Аліса в Країні Чудес

   Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і витер ластом сльози. Він глянув на Алісу і вже заговорив би, але горло йому здушив плач.

    - Наче йому кістка в горлі стала! - сказав Грифон і заходився його трясти й гупати по спині.

    Врешті до Казна-Що-Не-Черепахи повернувся голос, і, обливаючися слізьми, він почав розповідь.

   Falešná Želva zhluboka povzdechla a přejela si hřbetem jedné pracky oči. Podívala se na Alenku a pokusila se promluvit, avšak na několik okamžikůjí vzlykot dusil hlas. "Úplnějako kdyby měla v hrdle kost," řekl Gryfon a začal s ní třásti a bouchati jí do zad. Konečněnabyla Falešná Želva hlasu a se slzami, které jí stékaly po tváři, pokračovala:

   - Ти, мабуть, нечасто бувала на дні моря?

    - Ніколи, - мовила Аліса.

    - То й ніколи не мала нагоди спізнати Омара.

    - Одного разу я скушт... - почала Аліса, але вчасно схаменулася і сказала: - Ні, ніколи!

    - Отже, ти й уявлення не маєш, що то за прегарна штука - омарова кадриль.

   "Snad jste ani nestrávilamnoho svého života pod mořem ("To jsem nestrávila," řekla Alenka) " a snad jste ani nikdy nebyla představena mořskému raku --" (Alenka už začala: "Ó, jednou jsem okusila - -"ale rychle se zarazila a řekla: "Ne, nikdy") "- a nemůžete si tedy ani představit, jak krásná věc je Čtverylka Mořských Raků!"

   - Не маю, - сказала Аліса. - А як вона виглядає?

   "Ne, to opravdu nemohu," řekla Alenka. "Jaký je to tanec?"

   - Усе дуже просто, - сказав Грифон, - спершу ви шикуєтесь у лаву на березі...

   "Nu," řekl Gryfon, napřed se postavíte do řady podél mořského břehu - -"

   - У дві лави!.. - гукнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Моржі, черепахи, лососі і так далі. А тоді, прибравши з дороги медуз...

   "Do dvou řad!" zvolala Falešná Želva. "Tuleni,želvy a tak dále; a pak, když jste vyčistili břeh od mořských ježkůa podobné havěti -"

   - ...що, звичайно, забирає трохи часу, - вставив Грифон,

   "To obyčejnězabere nějakou chvíli," přerušil ji Gryfon.

   ... ступаєте два кроки вперед...

   "- - uděláte dva kroky vpřed - -"

   - Кожен у парі з омаром! - крикнув Грифон.

   "Každá máte mořského raka za tanečníka!" volal Gryfon.

   - Авжеж, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха. - Ступаєте два кроки вперед, підходите до партнера...

   "Ovšem," řekla Falešná Želva, "dva kroky dopředu, každá se svým tanečníkem –"

   - ...міняєтесь омарами - і назад, у тому ж порядку, - підхопив Грифон.

   "--vystřídáte mořské raky a uděláte dva kroky vzad v tomtéž pořádku," křičel Gryfon.

   - А тоді!.. - продовжив Казна-Що-Не-Черепаха. - Тоді жбурляєте...

   "- a pak, víte," pokračovala Falešná Želva, "hodíte -"

   - ...омарів!.. - крикнув Грифон, підскочивши.

   "Své raky!" zavýskl Gryfon, vyskakuje do vzduchu.

   - ...чимдалі в море...

   "--jak nejdále do moře můžete --"

   - ...пливете по них!.. - вереснув Грифон.

   "Plavete za nimi!" zaječel Gryfon.

   - ...крутите в морі сальто-мортале!.. - крикнув Казна-Що-Не-Черепаха, перекрутившись на місці.

   "Uděláte v moři kotrmelec!" vřískala Falešná Želva, divoce kolem poskakujíc.

   - ...знову міняєтесь омарами!.. - заверещав Грифон.

   "Opět vystřídáte tanečníky!" řval Gryfon.

   - ...повертаєтесь на берег, і... кінець першої фігури, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, зненацька спадаючи з голосу.

    І обоє приятелів, які щойно плигали, мов навіжені, посідали на скелі, принишклі та сумні, і дивилися на Алісу.

   "Zpátky na břeh, a - to je celá první figura," řekla Falešná Želva, klesajíc náhle hlasem; a oběstvoření, která tu byla poskakovala jako šílená, usedla opět velmi smutněa tiše a pohlížela na Alenku.

   - Це, напевно, дуже гарний танок, - несміливо озвалася Аліса.

   "Je to jistěvelmi pěkný tanec," řekla Alenka nejistě.

   - Хочеш побачити кілька "па"? - запитав Казна-Що-Не-Черепаха.

   "Chtěla byste ho kousek vidět?" otázala se Falešná Želva.

   - О, з радістю! - відказала Аліса.

   "Ó zajisté, velice," řekla Alenka.

   - Вставай! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха Грифонові. - Покажемо їй першу фігуру. Можна обійтися й без омарів. Хто співатиме?

   "Zkusme první figuru !" řekla Falešná Želva Gryfonovi. "Můžeme se obejít bez mořských raků, víte. Kdo bude zpívat?"

   - Ти, - сказав Грифон. - Я забув слова.

   "Oh, vy zpívejte," řekl Gryfon, "já už zapomněl slova."

   І вони поважно закружляли довкола Алісина задніх лапах, час до часу наступаючи їй на ноги і відбиваючи такт передніми ластами. Казна-Що-Не-Черепаха заспівав журливо і протяжно:

   Začali tedy vážněa slavnostně tančiti kolem Alenky, tu a tam jí šlapajíce na prsty, když se k ní dostali příliš blízko, a mávajíce si do taktu předními tlapami; a Falešná Želva k tomu prozpěvovala velmi pomalu a smutnětoto:

- Трошки швидше, пане равле!- це білуга так гука, -
 Бо дельфін іде за нами, дуже ззаду натиска.

   ",Nešel byste trochu rychleji?` řekla šneku bělice; ,na paty mi šlape ježek, do zad píchá velice.

А омари й черепахи насувають звідусіль,
 Всі на березі гуляють, всі чекають на кадриль.

   Hned; jak želvy, mořští raci, tísní se u plece plec; na písku to všechno čeká, půjdem-li též na tanec.

Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
 Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?

   Půjdeš-li, či nepůjdeš-li, půjdeš-li, či nepůjdeš-li s nimi na tanec? Půjdeš-li, či nepůjdeš-li, půjdeš-ti, či nepůjdeš-li ` s nimi na tanec?

- Ох же й радощів нам буде, ох же й жару ми дамо!
 За омарами у море ми й самі полетимо!
 Равлик каже: - Я боюся мандрувать по волі хвиль:
 Дуже дякую, рибусю, не для мене ця кадриль!

   ,Vždyťty nemáš ani zdání, jak to duši lahodí, když nás pozvednou a s humry do moře nás vyhodí!´ Šnek však řekl: ,Jaká dálka!` - tvářměl jako mazanec, - že děkuje za pozvání, nepůjde však na tanec.

Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!
 Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!

   Že nepůjde, že nemůže, že nepůjde, že nemůže s nimi na tanec. Že nepůjde, že nemůže, že nepůjde, že nemůže s nimi na tanec.

- Яка не буде хвиля, до берега приб'є.
 Ти ж знаєш: там, за нашим, ще інший берег є.
 Від Англії до Франції по морю двадцять миль...
 Не бійся, любий равлику, станцюємо кадриль!

   ,Co je na tom, jaká dálka?` řekla Želva, ,dobře víš, čím dál od našeho břehu, tím jsi protějšímu blíž. Nevíš-li, že břeh za mořem, špatný jsi to vzdělanec. Tož nebledni, milý šneku, a pojďs námi na tanec.

Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
 Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?

   Půjdeš-li, či nepůjdeš-li, půjdeš-li, či nepůjdeš-li s námi na tanec? Půjdeš-li, či nepůjdeš-li, půjdeš-li, či nepůjdeš-li s nimi na tanec?` "

   - Дякую, дуже цікавий танець, - промовила Аліса, щаслива, що він нарешті скінчився. - А яка втішна оця ваша пісня про білугу!

   "Děkuji vám, je to velmi zajímavá podívaná na takový tanec," řekla Alenka, šťastna, že už je po něm; "a zvlášťse mi líbí ta podivná písnička o bělici!"

   - До речі, про білугу! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха. - Тобі, звісно, випадало її бачити?

   "Ó, co se týče bělic," řekla Falešná Želva, "ony - - viděla jste už, ovšem, bělici?"

   - Ще б пак... найчастіше серед страв на... - сказала Аліса й затнулася.

   "Ano," řekla Alenka, která si vzpomněla, že u strýčka v Anglii mívali k obědu smažené ryby, kterým říkali bělice; na talíři je vždy dostávali stočené do kroužku, s ocáskem prostrčeným hubou ryby. "Ano," řekla, "často jsem je viděla u ob --" a rychle se zarazila.

   - Не знаю, серед яких ти її бачила трав, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, - але як це траплялося частенько, то ти знаєш, як вона виглядає.

   "Nevím, kde je Ob," řekla Falešná Želva, "ale viděla-li jste je tak často, pak víte, jak vypadají."

   - Начебто знаю, - задумливо мовила Аліса. - Хвіст - у роті і вся обліплена крихтами.

   "Myslím, že ano," řekla Alenka zamyšleně. "Drží si ocásek v huběa jsou posypány drobty."

   - Дурниці, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, - у морі крихти змиваються. А щодо хвоста в роті, то це ось із якої причини...

    Тут він позіхнув і заплющив очі.

    - Поясни-но їй причину і решту все, - мовив він до Грифона.

   "S těmi drobty nemáte pravdu," řekla Falešná Želva, "drobty by se z nich v moři smyly. Ale ocásky mají v hubách; a důvod je ten --" a zde Falešná Želva zívla a zavřela oči. "Řekněte jí, jaký to má důvod a tak dále," řekla Gryfonovi.

   - А причина ось яка, - стрепенувся Грифон. - Білуга любить омарову кадриль. От її й кидають у море. І летить вона ген-ген!.. Дуже далеко їй летіти. От вона й хапається зубами за хвіст. А тоді, тоді... не може його вийняти. Ось і все, зрештою.

   "Důvod je ten," řekl Gryfon, "že se chtěly za každou cenu účastnit tance s humry. Tož byly vyhozeny do moře. A tož musely dlouho a daleko letět. A tož popadly ocásky do huby. A pak je už nemohly dostat ven. Tož to je všechno.

   - Дякую, - сказала Аліса. - Дуже цікаво. Як мало я знала досі про білугу!

   "Děkuji," řekla Alenka, "to je velmi zajímavé. Nikdy jsem toho o bělících tolik neslyšela."

   - Можу розказати ще більше! - розохотився Грифон. - Ти знаєш, наприклад, чому вона зветься білугою?

   "Mohu vám toho povědět ještěvíce, když vás to zajímá, řekl Gryfon. "Víte, pročse jim říká bělice?"

   - Ніколи про це не думала, - сказала Аліса. - Чому?

   "Na to jsem nikdy nepomyslila," řekla Alenka. "Proč?"

   - Нею білугують чоботи й черевики, - значливо повідомив Грифон.

   "Užívají se na boty a střevíce," odpověděl Gryfon velmi slavnostně.

   - Білугують чоботи й черевики? - вражено перепитала Аліса. - Та вона ж із породи китових...

   Alenku tato odpověďdokonale zmátla. "Na boty a střevíce?" opakovala udiveným hlasem.

   - 3 котових, авжеж... А чим, до речі, ти чистиш свої черевики? - запитав Грифон.

   "No, co užíváte vy na své střevíce?" řekl Gryfon. "Chci říci, čím jim dodáváte takového lesku?"

   - Чорною ваксою, - трохи подумавши, мовила Аліса.

   Alenka se naňpodívala a po chvíli rozmýšlení odpověděla: "Nu - černidlem, myslím."

   - А на дні моря, - врочисто оголосив Грифон, - черевики не чорнують, а білугують. Отак-то.

   "Boty a střevíce pod mořem," řekl Gryfon hlubokým hlasem "se leští bělicí. Tak teďto víte. Každý pulec vám to mohl říci."

   - А до відбілугованих черевиків що ви найдужче любите вдягати - які, скажімо, краватки, фраки? - запитала Аліса.

   - Щодо креветок - найважливіше, щоб вони не лоскотали шиї, а раки - щоб не щипалися під час кадрилі, - відповів Грифон ледь нетерплячим тоном. - А тепер слухаймо тебе! Розкажи про свої пригоди!

   Po chvíli mlčení Gryfon dodal: "Nu, a teďnám vy povězte něco o svých příhodách."

   - Хіба про сьогоднішні, - знітилася Аліса. - Про вчорашні нема сенсу говорити, бо вчорашня я - то не я.

   "O svých příhodách bych vám mohla vyprávět - jenom pokud se přihodily od dnešního rána," řekla Alenka trochu rozpačitě, "vzpomínat na včerejšek by nemělo smyslu, protože včera jsem byla někým jiným, než jsem dnes."

   - Поясни! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха.

   "To nám musíte vysvětlit," řekla Falešná Želva.

   - Ні, ні! Спершу пригоди! - нетерпляче вигукнув Грифон. - Шкода часу на пояснення.

   "Ne, ne! Napřed vyprávět!" zvolal Gryfon netrpělivým hlasem. "Vysvětlování vždycky zabere strašněmnoho času."

   Й Аліса заходилася оповідати про свої пригоди, відколи вперше побачила Білого Кролика. Спочатку не надто відважно, бо Грифон із Казна-Що-Не-Черепахою присунулися до неї впритул і дуже вже страшно повитріщали на неї очі й пороззявляли роти, але поступово вона посміливішала. Її слухачі мовчали аж до моменту, коли Гусінь загадала їй проказати «Ти старий любий діду», а в неї вийшло зовсім не те. Тут Казна-Що-Не-Черепаха перевів дух і сказав:

    - Дуже дивно!

   Alenka jim tedy začala vyprávět své dobrodružství od chvíle, kdy poprvé uviděla Bílého Králíka. Zpočátku byla trochu nejistá a ustrašená - oběta stvoření se k ní tlačila tak blízko, každé z jedné strany, a tak neuvěřitelnědokořán otvírala oči a huby - ale jak se rozpovídala, přibývalo jí odvahy a jistoty. Její posluchači zachovávali úplný klid, až se dostala k oné části svého vyprávění, kde měla Housence odříkávat Večer před svatým Janem, a jak jí při tom přicházela na jazyk slova úplnějiná, než se ve škole učila; a tu Falešná Želva zdlouha nabrala dechu a řekla: "To je velmi podivné."

   - Дивнішого світ не бачив, - озвався Грифон.

   "To je tak podivné, jak to jen podivné může být," řekl Gryfon.

   - Вийшло щось геть несусвітне! - глибокодумно повторив Казна-Що-Не-Черепаха. - Ану, хай вона прочитає щось і нам? Скажи їй...

    І він скинув очима на Грифона, мовби той мав якусь владу над Алісою.

   "Přicházela jí slova úplnějiná!" opakovala Falešná Želva zamyšleně. "Ráda bych ji slyšela něco odříkávat. Řekněte jí, aby začala," a dívala se na Gryfona, jako by ten měl nějakou moc nad Alenkou.

   - Встань і прокажи «Обізвався ледащо», - звелів Грифон.

   "Vstaňte a přeříkejte nám Jak vlny osením," řekl Gryfon.

   "Як же ця звірота любить командувати. Читай їм і читай! - подумала Аліса. - Мовби я у школі!" А все ж вона підвелася й почала декламувати. Та оскільки в її голові все ще крутилася Омарова Кадриль, то проказувала вона майже бездумно. Слова виходили просто-таки чудернацькі:

   "Jak tu všechna ta stvoření člověka komandují - ještěaby jim úlohy opakoval!" pomyslila si Alenka. "To bych mohla rovnou být ve škole." Nicméněvstala a začala odříkávat báseň, kterou se sice ve škole ještěneučila, kterou však znala od své starší sestry. Hlavu však měla tak plnu Čtverylky Mořských Raků, že ani nevěděla, co odříkává, a slova, která z ní vycházela, byla opravdu velmi podivná:

Обізвався омар: «Хтось мене перепік,
 Я обсиплюся цукром, щоб сік не потік».
 І, як качка бровами, так він носаком
 Вивертає п'яту, чепуриться паском.
 Коли море мілке, він високо літа,
 Й дуже хвацько з-під неба свистить на Кита.
 Та зате у приплив, як кити припливуть,
 Від омара ні слуху, ні духу не чуть.

"Jak vlny osením, tak Humr asi
 si čechrá kartáčem své dlouhé vlasy.
 Když do ruda ho příliš uvařili,
 kol čela posýpá si cukr bílý;
 jak kachna víčkem oka, nosem tak
 si rovná oběnohy Mořský Rak.
 Jak často v suchý tu když písek klesá,
 on na hrdinské výboje se smlouvá,
 však žraloky když moře kol se vzdouvá,
 je do odlivu tich; pak znovu plesá.
 Pak snívá, ukolébán hudbou zoře,
 že císařem je čínským, pánem moře."

   - Це зовсім не те, що я вчив у дитинстві, - сказав Грифон.

   "To je jiné, než jak já jsem se učil, když jsem chodil do školy," řekl Gryfon.

   - А я взагалі такого не чув, - додав Казна-Що-Не-Черепаха. - Як на мене, це незвичайна бридня.

   "Nu, já tu báseňneznám," řekla Falešná Želva, "ale zní to jako neobyčejný nesmysl."

   Аліса сиділа мовчки, затуливши обличчя долонями, і гадала: невже в її житті більше не станеться чогось цілком звичайного.

   Alenka neříkala nic; usedla a zakryla si tváře rukama, přemýšlejíc zmatena, zda se kdy něco zase stane přirozeným způsobem.

   - Хай би пояснила! - мовив Казна-Що-Не-Черепаха.

   "Chtěla bych to mít vysvětleno," řekla Falešná Želva.

   - Вона не зуміє, - поспішив сказати Грифон. - Нумо, читай далі!

   "To ona nemůže vysvětlit," spěšně řekl Gryfon. "Jen pokračujte - další sloku!"

   - Про п'яти! - не вгавав Казна-Що-Не-Черепаха. - Тобто, як він міг вивернути їх носаком?

   "Ale s těma nohama?" trvala na svém Falešná Želva. "Jak si může nosem rovnat nohy, víte?

   - Це така танцювальна позиція, - мовила Аліса. Вона й сама мало що розуміла, і хотіла якнайшвидше змінити тему.

   "To je první postavení v tanci," řekla Alenka; ale byla z toho všeho sama hroznězmatena a toužila po změněhovoru.

   - Ну ж бо, читай! - нетерпляче повторив Грифон. - «Враз побачила я...»

   "Jen pokračujte, následující sloku," opakoval Gryfon; "začíná, myslím, slovy Je nevolno mi..."

   Відмовитись вона не посміла, хоча й була певна, що знову вийде все не так, і тремтячим голосом почала:

   Alenka se netroufala neuposlechnout, ačkoli si byla jista, že to zase vyjde úplněšpatně, a pokračovala chvějícím se hlasem:

Враз побачила я, завернувши за ріг,
 Як Пантера з Совою ділили пиріг...
 Проковтнула Пантера пиріг залюбки,
 А Сові залишила таріль у квітки.
 І виделку з ножем теж Пантера взяла,
 Зате ложку люб'язно Сові віддала.
 По вечері Пантера вляглася в траву,
 Але спершу вона проковтнула...

"Je nevolno mu často u večeře,
 když Pardál navštíví ho se Sovou,
 a zasednuvše za stůl v jizby šeře
 si poručí hned dvakrát vepřovou.
 ,Pryč, skromnosti!`, dí Sova: ,Žízní hynem!`
 ,Moc jste se najedli,` dí Mořský Rak.
 Snad osvěží je z mořské soli vínem,
 snad rozepne si Pardál nový frak;
 až perlou v číši mořská sůl se vznítí,
 a banket skončí se --"

   - Навіщо нам слухати ці харки-макогоники? - урвав Казна-Що-Не-Черепаха. - Вона ж нічого не пояснює! В житті не чув подібної абракадабри!

   "Co to má za smysl opakovat všechny ty krámy," přerušila ji Falešná Želva, "když to postupněnevysvětlíte? Je to daleko nejzmatenější věc, jakou jsem já kdy slyšela!"

   - Мабуть, і справді досить, - сказав Грифон на радість Алісі.

   "Ano, myslím, že uděláte lépe, když toho necháte," řekl Gryfon; a Alenka byla jen ráda, že ho mohla poslechnout.

   - Хочеш, покажемо тобі ще одну фігуру омарової кадрилі?.. Чи, може, краще хай він заспіває тобі пісню?

   "Máme vám předvésti další figuru Mořské čtverylky?" pokračoval Gryfon. "Nebo byste raději chtěla, aby vám Falešná Želva zazpívala píseň?"

   - Пісню, пісню, будь ласка! Нехай заспіває! - вигукнула Аліса так палко, що Грифон аж наче образився:

    - Гм! На колір і смак товариш не всяк! Заспівай їй «Зчерепаховий суп», - га, старий?

   "Ó, prosím píseň, když bude Falešná Želva tak laskava", odpověděla Alenka tak dychtivě, že Gryfon řekl pohrdavým a trochu uraženým tónem: "Hm! Proti gustu se nedá nic namítat. Zazpívejte jí Želví polévku, ano, kolegyně?"

   Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і заспівав, час від часу зриваючись на хлипи:

   Falešná Želva zhluboka povzdychla a začala, hlasem, jenž se chvílemi dusil vzlykotem, zpívati:

Ідіть усі, старі й малі,
 вже суп парує на столі.
 Ну хто тут не оближе губ?
 Ох же й смачний зчерепаховий суп!
     Ах, який суп,
     страх, який суп, -
     вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
     суп,
     суп!

"O krásná polévko vzácná a zelená,
 zda najdu k chvále tvé slova dost plamenná?
 Kdo by se pro tebe nezřekl spasení?
 Polévko večera, moje potěšení!
 Polévko večera, moje potěšení!
 Ó krá-á-ásná po-o-lévko!
 O krá-á-ásná po-o-lévko!
 Po-o-lévko ve-e-ečera,
 O krásná, krásná, vzácná polévko!

Ну, що та риба, дичина,
 садовина й городина?
 Мені тоді обід лиш люб,
 як є на столі зчерепаховий суп.
     Ах, який суп,
     страх, який суп, -
     вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
     суп,
     суп!..

Ó krásná polévko! Kdo nevzdal by se ryb,
 zvěřiny a všech mas, že chutnaj sebelíp?
 Kdo nedal by své vše, poslední halířek
 za tebe, polévko, nejmenší talířek?
 Za tebe, polévko, nejmenší talířek?
 Ó krá-á-ásná po-o-lévko!
 O krá-á-ásná po-o-lévko!
 Po-o-lévko ve-e-ečera,
 O krásná, krásná, vzácná polévko!"

   - Іще раз приспів! - гукнув Грифон. Та ледве Казна-Що-Не-Черепаха почав співати знову, як здалеку долинув крик:

    - Суд починається!

   "Ještějednou sbor!" zvolal Gryfon, a Falešná Želva jej právězačala opakovat, když se z dálky ozvalo volání: "Líčení se začíná!"

   - Гайда! - крикнув Грифон і, вхопивши Алісу за руку, потяг її за собою, навіть не дожидаючи кінця пісні.

   "Pojďte za mnou!" zvolal Gryfon, a vzav Alenku za ruku odkvapil, nečekaje na konec písně.

   - Який суд? - захекано спитала Аліса.

    Але Грифон, знай, налягав на ноги:

    - Гайда! Гайда!

    А морський бриз, віючи їм навздогін, все тихіше й тихіше доносив до них сумовиті слова:

   "Jaké je to líčení?" ptala se Alenka popadajíc dech, jak utíkali; ale Gryfon jenom odpověděl: "Pojďte za mnou!" a uháněl ještěrychleji, zatímco z dáli slaběji a slaběji, nesena větříkem, jenž je následoval, doznívala smutná slova sboru:

Ах, який суп,
 страх, який суп...
 вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
 суп,
 суп...

"Po-o-lévko ve-e-ečera,
 ó krásná, krásná, vzácná polévko!"