось би найняти бідарку і повернулась би вона в Кумбі-Трейсі тільки рано-вранці. Таку мандрівку таємною не зробити. Отже, мабуть, вона казала правду або принаймні частину правди. Я пішов від неї спантеличений і засмучений. Знову я опинився перед глухим муром, що його хтось наче вибудовує на всіх моїх шляхах, ідучи якими я намагаюсь виконати довірене мені доручення. І все ж, що більше я думаю про вираз обличчя цієї леді, її манеру поводитися, то дужче відчуваю: вона дещо від мене приховала. Чому вона так зблідла? Чому найменше зізнання треба було виривати в неї силоміць? Чому майже замовкала, коли мова заходила про час смерті сера Чарльза? Пояснення всьому цьому, безперечно, не можуть бути такими невинними, як їй хотілося мене в тому переконати. Та хоч би там як, але, ідучи далі в цьому ж напрямку, я нічого нового не почув би, отож доводилося повертати на іншу стежку, яка могла б вивести мене куди слід, і шукати її треба було між кам'яних халуп у пустищі.
Ma anche qui brancolavo nel buio. Me ne resi conto durante il ritorno, notando come ogni collina recasse le vestigia di quelle antiche popolazioni. La sola indicazione datami da Barrymore era che lo sconosciuto abitava in una capanna abbandonata; ma ve n'erano centinaia sparse qua e là nella brughiera. Avevo però la guida della mia personale esperienza, poiché avevo visto con i miei occhi l'uomo in piedi sulla vetta del Black Tor. Colà dovevo indirizzare il centro delle mie ricerche. Da là avrei esplorato ogni capanna della landa, sino a che non avessi trovato quella giusta. Se avessi trovato il mio uomo, avrei appreso direttamente dalle sue labbra, magari puntandogli contro un’arma, se necessario, chi era e perché ci stava spiando da tanto tempo. Ci era sfuggito in mezzo al traffico di Regent Street, ma su quella landa solitaria gli sarebbe stato difficile scappare. Se, d'altro canto, avessi trovato la capanna senza il suo occupante, vi sarei rimasto a costo di vigilare chi sa per quanto tempo, sino a quando non vi fosse ritornato. Holmes lo aveva mancato a Londra. Che trionfo sarebbe stato per me, se avessi potuto prenderlo mentre il mio maestro aveva fallito!
Та це теж був дуже непевний шлях. У цьому я переконався, коли повертався назад і один по одному розглядав пагорби із слідами життя стародавніх людей на них. Беррімор сказав, що незнайомий ховається в одній із покинутих халуп, але ж їх з краю в край пустища розкидано сотні й сотні! Але тут мені міг стати в пригоді й власний досвід, тому що я сам бачив того чоловіка на вершині Чорної Скелі. Отже, починати пошуки треба звідти. Я обстежуватиму в тому місці халупу за халупою, поки не знайду ту, яка мені потрібна. Якщо той чоловік сидітиме в одній з них, я почую з його власних уст,— якщо буде необхідно, то вдамся й до револьвера,— хто він такий і чому так уперто стежить за нами. На багатолюдній Ріджент-стріт він ще міг утекти від нас, але тут, у безлюдному пустищі, йому буде важко таке зробити. З другого боку, якщо я знайду ту халупу, а її мешканця в ній не виявиться, то чекатиму його там доти, доки він не повернеться. Холмс не впіймав його в Лондоні. Для мене буде справжнім тріумфом, якщо я розшукаю цього чоловіка — адже цим я досягну успіху там, де мого вчителя спіткала невдача.
Durante questa inchiesta la sorte ci aveva costantemente delusi, ma ecco che ora finalmente giungeva in mio soccorso. E questo messaggero di buona fortuna altri non era che Frankland, che se ne stava con i suoi baffi grigi e la sua faccia rossa sulla soglia del proprio giardino, affacciato alla strada maestra lungo la quale io viaggiavo.
Під час цього розслідування щастя не один раз нас зраджувало, але тепер, нарешті, воно повернулося до мене обличчям. І вісником його був не хто інший, як містер Френкленд — червоновидий, з сивими бакенбардами, він стояв біля садової хвіртки, що виходила на битий шлях, яким я їхав.
- Buongiorno, dottor Watson - esclamò con insolito buonumore - lei deve assolutamente dare un po' di riposo ai suoi cavalli ed entrare a bere un bicchiere di vino e a congratularsi con me.
— Добрий день, докторе Вотсоне! — вигукнув він з незвичайною для нього привітністю. — Ви повинні дати своїм коням відпочити. Заходьте, будь ласка, випийте склянку вина й привітайте мене.
I miei sentimenti nei suoi riguardi erano lontani dall’amichevole dopo quanto avevo sentito sui suoi rapporti con la figlia, ma ero impaziente di rimandare a casa Perkins e la giardiniera, e non avrei potuto trovare occasione migliore. Scesi perciò senza indugio e inviai a Sir Henry un messaggio dicendogli che sarei rientrato a piedi, in tempo per la cena. Seguii quindi Frankland nella sua sala da pranzo.
Після всього, що я чув про ставлення містера Френкленда до рідної дочки, мої почуття до нього були далекі від дружніх, але мені дуже хотілося відіслати Перкінса з візком додому, і зараз випадала для цього слушна нагода. Я виліз із візка й звелів переказати серу Генрі, що повернуся перед обідом. Потім пройшов слідом за Френклендом у його їдальню.
- É un gran giorno per me, questo, caro dottore!... Un giorno da segnare a caratteri d'oro nell'albo della mia vita! - esclamò, visibilmente soddisfatto. - Ho portato a termine una doppia impresa. Ho intenzione di insegnare a questa gente che la legge è la legge, e che esiste un uomo che non ha paura di servirsene. Ho stabilito un diritto di transito al centro del parco del vecchio Middleton! Bel colpo! Proprio a cento metri dal suo portone d'ingresso! Che ne dice? Insegneremo a questi capoccioni che non hanno il diritto di calpestare con gli zoccoli ferrati dei loro cavalli i privilegi dei miseri borghesi, che Dio li maledica. E ho fatto chiudere il bosco dove quelli di Fernworthy andavano spesso per pic-nic. Quei mascalzoni credono forse che non esistano i diritti di proprietà, e di poter sciamare dove gli pare e piace, con i loro cestini e le loro bottiglie. Ed entrambi i casi sono stati discussi, dottor Watson, ed entrambi a mio favore. Non ho piú avuto un giorno simile da quando ho fatto punire per trasgressione Sir John Morland, perché cacciava nella propria conigliera.
— Сьогодні для мене чудовий день, сер, справжнє свято в моєму житті! — знову вигукнув він, радісно підхихикуючи. — Я успішно провів дві справи. Я навчу всіх у цьому краї, що закон є закон і що тут є людина, яка не побоїться звернутися до нього по допомогу. Я здобув право проїзду через парк старого Мідлтона, самісінькою його серединою, сер, за якихось сотню ярдів від його дверей! Ну, що ви на це скажете? Ми покажемо цим вельможам, хай їх чорти вхоплять, що їм не вдасться безкарно зневажати общинні права. А ще я домігся заборони користуватися моїм лісом, де жителі Фернворсі мали звичку влаштовувати пікніки. Ці негідники, мабуть, вважають, що права приватної власності не існує і що вони можуть вештатися де забажають, засмічуючи все газетами й пляшками. Обидві справи розглянуто, докторе Вотсоне, і обидві на мою користь. Такого свята у мене не було відтоді, як я переміг у суді сера Джона Морленда, з яким позивався за те, що він порушив мої права володіння, полюючи у своїх мисливських угіддях.
- Ma come diavolo ci è riuscito?
— Як же це вам вдалося?
- Vada un po' a leggersi le sentenze, caro dottore! Ne vale la pena... Frankland contro Morland, tribunale di Qucen's Bench. La causa mi costò duecento sterline, ma il verdetto fu favorevole a me.
— Зверніться до звітів про судові рішення й вироки, сер. Прочитайте — не пошкодуєте: «Френкленд проти Морленда, Королівський суд». Це коштувало мені дві сотні фунтів, але справу я виграв.
- Ciò le ha recato almeno qualche vantaggio?
— І що це вам дало?
- Nessuno, nessunissimo. Sono orgoglioso di dire che non avevo il minimo interesse nella cosa. Io agisco unicamente per senso del dovere civico. Sono sicuro, per esempio, che stanotte quelli di Fernworthy mi bruceranno in effigie. Ho avvertito la polizia, l'ultima volta che l'hanno fatto, che si dovrebbero impedire queste manifestazioni disgustose. La questura provinciale è in uno stato scandaloso, e non mi ha concesso la protezione di cui avevo diritto. Il caso Frankland contro Regina porterà la cosa di fronte all'attenzione del pubblico. Li ho avvertiti che avrebbero finito col rimpiangere il trattamento che mi avevano inflitto, e già le mie parole si sono avverate.
— Анічогісінько, сер. Я з гордістю можу заявити, що не мав з того ніякого зиску. Я взагалі дію тільки з почуття громадського обов'язку. Наприклад, у мене навіть не виникає сумнівів, що жителі Фернворсі сьогодні вночі символічно мене с т р а т я т ь — с п а л я т ь моє опудало. В останній р а з , коли таке було влаштовано, я сказав поліції, що люди повинні припинити ці неподобства. Але поліція в нашому графстві поводиться обурливо, сер, і не надає мені того захисту, на який я маю право. Ось побачите, справа «Френкленд проти Корони» приверне увагу громадськості. Я попереджав їх, що вони ще матимуть нагоду пошкодувати про те, як зі мною поводилися, і мої слова вже справдилися.
- In che modo? - domandai.
— Яким чином? — спитав я.
Il vecchio assunse un'espressione ambigua e ammiccante.
Старий набрав багатозначного вигляду.
- Perché potevo avvertirli di quello per cui morirebbero, ma niente al mondo potrebbe indurmi ad aiutare in qualche modo quei mascalzoni.
— А таким. Я міг би розповісти їм про одну справу — їм до смерті кортить про неї знати, але ніщо не примусить мене допомагати цим негідникам.
Avevo sino a quel momento cercato di inventare una scusa qualsiasi pur di sbarazzarmi di quel chiacchierone, ma ora incominciavo a essere curioso di sapere dell'altro. Avevo ormai capito a sufficienza il temperamento bisbetico di quel vecchio litigioso per intuire che anche il minimo segno di interessamento bastava ogni volta ad arrestare il corso delle sue confidenze.
Я вже давно шукав якогось приводу здихатися Френклендової балаканини, але тепер мені захотілося послухати її ще. Про перекірливу вдачу старого грішника мені було дещо відомо, тому я розумів, що занадто велика цікавість до його розповіді — це найпевніший шлях до того, щоб він переслав говорити щиро.
- Si tratterà senza dubbio di qualche cacciatore di frodo, non è vero? - buttai là in tono indifferente.
— Мабуть, ідеться про браконьєрство? — байдужим тоном спитав я.
- Ah, ah, amico mio, nemmeno per sogno. Si tratta invece di qualcosa di molto piú importante! Ci si è dimenticati del forzato che si aggira per la landa?
— Ха-ха-ха, голубе мій! Справа набагато серйозніша! От що б ви робили з каторжником?
Trasalii. - Come! Lei sa dove si nasconde? - arrischiai.
Я аж здригнувся.
— Ви хочете сказати, що знаєте, де він ховається? мовив я.
- Non so forse dove si nasconda con esattezza, ma sono sicurissimo di poter aiutare la polizia a snidarlo. Non le è mai venuto in mente che per scoprire quell'uomo bastava sapere da che parte si procacciava il cibo?
— Я, мабуть, точно не знаю, де він ховається, проте цілком упевнений, що міг би допомогти поліції схопити його. Хіба вам ніколи не спадало на думку, що його можна спіймати отак: з'ясувати, де він дістає їжу, й простежити, як вона до нього потрапляє?
Purtroppo mi pareva che fosse assai prossimo alla verità. - Indubbiamente - osservai - ma come fa a sapere che si trova ancora sulla landa?
Старий настільки наблизився до істини, що я аж стривожився.
— А чому ви вважаєте, що каторжник десь у пустищі? — спитав я.
- Lo so perché ho veduto con i miei occhi chi gli porta il cibo.
— А тому, що я на власні очі бачив того, хто носить йому їсти.
Ebbi un sobbalzo al cuore per Barrymore. Era un gran brutto destino cadere nelle mani di quel vecchio ficcanaso dispettoso, ma un attimo dopo le sue parole successive mi tolsero un peso dalI'animo.
У мене завмерло серце на думку про Беррімора. Ще б пак, залежати від ласки цього злобливого старого пронози — це аж надто серйозно. Але наступне його зауваження зняло з мене тягар.
- Lei sarà sorpreso di apprendere che viene rifornito da un ragazzo. Lo vedo ogni giorno attraverso il mio telescopio sistemato sul tetto. Stessa strada e stessa ora, e da chi può recarsi se non dall’evaso?
— Ви здивуєтесь, але їсти каторжнику носить дитина. Я бачу її кожного дня у велику підзорну трубу, що стоїть у мене на даху. Вона проходить однією й тією ж стежкою в один і той самий час, а до кого їй ходити, як не до каторжника?
Questo sì che era un colpo di fortuna! Tuttavia finsi massima indifferenza. Un ragazzo! Anche Barrymore mi aveva detto che lo sconosciuto era servito da un ragazzo. Dunque era nelle tracce di costui, non dell’evaso, che Frankland si era imbattuto. Se avessi potuto apprendere tutto da lui, mi sarei risparmiata una caccia lunga e faticosa: l'incredulità e l'indifferenza erano evidentemente le mie carte migliori.
Це була справжня удача! А проте я й знаку не подав, як мене зацікавили ці слова. Дитина! Беррімор сказав мені, що нашому незнайомцеві носить усе потрібне якийсь хлопчик. Отож Френкленд натрапив на слід цього незнайомця, а не каторжника. Якби я зміг вивідати у старого все, що йому було відомо, це звільнило б мене від тривалих і виснажливих пошуків. Моїми найбільшими козирями повинні були залишатися недовірливість і байдужість.
- Secondo me, mi sembra piú probabile che si tratti del figlio di qualche pastore di brughiera che porta da mangiare al proprio genitore.
— А мені здається, що то, либонь, син якогось місцевого пастуха носить обід своєму батькові.
Questa mia apparente obiezione accese l’ira del vecchio bisbetico. I suoi occhi mi fissarono con uno sguardo maligno, e i suoi baffi grigi si drizzarono come quelli di un gatto arrabbiato.
Навіть найменший натяк на те, що йому заперечують, викрешував іскри із старого впертюха. Його очиці люто блиснули на мене, а бакенбарди наїжачилися наче шерсть у сердитого кота.
- Ah, sì? - esclamò indicando col dito l'ampia distesa della landa. - Vede il Black Tor, laggiú? Bene, osservi quella collinetta bassa piú lontana, sormontata da quel cespuglio di rovi! ~ la parte piú pietrosa di tutta la landa. Le sembra quello un posto adatto perché un pastore ci vada a pascolare il gregge? La sua osservazione, caro dottore, è semplicemente ridicola.
— Ви ото бачите Чорну Скелю? Добре. А за нею невисокий пагорб, порослий колючим чагарником? Це найбільш кам'яниста частина всього пустища. Хіба якийсь пастух буде пасти там худобу? Ваше припущення, сер, цілком безглузде.
Risposi umilmente che avevo parlato senza cognizione di causa. La mia remissività gli piacque e lo indusse a ulteriori rivelazioni.
Я сумирно визнав, що висловив свою думку, не врахувавши всіх обставин. Моя покірливість сподобалася Френ-кленду, він став ще балакучішим.
- Stia pur certo che prima di formarmi un'opinione io raccolgo sempre dati molto circostanziati. Ho visto molte volte quel ragazzo col suo fagotto. Ogni giorno, e qualche volta due volte al giorno, ho potuto... ma aspetti un momento, dottor Watson. Forse i miei occhi m'ingannano, ma mi sembra che in questo momento qualcosa si stia movendo sul ciglio di quella collina!
— Можете бути певні, сер, я роблю висновки тільки тоді, коли маю на те всі підстави. Я раз у раз бачу цього хлопця з клунком. Кожного дня, а то й двічі на день я маю змогу... стривайте, докторе Вотсоне. Чи мене очі зраджують, чи справді отам по схилу пагорба щось рухається?
Eravamo a parecchie miglia di distanza, ma anch'io potei distinguere chiaramente un minuscolo puntino scuro contro l'opaco sfondo verde-grigio.
До того місця було кілька миль, але я виразно побачив на тьмяному зелено-сірому схилі чорну цяточку.
- Su, venga! - gridò Frankland dirigendosi di corsa verso le scale. - Si convincerà coi propri occhi e giudicherà da solo.
— Ходімо, сер, ходімо! — вигукнув Френкленд, кидаючись по сходах нагору. — Побачите його на власні очі й самі у всьому переконаєтесь!
Il telescopio, uno strumento formidabile montato su un trespolo, era posato sul tetto di lamiera piatta che copriva la casa. Frankland vi appiccicò contro un occhio e subito lanciò un grido di soddisfazione.
На плоскому даху будинку стояла величезних розмірів підзорна труба, закріплена на тринозі. Френкленд припав до неї очима й радісно скрикнув:
- Presto, dottor Watson, presto, prima che passi al di là dell'altura!
— Швидше, докторе Вотсоне, швидше, поки він не перейшов пагорб!
Era proprio un ragazzetto, con un piccolo fagotto sulle spalle, che avanzava lentamente lungo il ciglio della collina. Giunto sulla cresta, vidi stagliata per un istante contro il freddo cielo azzurro la sua sagoma malvestita e paesana. Il ragazzo si guardò attorno furtivo, come chi temesse di essere inseguito. Poi svanì al di là del pendio.
І справді, вгору по схилу повільно дерся якийсь хлопчак з маленьким клунком за плечима. Коли він піднявся на гребінь, його незграбна, одягнена в лахміття постать на мить чітко вималювалася на тлі холодної небесної синяви. Наче боячись, що за ним стежать, він крадькома, але сторожко озирнувся. Потім зник за пагорбом.
- Ho ragione sì o no?
— Ну, я правду казав?
- Certo, sembra un ragazzo che esegue un'incombenza clandestina.
— Безумовно, це хлопчик, і його, здається, послано з таємним дорученням.
- E deve trattarsi di un'incombenza di cui bisognerà che si occupi la polizia della contea! Da me però non sapranno una parola sola, e anche lei deve promettermi di mantenere il segreto! Non una parola, ha capito?
— А що це за доручення, може здогадатися навіть наш констебль. Але від мене поліція й слова зайвого не почує, і вас, докторе Вотсоне, прошу про хлопця мовчати. Ні слова! Ви мене зрозуміли?
- Come lei desidera.
— Нехай буде, як ви хочете.
- Mi hanno trattato in modo vergognoso, vergognoso! Quando si sapranno i fatti del processo Frankland contro Regina sono certo che il paese sarà percorso da un fremito di indignazione. Nulla mi persuaderà ad aiutare la polizia. Se fosse stato per quei maledetti, anziché la mia effigie, avrebbero bruciato me vivo al palo. Certamente lei non li aiuterà, ma aiuterà me a vuotare questa bottiglia in celebrazione di un'occasione così importante!
— Вони поводилися зі мною обурливо, так, обурливо. Коли всі факти в справі «Френкленд проти Корони» стануть відомі, країною, сподіваюся, прокотиться хвиля обурення. Ніщо не примусить мене бодай чимось допомагати поліції. Вона б і не почухалася, якби замість мого опудала ті негідники спалили мене, прив'язавши до стовпа. Та ні, чого вам іти! Ви повинні допомогти мені спорожнити оцю карафу на честь такої видатної події!
Riuscii fortunatamente a declinare il suo invito e a dissuaderlo dall'intenzione di accompagnarmi a casa. Mi tenni sulla strada sino a quando temetti che potesse spiarmi, poi tagliai attraverso la landa avviandomi verso l'altura pietrosa, al di là della quale il ragazzo era scomparso. Avevo tutto in mio favore, e giurai a me stesso che non sarebbe stato né per mancanza di energia o di perseveranza da parte mia che mi sarei lasciato sfuggire l'occasione che la fortuna aveva gettato sul mio cammino.
Проте я не піддався на настійливі умовляння старого, а коли він оголосив, що хоче провести мене додому, відмовив його від цього наміру. Поки він міг мене бачити, я йшов по дорозі, а потім повернув у бік скелястого пагорба, за яким зник хлопець. Усе складалося на мою користь, і я заприсягся собі, що коли мені й не доведеться скористатися з слушної нагоди, подарованої долею, то трапиться це аж ніяк не через брак у мене енергійності або наполегливості.
Quando giunsi al sommo della collina il sole era ormai al tramonto, e i lunghi pendii sotto di me erano inondati di verde splendente da un lato mentre dall'altro era sommersi di grigia ombra. Un alone circondava l'estrema linea dell'orizzonte, da cui sporgevano le sagome lunari del Belliver e del Vixen Tor. Sulla immensa distesa non si udiva suono, tutto era immobile. Un unico grande uccello grigio, forse una procellaria o un chiurlo, si librò alto nel cielo turchino. Sembrava che lui e io fossimo i soli esseri viventi tra l'immensa volta del firmamento e la sconfinata solitudine che si stendeva sotto di essa. Quello scenario desolato, un senso di isolamento, il mistero e l’incombenza dei miei compiti erano tutti elementi che mi gelavano il cuore. Il ragazzo era divenuto invisibile, ma sotto di me, in una fenditura tra le colline, vedevo un raggruppamento circolare di capanne di pietra, e tra queste ce n'era una con il tetto abbastanza intatto per poter servire da eventuale riparo contro le intemperie. Il mio cuore diede un balzo, a tale constatazione. Quello doveva certamente essere il nascondiglio dello sconosciuto. Finalmente avrei posato il piede sulla soglia della sua tana... il suo segreto era ormai a portata di mano.
Коли я добрався до вершини пагорба, сонце вже сідало, і пологі схили внизу були з одного боку золотаво-зелені, а з другого тонули в сірій тіні. Легкий туман висів над далекою лінією обрію, над якою підіймалися фантастичні обриси пагорба Лисяча Вершина. На всьому величезному просторі панували тиша й непорушність. Лише якийсь сірий птах,— чи то чайка, чи то кроншнеп,— високо пролітав у синьому небі. Він і я, здавалося, були єдиними живими істотами між величезною небесною банею вгорі й пустелею під нею. Голий простір, почуття самотності, нерозгадана таємниця, бажання якнайшвидше виконати своє завдання,— від усього цього в серце заповзав тривожний холодок. Хлопця ніде не було видно. Але внизу в западині між пагорбами виднілося коло стародавніх кам'яниць, всередині якого стояла одна халупа із залишками покрівлі, що могли захистити від негоди. Серце в мене заколотилося, коли я її побачив. Оце, мабуть, і є та схованка, де переховується незнайомий. Нарешті моя нога повинна була стати на поріг його таємного притулку — я мав ось-ось його викрити.
Mentre mi avvicinavo alla capanna camminando a zig-zag, come faceva Stapleton quando con la rete si avvicinava alla farfalla presa di mira, mi accertai che quel luogo fosse effettivamente usato come abitazione. Un sentiero appena tracciato fra i massi portava a un'apertura sconnessa che serviva da porta. Nell'interno, tutto era in silenzio. Forse lo sconosciuto vi si nascondeva in agguato, forse si stava aggirando per la landa. I miei nervi si tesero con un fremito, nell'eccitazione dell'avventura. Buttai la sigaretta, strinsi la mano sul calcio della rivoltella e muovendo risolutamente verso l'ingresso guardai nell'interno. La capanna era vuota.
Обережно наближаючись до халупи — точнісінько так, як робив Степлтон, підкрадаючись із сачком до метелика,— я із задоволенням відзначив, що там справді хтось живе. До напівзруйнованого отвору, що правив за двері, вела ледь помітна між валунів стежка. В халупі було тихо. Незнайомець або зачаївся там, або никав десь у пустищі. Нерви в мене були напружені в передчутті небезпечної пригоди. Кинувши сигарету, я стиснув руків'я револьвера, швидко ступив до дверей і зазирнув усередину. Там нікого не було.
Numerosi segni dimostravano però come non avessi percorso una pista del tutto sbagliata. Indubbiamente l'uomo abitava lì. Alcune coperte avvolte in un impermeabile erano posate sulla stessa lastra di pietra su cui aveva dormito un tempo l'uomo neolitico. La cenere di un fuoco era ammucchiata in un camino primitivo. Accanto ad essa erano sparpagliati alcuni utensili di cucina e un mastello pieno a metà di acqua. Tutta una pila di scatole di latta vuote indicava che il rifugio era abitato da parecchio tempo, e notai, man mano che i miei occhi si abituavano alla luce ridotta, un tegamino e una bottiglia di liquore mezzo piena posata in un angolo. Nel mezzo della capanna una pietra piatta fungeva da tavola, e su questa stava un fagottino avvolto in una pezza, lo stesso che penzolava dalla spalla del ragazzo visto col telescopio. Conteneva una pagnotta, una scatola di lingua in conserva e due lattine di pesche sciroppate. Mentre riponevo questi oggetti dopo averli esaminati, il mio cuore diede un balzo nel vedere che sotto c'era un foglio di carta con sopra scritto qualcosa. Lo presi tra le mani ed ecco quello che lessi scarabocchiato rozzamente a matita:
Але я побачив чимало підтверджень того, що йшов по правильному сліду. Саме тут і жив той незнайомець. На кам'яному ложі, де колись спала неолітична людина, лежало кілька ковдр, загорнутих у непромокальний плащ. У примітивному вогнищі виднілася купка золи. Поряд з ним стояло якесь кухонне начиння й відро, до половини налите водою. Розкидані скрізь порожні консервні банки свідчили, що тут мешкають уже не один день, а коли мої очі звикли до напівтемряви, я побачив у кутку бляшаний кухоль і напівпорожню пляшку віскі. Плоский камінь посеред халупи правив за стіл, а на ньому лежав клунок — безперечно, той самий, що я його бачив за плечима в хлопця у підзорну трубу. У клунку була хлібина, банка консервів з язика і дві банки консервованих персиків. Оглянувши все це, я вже хотів був покласти клунок на місце, аж раптом серце моє завмерло — я помітив на камені, де лежав клунок, клаптик паперу, на якому було щось написано. Я взяв його і прочитав — там було надряпано олівцем таке:
Il dottor Watson è andato a Coombe Tracey.
«Доктор Вотсон поїхав у Кумбі-Трейсі».
Rimasi per un attimo col foglietto tra le mani cercando di comprendere il significato di quel conciso messaggio. Ero io dunque, non Sir Henry, ad essere seguito dall'uomo misterioso. Non mi aveva pedinato di persona, ma mi aveva messo dietro un suo incaricato - forse il ragazzo - e quella era la sua relazione. Probabilmente da quando mi trovavo nella landa non avevo potuto muovere un passo senza che tutto venisse osservato e riferito. Ed ecco che di nuovo sentivo intorno a me una forza sconosciuta, una rete sottile che ci circondava con estrema perizia e delicatezza, stringendoci così impalpabilmente che solo in qualche attimo qualcuno di noi riusciva ad accorgersi di essere caduto in una delle sue maglie.
З хвилину я стояв непорушно, тримаючи папірець у руках і розмірковуючи над змістом цього короткого послання. Отже, цей таємничий незнайомець переслідує не сера Генрі, а мене? Сам він за мною не стежить, а приставив до мене свого помічника,— можливо, цього хлопця,— і ось зараз я тримаю в руках його донесення. Мабуть, відколи я в цьому пустищі, жодний мій крок не лишався непоміченим, і незнайомця повідомляли геть про все. Так, я весь час відчуваю присутність якоїсь невидимої сили, існування якоїсь тонкої сітки, накинутої на нас з величезною майстерністю й обережністю; ця сітка не дуже нам заважає, і ми помічаємо її тільки в останню мить, коли бачимо, що справді в ній плутаємося.
Se c'era questo messaggio, potevano benissimo essercene altri; perciò mi misi a ispezionare la capanna in cerca di altri eventuali scritti. Ma non trovai niente, né mi riuscì di scoprire indicazioni che potessero suggerire il carattere o le intenzioni dell'uomo che abitava in quel luogo singolare, se non che doveva essere di abitudini spartane, e certo doveva nutrire un supremo disprezzo per i comodi dell'esistenza. Ripensando alle piogge violente dei giorni precedenti e guardando il tetto scoperchiato, compresi quanto forte e inesorabile doveva essere il proposito che lo aveva indotto a nascondersi in una dimora così inospitale. Era un nostro implacabile nemico, o non poteva darsi che fosse invece il nostro angelo custode? Giurai a me stesso che non avrei abbandonato la capanna senza aver chiarito il dilemma.
Якщо є одна записка, повинні бути й інші. Я пошукав їх очима, роздивляючись на всі боки, але папірців більше не побачив. Так само не пощастило мені виявити ніяких ознак, які давали б можливість зрозуміти вдачу або наміри цього чоловіка, що живе у такому незвичайному місці, крім хіба того, що звички він має, очевидно, спартанські і не дуже дбає про життєві вигоди. А коли я подумав про заливні дощі й глянув на геть діряву покрівлю, то зрозумів, наскільки притягальною й важкою повинна бути мета, заради досягнення якої він тулиться в цій негостинній оселі. То хто ж він — лютий наш ворог чи, може, ангел-хранитель? І я заприсягся, що не вийду з халупи, поки не з'ясую цього.
Fuori, il sole stava calando lentamente e l'orizzonte era tutto un fiammeggiare di oro e porpora. I riflessi del tramonto rimbalzavano in macchie rossicce sulle pozze lontane, sparse qua e là nella grande Palude di Grimpen. Vedevo le due torri del Maniero di Baskerville, e una vaga macchia di fumo rivelava il villaggio di Grimpen. Tra questi due punti, dietro la collina, la casa degli Stapleton. Tutto appariva dolce, sereno, avvolto da una luce melata nell'aria dorata della sera, e tuttavia, mentre contemplavo tutto ciò, la mia anima non condivideva per nulla la pace della Natura, ma anzi fremeva di fronte all'incertezza e al terrore dell'incontro che sapevo potesse avvenire da un attimo all'altro. Coi nervi in subbuglio, ma sempre piú deciso nel mio proposito, mi acquattai negli oscuri recessi della capanna ed aspettai con tenace pazienza il ritorno del suo occupante.
Сонце вже схилилося до вечірнього пруга, і західний край неба мінився рожевими й золотавими барвами. Вечірня заграва відбивалася яскраво-червоними плямами в численних ковбанях великої Грімпенської трясовини. Вдалині виднілися обидві вежі баскервільського замку, а ще далі вгорі вилися прозорі димки — там було село Грімпен. За пагорбом, між цим селом і баскервільським замком, стояв будинок Степлтонів. В золотавому надвечірньому світлі все навколо здавалося гарним і лагідно-мирним, проте моя душа не відчувала розлитого в природі спокою, вона тріпотіла від страшної невідомості перед зустріччю, що з кожною миттю ставала дедалі ближчою. Нерви в мене було напружено до краю, але я, сповнений рішучості, сидів у темному кутку халупи й з похмурим терпінням чекав її мешканця.
Ed ecco, finalmente intesi il suo passo. In lontananza mi giunse il rumore secco di uno stivale contro una pietra. Poi un altro e un altro ancora, sempre piú vicini. Mi ritrassi nell'angolo piú buio, tenendo pronta in tasca la pistola, deciso a non scoprirmi finché non avessi avuto la possibilità di individuare bene lo sconosciuto. Vi fu una lunga pausa: l'uomo evidentemente si era fermato. Poi ancora una volta i passi si avvicinarono e un'ombra si proiettò obliqua attraverso l'apertura della capanna.
І тоді, нарешті, я почув його. Здалеку долинув різкий звук — під чобіт йому потрапив камінець. Ще раз... ще... Кроки не переставали наближатися. Я втиснувся в найтемніший куток і звів у кишені курок револьвера, поклавши не виявляти себе доти, доки не зможу хоч трохи розгледіти незнайомця. Біля хатини запала тиша — отже, він зупинився. Потім кроки знову почали наближатися, на вхід у халупу впала чиясь тінь.
- Bella serata, mio caro Watson - disse una voce ben nota. - Credo proprio che lei si troverà piú comodo se viene fuori da lì.
— А сьогодні чудовий вечір, мій любий Вотсоне,— мовив добре знайомий мені голос. — Я впевнений, надворі вам буде набагато приємніше, ніж там у халупі.